Судові рішення

Рішення № 141462566 у справі № 728/1939/26 від 12.11.2026

Рішення від 12.11.2026 у цивільній справі № 728/1939/26 (категорія «Про позбавлення батьківських прав»). Суд: Бахмацький районний суд Чернігівської області, суддя Глушко О. І.

Справа№ 728/1939/26
СудБахмацький районний суд Чернігівської області
СуддяГлушко О. І.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро позбавлення батьківських прав
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141462566

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Єдиний унікальний номер: 728/1939/26

Номер провадження 2/728/1057/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Коваленко В.В.

за участю:

представника позивача - адвоката Салій О.О.

представника відповідачки -адвоката Кухти В.Б.

прокурора - Сидоренко Ю.К. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмачі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

10.08.2026 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив позбавити ОСОБА_2 (відповідачка) батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказуючи на те, що відповідачка, являючись матір`ю дитини, не приймає жодної участі у її вихованні, не цікавиться її життям, навчанням, розвитком та здоров`ям. Дитина увесь час знаходиться під наглядом бабусі та дідуся; позивач, хоча і перебуває на військовій службі, під час відпусток проводить весь час з дитиною, турбується про неї, забезпечує всім необхідним; також просив стягнути з віповідачки аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробіткку.

Ухвалою від 18.08.2026 року відкрито провадження у справі з визначенням її розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.09.2026 року; запропоновано третій особі - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, надати висновок щодо розв`язання спору відповідно до положень ст. 19 СК України (про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 ), яке було відкладено протокольною ухвалою на 12.10.2026 року.

Ухвалою суду від 12.10.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.11. 2026 року.

19.10.2026 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить поновити їй строк для подання відзиву, у зв`язку з тим, що вона є військовослужбовцем і більшу частину часу перебуває на бойових завданнях і не може бути вдома. Через це не мала можливості своєчасно отримувати кореспонденцію суду та користуватися засобами зв`язку та підготувати відзив у встановлений строк. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення її батьківських прав, вказуючи на те що в її діях відсутня винна поведінка, а застосування цього виняткового заходу суперечило б інтересам дитини. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що перебуваючи в шлюбі, вона зазнавала від позивача домашнього насильства - психологічного та фізичного. Під час приїздів у відпустки та на ротації позивач систематично по відношенню до неї застосовував: погрози, приниження, ревнощі, побої. Внаслідок цього подальше спільне проживання стало неможливим. Заяви від 15.01.2024 та 22.04.2024 року не є добровільною відмовою від дитини, оскільки були написані під тиском позивача, запевняючи, що після позбавлення її батьківських прав він зможе звільнитися з військової служби, повернутися додому і все буде добре. Вона не мала наміру відмовлятися від дитини і продовжувала проживати з дитиною і займатися її вихованням. Метою позивача було створити штучну підставу для позбавлення батьківських прав. З 13.11.2025 вона проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора безпілотних літальних апаратів, що підтверджується довідкою військової частини № НОМЕР_2 . Зі службової характеристики від 29.08.2026 вбачається, що через специфіку служби більшу частину часу вона перебуває на бойових завданнях і не може бути вдома. До призову батьки відповідачки померли (батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), тому доручити догляд за дитиною вона могла лише родичам позивача, з якими дитина й залишилася проживати. Те, що позивачу невідоме її місцезнаходження не свідчить про її самоусунення: вона перебуває на службі в Збройних Силах України. Виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни (ст. 65 Конституції України) не може розцінюватися як винне ухилення від батьківських обов`язків. Зазначає, що позивач сам проходить військову службу, а щоденним вихованням дитини фактично займаються його батьки. Тобто відсутність батьків поруч із дитиною через службу властива обом сторонам і не може ставитися у провину лише відповідачці. Приблизно з 13 листопада 2025 року позивач і його батьки, з якими проживає дитина, забороняють спілкуватися з нею особисто, по телефону, у відеозв`язку. Дії позивача та його родичів є штучними перешкодами у виконанні нею батьківських обов`язків та порушують ст. 157 СК України, за якою той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати другому з батьків у спілкуванні з нею. Позивач не може посилатися на відсутність спілкування, як на підставу позбавлення батьківських прав, коли сам його унеможливлює; акти обстеження умов проживання складені 10.04.2025, тобто до призову на службу, і не відображають її теперішнього становища. Рішення виконавчого комітету від 15.05.2025 № 239, як зазначає сам позивач, передбачало надання відповідачці строку для виправлення поведінки, тобто орган опіки не вважав за потрібне застосовувати крайній захід негайно. Актуальної позиції органу опіки та піклування з урахуванням її пояснень та службового становища в матеріалах справи немає.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини вона не заперечує та просить вирішити відповідно до закону у розмірі, визначеному ст.182 СК України.

03.11.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 12.11.2026 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представник позивача адвокат Салій О.О. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги і просила задовольнити їх.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася; надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, але за участі її представника - адвоката Кухти В.Б. Позовні вимоги визнає частково, лише у частині стягнення аліментів на утримання її малолітньої доньки ОСОБА_3 , у решті позовних вимог просила відмовити.

Представник відповідачки - адвокат Кухта В.Б. в судовому засіданні заперечував проти позову в частині позбавлення батьківських прав посилаючисть на те, що належними та допустимими доказами не доведено факту ухилення відповідчки від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; зазначив, що через морально - психологічний тиск зі сторони позивача відповідачка змушена була призватися на службу до ЗСУ. Між нею та чоловіком і його родичами постійно виникали конфлікти. Щодо стягнення аліментів на утримання дитини згоден на задоволення позову, визначивши аліменти в розмірі 1/4 частини доходу, підтримавши позицію відповідачки.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у відсутність представника. Надали висновок відповідно до положень ст. 19 СК України.

Прокурор в судовому засіданні висловила думку про відсутність підстав для задоволення позову з урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів.

Опитана в присутності психолога дитина ОСОБА_3 повідомила суду, що проживає з бабусею та дідусем по лінії батька; маму давно не бачила, висловлювала образу на неї у зв`язку з тим, що вона залишила її. Необхідіні речі їй купує батько, коли приїздить, та дідусь з басусею. Бабуся приводить її в садочок та на гурток.

Допитані за клопотанням сторони позивача в судовому засіданні свідки пояснили.

Свідок ОСОБА_6 , яка доводиться рідною сестрою позивачу, вказала, що протягом останніх двох років дитина проживає з бабусею та дідусем по батьківській лінії, відвідує дитячий садок і гуртки. До 2024 року стосунки з відповідачкою були добрими, однак згодом остання почала скаржитися на труднощі у вихованні дитини та фінансові проблеми, у неї з`явилися значні борги по кредиту, які частково сплатив чоловік ОСОБА_1 .

Зазначила, що відповідачка неналежно піклувалася про дитину, яка скаржилася на образи та крики з боку матері й висловлювала небажання проживати з нею. Наразі місце перебування відповідачки невідоме. Вважає, що відповідачка неналежно виконувала батьківські обов`язки.

Свідок ОСОБА_7 , який доводиться рідним братом позивачу, пояснив, що відповідачка не виконувала свої обов`язки як мати по відношенню до дитини; вихованням дитини займаються бабуся та дідусь по батьківській лінії, допомагає сестра ОСОБА_6 ; його брат проходить військову службу в ЗСУ, матеріально забезпечує батьків для догляду за дитиною, приїздить у відпустку. 12.11.2025 року відповідачка залишила дитину; перед цим був конфлікт, брат віддав борги відповідачки, однак остання знову оформила кредит; свідок особисто допомагав відповідачці з дитиною, зокрема возив їх до лікарні; де на даний час перебуває відповідачка йому невідомо.

Свідок ОСОБА_8 , яка доводиться матір`ю позивачу, пояснила, що її невістка (відповідачка) 12.11.2025 року залишила дитину і до даного часу не приїздила, не спілкувалася з дитиною; відповідачка залишила письмову записку, в якій просила вибачення та зазначила, що буде там, де повинна бути. З 12.11.2025 року місце перебування відповідачки невідомо. Дитина не згадує про матір. Хоче, щоб відповідачку позбавили батьківських прав відносно дитини, щоб вона не продала дитину. За дитиною здійснюють догляд вона, як бабуся, а також дідусь. Водить дитину на гуртки, в садок. Відповідачка не приймала участі у вихованні дитини. Також у 2024 році відповідачка залишала дитину, а сама кудись йшла; дитина не була доглянута. Вони проживали всі разом.

Свідок ОСОБА_9 , який доводиться батьком позивачу, пояснив, що відповідачка залишала дитину без нагляду; протягом двох останніх років вони з дружиною доглядають за дитиною, водять в садок, на гуртки. 12.11.2025 року відповідачка залишила листа, в якому просила вибачення та пояснила, що винна гроші ОСОБА_10 , своєму чоловіку. Син з 2014 року служить. Дитина повідомляла, що мама б`є її. Злата не пам`ятає маму, пам`ятає лише колір її волосся. Дитина не хоче спілкуватися з мамою, бо боїться її.

Свідок ОСОБА_11 , яка доводиться мачухою відповідачці, пояснила, що проживала з батьком відповідачки. ОСОБА_12 проживала та виховувалася в бабусі в іншому населеному пункті. Вона схильна до крадіжок, її батько письмово відмовився від неї, оскільки вона до нього ставилася з грубістю. Вважає, що дитина для відповідачки була небажаною і заважала їй, вважає її поганою матір`ю; довіряти дитину їй не можна, вона любить владу та гроші. З часу народження дитини відповідачка з дитиною декілька разів приїздили до них та проживали деякий час, коли почалася війна; вона висловлювала думку, що залишить дитину; у неї були борги. Чоловік відповідачки перебуває на службі в ЗСУ з 2014 року.

Вислухавши учасників судового процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років, що визначено ч. 1 ст. 165 СК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Згідно з п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» за № 3 від 30.03.2007 року позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частинами 1-3, 5 ст. 150 СК України передбачено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Як встановлено в судовому засіданні батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про її народження, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.17).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №0[телефон приховано] від 23.01.2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_13 15.06.2021 року зареєстрували шлюб, актовий запис № 200 (а.с.16).

Заочним рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15.07.2025 року, яке набрало законної сили 15.08.2025 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.18-20).

Згідно довідки старости Кропивненського старостинського округу Дмитрівської селищної ради від 16.01.2026 року №2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 23.04.2025 року знята з реєстрації в АДРЕСА_1 та фактично не проживає за вказаною адресою (а.с.21).

Відповідно до довідки старости Кропивненського старостинського округу Дмитрівської селищної ради від 16.01.2026 року №4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований в АДРЕСА_1 . З ним зареєстрована дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22).

Зі змісту довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №4 «Казочка» від 12.01.2026 року №1, яка видана ОСОБА_1 , вбачається, що мати дитини - ОСОБА_3 - ОСОБА_2 від 07 травня 2025 року не відвідує заклад дошкільної освіти, не цікавиться освітньо-виховним процесом, станом розвитку та поведінкою дитини, не підтримує зв`язок з педагогічними працівниками закладу. Фактичне виховання за забезпечення потреб дитини здійснює батько дитини та бабуся ОСОБА_8 . (а.с.23)

Згідно заяви від 15.01.2024 року, адресованої міському голові м. Ніжин ОСОБА_2 не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав стосовно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.32).

Зі змісту акту обстеження умов проживання від 10.04.2025 року за адресою АДРЕСА_2 , вбачається, що умови проживання добрі, наявні речі загального вжитку, та необхідна техніка, кімнати умебльовані, охайно та чисто, родина забезпечена продуктами харчування. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: наявна одна кімната, яка умебльована ліжком для відпочинку, письмовим столом,шафою для одягу. Дитина забезпечена одягом та взуттям відповідно до віку та сезону. За цією адресою проживають та зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На момент обстеження в родині панує позитивна атмосфера. Дівчинка спокійна, адекватно реагує на маму, бавиться з нею посміхається, обіймає її. (33-34)

Актом обстеження умов проживання від 10.04.2025 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_3 умови проживання задовільні. Наявні речі загального вжитку та необхідна побутова техніка, кімнати умебльовані. В житловому приміщені чисто та охайно. Родина забезпечена продуктами харчування в достатній кількості. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: наявне окреме місце для відпочинку дитини. Речі одяг відсутні. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 . На момент обстеження в родині напружена атмосфера. З`ясовано, що батьком в присутності малолітньої доньки вчинено правопорушення, а саме: домашнє насильство, психологічного характеру відносно матері ОСОБА_2 , винесено терміновий заборонний припис, яким встановлено заборону на три доби по відношенню до доньки та дружини. Батька повідомлено про настання відповідальності за вчинення протиправної поведінки, зокрема і в присутності малолітньої дитини (а.с.35-36).

Згідно постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.04.2025 року, яка набрала законної сили 06.05.2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 680 грн; судом встановлено, що 10.04.2025 року близько 10 год 50 хв, поблизу магазину «Траш» в м. Ніжині по вул. Амосова, ОСОБА_1 учинив сварку зі своєю дружиною ОСОБА_2 , під час якої завдав шкоди фізичному здорв`ю останньої, а саме: дав ляпаса по обличчю (а.с.113)

Відповідно до повідомлення Ніжинського міського центру соціальних служб Ніжинської міської ради Чернігівської області від 17.04.2025 року яким проведено оцінку потреб сім`ї ОСОБА_15 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ), в якій виховується дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : за результатами оцінки встановлено, що умови проживання матері є задовільними, житло забезпечено необхідними меблями, побутовими речами, наявні продукти харчування, речі та іграшки для дитини. За інформацією від ОСОБА_2 вона перебуває на етапі працевлаштування - наразі розглядається можливість її роботи за трудовим договором у магазині. За її словами фінансову підтримку надають родичі. Водночас наявна заборгованість перед кредитними установами. Стосунки з батьком дитини, ОСОБА_1 , ускладнені через розлучення та процес вирішення питання щодо місця проживання дитини. 10.04.2025 року ОСОБА_2 поліцією було ідентифіковано як постраждалу особу від домашнього насильства з боку чоловіка. У процесі оцінки виявлено потребу в отриманні соціальних послуг, що можуть бути надані НМЦСС у межах компетенції, з урахуванням поточної життєвої ситуації матері та її запитів (а.с.37-38).

Відповідно до повідомлення Ніжинського міського центру соціальних служб Ніжинської міської ради Чернігівської області від 22.04.2025 року ОСОБА_2 написала письмову заяву про відмову в отриманні соціальних послуг. Дитину ОСОБА_3 залишає на виховання батька. (а.с.54)

Відповідно до довідки №1/03 від 13.01.2026 року ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 24.02.2022 року №46 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 (а.с.15)

Посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 17.03.2026 року підтверджується, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с.14)

Відповідно до довідки т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 за №3834 солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_4 з 13 листопада 2025 року і по теперішній час (а.с.101).

Посвідченням серії НОМЕР_5 , виданим 22.05.2026 року підтверджується, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с.105).

Згідно службової характеристики на ОСОБА_2 , остання за час проходження служби у батальйоні безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , зарекомендувала себе як високо дисциплінований відповідальний, сумлінний та професійно підготовлений військовослужбовець. До виконання своїх службових обов`язків ставиться з максимальною відповідальністю та усвідомленням важливості поставлених перед нею завдань. (а.с.102).

За приписами ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі N 638/15336/18, провадження N 61-13690св20; від 07 лютого 2022 року у справі N 759/3554/20, провадження N 61-1544св21; від 10 листопада 2023 року у справі N 401/1944/22, провадження N 61-10115св23; від 15 листопада 2023 року у справі N 932/2483/21, провадження N 61-5203св23).

Зі змісту висновку виконавчого комітету Ніжинської міської ради, як органу опіки та піклування від 26.02.2026 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої доньки ОСОБА_3 , вбачається, що ОСОБА_2 проживає окремо від своєї дитини, участі у вихованні та утриманні не приймає, самоусунулась від виконання батьківських обов`язків. Відповідно до довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №4 «Казочка», ОСОБА_2 не відвідує заклад дошкільної освіти, не цікавиться освітньо-виховним процесом, станом розвитку та поведінкою дитини, не підтримує зв`язок з педагогічними працівниками закладу.

Фактично процесом виховання, навчання, розвитку та утримання дітей займається бабуся, - ОСОБА_8 . Питання надання висновку про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 неодноразово розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 15.05.2025 р. №239 затверджувався висновок виконавчого комітету, як органу опіки та піклування, про те, що ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не змінила свого відношення до доньки, самоусунулась від виконання обов`язків по догляду за нею. Тому враховуючи найкращі інтереси дитини, члени комісії дійшли висновку про те, що ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.92-93).

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування від 26.02.2026 року про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та складений без урахування всіх обставин справи.

Так, органом опіки та піклування не враховано, що з 13.11.2025 року відповідачка проходить військову службу у Збройних Силах України, що об`єктивно могло впливати на можливість її особистої участі у вихованні та догляді за дитиною. Крім того, відповідачку не було повідомлено про засідання комісії, на якому розглядалося питання щодо доцільності позбавлення її батьківських прав, унаслідок чого вона була позбавлена можливості надати пояснення та повідомити обставини, які мають значення для вирішення цього питання.

Отже, висновок органу опіки та піклування ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин, не містить належної оцінки причин відсутності відповідачки у житті дитини та не дає підстав для однозначного висновку про її свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків. За таких обставин суд оцінює зазначений висновок критично та не бере його до уваги як достатнє підтвердження наявності підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Оцінюючи показання допитаних у судовому засіданні свідків, суд враховує, що свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили факт проживання дитини з бабусею та дідусем по батьківській лінії, які фактично здійснюють її щоденний догляд, забезпечують відвідування закладу дошкільної освіти та гуртків. Також зі змісту їхніх показань убачається, що з 12.11.2025 року відповідачка залишила дитину та надалі, за їхніми словами, не підтримувала з нею спілкування і не брала участі у повсякденному вихованні.

Разом із тим суд бере до уваги, що зазначені свідки є близькими родичами позивача, а саме його сестрою, братом та батьками, у зв`язку з чим їхні показання підлягають оцінці з урахуванням характеру їхніх родинних стосунків та заінтересованості у результаті розгляду справи. При цьому окремі відомості, зокрема щодо ставлення відповідачки до дитини, її поведінки та обставин залишення дитини, ґрунтуються частково на словах самої дитини або суб`єктивному сприйнятті свідків.

Суд також враховує показання свідка ОСОБА_16 , яка є мачухою відповідачки, однак її твердження щодо особистих якостей відповідачки, її схильності до протиправної поведінки та неналежних материнських якостей мають переважно суб`єктивний характер і не можуть самі по собі свідчити про наявність передбачених законом підстав для позбавлення батьківських прав.

Водночас показання свідків у частині обставин фактичного догляду за дитиною, її проживання з бабусею та дідусем і відсутності матері за місцем проживання узгоджуються між собою. Проте самі по собі ці обставини, з урахуванням встановленого судом факту проходження відповідачкою з 13.11.2025 року військової служби у Збройних Силах України, не є безумовним підтвердженням її свідомого та винного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, суд бере до уваги показання свідків у частині встановлених ними фактичних обставин, однак вважає, що вони в сукупності з іншими дослідженими доказами не підтверджують наявності достатніх правових підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Оцінюючи думку дитини, суд враховує її емоційне ставлення до матері, зокрема висловлену образу у зв`язку з тривалою відсутністю останньої в її житті. Водночас суд зазначає, що такі висловлювання відображають суб`єктивне сприйняття дитиною обставин, які склалися, та не можуть самі по собі свідчити про наявність підстав для позбавлення матері батьківських прав. Суд також бере до уваги вік дитини, її фактичне проживання з бабусею та дідусем і забезпечення ними її повсякденних потреб. При цьому думка дитини є важливою для врахування її найкращих інтересів, однак не має визначального значення для вирішення питання про позбавлення матері батьківських прав, яке потребує встановлення винної поведінки останньої та свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Таким чином з наданих доказів, судом встановлено, що дитина проживає з бабусею та дідусем, батьки дитини призвані на військову службу по мобілізації.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 01 вересня 2026 року (справа № 405/5789/24, провадження № 61-8646св26), відповідно до якої об`єктивна відсутність одного з батьків через виконання військового обов`язку та перебування на військовій службі у складі ЗСУ не може розцінюватися як підстава для позбавлення їх права на участь у вихованні дитини. Хоча зазначена справа стосувалася відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, викладений Верховним Судом правовий підхід є застосовним до спірних правовідносин у частині оцінки причин відсутності відповідачки у житті дитини, оскільки проходження нею військової служби та зумовлена цим неможливість особисто брати участь у повсякденному вихованні дитини не свідчать про свідоме та винне ухилення від виконання материнських обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у справі «Мамчур проти України» ЄСПЛ наголошував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

У справі «Савіни проти України» ЄСПЛ наголошував, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Як на правову підставу позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої дитини позивач у позовній заяві посилається на пункт другий частини першої статті 164 СК України, відповідно до якого мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.

Суд зауважує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку одного з батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в його діях.

За викладених обставин, суд встановив, що позивачем не надано беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні доньки, умисне і свідоме нехтування батьківськими обов`язками.

Оскільки відповідачка призвана на військову службу по мобілізації, знаходиться в зоні бойових дій, вона об`єктивно позбавлена можливості виконувати свої батьківські обов`язки.

Також, судом приймається до уваги сам факт заперечення відповідачкою проти позбавлення її батьківських прав, що свідчить про її інтерес до доньки та бажання бути з нею.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі та за правилами ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 ст.183 Сімейного кодексу України, встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Крім того, частиною 1 ст.191 Сімейного кодексу України, передбачено, що аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При визначенні розміру аліментів, враховуючи положення ч.2 ст.182, ч.2 ст.183 Сімейного кодексу України, суд приймає до уваги майновий стан відповідачки, яка є працездатною особою, та отримує дохід.

Відповідно до ч. 4 ст 206 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, а також визнання позову відповідачкою в цій частині, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.08.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п.1.ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно задоволених позовних вимог.

При цьому, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідачка має статус учасника бойових дій. Разом із тим, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних із порушенням їхніх прав.

Оскільки предметом даного спору є стягнення аліментів на утримання дитини, а не захист прав відповідача як учасника бойових дій, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до нього пільги, передбаченої пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене та відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263 - 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, про стягнення аліментів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.08.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, місце знаходження: м. Ніжин Чернігівської області площа Івана Франка,1, ЄДРПОУ 04061783.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну і резолютивну частини) судове рішення, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 12.11.2026 року.

Суддя О.І. Глушко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
02.11.2026 Ухвала № 141133864 Бахмацький районний суд Чернігівської області
12.10.2026 Ухвала № 140539379 Бахмацький районний суд Чернігівської області
18.08.2026 Ухвала № 139066523 Бахмацький районний суд Чернігівської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 04061783. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг