ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
12 листопада 2026 року Справа № 160/35271/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/35271/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування довідки та наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати довідку (постанову) Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.10.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити його зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2026 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування довідки та наказів, зобов`язання вчинити певні дії. Справу призначено до розгляду порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
10.11.2026 року позивачем до суду надіслано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:
- заборонити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та будь-яким іншим органам військового управління вчиняти дії щодо переведення (переміщення) військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до інших військових частин (підрозділів) до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі;
- заборонити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в тому числі, її посадовим особам, направляти ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в райони ведення бойових дій для виконання бойових завдань до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що предметом спору у цій справі є оскарження наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зарахування позивача до списків особового складу та зобов`язання саме Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби і виключити його зі списків особового складу цієї військової частини. За приписами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях військовослужбовець під час дії воєнного стану може бути у будь-який момент переведений (переміщений) за рішенням командування до іншої військової частини або іншого військового підрозділу (іншої юридичної особи публічного права) із виключенням зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. На думку заявника, у разі такого переведення (переміщення) позивача до іншої військової частини до закінчення розгляду справи судом, виконання майбутнього судового рішення про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити позивача та виключення його зі списків особового складу стане юридично і фактично неможливим, оскільки командир Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України втратить владні (розпорядчі) повноваження щодо позивача, що на думку заявника змусить його пред`являти новий позов до іншої військової частини та нівелює ефективний судовий захист. Також на думку заявника, очевидними є ознаки протиправності оскаржуваної постанови Військово-лікарської комісії від 02.10.2026 року та існує пряма, невідворотна загроза життю і здоров`ю позивача у разі направлення його в райони ведення бойових дій для виконання бойових завдань. На думку заявника, пропоновані заходи забезпечення позову - заборона переведення (переміщення) позивача до інших військових частин (підрозділів) та заборона направлення позивача в райони ведення бойових дій для виконання бойових завдань на час розгляду справи - є співмірними із заявленими позовними вимогами, не вирішують спір по суті, не припиняють проходження позивачем військової служби у місці постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та спрямовані виключно на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Дослідивши подану позивачем заяву та доводи, наведені в ній, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 - 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з приписами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, не свідчить про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Також слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №640/15534/22.
Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Факт протиправності прийнятого наказу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо позивача, а також факт наявності порушення прав останнього, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Суд зазначає, що заявник не навів доказів існування конкретної, індивідуалізованої та очевидної небезпеки, спричиненої виключно ймовірною протиправністю самих наказів, а не характером військової служби як такої.
Судження позивача мають суб`єктивний характер та обумовлені його процесуальним становищем зацікавленої сторони.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Дослідивши вказані обставини, суд встановив, що такі заходи забезпечення позову, про які просить заявник є неспівмірними. Окрім того, суд наголошує на тому, що порушене право заявника буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заява заявника про забезпечення позову є необґрунтованою, у зв`язку з чим, не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/35271/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування довідки та наказів, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна