ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 602/626/25 Головуючий у 1-й інстанції Радосюк А. В.
Провадження № 22-ц/817/1189/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Шафранюк О.В.
та сторін: відповідача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Вальчук М.М., представника третьої особи - адвоката Луківа Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №602/626/25 за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш будинок Польова 16а», інтереси якого представляє адвокат Кушка Олександр Михайлович, на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 липня 2026 року, ухваленого суддею Радосюком А.В. у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш будинок Польова 16а» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» про усунення перешкод у користуванні майном, -
В С Т А Н О В И В:
у липні 2025 року представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш будинок Польова 16а» адвокат Кушка О.М. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», в якому просить зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні майном ОСББ «Наш будинок Польова 16а» шляхом демонтажу газової труби з фасаду стіни будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язати його переустановити газову трубу у відповідності до вимог ДБН «ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ - Газопостачання, ДБН В.2.5-20:2018» та інших нормативно правових актів. Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на сплату судового збору.
Позовні вимоги мотивує тим, що 07 серпня 2021 року установчими зборами співвласників багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 було прийнято рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш будинок Польова 16а». Рішенням Лановецької міської ради № 2277 від 09 лютого 2022 року позивачу було виділено в постійне користування земельну ділянку за кадастровим номером [номер приховано]:02:004:1386.
Згідно протоколу № 2 загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 було оформлене рішення про утеплення фасаду будинку позивача.
Враховуючи необхідність проведення фасадних робіт по утепленню належного позивачу будинку, а труба газопостачання, що прокладена по фасаду будинку до помешкання відповідача суттєво перешкоджає виконанню монтажних робіт по утепленню будинку, є необхідність демонтажу газової труби зі стін будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Також звертають увагу на невідповідність адрес об`єкта газифікації, так як в копіях технічної документації по газопостачанню будинку відповідача зазначено план будинку по АДРЕСА_3 . Однак, відповідно до витягу з реєстру прав на нерухоме майно за громадянином ОСОБА_1 зареєстроване право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 .
На підставі наведеного вважають, що газопостачання відбувається не за тією адресою, на яку виготовлялась технічна документація та взагалі на зовсім інший об`єкт нерухомості, що є грубим порушенням норм Кодексу газорозподільних систем, положень ДБН «ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ - Газопостачання, ДБН В.2.5-20:2018» та інших нормативно правових актів.
Невідповідність адреси вказує і на порушення «Порядку ведення Реєстру споживачів природного газу», оскільки газопостачання фактично здійснюється згідно проекту газифікації на АДРЕСА_3 , що суперечить інформації про право власності на нерухоме майно та про власника (абонента).
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 липня 2026 року у задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш будинок Польова 16а» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» про усунення перешкод у користуванні майном - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш будинок Польова 16а», інтереси якого представляє адвокат Кушка Олександр Михайлович, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 липня 2026 року у справі №602/626/25 та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник заявника зазначає, що у даній справі відповідач не надав суду жодного доказу того, що він набув право користування фасадом будинку ОСББ.
Матеріали справи не містять: договору із співвласниками; рішення співвласників про надання дозволу; договору земельного сервітуту; договору особистого сервітуту; будь-якого іншого документа, який посвідчує право відповідача використовувати спільне майно ОСББ.
За таких обставин суд мав застосувати статтю 391 ЦК України та захистити право власності співвласників шляхом усунення перешкод у користуванні їхнім майном.
Посилання суду на те, що газопровід був прокладений у 1997 році, саме по собі не підтверджує існування у відповідача чинного права користування чужим майном. Технічні умови на газифікацію не є документами, що посвідчують речове право на використання фасаду або земельної ділянки іншого власника.
Отже, суд фактично ототожнив факт існування газопроводу з наявністю права користування спільним майном, хоча такі поняття не є тотожними.
Не встановлення судом правової підстави користування фасадом багатоквартирного будинку свідчить про неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Також, вказують, що суд не надав належної оцінки невідповідності адрес об`єкта газифікації.
Позивач протягом усього розгляду справи наголошував, що технічні умови, проектна документація та інші документи щодо газифікації оформленні на адресу: АДРЕСА_3 , тоді як право власності відповідача зареєстровано щодо іншого об`єкта нерухомості - АДРЕСА_4 .
Разом із тим, обґрунтовуючи законність розміщення спірного газопроводу, суд послався на робочий проект газопостачання та технічні умови, оформленні щодо житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 .
При цьому суд не навів жодних мотивів, з яких дійшов висновку, що зазначена технічна документація стосується саме об`єкта нерухомості відповідача за адресою АДРЕСА_4 і не встановив тотожність цих об`єктів, та не дослідив, чи поширюються дії цієї документації на будинок відповідача. Таким чином, висновок суду про підтвердження правомірності газифікації відповідача технічною документацією, оформленою на іншу адресу є необґрунтованим.
Суд першої інстанції помилково визнав, що невідповідність адреси у технічній документації не має значення для вирішення спору, оскільки звів предмет спору виключно до питання можливості утеплення фасаду. Разом із тим, позовні вимоги ґрунтувалися також на відсутності належної правової підстави для розміщення та експлуатації газопроводу на фасаді будинку ОСББ.
Встановивши, що відповідач є власником будинку за адресою АДРЕСА_4 , суд не з`ясував, з яких підстав технічна документація, оформлена щодо будинку за адресою АДРЕСА_3 , підтверджує законність розміщення спірного газопроводу саме до будинку відповідача. Така суперечність залишилася не усунутою. За таких обставин відповідність технічної документації саме об`єкту нерухомості відповідача є істотною обставиною, яка підлягала дослідженню та правовій оцінці.
Також, посилаються на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у долучені протоколу №4 загальних зборів ОСББ «Наш будинок польова 16а» від 28.02.2026 та акту обстеження технічного стану фасаду будівлі від 06.07.2026, зіславшись лише на стадію розгляду справи, фактично залишивши без дослідження докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
На підставі наведеного, вважають, що відмовляючи у задоволенні позову, суд фактично залишив безстрокове користування спільним майном без встановлення будь-якої законної правової підстави, що суперечить вимогам цивільного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Вальчук М.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві вказує, що відсутність факту противоправного перешкоджання та правомірність газифікації передував затверджений у 1997 році уповноваженими державними та комунальними службами проект газифікації.
Згідно з роз`ясненнями та матеріалами ПрАТ «Тернопільгаз», спірний газопровід перебуває на балансі та в експлуатаційній відповідальності спеціалізованої організації. Споживач (відповідач) не є суб`єктом, який має право на власний розсуд здійснювати демонтаж або перенесення підвідного газопроводу.
При цьому, позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу (зокрема, висновку будівельно-технічної чи проектної експертизи), який би підтверджував, що наявність газової труби на фасаді унеможливлює проведення робіт із термомодернізації (утеплення) фасаду будинку.
Чинні будівельні норми (включаючи ДБН В.2.5-20:2018) передбачають технічні рішення щодо проведення робіт із утеплення фасадів за наявності фасадних газопроводів (шляхом влаштування відповідних зазорів, використання негорючих матеріалів навколо труби тощо) без обов`язкового демонтажу або перенесення всієї системи газопостачання.
Вимога про демонтаж газової труби фактично означає позбавлення відповідача єдиного джерела опалення та газопостачання його житла, що суперечить приписам ст. 13 ЦК України (недопустимість зловживання правом) та порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також, звертають увагу суду, що в апеляційній скарзі позивач заявляє клопотання про прийняття та дослідження судом апеляційної інстанції нових доказів: Акта обстеження технічного стану фасаду будівлі від 06.07.2026, Протокол №4 загальних зборів співласників ОСББ, реєстр (лист) присутніх до Протоколу №4 та копії звернень співласників, ОСББ та адвоката ОСББ до ПрАТ "Тернопільгаз" з 2021 року.
Однак, вказують, що дані докази подавалися до суду першої інстанції, який відмовив у їх приєднанні, а тому вказані докази не можуть бути прийнятті судом апеляційної інстанції, оскільки позивач не довів неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали. Посилання позивача на відсутність коштів в ОСББ чи тривалість пошуку спеціалістів не є поважними та об`єктивними обставинами, які перешкоджали виготовленню та наданню таких доказів під час розгляду справи судом першої інстанції. Позов було ініційовано позивачем ще у 2025 році, отже, позивач мав достатньо часу для збору та надання належних доказів у порядку, визначеному ст. 83 ЦПК України.
Акт обстеження технічного стану фасаду будівлі від 06.07.2026, на який посилається позивач, поданий до суду першої інстанції на стадії дослідження доказів, через рік після подання позову, виготовлений самостійно на замовлення позивача без залучення судово-експертних установ або представників Оператора ГРМ (ПрАТ «Тернопільгаз»), а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в неприєднанні вказаного доказу до матеріалів справи.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 її представник - адвокат Вальчук М.М. та представник третьої особи - адвокат Луків Р.М. апеляційної скарги не визнали, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Представник позивача - адвокат Кушка О.М. в судове засідання не з`явився повторно, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
11 листопада 2026 року від представника ОСББ «Наш будинок Польова 16а» - адвоката Кушки О.М. до суду поступило клопотання про відкладення розгляду справи, яка призначена на 11 листопада 2026 року, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
Відповідно до статті 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Також згідно з п.2 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Крім цього, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Враховуючи те, що представник заявника повторно не з`явився в судове засідання, не надав доказів участі в іншому судовому процесі, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність представника позивача Кушки О.М. у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що відповідно до копії протоколу №1 установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , 07 серпня 2021 року установчими зборами співвласників багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 було прийнято рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш будинок Польова 16а». Також на цих зборах було прийнято рішення обрати- головою правління ОСББ «Наш будинок Польова 16а» Шевчук Л.С. (а.с.7-17).
Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 301227587 від 24.02.2022 року рішенням Лановецької міської ради № 2277 від 09 лютого 2022 року ОСББ «Наш будинок Польова 16а» було виділено в постійне користування земельну ділянку за кадастровим номером [номер приховано]:02:004:1386, площею 0,067 га (а.с.18).
З відповіді ПрАТ «Тернопільгаз» (Шумське УЕГГ Лановецька дільниця), наданій голові ОСББ Шевчук Л.С. видно, що проектна документація по газифікації житлового будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 була виготовлена в 1997 році (до 2000 року технічний паспорт на житловий будинок не вимагався), будівельно-монтажні роботи було проведено 1 серпня 1997 року. Пуск газу проведено 7 серпня 1997 року (а.с.19).
Згідно з відповіді Лановецької дільниці Шумського УЕГГ ПрАТ «Тернопільгаз» голові ОСББ Шевчук Л.С. на її заяву, будівельно-монтажні роботи з газифікації житлового будинку Черняка Я.А., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , було проведено 1 серпня 1997 року відповідно до технічних умов № 120 від 30 липня 1997 року та робочого проекту газопостачання житлового будинку АДРЕСА_5 . Введення в експлуатацію та пуск газу на даному об`єкті проведено 7 серпня 1997 року згідно діючих на той час нормативних документів. Газопровід - ввід до житлового будинку ОСОБА_1 є власністю споживача та експлуатується відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання (а.с.20).
З повідомлення ПрАТ «Тернопільгаз» на звернення голови ОСББ Шевчук Л.С. щодо протиправного приєднання газових мереж газопостачання житлового будинку споживача ОСОБА_1 до газових мереж будинку АДРЕСА_1 видно, що згідно акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності № 551135 від 21.12.2017 року точка розмежування з побутовим споживачем ОСОБА_1 встановлена у місці приєднання газових мереж споживача до газопроводу низького тиску, який проведений по фасаду будинку АДРЕСА_1 . Відповідальність за належний технічний стан газових мереж газопостачання та їх безпечну експлуатацію несе ОСОБА_2 , про що його особисто було ознайомлено під час складення акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Для безпечного розподілу природного газу по будинку ОСОБА_1 та у разі виникнення аварійних ситуацій передбачено кран у місці приєднання, кран на стояку та запірний пристрій після ШГРП по вул. Листопадова, від якого газ розподіляється до вказаних вище будинків. На підставі заяви ОСОБА_3 від 05.03.2021 року газові мережі, які проходили над комином конвектора, працівниками Лановецької дільниці Шумського управління з експлуатації газового господарства ПрАТ «Тернопільгаз» було демонтовано та перенесено для уникнення негативного впливу продуктів згорання на газопровід. Враховуючи викладене, відсутні підстави для демонтажу газових мереж газопостачання житлового будинку побутового споживача ОСОБА_1 (а.с.21-22).
Відповідно до копії заяви про вчинення кримінального правопорушення, адресованої начальнику ВП №2 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, голова ОСББ «Наш будинок Польова 16а» Шевчук Л.С. просить притягнути до кримінальної відповідальності посадових осіб Лановецької дільниці Шумського УЕГГ, які самовільно, без будь-яких законних підстав та рішень, діючи умисно, з метою приховання порушення технічних норм проведення газопостачання житлового будинку, внесли зміни в технічні умови газопостачання житлового будинку по АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 (а.с.23).
За даним фактом внесено відомості до ЄРДР за № 12023211010000443 від 24.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, що підтверджується копією Витягу з ЄРДР (а.с.24).
Постановою старшого слідчого СВ ВП №1 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області від 04.12.2023 року вказане кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.25-26).
Відповідно до копії протоколу №2 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , 07 серпня 2021 року загальними зборами співвласників багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 було оформлене рішення про утеплення фасаду вказаного будинку (а.с.30).
Згідно листа-повідомлення від 23 жовтня 2024 року, голова ОСББ «Наш будинок Полова 16а» звернулася до ОСОБА_1 з повідомленням про рішення щодо утеплення фасаду будинку та проханням перенести трубу газопостачання з фасаду будинку по АДРЕСА_1 та оформити газопостачання свого будинку шляхом зміни розташування труби газопостачання (а.с.31).
Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 202279361 від 28.02.2020 року, ОСОБА_1 є власником частки житлового будинку по АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 17.05.1996 року (а.с.48).
Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 202279636 від 28.02.2020 року, ОСОБА_1 є власником 3/4 частки житлового будинку по АДРЕСА_4 на підставі договору дарування серії та номер 875, виданого 23.11.2018 року (а.с.49).
Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради Тернопільської області №25 від 04 лютого 2020 року, вирішено не заперечувати щодо визнання квартири АДРЕСА_6 , належної ОСОБА_1 , як відокремлений об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з присвоєнням адресного номера АДРЕСА_4 (а.с.50).
Відповідно до копії робочого проекту газопостачання житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , належного ОСОБА_1 в технічних умовах по газопостачанню будинку по АДРЕСА_3 зазначено план будинку по АДРЕСА_3 , по фасаду якого проходить газова труба (а.с.51-54).
Згідно акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності № 551135 від 21.12.2017 року точка розмежування з побутовим споживачем ОСОБА_1 встановлена у місці приєднання газових мереж споживача до газопроводу низького тиску, який проведений по фасаду будинку АДРЕСА_1 . Відповідальність за належний технічний стан газових мереж газопостачання та їх безпечну експлуатацію несе ОСОБА_1 (а.с.55).
Згідно повідомлення Лановецької дільниці Шумського управління з експлуатації газового господарства приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» на звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 , газифікація житлового будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_1 проводилась у 1997 році відповідно до виданих технічних умов та з дотриманням усіх норм газифікації. За останні 24 роки від жителів будинку АДРЕСА_1 претензій та скарг щодо газифікації житлового будинку ОСОБА_1 не поступало. Відповідно до п.1 глави 5 розділу ІІІ Кодексу газотранспортних систем межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між оператором ГРМ та споживачем (суміжним об`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, який був підписаний з ОСОБА_1 21.12.2017 року № 551135, згідно даного акту межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності визначена на місці приєднання до існуючого газопроводу низького тиску по будинку АДРЕСА_1 . Згідно даного акту за належний стан газопроводу та його безпечну експлуатацію несе персональну відповідальність споживач. ОСОБА_1 повідомлений про те, що несе відповідальність за утримання газопроводу у справному стані згідно ДБН та ПСГП. Як оператор ГРМ Лановецька дільниця Шумського УЕГГ ПрАТ «Тернопільгаз» претензій до споживача ОСОБА_2 не має, усі вимоги договору на розподіл природного газу дотримано (а.с.57).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про порушення прав позивача чи прав членів ОСББ відповідачем щодо користування та розпорядженням своїм майном.
Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки суд вірно встановив обставини справи і правильно застосовано норми матеріального права, врахувавши всі обставини справи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Частинами першою, другою статті 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
У відповідності до частин першої, другої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 369 ЦК України).
Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно з частиною першою статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону. Право власності особи може бути захищено у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.
Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюють Закони України: «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-III від 29 листопада 2001 року (далі-Закон України № 2866-III) об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року №417-VIII (далі - Закон України №417-VIII) встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України № 417-VIII власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно частини першої статті 5 Закону України № 417-VIII спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Статтею 6 Закону України № 417-VIII визначено, що співвласники мають право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; інші права, визначені законом. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об`єднання зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов та порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, а також припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласників.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.
Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, чи титульного володільця до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Отже, задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав: наявність у позивача права вимоги усунення перешкод; вчинення перешкод відповідачем, які повинні бути доведені.
За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 300/690/16-ц, від 29 серпня 2019 року у справі №910/551/18, від 30 червня 2021 року у справі № 522/13307/16-ц.
Також згідно з роз`ясненнями, які викладені в пункті 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вбачається, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Таким чином, при розгляді даної справи підлягає доказуванню та обставина, що саме діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується право власності чи законного володіння позивача.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У справі, яка переглядається, позивач, звертаючись до суду з позовом, просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належним майном ОСББ «Наш будинок Польова 16а» шляхом демонтажу газової труби з фасаду стіни будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язати його переустановити газову трубу у відповідності до вимог ДБН «Державні БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ - Газопостачання, ДБН В.2.5-20:2018» та інших нормативно правових актів.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що проходження приватного газопроводу по фасаду багатоквартирного будинку є обмеженням права співвласників на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном. Крім того, зазначав, що розташування спірного газопроводу об`єктивно унеможливлює проведення фасадних робіт по утепленню належному позивачу будинку.
На підтвердження наведених у позові обставин позивач надав копії протоколу №1 установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , від 07.08.2021, копії відповіді Лановецької дільниці Шумського УЕГГ ПрАТ «Тернопільгаз» від 26.08.2022, від 05.10.2022, відповіді ПрАТ «Тернопільгаз» від 27.12.2022, заяви про вчинення кримінального правопорушення від 27.04.2023, витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.06.2023, постанови про закриття кримінального провадження від 04.12.2023, технічних умов на газопостачання житлового будинку ОСОБА_1 , протоколу №2 загальних зборів ОСББ АДРЕСА_2 , від 28.09.2024, листа-повідомлення від 23.10.2024.
Разом з тим, надані позивачем документи не підтверджують факт створення йому з боку відповідача перешкод у користуванні та розпорядженні спірним майном, оскільки саме по собі звернення позивача із заявами до ПрАТ «Тернопільгаз» та органів поліції не може свідчити про наявність порушення прав позивача з боку відповідача без належного підтвердження відповідних обставин.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме з відповіді Лановецької дільниці Шумського УЕГГ ПрАТ «Тернопільгаз» голові ОСББ Шевчук Л.С., будівельно-монтажні роботи з газифікації житлового будинку Черняка Я.А., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , було проведено 1 серпня 1997 року відповідно до технічних умов № 120 від 30 липня 1997 року та робочого проекту газопостачання житлового будинку АДРЕСА_5 . Введення в експлуатацію та пуск газу на даному об`єкті проведено 7 серпня 1997 року згідно діючих на той час нормативних документів. Газопровід - ввід до житлового будинку ОСОБА_1 є власністю споживача та експлуатується відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання (а.с.20).
Також згідно повідомлення ПрАТ «Тернопільгаз» на звернення голови ОСББ Шевчук Л.С. відсутні підстави для демонтажу газових мереж газопостачання житлового будинку побутового споживача ОСОБА_1 (а.с.21-22).
Постановою старшого слідчого СВ ВП №1 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області від 04.12.2023 кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12023211010000443 від 24.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.25-26).
Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_4 . (а.с.50).
Газифікація житлового будинку відповідача проведена згідно проектно-технічної документації, а саме: технічних умов від 30.07.1997 № 120, робочого проекту газопостачання житлового будинку№ 120-97 від 30.07.1997 (а.с.51-54).
Згідно акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності № 551135 від 21.12.2017 року точка розмежування з побутовим споживачем ОСОБА_1 встановлена у місці приєднання газових мереж споживача до газопроводу низького тиску, який проведений по фасаду будинку АДРЕСА_1 (а.с.55).
12 серпня 2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про створення юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш будинок Польова 16а», яким надається право щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, тобто вже після проведення газифікації житлового будинку відповідача на підставі чинних дозвільних документів.
Доказів того, що газопостачання житлового будинку за адресою АДРЕСА_4 належного ОСОБА_1 проведено без отримання дозволу на виконання таких робіт та того що дані дозволи були скасовані, відкликані або припинені матеріали справи не містять та позивачем не надано.
Посилання представника заявника в апеляційній скарзі на те, що технічні умови, проектна документація та інші документи щодо газифікації житлового будинку відповідача оформленні на адресу АДРЕСА_3 , тоді як право власності відповідача зареєстровано щодо іншого об`єкта нерухомості - АДРЕСА_4 , що не підтверджує законність газифікації будинку за адресою АДРЕСА_4 , колегія суддів оцінює критично, оскільки судом першої інстанції встановлена, що дана розбіжність виникла у зв`язку з впорядкуванням нумерації об`єктів нерухомості та перейменуванням/зміною адресації органами місцевого самоврядування протягом десятиліть, а тому технічні описки у первинній документації 1997 року не спростовують факту законності підключення.
Матеріали справи не містять відомостей про обмеження доступу позивача до належному йому майна, погіршення умов його використання чи інші обставини, які б свідчили про порушення прав позивача як власника. Крім того, позивач не обґрунтував необхідності застосування саме демонтажу газової труби з фасаду стіни будинку позивача, як крайнього заходу захисту. У даному випадку усунення перешкод в користуванні майном ОСББ «Наш будинок АДРЕСА_1 » шляхом демонтажу газової труби відповідачу, який на законних підставах нею користується, та наявності відповідного дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт щодо приєдання газових мереж газопостачання житлового будинку споживача ОСОБА_1 до газових мереж будинку АДРЕСА_1 є непропрорційним обмеженням його прав доки не встановлено те, що така газифікація здійснюється із порушенням (зокрема без належних документів).
Відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, (в тому числі висновку будівельно-технічної чи проектної експертизи), які б підтверджували наявність об`єктивних перешкод у користуванні та розпорядженні спірним майном (зокрема проведення робіт із утеплення фасаду будинку), виключає можливість задоволення позовних вимог та є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові.
Установивши вказані обставини, враховуючи, що ОСББ «Наш будинок Польова 16а» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем чиняться будь-які перешкоди у здійсненні ним права володіння, розпорядження та користування належним йому майном внаслідок розміщення відповідачем труби газопостачання по фасаду будинку по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що розташування спірного газопроводу відповідача об`єктивно унеможливлює проведення фасадних робіт по утепленню належному позивачу будинку, на увагу не заслуговують, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази технічної неможливості вчинення таких дій.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу ІV Кодексу газорозподільних систем, у разі будівництва будь-яких будівель, споруд, доріг, мостів, інших об`єктів архітектури, що потребує перенесення об`єктів (складових) газорозподільної системи, роботи та супутні послуги, пов`язані з перенесенням об`єктів (складових) газорозподільної системи, забезпечуються Оператором ГРМ за рахунок коштів замовників будівництва.
За ініціативи замовника може бути проведена незалежна експертиза технічних умов приєднання (вихідних даних) на відповідність чинним стандартам, нормам та правилам. Проведення експертизи здійснюється незалежними організаціями, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, у порядку, встановленому законодавством (пункт 8 гл.2 розділу V Кодексу газорозподільних систем).
У разі незгоди з вартістю та/або заходами, передбаченими проєктом зовнішнього або внутрішнього газопостачання, сторона договору на приєднання може ініціювати експертизу проєкту, яка здійснюється відповідно до вимог законодавства та за рахунок її ініціатора. Результати експертизи є обов`язковими для замовника послуги з приєднання та Оператора ГРМ (пункту 4 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем)
Таким чином, за відсутності належних і допустимих доказів того, приєдання газових мереж газопостачання житлового будинку відповідача ОСОБА_1 до газових мереж будинку АДРЕСА_1 що створює реальні перешкоди у користуванні та розпорядженням належним позивачу майном, відсутні достатні правові підстави для задоволення позовних вимог з посиланням на статтю 391 ЦК України.
Також не заслуговують на увагу й твердження представника заявника про безпідставне не долучення судом протоколу №4 загальних зборів ОСББ «Наш будинок Польова 16а» від 28.02.2026 та акту обстеження технічного стану фасаду будівлі від 06.07.2026 за його клопотанням, оскільки таке клопотання було подано стороною позивача поза строками, встановленими нормами ЦПК України та не наведено поважних причин, які б унеможливили подання відповідного клопотання вчасно. Крім цього, в апеляційній скарзі не наведено жодних причин несвоєчасної подачі даних доказів у суд першої інстанції.
Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених ст. ст.43, 49 ЦПК України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
Отже, тривала процесуальна бездіяльність позивача у суді першої щодо надання доказів на підтвердження своїх позовних, не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом, а відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду.
При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведне, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш будинок Польова 16а», інтереси якого представляє адвокат Кушка Олександр Михайлович - слід залишити без задоволення, а рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 липня 2026 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш будинок Польова 16а», інтереси якого представляє адвокат Кушка Олександр Михайлович, залишити без задоволення.
Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 липня 2026 року, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст судового рішення виготовлено 13 листопада 2026 року
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома