Судові рішення

Рішення № 141469976 у справі № 161/8243/25 від 02.11.2026

Рішення від 02.11.2026 у цивільній справі № 161/8243/25 (категорія «Про визначення місця проживання дитини»). Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області, суддя Смокович М. В.

Справа№ 161/8243/25
СудЛуцький міськрайонний суд Волинської області
СуддяСмокович М. В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро визначення місця проживання дитини
Дата ухвалення02.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141469976

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 161/8243/25

Провадження № 2/161/942/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Смоковича М.В.,

при секретарях судових засідань - Вегери Д.В., Хилько О.В.,

за участі:

позивача за первісною позовною заявою та відповідача за зустрічною позовною заявою - ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісною позовною заявою та представника відповідача за зустрічною позовною заявою - ОСОБА_2 ,

представників відповідача за первісною позовною заявою та представників позивача за зустрічною позовною заявою - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника третьої особи - Шульгана Ф.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Виконавчий комітет Луцької міської ради про визначення місця проживання дитини та визначення порядку участі батька у вихованні дитини та зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Виконавчий комітет Луцької міської ради про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Виконавчий комітет Луцької міської ради про визначення місця проживання дитини та визначення порядку участі батька у вихованні дитини, в якій просить суд: визначити місце проживання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею за місцем її реєстрації або проживання та зареєструвати дитину за відповідною адресою: АДРЕСА_1 ; визначити порядок участі батька ОСОБА_5 у вихованні дитини ОСОБА_5 у наступний спосіб: 1) періодичні побачення з дитиною у період виховного (навчального) процесу (з 01 вересня по 31 травня кожного року) з можливістю спільного відпочинку за місцем проживання відповідача (з правом ночівлі), без присутності матері: з 15 год. 00 хв. суботи до 15 год. 00 хв. неділі не рідше одного разу на місяць, 2) періодичні побачення з дитиною щороку у літній (канікулярний) період (з 01 червня по 31 серпня) з можливістю спільного відпочинку за місцем проживання відповідача (з правом ночівлі), без присутності матері - не рідше одного разу на місяць, 3) побачення з дитиною протягом 5-ти годин на другий або третій (за погодженням з матір`ю) день релігійних свят (Різдво Христове, Великдень, Трійця), 4) побачення з дитиною протягом 3-х годин в день народження дитини, 5) за бажанням батька дитини під час офіційної відпустки може бути надано спільний відпочинок не більше семи днів за попередньою домовленістю та згодою матері, 6) про намір реалізувати графік побачень батько повідомляє матір за два дні.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 01.08.2015 року позивач та відповідач уклали шлюб в якому у них народився син - ОСОБА_5 24.04.2025 року нею було подано позовну заяву про розірвання шлюбу. Син проживав і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за якою також, до 07.04.2025 року, проживала й вона. Зазначає, що підставою для того, щоб піти від чоловіка (відповідача по справі), є вчинення останнім домашнього насильства відносно неї. Вказує, що відразу після народження дитини, вони почали проживати з відповідачем окремо (на різних поверхах будинку), відповідач на другому, а вона з дитиною на третьому. З цього часу саме вона забезпечувала догляд за дитиною, тоді як відповідач жодним чином у цьому їй не допомагав. Зазначає, що відповідач маніпулює дитиною, не дає їй спілкуватися з ним, не виконує своїх батьківських обов`язків: не водить сина в садок, не займається його розвитком, не піклується про його здоров`я, утримує сина вдома без належного спілкування і навчання, не розвиває в дитині почуття соціуму. Увесь час син перебував та перебуває з нею (за винятком часу, коли відповідач не дає бачитись з ним), повністю опікується його інтересами і потребами, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за його розвитком та здоров`ям. Нею створені найкращі умови для дитини, в нього є свій дитячий куточок для ігор, є спальний куточок для відпочинку, забезпечено іграшками та іншими речами для розвитку. Нею не буде чинитися перешкод участі батька (відповідача по справі) у вихованні сина, підтвердженням чого є запропонований порядок участі батька у його (сина) вихованні.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

15.07.2025 року відповідачем, ОСОБА_5 , була подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , у якій просить суд: визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як в задоволенні первісної позовної заяви відмовити.

В обгрунтування своїх позовних вимог за зустрічною позовною заявою зазначає, що їх спільний з ОСОБА_1 син, ОСОБА_5 , наразі проживає з ним та повністю перебуває на його утриманні. Матір ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , участі у його вихованні не приймає, так як фактично проживає окремо.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.07.2025 року було прийнято зустрічну позовну заяву та об`єднано в одне провадження з первісною позовною заявою.

31.07.2025 року відповідач за зустрічною позовною заявою, ОСОБА_1 , подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити. В обгрунтування своїх заперечень зазначає, що вона не приймає участі у вихованні їх сина, ОСОБА_5 , саме з вини позивача за зустрічною позовною заявою, ОСОБА_5 , так як останній не дає можливості бачитися з сином і провидити з ним час.

Відзив на первісну позовну заяву та відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву до суду не надходили.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.09.2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач за первісною позовною заявою та відповідач за зустрічною позовною заявою - ОСОБА_1 , та її представник, адвокат Ульчак Б.І., просили первісну позовну заяву задовольнити з підстав, які у ній зазначені, тоді як у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити з підстав, які зазначені у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Під час судового розгляду даної справи, а саме наданні пояснень у ній, позивач за зустрічною позовною заявою та відповідач за первісною позовною заявою - ОСОБА_5 , та його представники, адвокати Сорокопуд М.О., Коваленко Є.В., просили зустрічну позовну заяву задовольнити з підстав, які у ній зазначені, тоді як у задоволенні первісної позовної заяви відмовити. Однак, в подальшому їх позиція змінилася та вже під час виступу у судових дебатах останні зазначили, що просять зустрічну позовну заяву та первісну позовну заяву задовольнити частково і визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 почергово з кожним з батьків, обґрунтовуючи зміну своєї позиції якнайкращими інтересами дитини.

Представник третьої особи, Виконавчого комітету Луцької міської ради, ОСОБА_6 , під час надання пояснень по справі зазначав, що в інтересах дитини буде правильним її місце проживання визначити з матір`ю, тоді як батькові треба встановити спосіб участі у його (дитини) вихованні. Однак, вже під час виступу у судових дебатах його позиція змінилася та він вважав за можливе визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 почергово з кожним з батьків.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.08.2015 року сторони зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.08.2025 року, у справі № 161/7859/25, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та не заперечується сторонами.

В даному шлюбі у сторін народився син, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Судом також встановлено та не заперечувалося під час розгляду справи сторонами, що з моменту свого народження і до ІНФОРМАЦІЯ_2 син сторін, ОСОБА_8 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за адресою проживання батька (до ІНФОРМАЦІЯ_3 за даною адресою також проживала мати дитини, ОСОБА_1 ). З 10.10.2025 року ОСОБА_8 спочатку почав проживати за адресою місця проживання матері: АДРЕСА_1 , а в подальшому почав проживати, за усною домовленістю між батьками, почергово з кожним з батьків за адресами їх (батьків) проживання (спочатку по два дні з кожним з батьків, в подальшому по тижню з кожним з батьків).

У період з 07.04.2025 року по 10.10.2025 року, батьком, ОСОБА_5 , чинилися перешкоди у спілкуванні матері, ОСОБА_1 , з малолітнім сином, ОСОБА_5 , не допускаючи її до дитини. Під час розгляду даної справи, поведінка батька, ОСОБА_5 , змінилася та наразі дитина спілкується як з батьком, так і з матір`ю, почергово проживаючи з кожним з батьків.

І матір`ю, ОСОБА_1 , і батьком, ОСОБА_5 , за адресами їх проживання для дитини створені належні умови для його проживання і розвитку, що підтверджується актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 01.05.2025 року, складеного працівником служби у справах дітей Луцької міської ради Перій С.М., актом обстеження умов проживання ОСОБА_7 від 07.08.2025 року, складеного працівниками служби у справах дітей Луцької міської ради ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , актом обстеження умов проживання ОСОБА_7 від 15.10.2025 року, складеного працівником служби у справах дітей Луцької міської ради ОСОБА_11 .

Крім цього судом встановлено, що і матір, і батько дитини працевлаштовані, отримують постійний та достатній для проживання та забезпечення дитини дохід за місцем своєї роботи, що не заперечувалось сторонами у справі під час її розгляду (батько працює на посаді головного державного інспектора ВМО № 2 митного поста «Луцьк» Волинської митниці, мати працює на посаді директора з маркетингу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ТЕРА»).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 613-1 від 17.09.2025 року було затверджено висновок служби у справах дітей від 16.09.2025 року № 227 «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 », яким служба у справах дітей вважала доцільним визначення судом місця проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Крім того, враховуючи відносини, що склалися між батьками малолітнього ОСОБА_12 , та спроби кожного з них переманити дитину на свій бік, судом було залучено психолога ОСОБА_13 для спілкування з дитиною та з`ясування його думки. За результатами такого спілкування психологом було надано письмовий висновок, в якому зазначено, що він зроблений після двох зустрічей з дитиною: 05.10.2026 року після тижня проживання з батьком та 12 жовтня 2026 року після тижня проживання з матір`ю, які проводилися у дитячій кімнаті Луцького міськрайонного суду Волинської області. Під час бесіди ОСОБА_8 розповів, що наразі проживає і з мамою, і з татом та за місце проживання обох батьків має все необхідне. Зі слів дитини, обидва з батьків возять його до школи та проводять з ним дозвілля. Як мати, так і батько купують йому речі та подарунки, про які він просить. У процесі бесіди хлопчик висловив своє бажання проживати і з мамою, і з татом.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

У цій справі встановлено, що батьки мають належні житлові умови, доходи, мають бажання виховувати дитину.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

Судом встановлено, що як батько, так і мати дитини належним чином ставилися до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дитини, у той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про фізичну опіку щодо їхньої спільної дитини в позасудовому порядку.

Під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.

У даній справі судом встановлено, що сторони працюють в одному місті та проживають в сусідніх населених пунктах, позитивно характеризуються, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про дитину.

Дитина тривалий час (з 07.04.2025 року по 10.10.2025 року) проживала з батьком і емоційний контакт з матір`ю у певній мірі було втрачено та цьому сприяли стосунки між батьками та негативна поведінка батька дитини. Протягом розгляду справи дитина висловлювала бажання проживати як з батьком, так і з матір`ю, не надавши перевагу жодному з батьків.

Доказів жорстокого поводження батьків з дитиною, притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення домашнього насильства, учасниками справи не надано та судом таких фактів не встановлено. Суд також наголошує, що надані сторонами докази, які на їх погляд підтверджують незадовільну поведінку батька чи матері у вихованні їх спільного сина, на переконання суду, підтверджують виключно неприязні стосунки між батьками дитини, які тривають протягом тривалого часу.

З огляду на те, що останнім часом малолітня дитина сторін, ОСОБА_5 , почергово (спочатку по два дні з кожним з батьків, в подальшому по тижню з кожним з батьків) проживає з батьком та матір`ю, враховуючи думку самої дитини, який хоче проживати з обома батьками, суд приходить до висновку, що в інтересах останнього буде саме його почергове проживання з кожним із батьків.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, так як вважає його недостатньо обґрунтованим. Так, у висновку органом опіки та піклування не зазначено за якими критеріями в даному випадку останній визначив, що проживання саме з матір`ю буде сприяти якнайкращим інтересам дитини, тоді як батько дитини таких умов проживання і виховання забезпечити не може. Більш того, перед прийняттям даного рішення органом опіки та піклування думка дитини у будь-який спосіб заслухана не була, хоча дитина, в силу свого віку та розвитку могла і може її сформувати та висловити.

Більш того, суд не приймає до уваги й висновок експерта № 4 за результатами проведеної психологічної експертизи за заявою ОСОБА_5 , так як даний висновок був зроблений за замовленням батька у період часу, коли матір, з вини батька, не мала доступу до дитини, а отже, на переконання суду, втратила певний емоційний зв`язок з нею, що могло вплинути на реакцію дитини, яку в подальшому поклав у висновок експерт. Більш того, при проведенні експертизи експертом не була задіяна жодним чином матір дитини, а відомості, які надавалися експерту, стосувалися виключно батька.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що місце проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на поточному етапі доцільно визначити почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з матір`ю, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з батьком, ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Батьки мають спільно приймати рішення щодо суттєвих питань виховання і розвитку їхньої дитини, узгодити порядок несення витрат на її утримання.

При вирішенні питання про розподіл понесених сторонами судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Так, і в первісній позовній заяві, і в зустрічній позовній заяві позивачами ставиться питання про стягнення з відповідачів понесених витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за їх (позовних заяв) подання.

Судом позовні вимоги за первісною позовною заявою та зустрічною позовною заявою було задоволено частково в рівних частинах.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином суд приходить до висновку, що сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній судові витрати зі сплати судового збору, так як їхні позовні вимоги були задоволенні в рівних частинах.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Первісну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Виконавчий комітет Луцької міської ради про визначення місця проживання дитини та визначення порядку участі батька у вихованні дитини та зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Виконавчий комітет Луцької міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з матір`ю, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з батьком, ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Двотижневий період проживання дітей з кожним з батьків починається з 10 год. 00 хв. неділі та завершується через два тижні о 10 год. 00 хв. неділі.

Перші два тижні, починаючи з першої неділі, яка йде після набрання рішенням законної сили, діти проживають з матір`ю.

По завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживала з матір`ю чи батьком, той з батьків, з ким вона проживала, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісною позовною заявою та відповідач за зустрічною позовною заявою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач за первісною позовною заявою та відповідач за зустрічною позовною заявою: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа за первісною позовною заявою та за зустрічною позовною заявою: Виконавчий комітет Луцької міської ради, адреса місцезнаходження: 43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19, ЄДРПОУ 04051327.

Повний текст рішення складений 12.11.2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
02.11.2026 Рішення № 141116642 Луцький міськрайонний суд Волинської області
01.12.2025 Ухвала № 132252796 без тексту Луцький міськрайонний суд Волинської області
15.10.2025 Постанова № 131110126 без тексту Волинський апеляційний суд
15.10.2025 Постанова № 131019680 без тексту Волинський апеляційний суд
15.10.2025 Ухвала № 130997528 без тексту Волинський апеляційний суд
29.09.2025 Постанова № 130890009 без тексту Волинський апеляційний суд
29.09.2025 Постанова № 130569021 без тексту Волинський апеляційний суд
25.09.2025 Ухвала № 130539721 без тексту Волинський апеляційний суд
22.09.2025 Ухвала № 130535267 без тексту Луцький міськрайонний суд Волинської області
15.09.2025 Ухвала № 130254480 без тексту Волинський апеляційний суд
15.09.2025 Ухвала № 130228613 без тексту Волинський апеляційний суд
25.08.2025 Ухвала № 129826044 без тексту Луцький міськрайонний суд Волинської області
25.08.2025 Ухвала № 129719978 без тексту Луцький міськрайонний суд Волинської області
18.08.2025 Ухвала № 129611924 без тексту Луцький міськрайонний суд Волинської області
15.07.2025 Ухвала № 128883712 без тексту Луцький міськрайонний суд Волинської області
15.07.2025 Ухвала № 128860187 без тексту Луцький міськрайонний суд Волинської області
14.07.2025 Ухвала № 128844542 без тексту Волинський апеляційний суд
04.07.2025 Ухвала № 128621406 без тексту Волинський апеляційний суд
11.06.2025 Ухвала № 128025835 без тексту Луцький міськрайонний суд Волинської області
11.06.2025 Ухвала № 128025834 без тексту Луцький міськрайонний суд Волинської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 04051327. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг