Судові рішення

Рішення № 141459371 у справі № 922/2195/26 від 04.11.2026

Рішення від 04.11.2026 у господарській справі № 922/2195/26 (категорія «Що виникають з договорів оренди»). Суд: Господарський суд Харківської області, суддя Аріт К.В.

Справа№ 922/2195/26
СудГосподарський суд Харківської області
СуддяАріт К.В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяЩо виникають з договорів оренди
Дата ухвалення04.11.2026
Надійшло до реєстру13.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141459371

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. м. Харків Справа № 922/2195/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської окружної прокуратури, м.Харків в інтересах держави в особі Люботинської міської ради Харківської області, м.Люботин

до 1. Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків (адреса: АДРЕСА_1 ), 2. Фізичної особи-підприємця Чихладзе Олександри Давидівни, м.Харків (адреса: АДРЕСА_2 ) ,

про стягнення 1459316,63 грн

за участю представник:

прокурора - Сапітон Д.В. (посвідчення № 086205 від 13.07.2026);

позивача - Кондратенко О.С. (самопредставництво);

відповідача-1 - Рязанцева О.В. (адвокат, ордер АХ №1385992 від 05.10.2026);

відповідача-2 - Рязанцева О.В. (адвокат, ордер АХ №1385991 від 05.10.2026).

ВСТАНОВИВ:

18.06.2026 року Харківська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Люботинської міської ради Харківської області з позовом до Фізичної особи Чихладзе Тетяни Валеріївни та Фізичної особи-підприємця Чихладзе Олександри Давидівни, в якому просить суд:

- стягнути з Чихладзе Тетяни Валеріївни (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ: 04058717) заборгованість зі сплати орендної плати за землю у сумі 546137, 81 гривень, пеню у сумі 202912,13 гривень, 3% річних від простроченої суми заборгованості у сумі 34307,73 гривень;

- стягнути з фізичної особи-підприємця Чихладзе Олександри Давидівни (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ: 04058717) заборгованість зі сплати орендної плати за землю у сумі 598991,81 гривень, пеню у сумі 66195,21 гривень, 3% річних від простроченої суми заборгованості у сумі 10771,94 гривень.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.06.2026 року позовну заяву залишено без руху.

24.06.2026 року прокурор надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№15380).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 року відкрито провадження у справі №922/2195/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.07.2026.

15.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№17247), в якому просить суд задовольнити позов в частині стягнення з Чихладзе Т.В. заборгованості з орендної плати в розмірі 312185,11 грн, 3% річних в розмірі 19613,34 грн та в частині стягнення з Чихладзе О.Д. заборгованості з орендної плати в розмірі 338990,16 грн., пені в розмірі 20 920, 20 грн. та 3% річних у розмірі 4 213,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на позову заяву відповідач-1 зазначає, що не згодний з розрахунками заборгованості, пені та 3% річних, вважає їх зробленими на неправильному тлумаченні норм Договору.

За твердженнями відповідача-1 в договорі використовувалась не індексація орендної плати відповідно до індексу інфляції, а індексація орендної плати з використанням індексу індексації нормативно грошової оцінки. Відповідач-1 надає свій розрахунок заборгованості, пені та 3% річних, які він вважає, він зобов`язаний сплатити. За розрахунками Відповідача-1, заборгованість зі сплати орендної плати за Договором за земельну ділянку в період з 06.05.2023 по 19.11.2024 (орендар землі Чихладзе Т.В.) складає 312185,11 грн. Також, заборгованість зі сплати орендної плати за Договором за земельну ділянку в період з 20.11.2024 по 30.04.2026 (орендар землі Чихладзе О.Д.) складає 338990,16 грн.

Крім того, Відповідач-1 зазначає, що в розрахунку пені Люботинською міською радою допущено помилки, а саме: не враховано позовну давність 1 рік при розрахунку пені (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України); не враховано приписи ч.6 ст. 232 ГК України, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та надає свій розрахунок пені та 3% річних.

20.07.2026 року прокурор надав до суду відповідь на відзив (вх.№17703), в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.

За твердженнями прокурора, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону № 161-XIV).

Прокурор вказує, що умовами договору оренди від 30.09.2010 не передбачено збільшення розміру орендної плати шляхом застосування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В пункті 10 Договору сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Отже пункт 10 Договору стосується саме обчислення розміру орендної плати, а не обчислення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та передбачає загальне правило про необхідність індексації орендної плати.

При цьому, як вказує прокурор, жодних положень про те, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку з кад.№ [номер приховано]:25:003:0002 здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки або без застосування індексів інфляції Договір не містить. Тобто, Договором не передбачено «інше» в розумінні положень ч.3 ст.21 Закону України «Про оренду землі».

Як вказує прокурор, річний строк позовної давності за вимогами про стягнення пені прокурором не пропущено, оскільки такі строки були зупинені до 04.09.2025, при цьому початок періоду нарахування пені за позовом у цій справі (26.06.2023) припадає на період такого зупинення. Крім того, прокурор стверджує, що строк нарахування пені, раніше встановлений відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК у шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, скасовано у зв`язку із втратою чинності ГК та поточна редакція ч. 3 ст.549 ЦК України не містить жодних обмежень щодо періоду нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, прокурор зазначає, що якщо суд дійде висновку, що положення ч.6 ст. 232 ГК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин, прокурором надається альтернативний розрахунок пені за Договором здійсненний із урахуванням строку 6-місячного обмеження її нарахування

28.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду письмові пояснення (вх.№18325), в яких зазначає про відсутність підстав та повноважень у Харківської окружної прокуратури для звернення з позовом до суду в інтересах Люботинської міської ради.

Як вказує відповідач-1, фактично прокурор ототожнює відсутність позову органу місцевого самоврядування із наявністю виключного випадку, хоча Конституційний Суд України прямо виключив можливість такого підходу. За твердженнями відповідача-1прокурор фактично побудував свої доводи на правовій конструкції, яка втратила конституційну легітимність, не довів існування виключного випадку у розумінні пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, не навів жодної об`єктивної причини неможливості самостійного звернення Люботинської міської ради до суду та не підтвердив необхідності застосування саме субсидіарного механізму прокурорського представництва. За таких обставин прокурором не виконано обов`язок щодо доведення наявності процесуальних підстав для звернення до суду в інтересах держави, передбачений статтею 53 ГПК України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

28.07.2026 року прокурор надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№18375), в якому зазначає, що з невідомих прокурору причин, у переліку доданих до позовної заяви документів у підсистемі Електронний суд відсутній документ під порядковим номером 16, а саме «копія повідомлення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 25.05.2026 №62-3208ВИХ-26 на 3 арк». Вказаний документ, одночасно з іншими додатками до позовної заяви, був завантажений до підсистеми Електронний суд під час подання прокурором позовної заяви. Також посилання на вказаний документ міститься у позовній заяві прокурора та у листі Люботинської міської ради від 08.06.2026 №03-36/2183, який долучений до матеріалів справи. Отже зазначене повідомлення прокурора фактично не є новим доказом. Водночас, враховуючи відсутність вказаного документа у підсистемі Електронний суд, у прокурора виникла необхідність додатково долучити вказаний документ до матеріалів справи №922/2195/26.

Враховуючи зазначене, прокурор просить суд визнати поважними причини неподання прокурором доказів у встановлений законом строк, встановити додатковий строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи №922/2195/26 доказ: «16. копія повідомлення прокурора в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 25.05.2026 №62-3208ВИХ-26 на 3 арк».

Протокольною ухвалою суду від 28.07.2026 року відкладено підготовче засідання на 11.08.2026 року.

29.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№18526).

10.08.2026 року представник відповідача-1 надав до суду заперечення на клопотання прокурора про долучення доказів (вх.№19428).

Крім того, відповідач просить залишити позов без розгляду, оскільки у прокурора відсутні повноваження для представництва у даній справі.

11.08.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№19582). Прокурор стверджує, що Конституційний Суд України хоч і констатував невідповідність окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» положенням Конституції України, але відтермінував момент втрати чинності таких положень до 01.01.2027.

В судовому засідання 11.08.2026 року було постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою суд постановив, керуючись ч.5 ст.233, ч.1 ст.119 ГПК України задовольнити клопотання прокурора про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів, прийняв докази до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 11.08.2026 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 01.09.2026 року.

25.08.2026 року представник відповідача-1 надав до суду додаткові пояснення у справі (вх.№20814), в яких просив суд прийняти письмові пояснення до розгляду, залишити позовну заяву без розгляду, оскільки у прокурора були відсутні повноваження під час підписання та подання позовної заяви до суду.

27.08.2026 року прокурор надав до суду клопотання про зобов`язання відповідачів ОСОБА_1 та ФОП Чихладзе О.Д надати вичерпні відповіді на питання прокурора (вх.№20975).

Також, 27.08.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання відповідача-1 (вх.№20977), в яких вважає безпідставними доводи відповідача-1 щодо залишення позову без розгляду, оскільки прокурором в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» 25.05.2026 направлено відповідне повідомлення до Люботинської міської ради про необхідність вжиття заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати в судовому порядку. Від Люботинської міської ради прокурором отримано відповідь у листі від 08.06.2026, з якої прокурором не встановлено наміру міської ради самостійно звернутись до суду за захистом своїх прав. Отже в даному випадку прокурором встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Люботинської міської ради. Прокурор звертав увагу, що посилання відповідача-1 на справи, які знаходяться у адміністративному суді є безпідставними, оскільки адміністративний суд у справах №520/25340/25 та №520/31131/25 оцінював лише законність дій податкового органу та дотримання процедури нарахування податків чи зобов`язань. Враховуючи викладене, за твердженнями прокурора, рішення адміністративних судів у справах №520/13863/25, №520/25340/25 та №520/31131/25 не впливають на право Люботинської міської ради звернутися з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та так само не свідчать про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в даному випадку. Окремо зазначає, що незгода орендаря з розміром орендної плати за землю, яка підлягає сплаті, не є підставою для звільнення останнього від такої сплати.

28.08.2026 року представник позивача надав до суду письмові пояснення (вх.№21140), в яких позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Позивач зазначає, що за період з 01.01.2023 по теперішній час кошти зі сплати орендної плати за землю від Чихладзе Тетяни Валеріївни та ОСОБА_2 до бюджету Люботинської міської територіальної громади не надходили. Щодо посилання відповідача-1 у додаткових поясненнях на "усні перемовини" між ними та Люботинською міською радою зазначає, що окрім офіційного листування щодо погашення заборгованості з орендної плати за землю, докази якого долучені прокуратурою до позовної заяви, будь-яких "усних перемовин" щодо "суперечностей у розмірі нарахованої орендної плати" з Відповідачами Люботинською міською радою не велося. До того ж, усі офіційні листи Люботинської міської ради щодо погашення заборгованості з орендної плати за землю були проігноровані Відповідачами та жодної відповіді на них отримано не було.

Щодо судових справ № 520/13863/25 та № 520/25340/25, на які посилається відповідач-1 у додаткових поясненнях, протягом розгляду яких він "сподівався дійти згоди з Люботинською міською радою щодо вірного розміру орендної плати", повідомляє, що Люботинська міська рада не була стороною або учасником по вказаним справам та взагалі не була обізнана про їх існування.

Щодо судової справи № 520/31131/25, до участі у якій ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 було залучено Люботинську міську раду Харківської області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 520/31131/25, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення № 484853-2417-2023- UA6312011[телефон приховано] від 29 червня 2023 року (податкове зобов`язання на суму 1970210,55грн) та податкове повідомлення-рішення, винесене Головним Управлінням ДПС у Харківській області № 619869-2417-2023-UA6312011[телефон приховано] від 14 травня 2024 року (податкове зобов`язання на суму 2070691,29 грн). Тобто, предметом розгляду у даній справі було не стягнення заборгованості з орендної плати за землю, а визнання незаконними податкових повідомлень.

31.08.2026 року представник відповідача-1 надав до суду клопотання про усунення недоліків (вх.№21226).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.09.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 Фізичної особи Чихладзе Тетяни Валеріївни про залишення позову без розгляду (вх.№19428 від 10.08.2026, вх.№20814 від 25.08.2026). Клопотання Харківської окружної прокуратури про зобов`язання відповідачів ОСОБА_1 та ФОП Чихладзе О.Д надати вичерпні відповіді на питання прокурора (вх.№20975 від 27.08.2026) прийнято до розгляду. Запропоновано відповідачам надати відповіді на питання прокурора в порядку ст.90 ГПК України.

Протокольною ухвалою суду від 01.09.2026 року відкладено підготовче засідання на 23.09.2026 року.

18.09.2026 року представник відповідача-2 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№23119), в якому просить суд долучити відзив до матеріалів справи та задовольнити позов в частині стягнення з Чихладзе Т.В. заборгованості з орендної плати в розмірі 312185,11 грн., 3% річних в розмірі 19613,34 грн. та в частині стягнення з Чихладзе О.Д. заборгованості з орендної плати в розмірі 338990,16 грн., пені в розмірі 20 920, 20 грн. та 3% річних у розмірі 4 213,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву визнає наявність заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:25:003:0002 за спірний період, однак не погоджується з визначеними прокурором розмірами заборгованості, пені та 3% річних, вважаючи надані розрахунки такими, що здійснені з неправильним застосуванням умов договору оренди землі від 30.09.2010.

Зокрема, відповідач-2 зазначає, що 29.12.2021 первісну земельну ділянку було поділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:25:003:0017 та [номер приховано]:25:003:0018, а надалі нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 , відчужено ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 20.11.2024 №2725, у зв`язку з чим право оренди за договором перейшло до Чихладзе О.Д.

Основні заперечення відповідача-2 стосуються порядку індексації орендної плати. Так, відповідач-2 вважає, що під час визначення її розміру необхідно застосовувати коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не індекси споживчих цін (інфляції). На підтвердження такої позиції посилається на пункти 10, 13 договору та додаток до нього, в якому наведено коефіцієнти індексації за 2007- 2009 роки. При цьому зазначає, що одночасне застосування обох видів індексації призводить до подвійного збільшення орендної плати.

За власним розрахунком відповідача-2, заборгованість з орендної плати за період з 06.05.2023 по 19.11.2024, коли орендарем була ОСОБА_1 , становить 312185,11 грн, а за період з 20.11.2024 по 30.04.2026, коли орендарем стала ОСОБА_2 , - 338 990,16 грн.

Щодо пені відповідач-2 зазначає про необхідність застосування положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо припинення її нарахування через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також спеціальної позовної давності тривалістю один рік, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України. За власним розрахунком відповідача-2, пеня за період оренди ОСОБА_1 становить 23 984,08 грн, а за період оренди ОСОБА_2 - 23 288,87 грн. Крім того, відповідач-2 заявляє про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, вважаючи, що з Чихладзе Т.В. така пеня стягненню не підлягає, а з Чихладзе О.Д. підлягає стягненню у розмірі 20 920,20 грн.

Розмір 3% річних, за розрахунком відповідача-2, становить 19 613,34 грн за період оренди Чихладзе Т.В. та 4 213,00 грн за період оренди Чихладзе О.Д.

Також відповідач-2 підтверджує, що платежі за договором оренди у спірний період не здійснювалися, водночас зазначає, що відповідачі не зверталися до Люботинської міської ради із заявами про внесення змін до договору або його припинення та вважають його продовженим.

Отже відповідач-2 не заперечує факту наявності заборгованості з орендної плати та обов`язку її сплатити, однак вважає заявлені прокурором до стягнення суми завищеними та просить врахувати надані ним контррозрахунки заборгованості, пені та 3% річних.

В судовому засідання 23.09.2026 року було постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою суд постановив, керуючись ч.5 ст.233, ч.1 ст.119 ГПК України поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, прийняти відзив відповідача-2 до розгляду та долучити до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 23.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2026 року.

06.10.2026 року представник відповідача-1 надав до суду заяву про припинення повноважень представника (вх.№24505).

06.10.2026 року представник відповідача-1 надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№24532).

06.10.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання представника відовідача-1 про відкладення розгляду справи (вх.№24549).

Протокольною ухвалою суду від 06.10.2026 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 20.10.2026 року, яке протокольною ухвалою суду від 20.10.2026 року відкладено на 04.11.2026 року.

04.11.2026 року представник відповідача-2 надав до суду письмові судові дебати (вх.№27352).

В судовому засіданні 04.11.2026 року прокурор підтримував позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 04.11.2026 року позовні вимоги підтримував, просив позов задовольнити.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 у судовому засіданні 04.11.2026 року просив суд задовольнити позов в частині стягнення з Чихладзе Т.В. заборгованості з орендної плати в розмірі 312185,11 грн, 3% річних в розмірі 19613,34грн та в частині стягнення з Чихладзе О.Д. заборгованості з орендної плати в розмірі 338990,16 грн, пені в розмірі 20920,20 грн та 3% річних у розмірі 4213,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення учасників справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Харківською окружною прокуратурою встановлено, що 30.09.2010 між Люботинською міською радою та Чихладзе Тетяною Валеріївною укладено договір оренди землі, зареєстрований 14.10.2010 за №041067800055, відповідно до якого останній передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 6,9385га з кадастровим номером [номер приховано]:25:003:0002, розташовану за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, селище Коваленки, вул.Київський Шлях, 1.

Згідно з пунктом 8 договору його укладено строком на 49 років.

Згідно з п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щорічно в розмірі 82093,42 грн. на рахунок Люботинської міської ради (розмір орендної плати: грошової - у гривнях із зазначенням способів внесення за земельні ділянки приватної власності, а за земельні ділянки державної або комунальної власності також із зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку….. Орендна плата вноситься у грошовому вигляді щомісячно у розмірі 6841,10 грн.

Відповідно до п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється Орендарем з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії

Згідно з п. 11 Договору Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісяця не пізніше 25 числа наступного місяця.

Відповідно до п.13 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- проведення нормативно грошової оцінки по місту;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Земельну ділянку передано в оренду для обслуговування кафе, адміністративних будівель та допоміжних приміщень за адресою: АДРЕСА_3 , які належали ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.12.2011 №679.

У подальшому, за клопотанням Чихладзе Т.В., рішенням Люботинської міської ради від 26.10.2021 №956 надано дозвіл на поділ земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:25:003:0002.

За результатами поділу 29.12.2021 до Державного земельного кадастру внесено відомості про утворені земельні ділянки: з кадастровим номером [номер приховано]:25:003:0018 площею 0,9732 га та з кадастровим номером [номер приховано]:25:003:0017 площею 5,9653 га.

Рішенням Люботинської міської ради від 08.11.2022 №217 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу первісної земельної ділянки, а 27.06.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право комунальної власності Люботинської міської ради на новоутворені земельні ділянки.

Надалі нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , відчужено ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 20.11.2024 №2725.

Посилаючись на положення частини четвертої статті 120 Земельного кодексу України, прокурор зазначає, що внаслідок набуття ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно до неї одночасно перейшло право оренди земельної ділянки на умовах та в обсязі, встановлених для попереднього власника, у зв`язку з чим обов`язок зі сплати орендної плати за подальший період перейшов до нового власника нерухомого майна.

При цьому прокурор наголошує, що поділ первісної земельної ділянки на дві нові земельні ділянки сам по собі не припинив права оренди, оскільки відповідно до статті 110 Земельного кодексу України поділ земельної ділянки не припиняє встановлених щодо неї обмежень та обтяжень.

У зв`язку з цим прокурор вважає, що договір оренди землі від 30.09.2010 продовжував діяти, а обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою послідовно покладався на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що всупереч умовам договору оренди та вимогам земельного законодавства відповідачі протягом спірного періоду орендну плату не сплачували, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Водночас прокурор вказує, що під час визначення періоду, за який підлягає нарахуванню орендна плата, враховано положення пункту 69.14 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо звільнення від нарахування та сплати плати за землю за окремі періоди воєнного стану.

Так, з огляду на віднесення Люботинської міської територіальної громади до території можливих бойових дій, а також законодавчі зміни, внесені Законом України від 11.04.2023 №3050-ІХ, до розрахунку заборгованості не включено період з 01.03.2022 по 06.05.2023.

За розрахунком Люботинської міської ради, на який посилається прокурор, за період з 06.05.2023 по 19.11.2024, коли орендарем була ОСОБА_1 , заборгованість з орендної плати становить 546 137,81 грн, а за період з 20.11.2024 по 30.04.2026, коли орендарем стала ОСОБА_2 , - 598 991,81 грн.

При цьому прокурор зазначає, що відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2025 у справі №925/457/23, а також Верховного Суду від 08.04.2026 у справі №922/3061/25, прокурор вважає правомірним застосування щомісячних індексів інфляції до розміру орендної плати.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань прокурор просить стягнути з відповідачів 3% річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком прокурора, розмір 3% річних за період прострочення з боку ОСОБА_1 становить 34 307,73 грн, а з боку ОСОБА_2 - 10 771,94 грн.

Відповідно до п.14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення платежу. Пеня нараховується разом з заборгованістю.

Посилаючись на пункт 14 договору оренди, прокурор просить стягнути пеню.

За розрахунком позивача, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання ОСОБА_1 становить 202 912,13 грн, а ОСОБА_2 - 66195,21грн.

Таким чином, прокурор просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в розмірі 546 137,81 грн, пеню в розмірі 202 912,13 грн та 3% річних у розмірі 34 307,73 грн, а всього 783 357,67 грн.

З Чихладзе О.Д. прокурор просить стягнути заборгованість з орендної плати в розмірі 598 991,81 грн, пеню в розмірі 66 195,21 грн та 3% річних у розмірі 10771,94грн, а всього 675 958,96 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на положення статей 96, 110, 120, 206 Земельного кодексу України, статей 21, 24, 36 Закону України «Про оренду землі», статей 509, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України та умови договору оренди землі від 30.09.2010, вважаючи, що несплата відповідачами орендної плати за користування земельною ділянкою порушує права та інтереси територіальної громади в особі Люботинської міської ради та є підставою для стягнення відповідної заборгованості, пені та 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави під час розгляду даного спору суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладається функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у випадках, встановлених законом, прокурор має право звертатися до суду із позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовами, а також вступати за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, зобов`язаний обґрунтувати у позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді, а здійснення представництва допускається виключно після підтвердження судом таких підстав.

Отже за змістом наведених положень законодавства представництво прокурором інтересів держави не є загальним способом захисту порушених прав та не передбачає підміни прокурором компетентного органу. Водночас таке представництво допускається у випадках, коли наявне порушення або загроза порушення інтересів держави, а уповноважений орган не забезпечує їх судового захисту, попри обізнаність про відповідне порушення.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідно до якої прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», та якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, це є достатнім аргументом для підтвердження судом наявності підстав для представництва.

При цьому невжиття компетентним органом заходів судового захисту протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, може свідчити про його бездіяльність. Розумність такого строку визначається судом з урахуванням, зокрема, значимості порушення інтересів держави, необхідності їх невідкладного захисту, можливості настання негативних наслідків унаслідок незвернення до суду, а також інших обставин конкретної справи.

Водночас суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які надавали прокурору можливість здійснювати представництво інтересів держави у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням їх захисту компетентним органом, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Разом із тим Конституційний Суд України визначив, що відповідні приписи втрачають чинність з 01.01.2027, а також прямо передбачив, що його рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності зазначених приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, наведене застереження Конституційного Суду України підлягає врахуванню під час вирішення питання про наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави.

Отже саме по собі ухвалення Конституційним Судом України рішення від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 не зумовлює автоматичної відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду з позовом у кожній справі, розпочатій до 01.01.2027. Вирішення цього питання потребує врахування встановленого Конституційним Судом України порядку втрати чинності відповідними положеннями закону, а також конкретних обставин виникнення правовідносин щодо представництва, характеру порушеного інтересу держави та поведінки компетентного органу.

Крім того, у пункті 4.2 мотивувальної частини рішення від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України роз`яснив, що поняття «виключний випадок» у контексті пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України означає виняток із загальних правил, тобто можливість представництва прокурором інтересів держави лише за виняткових, нетипових обставин, які мають бути об`єктивно обмеженими та зведеними до мінімально необхідних.

При цьому виключність відповідного випадку не означає унікальності чи надзвичайності події, а полягає в об`єктивній необхідності судового втручання прокурора, спрямованого на захист інтересів держави в конкретних правовідносинах.

З огляду на наведене, під час вирішення питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави суд має встановити не лише факт звернення прокурора до компетентного органу та його подальшого незвернення до суду, а й те, чи свідчать обставини конкретної справи про об`єктивну необхідність такого представництва для забезпечення належного захисту відповідного інтересу держави.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Люботинської міської ради Харківської області, яка є власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:25:003:0002, а також земельних ділянок, утворених унаслідок її поділу, та відповідно до закону наділена повноваженнями щодо розпорядження землями комунальної власності і захисту прав територіальної громади як власника земельної ділянки.

Порушення інтересів держави прокурор пов`язує з невиконанням відповідачами зобов`язань за договором оренди землі від 30.09.2010 щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою. За доводами прокурора, така несплата призводить до ненадходження належних платежів до місцевого бюджету, порушує майнові інтереси територіальної громади та перешкоджає належному й ефективному використанню земельних ресурсів.

Суд зазначає, що спірні правовідносини безпосередньо стосуються реалізації Люботинською міською радою правомочностей власника земельної ділянки та одержання плати за її використання. Відтак порушення умов договору оренди в частині внесення орендної плати має безпосередній майновий характер, оскільки стосується належних територіальній громаді грошових коштів, які відповідно до закону та умов договору мають надходити за користування комунальною землею.

Отже в цій справі йдеться не про абстрактне посилання на необхідність захисту законності у сфері земельних відносин, а про конкретний майновий інтерес держави, реалізація якого здійснюється уповноваженим органом місцевого самоврядування, - одержання орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» 25.05.2026 прокурор направив Люботинській міській раді лист-повідомлення про необхідність вжиття заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати у судовому порядку.

У відповідь на зазначене звернення листом від 08.06.2026 Люботинська міська рада повідомила прокурора про обставини, пов`язані з наявністю заборгованості, при цьому з її відповіді не вбачається наміру самостійно звернутися до суду з відповідним позовом. Більше того, як зазначено у матеріалах справи, міська рада не висловила обґрунтованих заперечень щодо звернення прокурора до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати.

Таким чином, уповноважений орган був обізнаний про обставини порушення майнового інтересу територіальної громади та про необхідність його судового захисту, однак самостійно відповідного позову не подав.

При цьому суд враховує, що предметом звернення прокурора є стягнення заборгованості за договором оренди землі, яка, за доводами позову, утворилася протягом тривалого періоду та продовжувала існувати на момент звернення до суду. За таких обставин подальше незвернення компетентного органу до суду створювало ризик продовження порушення майнових інтересів територіальної громади та ненадходження до місцевого бюджету коштів, належних за користування земельною ділянкою.

Суд також бере до уваги, що у цій справі нездійснення міською радою судового захисту не ґрунтується виключно на суб`єктивній оцінці прокурором ефективності діяльності органу місцевого самоврядування. Висновок про відсутність наміру самостійно звертатися до суду підтверджується змістом відповіді самої Люботинської міської ради на звернення прокурора від 25.05.2026.

За таких обставин суд доходить висновку, що прокурором дотримано встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку попереднього повідомлення компетентного органу, а Люботинська міська рада, будучи обізнаною про порушення майнового інтересу територіальної громади та необхідність його судового захисту, протягом розумного строку самостійно до суду не звернулася.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд враховує також характер порушеного інтересу, який полягає у забезпеченні надходження орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, та те, що невжиття заходів судового захисту призводить до продовження порушення майнових прав територіальної громади.

За наведених обставин суд вважає, що у цій справі наявні об`єктивні підстави для втручання прокурора з метою захисту інтересів держави, а звернення прокурора до суду не є підміною діяльності органу місцевого самоврядування, а становить реалізацію передбаченого законом механізму судового захисту у випадку, коли уповноважений орган, будучи обізнаним про порушення, самостійно такого захисту не забезпечив.

Відтак, з урахуванням положень пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, суд доходить висновку про підтвердження прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Люботинської міської ради Харківської області.

Щодо суті спору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення з Чихладзе Тетяни Валеріївни та ФОП Чихладзе Олександри Давидівни на користь Люботинської міської ради Харківської області заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:25:003:0002, площею 6,9385 га, розташованою за адресою: Харківська область, м. Люботин, селище Коваленки, вул. Київський Шлях, 1, за період з 06.05.2023 по 30.04.2026, а також нарахованих на суму заборгованості пені та трьох відсотків річних.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, а право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтями 78, 80, 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу та інших законів, а землі, які належать територіальним громадам на праві комунальної власності, є об`єктом права власності відповідних територіальних громад. Територіальні громади реалізують свої права на землю безпосередньо або через органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність та користування, а також здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За змістом статей 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже Люботинська міська рада Харківської області як орган місцевого самоврядування, що представляє Люботинську міську територіальну громаду, уповноважена здійснювати від імені територіальної громади правомочності власника щодо земель комунальної власності, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:25:003:0002, площею 6,9385 га, розташованої за адресою: Харківська область, м. Люботин, селище Коваленки, вул. Київський Шлях, 1, забезпечувати належне оформлення прав користування такою земельною ділянкою та надходження плати за її використання.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка, а плата за землю справляється відповідно до закону.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

Крім того, відповідно до п. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 290.1 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

За змістом статей 1, 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Договір оренди землі є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати земельну ділянку у володіння і користування орендареві на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма та строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди землі, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною третьою статті 21 цього Закону передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до положень абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону "Про оренду землі" орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв`язку.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, укладення договору оренди землі породжує для орендаря обов`язок сплачувати орендну плату в розмірі, порядку та строки, погоджені сторонами, а для орендодавця - право вимагати належного виконання такого обов`язку.

Щодо поділу земельної ділянки та переходу обов`язку зі сплати орендної плати до нового власника нерухомого майна

Як установлено судом, первісна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:25:003:0002 площею 6,9385 га була передана в оренду Чихладзе Т.В. для обслуговування належних їй об`єктів нерухомого майна.

У подальшому земельну ділянку поділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:25:003:0017 площею 5,9653 га та [номер приховано]:25:003:0018 площею 0,9732 га.

Сам по собі поділ земельної ділянки не свідчить про припинення прав та обов`язків сторін за договором оренди, оскільки відповідно до статті 110 ЗК України поділ земельної ділянки не припиняє встановлених щодо неї обмежень та обтяжень.

Згідно зі статтею 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці, право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, переходить до набувача відповідного об`єкта нерухомого майна на умовах та в обсязі, встановлених для попереднього землевласника або землекористувача.

Аналогічний правовий механізм закріплено у статті 377 ЦК України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій такий об`єкт розміщений, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника або землекористувача.

Отже перехід права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, має наслідком перехід до нового власника відповідного права користування земельною ділянкою на тих самих умовах та в тому обсязі, які існували для попереднього власника.

Як вбачається з договору дарування від 20.11.2024 №2725, ОСОБА_1 відчужила належне їй нерухоме майно на користь ОСОБА_2 . З моменту набуття права власності на зазначене нерухоме майно до ОСОБА_2 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене, на умовах та в обсязі, встановлених для попереднього власника.

При цьому суд враховує, що перехід права користування земельною ділянкою у зв`язку з набуттям права власності на розташоване на ній нерухоме майно відбувається в силу закону та не залежить від укладення сторонами окремого договору оренди або внесення змін до чинного договору.

Таким чином, відсутність додаткової угоди до договору оренди землі від 30.09.2010 сама по собі не спростовує переходу до ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою та відповідного обов`язку зі сплати орендної плати з моменту набуття нею права власності на нерухоме майно.

За таких обставин суд вважає, що обов`язок зі сплати орендної плати за період до 19.11.2024 включно покладався на ОСОБА_1 , а починаючи з 20.11.2024 - на ФОП Чихладзе О.Д. як нового власника нерухомого майна та набувача права користування земельною ділянкою.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада ухвалила Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-IX, яким доповнила підрозділ 10 Перехідних положень Податкового кодексу України пунктом 69.14 наступного змісту: «Тимчасово, на період з 01 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України». Такі зміни набрали чинності 17.03.2022.

Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 25.04.2022 №75 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» від 16.04.2022 №457 був затверджений Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022.

Люботинська міська територіальна громада увійшла до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 №309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Також визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.12.2022 року». Вказаний наказ набрав чинності 27.12.2022.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією Люботинська міська територіальна громада (UA6312011[телефон приховано]) віднесена до території можливих бойових дій з 24.02.2022 без визначення дати завершення таких.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 №3050-ІХ внесено зміни до пункту 69.14 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України та визначено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Зазначений законодавчий акт набрав чинності 06.05.2023.

З огляду на вищевикладене Люботинською міською радою не включено до розрахунку заборгованості період з 01.03.2022 по 06.05.2023.

Щодо визначення розміру орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 9 договору оренди землі від 30.09.2010 сторонами погоджено річний розмір орендної плати у сумі 82093,42 грн, яка вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно рівними частками в розмірі 6841,10 грн.

Відповідно до пункту 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затверджених Кабінетом Міністрів України форм, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 13 договору передбачено щорічний перегляд розміру орендної плати, зокрема, у разі зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, проведення нормативної грошової оцінки по місту, а також в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, у додатку до договору, який є його невід`ємною частиною, наведено показники індексації за 2007 рік - 1,028, за 2008 рік - 1,152 та за 2009 рік - 1,059.

Отже для правильного вирішення спору суду необхідно встановити зміст погодженого сторонами порядку індексації орендної плати та з`ясувати, чи відповідає розрахунок прокурора умовам договору і вимогам законодавства.

Аналіз умов договору оренди землі та додатка до нього свідчить, що під час погодження порядку обчислення орендної плати сторони передбачили врахування коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, а також установили щорічний перегляд розміру орендної плати у разі зміни таких коефіцієнтів.

При цьому суд звертає увагу, що пункт 10 договору не містить положення про щомісячне коригування розміру орендної плати на індекси споживчих цін. Натомість наведене в ньому формулювання стосується застосування коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, а зміст додатка до договору, в якому відображено відповідні показники за 2007-2009 роки, дає підстави оцінювати їх саме як коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель.

Зазначений висновок узгоджується також із пунктом 13 договору, яким передбачено щорічний перегляд розміру орендної плати у разі зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Таким чином, сторони пов`язали перегляд розміру орендної плати зі зміною відповідних коефіцієнтів, а не встановили самостійний порядок її щомісячного збільшення на індекси споживчих цін.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Зміст наведеної норми свідчить, що законодавець установив загальне правило щодо врахування індексів інфляції під час обчислення орендної плати, водночас надавши сторонам договору можливість погодити інший порядок її індексації.

Отже вирішальним для застосування передбаченого законом загального правила є встановлення того, чи погодили сторони договору інший механізм визначення розміру орендної плати.

У постанові від 05.02.2025 у справі №925/457/23 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що індексація нормативної грошової оцінки земель та індексація орендної плати, хоча й базуються на індексі споживчих цін, є різними за правовим змістом механізмами та здійснюються у різному порядку.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом індексувати необхідно орендну плату, якщо інше не передбачено договором оренди. Індексація нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі», тобто індексується орендна плата.

При цьому у справі №925/457/23 Велика Палата Верховного Суду врахувала, що пунктом 8 договору оренди, який був предметом її розгляду, сторони прямо погодили обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції. Саме з огляду на таку умову Верховний Суд дійшов висновку про обов`язок орендаря враховувати щомісячні індекси інфляції під час визначення орендних платежів.

Натомість у цій справі пункт 10 договору від 30.09.2010 не містить прямого формулювання про щомісячне коригування орендної плати на індекси споживчих цін. У ньому йдеться про врахування коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, під час обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Крім того, пунктом 13 договору передбачено щорічний перегляд розміру орендної плати у разі зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та проведення нормативної грошової оцінки по місту. Додатком до договору також наведено коефіцієнти індексації за 2007-2009 роки.

За таких обставин суд вважає, що наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду підлягає врахуванню з урахуванням установлених у цій справі договірних умов, однак сам по собі не є підставою для автоматичного застосування до спірних правовідносин механізму щомісячної індексації орендної плати на індекси споживчих цін без дослідження змісту укладеного сторонами договору.

Отже наведені положення договору мають оцінюватися судом у їх сукупності, з урахуванням змісту договору в цілому, а не шляхом ізольованого тлумачення окремого пункту.

Зі змісту пунктів 10, 13 договору та додатка до нього вбачається, що сторони пов`язали обчислення та перегляд розміру орендної плати із застосуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та передбачили щорічний перегляд розміру орендної плати у разі зміни таких коефіцієнтів і проведення нормативної грошової оцінки.

При цьому договір не містить окремої умови про щомісячне застосування індексів споживчих цін до вже визначеного сторонами розміру орендної плати. Застосування прокурором такого механізму індексації без урахування інших положень договору не може вважатися належним тлумаченням погоджених сторонами умов.

Суд також враховує, що індексація нормативної грошової оцінки та індексація орендної плати не є тотожними поняттями. Водночас сам факт використання під час обчислення орендної плати коефіцієнтів індексації, передбачених законодавством, не дає підстав автоматично ототожнювати їх із щомісячними індексами інфляції, застосованими до суми орендної плати.

Посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 08.04.2026 у справі №922/3061/25 також не спростовує необхідності встановлення погодженого сторонами порядку індексації, оскільки застосування відповідного механізму залежить від змісту конкретного договору оренди та встановлених у справі обставин.

Отже висновки Верховного Суду мають застосовуватися з урахуванням змісту відповідних договірних умов та фактичних обставин кожної справи.

З огляду на викладене суд вважає, що під час визначення розміру орендної плати за спірний період необхідно виходити з погодженого сторонами механізму обчислення орендної плати та не допускати одночасного застосування різних механізмів індексації без належної правової та договірної підстави.

Водночас суд зазначає, що саме по собі посилання відповідачів на можливість застосування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки не є достатнім для прийняття наданих ними розрахунків. Такі розрахунки підлягають перевірці з урахуванням умов договору, установленого розміру орендної плати, періодів користування земельною ділянкою кожним із відповідачів, строків внесення щомісячних платежів та нормативно визначених показників, які підлягають застосуванню у відповідні періоди.

Відтак, з урахуванням пунктів 10 та 13 договору оренди землі від 30.09.2010, а також його додатка, суд доходить висновку, що під час визначення розміру орендної плати за спірний період належить враховувати передбачені законодавством коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не застосовувати додатково щомісячне коригування розміру орендної плати на індекси споживчих цін у спосіб, використаний у розрахунку прокурора.

При цьому суд зазначає, що індексація нормативної грошової оцінки земельної ділянки та індексація орендної плати не є тотожними правовими механізмами. Тому під час визначення суми орендної плати необхідно враховувати саме той порядок індексації, який випливає з умов договору та відповідних положень законодавства, не допускаючи одночасного застосування різних механізмів індексації без належної договірної або законодавчої підстави.

Отже використаний прокурором розрахунок, який ґрунтується на щомісячному застосуванні індексів інфляції до суми орендної плати, не може бути покладений в основу рішення суду без урахування погодженого сторонами порядку її обчислення. У зв`язку з цим суд здійснює перевірку розміру основної заборгованості з урахуванням умов договору та належних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд бере до уваги, що відповідачі не заперечують факту користування земельною ділянкою та наявності обов`язку зі сплати орендної плати, а заперечують саме визначений прокурором розмір такого зобов`язання.

Дослідивши надані сторонами розрахунки та зіставивши їх із положеннями договору оренди, суд установив, що розрахунок позивача ґрунтується на застосуванні щомісячних індексів інфляції до розміру орендної плати, тоді як наданий відповідачами контррозрахунок здійснено з урахуванням коефіцієнтів індексації НГО, на які вони посилаються, та умов пунктів 10, 13 договору.

За результатами перевірки наданих розрахунків суд дійшов висновку, що розрахунок позивача в частині визначення основної суми заборгованості не може бути прийнятий у повному обсязі, оскільки не враховує належним чином погоджений сторонами порядок обчислення орендної плати.

Натомість контррозрахунок відповідачів у частині основної заборгованості відповідає встановленим судом періодам користування земельною ділянкою, умовам договору та обставинам справи, а тому суд приймає його до уваги.

Таким чином, за період з 06.05.2023 по 19.11.2024, коли обов`язок зі сплати орендної плати покладався на Чихладзе Т.В., заборгованість становить 312185,11грн. За період з 20.11.2024 по 30.04.2026, коли обов`язок зі сплати орендної плати перейшов до ФОП Чихладзе О.Д., заборгованість становить 338990,16 грн.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із сплати орендної плати підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 06.05.2023 по 19.11.2024, коли обов`язок зі сплати орендної плати покладався на Чихладзе Т.В. у розмірі 312185,11 грн, за період з 20.11.2024 по 30.04.2026, коли обов`язок зі сплати орендної плати перейшов до ФОП Чихладзе О.Д. у розмірі 338990,16 грн.

Щодо 3% річних.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Судом здійснено перевірку нарахованих 3% річних відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Як установлено судом, відповідачі не виконували обов`язку зі сплати орендної плати у строки, визначені пунктом 11 договору, у зв`язку з чим допустили прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас розмір 3 % річних має визначатися виходячи з фактичної суми простроченого грошового зобов`язання, установленої судом, та тривалості прострочення кожного щомісячного платежу.

Оскільки прокурором розрахунок 3 % річних здійснено, виходячи з розміру основної заборгованості, який судом не прийнято, відповідний розрахунок підлягає коригуванню, з урахуванням установленої судом суми орендної плати та періодів прострочення.

Перевіривши контррозрахунки відповідачів у цій частині, суд установив, що розраховані ними суми 3 % річних відповідають розміру основної заборгованості, строкам виконання щомісячних зобов`язань та періодам прострочення.

За таких обставин суд доходить висновку, що з Чихладзе Т.В. на користь Люботинської міської ради підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 19613,34 грн, а з ФОП Чихладзе О.Д. - 4213,00 грн.

У задоволенні решти вимог про стягнення 3 % річних слід відмовити як таких, що нараховані на суму основного боргу, яка не підтвердилася під час розгляду справи.

Щодо стягнення пені та застосування позовної давності.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з чч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як зазначено вище, пунктом 14 договору оренди передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення платежу.

Отже сторони погодили відповідальність орендаря у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати.

Водночас під час визначення розміру пені суд має враховувати не лише погоджений сторонами розмір відповідальності, а й законодавчі обмеження щодо строку її нарахування та позовної давності.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Разом із тим суд враховує, що Законом України від 30.03.2020 №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено положеннями, відповідно до яких під час дії карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.

Надалі законодавцем було встановлено особливості перебігу позовної давності на період дії воєнного стану, а Законом України №4434-IX відновлено перебіг позовної давності з 04.09.2025.

Таким чином, з огляду на законодавче продовження відповідних строків та дату звернення прокурора до суду з позовом у цій справі, суд не вбачає підстав для висновку про сплив спеціальної позовної давності тривалістю один рік щодо заявлених вимог про стягнення пені.

Отже заява відповідачів про застосування позовної давності сама по собі не є підставою для відмови у стягненні пені за заявлений період.

Разом із тим суд враховує, що до 28.08.2025 діяла частина шоста статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припинялося через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність на підставі Закону України від 09.01.2025 №4196-IX. Водночас сам факт втрати чинності Господарським кодексом України не може бути підставою для механічного поширення або, навпаки, автоматичного припинення дії встановлених раніше правил щодо правовідносин, які виникли до цієї дати. Питання застосування відповідного обмеження має вирішуватися з урахуванням часу виникнення конкретного зобов`язання, періоду прострочення та законодавства, чинного на відповідний момент.

Оскільки зобов`язання зі сплати орендної плати є періодичними, прострочення кожного щомісячного платежу має самостійний характер. Відтак строк нарахування пені підлягає визначенню окремо щодо кожного простроченого платежу.

Суд бере до уваги, що пунктом 14 договору сторони не погодили безстрокового нарахування пені та не встановили іншого строку її нарахування, який би виключав застосування законодавчих обмежень, чинних у відповідний період.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим застосування шестимісячного строку нарахування пені до тих щомісячних зобов`язань, щодо яких відповідне законодавче обмеження підлягає застосуванню з огляду на час виникнення та прострочення зобов`язання.

При цьому суд враховує, що прокурор надав альтернативний розрахунок пені з урахуванням шестимісячного строку її нарахування, а відповідачі також надали власні розрахунки, в яких ураховано відповідне обмеження.

Перевіривши розрахунки пені, суд установив, що розрахунок прокурора, здійснений виходячи з розміру основної заборгованості, який судом не прийнято, відповідний розрахунок підлягає коригуванню, з урахуванням установленої судом суми орендної плати та періодів прострочення.

Натомість контррозрахунки відповідачів у частині визначення періоду нарахування пені враховують установлені строки виконання щомісячних зобов`язань та законодавчі обмеження її нарахування.

Разом із тим суд перевірив зазначені розрахунки щодо правильності визначення бази нарахування пені, облікової ставки Національного банку України, кількості днів прострочення та розміру основної заборгованості.

За результатами такої перевірки суд доходить висновку, що з Чихладзе Т.В. на користь Люботинської міської ради підлягає стягненню пеня у розмірі 23984,08 грн, а з ФОП Чихладзе О.Д. - 23288,87 грн.

У задоволенні решти вимог про стягнення пені слід відмовити, у зв`язку з неправильним визначенням прокурором бази її нарахування та періоду, протягом якого така пеня могла бути нарахована.

Щодо заперечень відповідачів, пов`язаних з адміністративними справами.

Судом також надано оцінку посиланням відповідача-1 на судові рішення в адміністративних справах №520/13863/25, №520/25340/25 та №520/31131/25.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у справі №520/31131/25 була правомірність податкових повідомлень-рішень, винесених контролюючим органом щодо визначення податкових зобов`язань.

Натомість предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 30.09.2010, а підставою позову є неналежне виконання відповідачами договірного зобов`язання зі сплати орендної плати.

Отже правовідносини, які були предметом дослідження в адміністративних справах, не є тотожними правовідносинам, що виникли між сторонами у цій справі.

Сам по собі факт визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень не свідчить про припинення або відсутність цивільно-правового обов`язку орендаря сплачувати орендну плату за договором оренди землі.

При цьому суд враховує, що обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності виникає на підставі договору оренди та відповідних положень земельного і цивільного законодавства, а не внаслідок прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд відхиляє відповідні доводи відповідача-1 як такі, що не спростовують встановлених у цій справі обставин щодо наявності та розміру договірного зобов`язання зі сплати орендної плати.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з чч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані до матеріалів справи, та надана їм правова оцінка.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши доводи учасників справи та надані ними розрахунки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом спірного періоду орендна плата відповідачами не вносилася. Факт несплати орендної плати відповідачами не заперечувався, водночас вони не погоджувалися з визначеним прокурором її розміром, посилаючись на неправильне застосування порядку індексації орендної плати.

Перевіривши наведені сторонами доводи та розрахунки, суд дійшов висновку, що прокурором неправильно визначено розмір основної заборгованості, оскільки застосований у позовному розрахунку порядок індексації не відповідає умовам укладеного договору оренди землі, які підлягають оцінці в їх сукупності. Натомість розрахунки, надані відповідачами, в частині визначення розміру орендної плати суд визнає обґрунтованими та такими, що узгоджуються з умовами договору й установленими у справі обставинами.

За результатами перевірки розрахунків суд установив, що розмір заборгованості Чихладзе Т.В. зі сплати орендної плати за період з 06.05.2023 по 19.11.2024 становить 312185,11 грн, а розмір заборгованості ФОП Чихладзе О.Д. за період з 20.11.2024 по 30.04.2026 - 338990,16 грн. Саме зазначені суми основної заборгованості підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідачів.

Водночас, оскільки заявлені до стягнення суми 3% річних та пені розраховані прокурором (позивачем), виходячи з розміру основної заборгованості, який за результатами судового розгляду не підтвердився, судом перевірено правильність відповідних нарахувань, з урахуванням установленого розміру основного зобов`язання та періодів прострочення.

За результатами такої перевірки суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з Чихладзе Т.В. 23984,08 грн пені та 19613,34 грн 3 % річних, а з ФОП Чихладзе О.Д. - 23288,87 грн пені та 4213,00 грн 3% річних.

Отже, з Чихладзе Тетяни Валеріївни на користь Люботинської міської ради Харківської області підлягають стягненню 312185,11 грн заборгованості з орендної плати, 23984,08 грн пені та 19613,34 грн 3% річних, що загалом становить 355782,53грн.

З ФОП Чихладзе Олександри Давидівни на користь Люботинської міської ради Харківської області підлягають стягненню 338990,16 грн заборгованості з орендної плати, 23288,87 грн пені та 4213,00 грн 3% річних, що загалом становить 366492,03грн.

Таким чином, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими в частині стягнення з відповідачів заборгованості з орендної плати, пені та 3% річних у визначених судом розмірах, а в іншій частині задоволенню не підлягають.

Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог та враховуючи розмір вимог, задоволених судом щодо кожного з відповідачів, судовий збір підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з Чихладзе Тетяни Валеріївни на користь Харківської обласної прокуратури підлягає стягненню 4269,39 грн судового збору, а з фізичної особи-підприємця Чихладзе Олександри Давидівни на користь Харківської обласної прокуратури - 4397,90 грн судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи Чихладзе Тетяни Валеріївни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Люботинської міської ради Харківської області (адреса: 62433, Харківська обл., місто Люботин, вул.Слобожанська, 64; код ЄДРПОУ 04058717) заборгованість зі сплати орендної плати за землю в сумі 312185,11 грн, 23984,08 грн пені, 19613,34 грн 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чихладзе Олександри Давидівни (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Люботинської міської ради Харківської області (адреса: 62433, Харківська обл., місто Люботин, вул.Слобожанська, 64; код ЄДРПОУ 04058717) заборгованість зі сплати орендної плати за землю в сумі 338990,16 грн, 23288,87 грн пені, 4213,00 грн 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Стягнути з Фізичної особи Чихладзе Тетяни Валеріївни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61001, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4; код 02910108, рахунок [рахунок приховано], код класифікації видатків бюджету - 2800) 4269,39 судового збору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чихладзе Олександри Давидівни (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61001, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4; код 02910108, рахунок [рахунок приховано], код класифікації видатків бюджету - 2800) 4397,90 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "13" листопада 2026 р.

Суддя К.В. Аріт

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
04.11.2026 Рішення № 141186406 Господарський суд Харківської області
06.10.2026 Ухвала № 140347526 Господарський суд Харківської області
01.09.2026 Ухвала № 139476427 Господарський суд Харківської області
01.09.2026 Ухвала № 139366666 Господарський суд Харківської області
01.09.2026 Ухвала № 139366601 Господарський суд Харківської області
11.08.2026 Ухвала № 138908048 Господарський суд Харківської області
28.07.2026 Ухвала № 138538760 Господарський суд Харківської області
29.06.2026 Ухвала № 137762410 Господарський суд Харківської області
23.06.2026 Ухвала № 137637020 Господарський суд Харківської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 04058717. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг