Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10589/25
Номер провадження2/711/334/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі: головуючого судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О. А.О., за участі позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту перебування на утриманні,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , треті особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту перебування на утриманні.
Позов обгрунтовує тим, що з липня 2015 року вона та ОСОБА_7 (загиблий син відповідачки) проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом та несли один перед одним взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю. Перед рідними та друзями вони також позиціонували себе саме як подружжя, а не просто пара.
Вони сприймали один одного як родина, чоловік та жінка. З липня 2015 року між ними склалися щирі, довірливі й глибокі стосунки, які з часом переросли у справжню сім`ю.
Вони проживали разом протягом десяти років, вели спільне господарство, підтримували одне одного у всьому, планували майбутнє, ділили радощі та труднощі повсякденного життя. Їхні стосунки були засновані на взаємній любові, повазі, турботі та спільних зобов`язаннях. Вони разом облаштовували житло, піклувалися про побут, підтримували родичів, допомагали одне одному під час хвороб, святкували сімейні події, мали спільні фінансові витрати.
Відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 абсолютно нічим не відрізнялися від зареєстрованого шлюбу. Усі, хто їх знав, - сусіди, друзі, родичі - сприймали їх як подружжя. Вони разом брали участь у спільних заходах, подорожували, підтримували одне одного морально і матеріально.
З 22 грудня 2024 року ОСОБА_7 перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
В червні 2025 року вона отримала сповіщення № 143 про те, що її «цивільний чоловік» солдат ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сапер 1 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу інженерно саперної роти групи інженерного забезпечення зник безвісти 30 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Садки Сумського району Сумської області.
Акцентує увагу суду на тому, що військовослужбовці у особовій картці самостійно заповнюють свої соціально-демографічні дані, вказують контактні дані членів сім`ї для сповіщення у випадку смерті, полону, поранення, зникнення безвісті.
Саме вона отримала сповіщення про те, що її «цивільний чоловік» ОСОБА_7 вважається військовослужбовцем, який зник безвісти. Вказане свідчить на користь позивачки та вказує на те, що ОСОБА_7 вважав її членом своєї родини - своєю дружиною. Також, всі речі безвісти зниклого ОСОБА_7 було надіслано саме їй, що підтверджується копією акта Військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2025 року наявності особистих та цінних речей, грошей та особистих документів померлого (загиблого), зниклого безвісти за особливих обставин військовослужбовця.
Згодом стало відомо, що досудовим розслідуванням встановлено, що 03.06.2025 до чергової частини ВП N?4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області 09.11.2025 надійшло повідомлення, про те, що під час виконання бойового завдання, загинули військовослужбовці Збройних Сил України: в/ч НОМЕР_1 ймовірно ОСОБА_7 . Після проведення судової молекулярно-генетичної експертизи встановлено, що труп особи чоловічої генетичної статі, який зареєстрований в журналі ДСУ «Сумське обласне бюро СМЕ» за № 1252 за 2025 рік, (унікальний номер трупа 20250619010001252) визнати військовослужбовець Збройних Сил України військової частини НОМЕР_2 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тобто, стало відомо що ОСОБА_7 загинув.
Крім того, зазначає, що з моменту, як вона та ОСОБА_7 почали проживати разом вона перебувала на утриманні ОСОБА_8 .
Вона взяла на себе усі побутові турботи, вела господарство, піклувалась про ОСОБА_7 як свого чоловіка. Тобто, займалась усіма домашніми справами, як дружина. ОСОБА_7 був хорошим майстром, який все вмів і в селі всі знали, що до нього можна звернутися і він допоможе навіть з найскладнішою роботою. ОСОБА_7 забезпечував сім`ю, матеріально утримував ОСОБА_1 . Таким чином, постійним і основним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 були кошти, які заробляв ОСОБА_7 . Даний факт підтверджується тим, що заробітна плата з військової служби, за заявою ОСОБА_7 надходила саме їй.
Просить суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з липня 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_7 з жовтня 2015 року до 30 травня 2025 року.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите загальне позовне провадження у справі.
25.11.2025 року до суду надійшла заява представника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, у якій представник просила провести розгляд справи у її відсутності.
28.11.2025 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Таран В.В. про визнання позовних вимог.
28.11.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнала позов та зазначила, що їй достеменно було відомо, що її син з липня 2015 року постійно мешкав разом із позивачем у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
За роки стосунків сина з позивачкою вона неодноразово спілкувалася з ними разом, спілкувалася телефоном, ОСОБА_9 з ОСОБА_10 щоліта, зазвичай в серпні, приїжджали до неї у гості і гостювали близько місяця.
Усі ці контакти підтверджували стабільність взаємин ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , ведення спільного домашнього господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , взаємну підтримку в побуті, сприйняття їх рідними, друзями та сусідами саме як подружжя.
Її син завжди позиціонував позивача як свою жінку, з якою він живе повсякденним життям.
Саме вона була для нього найближчою людиною, що підтверджується і тим, що повідомлення сім`ї №143 від 04.06.2025 року про зникнення безвісти 30.05.2025 року надійшло саме позивачці; в Акті військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2025 року щодо передачі речей та документів ОСОБА_7 , позивачка фігурує як дружина, та саме їй були передані речі; у документах військової частини ОСОБА_7 самостійно вказав контактні дані саме позивачки як особи, яку слід сповістити у разі надзвичайних обставин.
Зазначає, що її син регулярно забезпечував позивача матеріально, особливо у період їхнього спільного проживання в селі Голубча. Він мав постійні заробітки ще до служби, а з початком проходження військової служби з грудня 2024 року - заробітна плата за його заявою направлялася на рахунок позивачки, її син забезпечував більшість побутових витрат.
Позивачка фактично мала обмежені власні доходи й залежала від фінансової підтримки її сина.
14.01.2016 року від представника Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення, в яких представник МОУ зазначила, що позовна заява не містить максимально чітко і зрозуміло сформованих позовних вимог, прохальна частина позовної заяви містить не зрозумілі вимоги, які жодним чином не конкретизовані до відповідача. Окрім того, встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 також впливає на права та інтереси членів сім`ї військовослужбовця, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи.
Так, відповідно до інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, у ОСОБА_7 є діти, а саме: дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, допускається виключно у разі, якщо цей факт безпосередньо породжує для заявника конкретні юридичні наслідки.
Як вбачається з заяви та долучених доказів, наразі ОСОБА_7 має статус зниклого безвісти військовослужбовця (докази його смерті не долучені до позовної заяви, у Державному реєстрі актів цивільного стану відсутні відомості про реєстрацію смерті ОСОБА_7 ), тому встановлення того чи іншого факту повинно мати наслідком виникнення у позивача прав, пов`язаних зі зникненням безвісти військовослужбовця.
Так, законодавством визначено соціальні гарантії членам сімей зниклих безвісти військовослужбовців, а саме виплата відповідним особам грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.
Позаяк, позивач не є особою, яка має право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця. Більш того, у разі встановлення згаданого факту, позивач також не набуде жодних прав на виплати, пов`язані зі зникненням безвісти ОСОБА_7 .
Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 (далі - Порядок № 884).
Порядком № 884 визначено, що для виплати грошового забезпечення дружині подається свідоцтво про шлюб. При цьому, даний Порядок не передбачає альтернативи підтвердження факту перебування у шлюбі, зокрема рішенням суду про проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу. Право на отримання грошового забезпечення має саме один із подружжя, відтак, факт спільного проживання Позивача та зниклого безвісти ОСОБА_7 не свідчить про те, що остання має офіційний статус дружини.
Відповідно до ч.2 ст. 21 СК України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.
Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.
Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою , збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут , в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин , оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Просить суд прийняти пояснення Міноборони до матеріалів справи та врахувати під час прийняття рішення у справі.
19.01.2026 року до суду надійшла позовна заява зі зміною підстав та суб`єктивного складу позову.
В заяві представник позивача вказує на те, що звертаючись з позовом до суду, позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Таке обґрунтування було пов`язано з тим, що на день звернення з позовною заявою загибель ОСОБА_7 не була зареєстрована органами державної реєстрації актів цивільного стану і дані про його загибель не буди внесені до Державного реєстру актів цивільного стану.
Однак, 11.11.2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зареєстрована смерть ОСОБА_7 , актовий запис №3393.
У зв`язку з цим змінились підстави для звернення з позовною заявою.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII 9далі -Закон №2011) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.
Військовослужбовець, військовозобов`язаний або резервіст, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, має право скласти в письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження) (ч.4 ст.16 Закону №2011).
У випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті (ч.1 ст. 16-1 Закону №2011).
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 статті 16-1, у рівних частках.
Відповідно до ч.4 ст. 16-1 Закону №2011До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
-діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
-вдова (вдівець);
-батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
-внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
-жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
-інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
А отже, позивачка, як жінка, з яким загиблий ОСОБА_7 проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою має право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. ст. 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак скористатись ним не має можливості, оскільки відсутнє рішення суду, яким цей факт встановлено.
Особисте розпорядження за життя загиблий не залишив.
Також, згідно із статтею 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" члени сім`ї, які вважаються утриманцями - це члени сім`ї померлого, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі №1 8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ) є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний дохід яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму).
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання особою інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.
Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.02.2026 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту перебування на утриманні як співвідповідачів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.04.2026 року, яка постановлена без оголошення перерви та занесена до протоколу судового засідання №6341930 закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх повністю.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги визнали повністю.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Представник відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву, в якій справу просила розглянути у її відсутності
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що згідно витягу з реєстру територіальної громади №2025/007603686 від 09.06.2025 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 09.06.2025 року є АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Кустовецького старостинського округу Шепетеівського району Хмельницької області №246 від 17.09.2026 року, ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зареєстрований, але фактично проживав з 20.07.2015 року по травень 2025 року разом із цивільною дружиною ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою АДРЕСА_1 .
Як вбачається з довідки в/ч НОМЕР_1 №2451 від 15.01.2025 року, солдат ОСОБА_7 перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 22.12.2024 року.
Як вбачається з сповіщення сім`ї №143 від 04.06.2025 року Начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 сповістив ОСОБА_1 про те, що її цивільний чоловік солдат ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зник безвісти 30.05.2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Садки, Сумського району, Сумської області.
18.06.2025 року військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 складено акт наявності особистих та цінних речей, грошей, особистих документів померлого (загиблого), зниклого безвісти за особистих обставин військовослужбовця.
Згідно вказаного акту, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_7 21.12.2024 року. Місце проживання сім`ї (близьких родичів) - АДРЕСА_1 . Прізвище, власне ім`я, по-батькові дружини: ОСОБА_1 .
08.10.2025 року слідчим СВ ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області капітаном поліції Колесник С.М. у кримінальному провадженні №1202520[телефон приховано] від 04.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КПК України винесено постанову про ідентифікацію особи трупа. Із змісту якої вбачається, що труп особи чоловічої генетичної статі, який зареєстрований в журналі ДСУ «Сумське обласне бюро СМЕ» за №1252 за 2025 рік, (унікальний номер трупа 20250619010001252) визнати як військовослужбовець Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 11.11.2025 року, яке видане Відділом державної реєстрації цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Садки, Сумського району, Сумської області.
Так, відповідно Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_11 повідомила суд про те, що вона є рідною сестрою позивачки. ОСОБА_12 почала проживати з ОСОБА_13 в с. Голубча з липня-серпня 2015 року в будинку який належить ОСОБА_14 на праві власності. Вони заробляли спільні кошти, тримали господарство. В січні-лютому 2022 року ОСОБА_14 була проведена операція. Весь час її підтримував та допомагав ОСОБА_10 . Це була нормальна родина. Вони піклувалися один про одного. В будинку були його особисті речі. Вона з родиною приходила до них у гості, спільно святкували свята. Також вони спільно їздили до сестри ОСОБА_10 та його мами. Після мобілізації ОСОБА_10 постійно приїздив до ОСОБА_9 . Вона проживала за кошти, які їй перераховувала військова частина.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_15 повідомила суд про те, що вона є сусідкою позивачки. ОСОБА_16 почав проживати з ОСОБА_9 в 2015 році. Він ходив на роботу, заробляв кошти та допомагав сусідам. У них в родині було дружно. Наші родини ходили один до одного в гості. В будинку ОСОБА_9 були його особисті речі. ОСОБА_9 не працювала за станом здоров`я. ОСОБА_10 її забезпечував, купував продукти, вони вели спільне господарство. ОСОБА_9 спілкувалася з сестрою та ОСОБА_17
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII 9далі -Закон №2011) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.
Військовослужбовець, військовозобов`язаний або резервіст, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, має право скласти в письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження) (ч.4 ст.16 Закону №2011).
У випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті (ч.1 ст. 16-1 Закону №2011).
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 статті 16-1, у рівних частках.
Відповідно до ч.4 ст. 16-1 Закону №2011До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
-діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
-вдова (вдівець);
-батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
-внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
-жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
-інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема непрацездатні.
При цьому, обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
За судовою практикою при розгляді справ даної категорії судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
При цьому повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.
В силу вимог ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасового знаходиться.
Положеннями статей 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18).
Відтак відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_18 за місцем його спільного фактичного проживання з ОСОБА_1 не може бути доказом того, що вони разом не проживали, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що позивачка та ОСОБА_7 не проживали разом.
Також, суд звертає увагу на те, що як вбачається з витягу з іменного списку втрат особового складу військової частини НОМЕР_1 близьким родичем загиблого ОСОБА_7 зазначена дружина ОСОБА_1 із зазначенням її мобільного номеру.
Як вбачається з довідки Пенсійного фонду України форма ОК-5 (дата та час формування 16.09.2026 року) ОСОБА_1 , починаючи з 2020 року взагалі не отримувала доходу.
Також, як вбачається з довідки АТ КБ «Приватбанк» від 16.09.2026 року, на рахунок ОСОБА_1 14.02.2025 року, 14.03.2025 року, 16.04.2025 року та 13.05.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 нараховувалася заробітна плата в сумі 20277,51 щомісячно
Отже, досліджені в судовому засіданні докази у своїй сукупності підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з липня 2015 року до 30 травня 2025 року та факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_7 з жовтня 2015 року до 30 травня 2025 року, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 фактично до загибелі останнього проживали разом без реєстрації місця проживання за однією адресою, ОСОБА_7 працював, проходив військову службу, отримував дохід, постійно матеріально допомагав цивільній дружині, яка не працювала, При цьому матеріальна допомога ОСОБА_7 була для ОСОБА_1 постійним і основним джерелом засобів до існування, а він мав змогу надавати утримання для цивільної дружини.
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.263-265, ч. 6 ст. 268, ст.ст. 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з липня 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на утриманні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , з жовтня 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р. В. Демчик