ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
13.11.2026 м.Дніпро Справа № 904/3444/26
Центральний апеляційний господарський суд в особі судді Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач у справі), перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА БУДАРХІТЕКТУРА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2026 (головуючий в першій інстанції Назаренко Н.Г., повний текст складений та підписаний 05.10.2026) у справі за позовом Свалявської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА БУДАРХІТЕКТУРА» про стягнення збитків,
в с т а н о в и в:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2026 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНА БУДАРХІТЕКТУРА" (надалі - ТОВ "Сучасна Будархітектура") на користь Свалявської міської ради неустойку в сумі 55395,26 грн, вартість робіт з коригування проєктно-кошторисної документації у розмірі 35736,00 грн, вартість проведення обов`язкової державної експертизи скоригованого проєкту у розмірі 11200,00 грн, різницю в цінах на матеріали та роботи у розмірі 1057596,00 грн. В решті вимог позову відмовлено. Цим же рішенням в порядку розподілу судових витрат стягнуто з відповідача на користь позивача 13919,13 грн судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ТОВ "Сучасна Будархітектура" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2026 у справі № 904/3444/26 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2026 складене 05.10.2026, надіслане та доставлене до зареєстрованого електронного кабінету апелянта у підсистемі "Електронний суд" 05.10.2026 о 19:00 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
З урахуванням положень ч.1 ст.256 ГПК України, строк на подання апеляційної скарги розпочав свій перебіг з 06.10.2026 та сплив 26.10.2026 (з урахуванням положень ч.4 ст.116 ГПК України, оскільки 25.10.2026 вихідний день). Разом з тим, апеляційну скаргу подано до суду 06.11.2026, з пропуском строку на апеляційне оскарження на 11 днів.
В апеляційній скарзі апелянтом заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 28.09.2026.
Клопотання обґрунтоване ускладненнями роботи в умовах триваючої збройної агресії проти України, зокрема, систематичними обстрілами та пов`язаними з ними перебоями та відключеннями електропостачання, що перешкоджали стабільному користуванню комп`ютерною технікою, електронними матеріалами справи й сервісами електронного судочинства та істотно ускладнили своєчасне опрацювання повного тексту рішення, судової практики і матеріалів справи, підготовку належних доводів апеляційного оскарження, оформлення процесуальних документів і технічне надсилання вже підготовленої скарги. Додатково апелянт наголосив на незначній тривалості пропущеного строку (10 календарних днів), відсутності у штаті товариства юриста та укладенні договору про надання правничої допомоги з адвокатським бюро лише 06.11.2026.
Від Свалявської міської ради Закарпатської області 10.11.2026 надійшли заперечення на клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги ТОВ "Сучасна Будархітектура" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2026 у справі № 904/3444/26 та відкриття за нею апеляційного провадження. Заперечуючи проти поновлення пропущеного апелянтом строку на апеляційне оскарження, позивач звертає увагу на те, що представник апелянта лише посилається на обстріли та відключення електроенергії як обставини, що перешкодили додержатись встановлених процесуальних строків, проте не надає жодних належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Зазначає, що рішення суду доставлено до електронного кабінету апелянта 05.10.2026, останнім днем строку на його апеляційне оскарження було 26.10.2026, а апеляційну скаргу подано лише 06.11.2026, тоді як апелянт має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" з 21.06.2024 та отримує процесуальні документи саме через цю систему. Вказує, що доказів тривалих відключень електроенергії, збоїв у роботі інформаційно-комунікаційних систем, зміни графіку роботи тощо, які б об`єктивно унеможливили своєчасне подання скарги, не надано. На переконання позивача, доводи про відсутність у штаті юриста є нелогічними, договір про правничу допомогу з адвокатом укладено лише 06.11.2026, після спливу строку на апеляційне оскарження, але адвокат за один день підготував та подав апеляційну скаргу, що свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для укладення договору завчасно та додержання процесуального строку. Звертає увагу, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, а сторона має вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їй провадження, причому застосування аварійних відключень електроенергії не є поважною підставою для поновлення строку. Свалявська міська рада просить визнати наведені підстави пропуску строку неповажними, заяву про поновлення строку залишити без задоволення та відмовити у відкритті апеляційного провадження.
11.11.2026 до суду надійшла заява ТОВ "Сучасна Будархітектура" про поновлення процесуального строку, у якій товариство наводить додаткові підстави поважності пропуску строку на апеляційне оскарження. Зокрема, заявник зазначає, що директор товариства є єдиною особою, відповідальною за ведення електронного документообігу та зберігання електронних ключів, оскільки у штаті відсутні юристи й діловоди, на підтвердження чого додає наказ від 01.10.2026 № 01-10. Крім того, вказує, що з 04.10.2026 по 04.11.2026 директор перебував у службовому відрядженні (наказ № 09/10/1 від 09.10.2026) на об`єкті "Нове будівництво захисної споруди цивільного захисту КЗ "Ліцей № 8 Покровської міської ради" у м.Покров Нікопольського району, який віднесено до зон активних або можливих бойових дій, де наявні істотні проблеми з доступом до мережі Інтернет та, відповідно, до Електронного суду. На переконання апелянта, зазначені обставини створили об`єктивні перешкоди для своєчасного подання апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги та оцінивши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд враховує наступне.
За приписами ч.3 ст.256 ГПК України, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Відповідно до ч.1 ст.11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є правова визначеність.
Принцип правової визначеності є одним з суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
За змістом статті 6 Конвенції, кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення від 28.10.1998 у справі "de Rada Cavanilles v. Spain", від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
У рішенні від 29.10.2015 у справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення від 07.07.1989 у справі "Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain").
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку стався з поважних, об`єктивно незалежних від волі та поведінки скаржника причин.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин.
Як зазначив Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06, зміст прав та обов`язків осіб, які беруть участь у справі, свідчить про те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Безпідставне поновлення процесуального строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема, через значний проміжок часу, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як принцип юридичної визначеності (res judicata). Поновлення пропущеного процесуального строку є правом, а не обов`язком суду, і таке право може бути реалізоване судом лише у разі наявності поважних та об`єктивних причин, що перешкоджали скаржнику своєчасно реалізувати своє право на оскарження рішення. При цьому, обов`язок доведення наявності таких об`єктивно непереборних обставин покладається на особу, яка подає клопотання. Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, які наведені у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Апеляційний господарський суд зауважує, що введення воєнного стану може бути підставою для поновлення строку апеляційне оскарження у випадку, якщо апелянт зазначає про конкретні обставини, які у зв`язку із введенням воєнного стану завадили вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад, відсутність доступу до кваліфікованої правничої допомоги, зміна місцезнаходження чи місця проживання у зв`язку з проведенням у такому місці бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно отримати таку інформацію, тощо). Разом з тим, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, становитиме порушення статті 6 Конвенції.
За змістом поданого клопотання, апелянт посилається на запровадження воєнного стану на території України, термін дії якого і досі триває, та звертає увагу на систематичні обстріли, пов`язані з ними перебої та відключення електропостачання, що перешкоджали стабільному користуванню комп`ютерною технікою, електронними матеріалами справи й сервісами електронного судочинства, а також своєчасній підготовці скарги. Додатково апелянт наголосив на незначному періоді пропуску строку, відсутності у штаті юриста та укладенні договору про правничу допомогу лише 06.11.2026.
Водночас, посилання апелянта на відсутність у штаті товариства юриста та укладення договору про надання правничої допомоги лише 06.11.2026, не може бути визнане поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки учасник справи не обмежений у праві самостійно підготувати апеляційну скаргу або завчасно залучити представника, і які обставини та яким саме чином перешкодили реалізації таких прав апелянта, у апеляційній скарзі не зазначено.
Крім того, наведені апелянтом у заяві від 11.11.2026 додаткові обставини в обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження також не можуть бути визнані обґрунтованими. Посилання на те, що директор товариства є єдиною особою, відповідальною за ведення електронного документообігу та зберігання електронних ключів, через відсутність у штаті юристів і діловодів, не свідчить про об`єктивну неможливість своєчасного подання апеляційної скарги, адже товариство самостійно визначає власну організаційну структуру та розподіл обов`язків, а відсутність окремих штатних одиниць є внутрішнім чинником, що не залежить від суду і не може розцінюватися як непереборна перешкода. Апелянт не зазначає, яким чином це унеможливило підписання і подання апеляційної скарги уповноваженою особою та чи вживалися заходи для залучення представника раніше.
Долучена до клопотання копія договору № 22-Т/25 від 09.05.2025 на виконання робіт на об`єкті "Нове будівництво захисної споруди цивільного захисту КЗ "Ліцей № 8 Покровської міської ради Дніпропетровської області за адресою: вул.Джонсона Бориса, 15, м.Покров, Нікопольський район, Дніпропетровська область. Коригування" також не вказує на неможливість своєчасного подання апеляційної скарги, зі змісту долученого договору вбачається, що роботи по ньому підлягали виконанню у період з 11.05.2025 по 27.07.2025.
Посилання на перебування директора у службовому відрядженні на об`єкті будівництва захисної споруди в м.Покров Нікопольського району Дніпропетровської області з 04.10.2026 по 04.11.2026 "з метою обстеження та гарантійного ремонту в спорудах цивільного захисту м.Покров" також не підтверджує об`єктивної неможливості подання апеляційної скарги, оскільки не доведено, що протягом усього цього періоду апелянт був позбавлений доступу до мережі Інтернет та Електронного суду, не зазначено конкретних дат і тривалості таких перешкод, а долучені накази засвідчують лише факт перебування у відрядженні, проте не неможливість вчинення процесуальної дії. Саме по собі віднесення території до зон активних або можливих бойових дій не є автоматичною підставою для поновлення строку, а конкретні обставини, які б перешкодили поданню скарги саме цьому апелянту, у заяві не розкриті.
В той же час, ключовими у клопотанні апелянта є аргументи про об`єктивні технічні перешкоди та ускладнення роботи в умовах триваючої збройної агресії проти України: систематичні обстріли, пов`язані з ними відсутність зв`язку, електроенергії, доступу до мережі Інтернет, що перешкоджали стабільному користуванню комп`ютерною технікою, електронними матеріалами справи й сервісами електронного судочинства.
Натомість, на підтвердження таких обставин апелянтом не надано жодного доказу, як то: актів по підприємству чи місцю перебування уповноваженої особи апелянта про відсутність електроенергії та фіксування її тривалості, даних енергопостачальної організації щодо постачання/відсутності постачання електричної енергії, даних інтернет-провайдера щодо відсутності інтернет зв`язку, тощо. Внаслідок цього суд констатує, що у підтвердження свого клопотання апелянтом не надано належних доказів, що підтверджують наведені у ньому доводи.
Враховуючи вищенаведене, оцінюючи зміст апеляційної скарги та наведені у ній та додатково поданій заяві від 11.11.2026 обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на її подання, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апелянтом не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, враховуючи своєчасне надсилання та доставку повного рішення до зареєстрованого електронного кабінету апелянта.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені в апеляційній скарзі та заяві від 11.11.2026 обґрунтування не свідчать про наявність непереборних обставин, що не залежали від волі скаржника, а вказують на суто суб`єктивні причини. Апелянт, який є учасником справи, приймаючи до уваги його обізнаність про прийняття оскаржуваного рішення у справі, та, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов`язків, передбачених ст.42 ГПК України, якими він як сторона у справі повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами, мав своєчасно скористатися своїм правом на його оскарження в апеляційному порядку.
З огляду на доводи апелянта, апеляційний суд вважає наведені ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необґрунтованими, такими, що пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними причинами, у зв`язку з чим причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження визнаються судом неповажними.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відтак, існують підстави для залишення апеляційної скарги ТОВ "Сучасна Будархітектура" без руху, з наданням апелянту строку для усунення недоліків.
Зазначені у даній ухвалі недоліки підлягають усуненню шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.
Керуючись ст.ст.174, 234, 235, 258, 260 ГПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНА БУДАРХІТЕКТУРА" у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2026.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНА БУДАРХІТЕКТУРА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2026 у справі № 904/3444/26 залишити без руху.
Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНА БУДАРХІТЕКТУРА" 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.
Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Т.Ю.Демчина