ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року Справа № 160/15048/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 , оформлену протоколом № 40 від 19 травня 2026 року.
- зобов`язати комісію з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 15 травня 2026 року та надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 травня 2026 року позивач через ЦНАП подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, за результатом розгляду вказаної заяви від 15.05.2026 відповідач прийняв рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 19.05.2026 № 40, з тих підстав, що не підтверджено факт самостійного виховання позивачем дитини. Позивач вважає відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації протиправною, тому змушений звернутись до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Витребувано у відповідача: належним чином засвідчену копію протоколу від 19.05.2026 №40 Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого ухвалено рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що 15.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся через Центр надання адміністративних послуг із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви позивачем були надані документи, у тому числі свідоцтво про народження дитини та рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2024 року у справі №198/303/24. За результатами розгляду поданих документів Комісією прийнято рішення, оформлене протоколом №40 від 19.05.2026 року, про відмову у наданні відстрочки. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що подані документи не підтвердили належним чином наявність усіх передбачених законом умов, а саме факту самостійного виховання та утримання дитини позивачем. Відповідно до законодавства, право на відстрочку виникає не лише за формального статусу батька дитини, а за умови підтвердження саме факту самостійного виховання дитини, тобто здійснення батьком одноособового фактичного виконання обов`язків щодо виховання, утримання та догляду за дитиною без участі іншого з батьків. Комісія оцінює саме документи, подані на момент звернення, та не може виходити за межі доказів, наданих заявником. Позивач посилається на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2024 року, яким встановлено факт самостійного виховання та утримання ним дитини. Разом з тим, зазначене рішення не може автоматично свідчити про наявність права на відстрочку без оцінки інших обставин та правовідносин. Вказаним рішенням суд встановлювались обставини у порядку окремого провадження за заявою самого ОСОБА_1 . При цьому судом досліджувались обставини конкретної цивільної справи, де заінтересована особа - мати дитини - не заперечувала проти задоволення заяви, а також була надана підтримка служби у справах дітей. Рішення Юр`ївського районного суду підтверджує встановлення певного юридичного факту на підставі доказів, досліджених саме у межах цивільної справи, однак не встановлює автоматичного виникнення права позивача на відстрочку та не підміняє процедуру перевірки документів комісією. Сам факт розірвання шлюбу між батьками, наявність рішення суду про встановлення певного факту, а також проживання дитини з одним із батьків не є безумовним підтвердженням повної відсутності участі другого з батьків в утриманні та у вихованні. Позивачем має бути доведено саме відсутність участі матері у вихованні, утриманні та забезпеченні дитини. У матеріалах, наданих до комісії, відсутні належні та достатні докази, які б беззаперечно підтверджували, що мати дитини повністю усунена від виконання батьківських обов`язків. Позивачем має бути доведено саме відсутність участі матері у вихованні, утриманні та забезпеченні дитини.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_1 від 17.08.2020 року.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26.09.2024 ОСОБА_1 має сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати дитини ОСОБА_3 .
Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2024 року у справі №198/303/24 ухвалено заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області задовольнити. Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4
ОСОБА_1 позивач є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
15.05.2026 року позивач звернувся через Центр надання адміністративних послуг із заявою №20260515-805937 про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До заяви додано: свідоцтво про народження дитини, документи, що підтверджують самостійне виховання та утримання дитини, довідка ОСББ, характеристика з місця навчання дитини.
20.05.2026 року позивачем у застосунку ДІЯ отримано Повідомлення 20260515-805937 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки. Орган, що видав рішення - ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Так, згідно Повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.05.2026 №4072, Комісією з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто Вашу заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". За результатами розгляду повідомляємо, протоколом від 19.05.2026 р. № 40 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що Ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: Не підтверджено факт самостійного виховання дитини.
Також судом досліджено витяг з протоколу №40 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.05.2026 року, довідку КНП "Павлоградська центральна районна лікарня" Вербківської сільської ради від 06.05.2026 року, довідку про фактичне місце проживання/непроживання №24 від 06.05.2026 року, характеристика учня 8-г класу гімназії №19 Павлоградської міської ради.
Позивач вважає відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації протиправною, тому змушений звернутись до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію, строк проведення якої надалі неодноразово продовжувався.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 (далі - Порядок №560).
Відповідно до п. п. 57-58 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
Згідно п. 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей):
помер,
позбавлений батьківських прав,
визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім,
оголошений померлим,
відбуває покарання у місцях позбавлення волі,
а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду
або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Перелік документів, що подаються військовозобов`язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлений Додатком 5 до Порядку №560, зокрема для п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII:
- свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів:
свідоцтво про смерть одного з батьків
або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим,
або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав,
або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім,
або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин,
або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі,
або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
Предметом спору у цій справі є правомірність рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
15.05.2026 року позивач звернувся через Центр надання адміністративних послуг із заявою №20260515-805937 про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До заяви додано: свідоцтво про народження дитини, документи, що підтверджують самостійне виховання та утримання дитини, довідка ОСББ, характеристика з місця навчання дитини.
Матеріалами справи підтверджено, що відмова відповідача мотивована тим, що не підтверджено факт самостійного виховання дитини.
Судом встановлено, що рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2024 року у справі №198/303/24 ухвалено заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області задовольнити. Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення набрало законної сили 17.09.2024 року.
Суд зазначає, що нормами чинного законодавства, у пункті 4 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII встановлено право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для жінок і чоловіків, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо, зокрема, особа самостійно виховує та утримує дитину (дітей) за рішенням суду.
З аналізу наведених вище положень статті 23 Закону № 3543-XII у взаємозв`язку із Порядком №560 вбачається, що для отримання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», останній має подати визначений у пункті 4 додатку 5 до Порядку №560 перелік документів.
При цьому, документами, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину, є рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
У спірному випадку позивач разом із заявою про надання відстрочки подав відповідачу також і копію рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2024 року у справі №198/303/24, яким встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, досліджуючи обставини адміністративної справи, суд враховує як преюдиційні, обставини встановлені в рішенні Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2024 року у справі №198/303/24 яке набрало законної сили.
Оскільки цей юридичний факт підтверджено належними доказами, а також враховуючи, що рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області набрало законної сили, воно не потребує повторного доведення перед відповідачем.
Також позивачем було надано відповідачу довідку про фактичне місце проживання/непроживання №24 від 06.05.2026 року, характеристика учня 8-г класу гімназії №19 Павлоградської міської ради.
Таким чином, рішення Комісії відповідача про відмову у наданні відстрочки з підстави не підтвердження факту самостійного виховання дитини суперечить нормам Закону № 3543-XII та Порядку № 560, оскільки відповідач фактично не прийняв до уваги судове рішення, яким встановлено факт самостійного виховання дитини батьком.
За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене Протоколом від 19.05.2026 року №40, в частині відмови ОСОБА_1 , у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації прийняте без урахування вимог закону, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду та прийняти рішення про надання відстрочки, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Прийняття рішень про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є виключною компетенцією Комісій при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Оцінка поданих документів, встановлення підстав для надання або відмови у наданні відстрочки є дискреційним повноваженням відповідача.
З урахуванням викладеного суд уважає, що в контексті спірних правовідносин належним та ефективним способом захисту прав позивача буде саме покладення на відповідача обов`язку з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення у відповідності до вимог пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача сплачену ним суму судового збору у розмірі 532,48 грн.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Керуючись ст. Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформлене Протоколом №40 від 19.05.2026, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки.
Зобов`язати Комісію з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_7 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти рішення у відповідності до вимог пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 з урахуванням висновків суду .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 532,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова