ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
13 листопада 2026 року Справа № 160/32799/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Смішлива Т. В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального Штабу Збройних сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14.10.2026 через систему «Електронний суд» надійшла сформована 13.10.2026 позовна заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фінансового управління Генерального Штабу Збройних сил України (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2026 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання ухвали надати суду нову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку у період з 19.07.2022 по 19.05.2023.
На виконання ухвали від 16.10.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у цій справі. Питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, а також про поновлення позивачу цього строку залишено відкритим для його вирішення під час розгляду справи по суті на підставі наданих сторонами доказів та пояснень, після отримання відзиву від відповідача та витребуваних судом документів, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача 06.11.2026 разом з відзивом на позов надійшло клопотання про залишення позову без розгляду через пропущення строку звернення до суду та надано докази ознайомлення позивача 29.04.2026 з інформацією про розмір грошового забезпечення, а саме: копії грошових атестатів військовослужбовця ОСОБА_1 з підписом про ознайомлення; копії карток ОСОБА_1 2022 - 2026 роки з підписом про ознайомлення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2026 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі. Запропоновано позивачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання ухвали надати суду нову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку у період з 19.07.2022 по 19.05.2023.
Представником позивача 12.11.2026 через систему «Електронний суд» подано заяву про поновлення процесуального строку. Як на підставу для поновлення строку посилається на положення стаття 116 КЗпП України (тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні). Також зазначає, що Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. На момент виникнення спірних правовідносин, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 19.01.2023 (справа № 460/17052/21). Враховуючи вищевикладене, просить поновити строк звернення до суду.
Представником відповідача 13.11.2026 надіслано до суду всі відповіді на адвокатські запити, які містять інформацію, що стосується предмета спору та має значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши заяву про поновлення процесуального строку, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому до вимог щодо заробітної плати, які виникли до 19 липня 2022 року, відповідно до правового висновку, наведеного у пунктах 29, 33 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, а також у пунктах 21-22 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, має бути застосована частина друга статті 233 КЗпП у редакції, чинній до 19.07.2022.
Починаючи з 19.07.2022, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо визначений тримісячний строк звернення до суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі № 1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Визначено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Натомість частина друга статті 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду звільненого працівника з вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, неконституційною не визнавалася.
Суд звертає увагу, що передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, застосовується до вимог щодо сум, нарахованих та виплачених працівникові при звільненні: наприклад, основної та додаткової заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат, інших виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні.
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України про такі суми роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
З матеріалів справи встановлено, що позивач ознайомлений з картками грошового забезпечення, а також з грошового атестату вбачається, що відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 29 квітня 2026 року № 85 позивач звільнений від посади начальник відділу та виключений зі списків особового складу частини 29 квітня 2026 року, позивач підтвердив правильність даних зазначених в атестаті власним підписом.
Таким чином, 29.04.2026 позивач набув достовірної інформації про розмір та складові грошового забезпечення.
Крім того суд звертає увагу, що відповідач у відповідь на адвокатський запит від 06.06.2026 листом від 19.06.2026 № 300/320/2825 повідомив адвоката Єрьоміну В. А., що ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпеченні у Фінансовому управлінні з 22.06.2022 по 29.04.2026 та надав довідки про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, премій, індексації та інших виплат ОСОБА_1 з 22.06.2022 по 29.04.2026.
Таким чином, навіть з урахуванням дати отримання вказаних довідок - 19.06.2026, позивач мав можливість звернутися до суду в межах установленого законом тримісячного строку.
Представник позивач звернувся до суду з позовною заявою тільки 13.10.2026 (документ сформований в систему «Електронний суд»), тобто у строк понад три місяці навіть від дати отримання довідок про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, премій, індексації та інших виплат ОСОБА_1 з 22.06.2022 по 29.04.2026 (довідки отримано представником позивача 19.06.2026 - тримісячний строк сплив 19.09.2026, а позов до суду подано лише 13.10.2026).
З огляду на зазначено суд дійшов висновку, що таке звернення з позовом до суду в частині вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 відбулося після закінчення установленого в частині другій статті 233 КЗпП України строку.
Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених представником позивача, суд зазначає таке.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
У справі «Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Проте у поданій до суду заяві про поновлення строку звернення не вказано жодних обставин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, що перешкоджали позивачу звернутись до суду в межах строку, установленого частиною другою статті 233 КЗпП України.
Щодо тверджень позивача про неможливість звуження вже існуючих прав, їх виникнення під час дії редакції КЗпП України, яка не обмежувала строк звернення до суду будь-яким строком, суд зазначає таке.
Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу І «Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено:
грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення;
до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років;
до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія;
до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 260:
грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців;
грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України);
грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
З наведених положень слідує, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому порушення щодо його розміру, про існування якого стверджує позивач, не може вважатися триваючим, оскільки є закінченим після кожної виплати, а також такими, що виникло під час дії однієї редакції частини другої статті 233 КЗпП України та продовжило дію під час іншої.
Суд наголошує, що на правовідносини щодо виплати грошового забезпечення, які виникли після 19.07.2022 вже поширюється дія статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX і таке поширення не вважається звуженням існуючих прав, а тому твердження представника позивача про протилежне є безпідставними.
Підсумовуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про поновлення процесуального строку задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву подано без додержання строків, встановлених законом, і суд не знайшов підстав для поновлення строку за заявою особи, яка її подала.
За таких обставин позовна заява в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 підлягає залишенню без розгляду.
Позовні вимоги за період з 01.07.2022 по 18.07.2022 підлягають розгляду по суті.
Керуючись статтями 121-123, 240, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального Штабу Збройних сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду в частині позовних вимог щодо:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Продовжити розгляд справи в частині позовних вимог за період з 01.07.2022 по 18.07.2022.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та в частині залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Т.В. Смішлива