Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08.10.2026 Справа №607/13519/26 Провадження №2/607/6077/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
у складі головуючого судді Грицай К.М.,
за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобірківської об`єднаної територіальної громади в особі Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа - Державний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Осадчук Валентина Юліанівна про визнання права власності на спадкове майно, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Великобірківської об`єднаної територіальної громади в особі Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа - Державний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Осадчук Валентина Юліанівна про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на наступні обставини. Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 та після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Позивач спадщину після смерті батька прийняла шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Іншим спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 є рідний брат позивача ОСОБА_3 , який подав заяву про відмову від прийняття спадщини за законом. Проте, державний нотаріус Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами після смерті батька, у зв`язку з не проведенням первинної реєстрації на спадкове майно та відсутністю правовстановлюючого документа.
Також зазначила, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 , відноситься до двору робітника, станом на 15.04.1991 членами якого були: ОСОБА_2 , 1954 р.н. - голова домогосподарства; ОСОБА_4 , 1950 р.н. - дружина; ОСОБА_5 , 1925 р.н. - мати дружини; ОСОБА_6 , 1970 р.н. - дочка; ОСОБА_3 , 1977 р.н. - син.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач не має можливості реалізувати свої спадкові права, оскільки житловий будинок віднесено до двору робітника та відсутня державна реєстрація права власності, просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської область від 24.06.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27.07.2026.
Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 27.07.2026 суд постановив закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, проте подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності, щодо задоволення позовних вимог поклався на думку суду, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Третя особа - Державний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Осадчук В.Ю. в судове засідання не з`явилась, проте подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладене до 08.10.2026.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Смиковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 27.08.2013.
За життя ОСОБА_2 не складав заповіту.
11 вересня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які є спадкоємцями майна свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 уклали Договір про поділ спадщини, відповідно до якого дочці померлого - ОСОБА_1 переходить: житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, яка розташована на території с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області; сину померлого - ОСОБА_3 переходить: земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,0816 га, яка розташована на території с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області.
Також, ІНФОРМАЦІЯ_3 дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер [номер приховано]:02:001:2413, площею 0,2500 га, яка розташована на території с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області.
Відповідно до інформаційної довідки №551 від 23.06.2025, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 житловий будинок з прибудовою і підвалом загальною площею 140,2 кв.м., житловою площею 83,9 кв.м. літ. «А», хлів-літня кухня літ. «Б», огорожа «1-5», вимощення «І, ІІ» по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, видане Тернопільською районною радою 20.09.1988, на підставі рішення виконкому № 180 від 20.09.1988 та записано 20.09.1988 в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 43.
Відповідно до інформаційної довідки №550 від 23.06.2025, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, по обліку бюро житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 . Загальна площа зменшилась на 0,5 кв.м. за рахунок влаштування димоходу. Житлова площа зменшилась 14,6 кв.м. за рахунок переобладнання приміщення, що згідно переліку робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких, об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого Постановою КМ України від 07.06.2017 № 406. Літня кухня літ. «Б» та хлів літ. «Г» раніше рахувалися як хлів-літня кухня літ. «Б».
Як вбачається із довідки №206 від 08.07.2025, виданої Великобірківською селищною радою Тернопільського району Тернопільської області, будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , числиться за померлим ОСОБА_2 . Станом на 15.04.1991 домогосподарство облікувалось як двір робітника. Членами двору були: ОСОБА_2 , 1945 р.н. - голова двору; ОСОБА_4 , 1950 р.н. - дружина, ОСОБА_5 , 1925 р.н. - мати дружини; ОСОБА_6 , 1970 р.н. - дочка; ОСОБА_3 , 1977 р.н. - син.
23.06.2025 на замовлення ОСОБА_3 було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у якому вказана характеристика будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до експлікації приміщень будинку садибного типу, загальна площа становить 139,7 кв.м., житлова - 69,3 кв.м.
11.03.2026 державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №232/02-31, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , після смерті батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з не проведенням первинної реєстрації на спадкове майно та відсутністю правовстановлюючого документа.
Як встановлено судом будинковолодіння по АДРЕСА_1 належить до суспільної групи господарств - робітничий двір.
Оскільки спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами відносився до суспільної групи робітничий двір, тому положення статей 120, 123 ЦК УРСР застосуванню не підлягають, оскільки майнові правовідносини господарства робітника були врегульовані загальними нормами цивільного, земельного та сімейного права. Він не мав статусу колгоспного двору, а тому немає підстав застосування до правовідносин у цій справі норм ЦК УРСР 1963 року, у тому числі за аналогією закону.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто спадщина відкрилася після 01.01.2004, тому правовідносини щодо спадкування після його смерті регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до cт. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до cт. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно cт. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Після смерті ОСОБА_2 спадщину, прийняли син померлого - ОСОБА_3 та дочка померлого ОСОБА_1 у порядку передбаченому ч.1 ст.1269 ЦК України.
Державним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Осадчук В.Ю. після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу за заявою сина померлого ОСОБА_3 про прийняття спадщини за законом від 17.12.2013. Також, цього ж дня дочка померлого ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини за заповітом та відмову від спадщини за законом. 19.12.2013 ОСОБА_1 подала заяву про відкликання попередньої заяви та подала заяву про прийняття спадщини за законом та за заповітом. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались.
Однак, отримати свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок у нотаріуса позивач не може, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на цей будинок.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 557/1209/16-ц, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.
У листі Вищого господарського суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що до 2004 року нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
У п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва. Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30.12.2004) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Згідно з п. 84 постанови документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.09.1992.
Також відповідно до п. 42 вказаного вище Порядку документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05.08.1992, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.
Системний аналіз зазначених вище положень свідчить про те, що до 05.08.1992 законодавець не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на той час, не пов`язувало виникнення права власності на житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами з державною реєстрацією такого права. Відтак, її відсутність не свідчить про відсутність права власності, а правові засади прийняття в експлуатацію об`єктів, побудованих до 05.08.1992 року, відсутні.
Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна і містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Технічний паспорт на житловий будинок, засвідчує, що останній побудований у 1979 році, а відтак у відповідності до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна цей будинок не є самочинним будівництвом і не потребує введення в експлуатацію.
Відповідно до вимог статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, а також те, що через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, позивач не може реалізувати своїх спадкових прав, ці права підлягають судовому захисту шляхом визнання за позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 загальною площею 139,7 кв.м., житловою площею 69,3 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач: Великобірківська об`єднана територіальна громада в особі Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Грушевського, 53, с-ще Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, ЄДРПОУ - 04394869.
Третя особа: Державний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Осадчук Валентина Юліанівна, місцезнаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль, ЄДРПОУ - 05466080.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 08.10.2026.
Головуючий суддя К. М. Грицай