Справа № 490/5036/26
нп 2/490/3898/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08
e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року місто Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
01.06.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 43889,93 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 30.03.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №2194845 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
30.03.2025 року ОСОБА_1 прийняла пропозицію (оферту) щодо укладання вищевказаного договору, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони TОВ «Слон Кредит» направило ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор «Е553», котрий боржницею було введено/відправлено.
TOB «Слон Кредит» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, надавши позичальнику грошові кошти в сумі 14000,00 грн, строком на 360 днів. Відповідачка, в свою чергу, не виконувала взяті на себе зобов`язання, визначені умовами кредитного договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
27.01.2026 року між TОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-4/26, у відповідності до умов якого TОВ «Слон Кредит» відступило право грошової вимоги до ТОВ «Свеа Фінанс» за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором, в якому боржницею є ОСОБА_1 .
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору Факторингу №01.02-4/26 від 27.01.2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2194845 від 30.03.2025 року складає 43889,93 грн, з яких: 12793,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 24096,93 грн - заборгованість по відсотках, 7000,00 грн - пеня, штраф.
В порушення вищевказаних вимог, відповідачка своєчасно не повернула кошти для погашення заборгованості, чим не виконала належним чином свої зобов`язання за даним договором.
Враховуючи, що відповідачка у добровільному порядку не вчиняє дій спрямованих на повернення вказаних грошових коштів, з метою захисту порушеного права й охоронюваних законом інтересів, позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
02.06.2026 року матеріали справи передано судді.
Ухвалою судді від 05.06.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 05.06.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
08.10.2026 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому остання категорично заперечує проти позовних вимог у визначеному Позивачем розмірі та вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають частковій відмові з огляду на наступне.
Зазначила, що позивач у складі загальної заборгованості вимагає стягнути з відповідачки штрафи/пеню в розмірі 7000,00 грн. Подібна вимога є прямо протиправною та суперечить імперативним нормам законодавства України. Спірний Договір №2194845 укладено 30.03.2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022. Відповідно до пункту 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України та пункту 68 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у період дії в Україні воєнного стану, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення чи скасування споживач за договором про споживчий кредит звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, у тому числі від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Вказаними нормами чітко встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нарахування яких передбачено договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.
Вказала, що дослідження наданого Позивачем розрахунку заборгованості за Договором №2194845 від 30.03.2025 року свідчить про наявність суттєвих помилок, подвійних нарахувань та порушень прав споживача. Згідно з наданою Позивачем випискою/розрахунком, відповідачкою було здійснено наступні платежі на загальну суму 13 100,00 грн: 10.04.2025 року: 693,00 грн (відсотки) + 2100,00 грн (відсотки) + 207,00 грн (погашення тіла кредиту); 30.05.2025 року: 101,00 грн (відсотки); 31.05.2025 року: 8000,00 грн (відсотки); 15.08.2025 року: 1000,00 грн (відсотки). Таким чином, відповідачка зменшила суму основного боргу (тіла) з 14000,00 грн до 12793,00 грн, а також сплатила первісному кредитору 11894,00 грн у якості процентів. За умовами п. 1.5.2 та п. 1.5.2.1 Договору, стандартна ставка становить 3% на день, а знижена - 0,45% на день. З розрахунку Позивача вбачається, що кредитор, незважаючи на здійснення Відповідачем сплати у квітні та травні 2025 року суми 12101,00 грн, безпідставно скасував знижену ставку та здійснив перерахунок заборгованості за кабальною ставкою, нараховуючи по 95,95 грн на день на залишок тіла кредиту у 12793,00 грн (що відповідає 0,75% на день/273,75% річних).
Порушення граничного розміру процентної ставки (ст. 8-1 Закону України «Про споживче кредитування»): Частиною 5 статті 8-1 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що денна процентна ставка за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1 відсоток на день від загального розміру виданого кредиту. Первісним кредитором у Договорі встановлено підвищену ставку у розмірі 15% за перший день (2100,00 грн за один день від 14000,00 грн) та стандартну 3% на день у подальшому. Подібні ставки є явно несправедливими, порушують закон та створюють надмірний, кабальний тягар для споживача. Позивач вимагає стягнути відсотки у розмірі 24096,93 грн при залишку тіла кредиту 12793,00 грн. Сума нарахованих відсотків майже вдвічі перевищує основний борг, при тому що Відповідач вже сплатила 11894,00 грн відсотків. Загалом кредитор намагається отримати з кредиту у 14000,00 грн суму в розмірі 56989,93 грн (13100,00 грн вже сплачено + 43889,93 грн за позовом), що суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливості.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
30.03.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №2194845 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний».
Згідно п. 1.2. Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Відповідно до п.п. 1.3.-1.4. Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 14000,00 грн. Тип кредиту - кредит.
Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
У п. 1.5. Договору сторони погодили, що тип процентної ставки - фіксована.
За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов:
- підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит);
- стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 28.04.2025 року включно;
-знижена процентна ставка 0,45% в день та застосовується в період дії стандарної процентної ставки, відповідно до умов передбачених п. 1.5.2.1 договору;
- пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 29.04.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).
Згідно п. 1.6. Договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
За п. 1.7. Договору денна процентна ставка на дату укладення Договору складає:
- 0,971% в день, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії;
- 0,765% в день, якщо застосовано знижену процентну ставку протягом періоду її дії.
Відповідно до п. 1.8. Договору загальні витрати на дату укладення Договору складають:
- 48930,00 грн, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії;
- 38577,00 грн, якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії.
Згідно п.п. 1.9.-1.10. Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:
- 13574,76% річних, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії;
- 1248,47% річних, якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:
- 62930,00 грн, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії;
- 52577,00 грн, якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії.
У п. 2.1 Договору, сторони погодили, що кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.п. 5.3. Договору (п. 5.1 Договору).
Аналогічні умови кредитування зазначені в Паспорті споживчого кредиту, та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з якими ОСОБА_1 ознайомилася 30.03.2025 року та підписала за допомогою одноразового ідентифікатора.
Отже, встановлене свідчить про те, що сторони погодили умови кредитування та сплату процентів за користування кредитними коштами.
Факт перерахування кредитних коштів підтверджується наявним в матеріалах справи листом ТОВ «Пейтек» №20260129-1004 від 29.01.2026 року, з якого вбачається, 30.03.2025 року на платіжну картку № НОМЕР_2 було успішно перераховано кредитні кошти у розмірі 14000,00 грн.
За такого, Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором №2194845 від 30.03.2025 року, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору позики.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором за період з 30.03.2025 року по 27.01.2026 року (дата відступлення права вимоги), заборгованість ОСОБА_1 становить 43889,93 грн, з яких: 12793,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 24096,93 грн - заборгованість по відсотках, 7000,00 грн - пеня, штраф.
27.01.2026 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-4/26, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
З витягу з реєстру боржників вбачається відступлення ТОВ «Слон Кредит» - ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги до боржниці ОСОБА_1 за Договором №2194845 від 30.03.2025 року (порядковий номер в реєстрі 431) у сумі 43889,93 грн.
Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.
У даній справі, встановлено, що відступлення права вимоги за Договором №2194845 від 30.03.2025 року було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «Свеа Фінанс» належне йому право вимоги .
У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договору факторингу №01.02-4/26 до боржниці ОСОБА_1 , укладеного 27.01.2026 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс», недійсним або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.
За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №2194845 від 30.03.2025 року перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс», що дає останньому право на стягнення з відповідачки в судовому порядку неповернуту нею суму позики.
Щодо укладення правочину в електронній формі.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Судом встановлено, що Договір №2194845 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 30.03.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «Е553».
При цьому, відповідачка через особистий кабінет у мобільному застосунку «SlonCredit» прийняла пропозицію первісного кредитора укласти Договір на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачці на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор, що згенерований під час проходження Позичальником процедури укладення Договору, який відповідачка використала для підтвердження підписання Договору №2194845 від 30.03.2025 року.
Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачкою Договір №2194845 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 30.03.2025 року не був би укладений сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.
Щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, вбачається, що відповідачкою неодноразово здійснювались платежі на рахунок первісного кредитора з метою погашення заборгованості, з яких 1207,00 грн були зараховані в погашення заборгованості за тілом кредиту.
Як встановлено судом, відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання за Договором №2194845 від 30.03.2025 року щодо повернення отриманого тіла кредиту, у зв`язку з чим, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 12793,00 грн.
Щодо стягнення суми заборгованості за процентами.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Позивачем надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що, у відповідності до п. 1.5.-1.5.3. первісний кредитор:
- за перший день користування кредитом (30.03.2025 року) нарахував відсотки за підвищеною процентною ставкою 15%, що становить 2100,00 грн;
- у період з 31.03.2025 року по 10.04.2025 року за зниженою процентною ставкою 0,45% (по 63,00 грн в день);
- 10.04.2025 року відповідачкою було здійснено платіж з метою погашення заборгованості за кредитним договором, з яких 1207,00 грн було зараховано в погашення заборгованості за тілом кредиту, а тому в період з 11.04.2025 року по 28.04.2025 року відсотки нараховувались за зниженою процентною ставкою 0,45% на залишок заборгованості по тілу кредиту 12793,00 грн (по 57,57 грн в день);
- у період з 29.04.2025 року по 27.01.2026 року за пільговою процентною ставкою 0,75% (по 95,95 грн в день).
Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідачки щодо безпідставності скасування зниженої процентної ставки 0,45% та перерахунку заборгованості за процентною ставкою 0,75%, оскільки умовами договору передбачено, що знижена процентна ставка 0,45% в день застосовується в період дії стандарної процентної ставки, а стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 28.04.2025 року включно.
Таким чином первісний кредитор, врахувавши сплату відповідачкою заборгованості 10.04.2025 року, здійснив перерахунок заборгованості за відсотками та в період, коли повинна була застосовуватися стандартна процентна ставка - 3% (з 31.03.2025 року по 28.04.2025 року включно) застосовував знижену процентну ставку - 0,45%, а після зазначеного періоду продовжив нараховувати відсотки за пільговою процентною ставкою - 0,75%, яка відповідно до умов договору, застосовується з 29.04.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).
Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідачки щодо неправомірності встановлення підвищеної процентної ставки 15% за перший день користування кредитними коштами.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що, починаючи з 24 грудня 2023 року, денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.
Крім того, як передбачено умовами кредитного договору та підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідачці за перший день користування кредитом проценти нараховувались за підвищеною процентною ставкою, яка становить 15%, що становить 2100,00 грн.
Таким чином, розмір заборгованості відповідачки за процентами згідно з кредитним договором №2194845 від 30.03.2025 року становить 22136,93 грн = 24096,93 грн (заявлена до стягнення заборгованість по відсоткам) - 2100,00 грн (неправомірно нараховані відсотки за перший день користування кредитом) + 140,00 (правомірно нараховані відсотки за перший день користування кредитом)
Щодо стягнення штрафних санкцій.
Згідно розрахунку заборгованості, первісним кредитором нараховані штрафні санкції за Кредитним договором №2194845 від 30.03.2025 року у сумі 7000,00 грн.
Штрафні санкції за кредитним договором це фінансові стягнення (неустойка, пеня, штраф), які позичальник сплачує кредитору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
17.03.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-1X від 15 березня 2022 року. Його положення стосується питань, зокрема кредитування. А саме, цим Законом було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.
Таким чином, суд погоджуючись з доводами відповідачки, приходить до висновку, що підстави для стягнення штрафних санкцій у період воєнного стану відсутні, в зв`язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки штрафу у сумі 7000,00 грн слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява №26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачкою не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав її звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, а також враховуючи відсутність права кредитора нараховувати штрафні санкції у період воєнного стану, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс» щодо стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості за Кредитним договором №2194845 від 30.03.2025 року у загальній сумі 34929,93 грн.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 2118,88 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №686 від 26.05.2026 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ: 37616221, юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, р/р НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк, МФО: 300528) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення кредитної заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №2194845 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 30.03.2025 року у розмірі 34929 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 93 копійки, з яких: 12793,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 22136,93 грн - заборгованість по відсотках.
В іншій частині позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» суму судового збору у розмірі 2118 (дві тисячі сто вісімнадцять) гривень 88 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін