ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
10 листопада 2026 року Справа № 160/35805/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Губи Валерії Валеріївни до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
05.11.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 04.11.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Губи Валерії Валеріївни до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 31.03.2026 року №40 «Про відмову у видачі довідки ОСОБА_1 »;
- зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради за заявою від 30.03.2026 року взяти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на облік внутрішньо переміщених осіб, оформити та видати їй довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 30.03.2026 року звернулася до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, однак рішенням від 31.03.2026 року №40 їй відмовлено у видачі відповідної довідки з підстав відсутності обставин, що спричинили внутрішнє переміщення. Представник позивача зазначає, що відповідачем не враховано фактичне проживання позивача в селищі Васильківка Синельниківського району Дніпропетровської області з листопада 2020 року до лютого 2026 року, що підтверджується актом від 23.02.2026 року, а також включення зазначеного населеного пункту до Переліку територій можливих бойових дій з 13.11.2025 року. На думку представника позивача, відповідач безпідставно ототожнив зареєстроване місце проживання з фактичним, не дослідив усіх істотних обставин та прийняв необґрунтоване рішення, чим порушив права позивача. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 06.11.2026 року передана судді Пруднику С.В.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи подано позов у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, законодавець пов`язує початок перебігу строку звернення до адміністративного суду не виключно з датою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення, а з моментом, коли особа фактично дізналася або за об`єктивних обставин повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
При цьому встановлення початку перебігу строку звернення до суду має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи, характеру спірних правовідносин, змісту оскаржуваного рішення, способу доведення такого рішення до відома особи та наявних доказів його отримання.
Суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду спрямовані на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, дисциплінування учасників цих відносин та своєчасне здійснення судового захисту порушених прав.
Встановлення процесуальних строків не може розглядатися як обмеження самого змісту права на судовий захист, оскільки їх застосування має забезпечувати справедливий баланс між необхідністю дотримання принципу правової визначеності та правом особи на доступ до суду.
Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 року у справі №640/20468/18, в якій наголошено, що шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є загальним строком звернення до адміністративного суду, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20 зазначено, що для визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити час, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд наголосив, що позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення своїх прав, а необхідно обґрунтувати обставини, які свідчать про відсутність реальної можливості своєчасно дізнатися про таке порушення.
Водночас зазначений висновок не звільняє суд від обов`язку встановити фактичні обставини доведення індивідуального адміністративного акта до відома особи та не допускає автоматичного ототожнення дати прийняття рішення з датою, коли особа дізналася про порушення свого права.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, предметом оскарження у цій справі є рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 31.03.2026 року №40 «Про відмову у видачі довідки ОСОБА_1 », прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 30.03.2026 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Про прийняте рішення відповідачем оформлено повідомлення від 02.04.2026 року №15/3-587.
Разом із тим позовну заяву сформовано представником позивача через систему «Електронний суд» 04.11.2026 року, а до Дніпропетровського окружного адміністративного суду вона надійшла 05.11.2026 року.
Таким чином, між датою прийняття оскаржуваного рішення - 31.03.2026 року та датою звернення до суду - 04.11.2026 року минуло понад сім місяців, тобто період, який перевищує загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо обчислювати його від дати прийняття оскаржуваного рішення.
Водночас у позовній заяві представник позивача зазначає, що про оскаржуване рішення позивач фактично дізналася 12.10.2026 року, з якої, на її думку, необхідно обчислювати строк звернення до адміністративного суду.
На підтвердження обставин отримання правничої допомоги до позовної заяви долучено доручення Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 12.10.2026 року №3-04-2026-003202ЦАС, відповідно до якого адвоката Губу Валерію Валеріївну призначено для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 з питання оскарження рішення від 31.03.2026 року №40.
Однак суд звертає увагу, що зазначене доручення підтверджує факт призначення адвоката для представництва інтересів позивача, проте саме по собі не встановлює дату фактичного отримання позивачем оскаржуваного рішення та не підтверджує, що до 12.10.2026 року позивач не була обізнана про його прийняття.
Більше того, з долученого доручення вбачається, що його видано на підставі наказу Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 09.10.2026 року №Н-БВПД/005/02.1.4-01/154, який стосувався надання правничої допомоги позивачу саме з питання оскарження рішення від 31.03.2026 року №40.
Наведені обставини потребують додаткового з`ясування, оскільки свідчать про наявність відомостей щодо оскаржуваного рішення в матеріалах звернення за безоплатною правничою допомогою ще до 12.10.2026 року.
Разом із тим зазначене не дає достатніх підстав для висновку, що позивач була обізнана про прийняте рішення безпосередньо 31.03.2026 року або 02.04.2026 року.
Суд зазначає, що дата складання повідомлення про прийняте рішення та дата його фактичного вручення адресату не є тотожними юридичними обставинами.
Для належного визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити, коли саме позивач отримала оскаржуване рішення або повідомлення про його прийняття, яким способом воно було доведене до її відома та чи мала вона об`єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав раніше зазначеної у позовній заяві дати.
Відповідні обставини можуть підтверджуватися поштовими документами про вручення кореспонденції, повідомленнями про доставку електронних документів, листуванням із відповідачем, документами щодо отримання копії рішення, матеріалами звернення за безоплатною правничою допомогою або іншими належними доказами.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, наведене у позовній заяві твердження про отримання оскаржуваного рішення 12.10.2026 року підлягає належному обґрунтуванню та підтвердженню доказами, оскільки має безпосереднє значення для вирішення питання щодо дотримання позивачем установленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Суд також ураховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.08.2025 року у справі №480/9707/23, відповідно до яких оцінка дотримання процесуальних строків повинна здійснюватися з урахуванням конкретної хронології подій, поведінки особи, обставин, що могли перешкоджати своєчасному зверненню до суду, та причинного зв`язку між такими обставинами і можливим пропуском установленого законом строку.
При цьому суд звертає увагу, що інститут процесуальних строків повинен застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо забезпечення права на доступ до суду.
Так, у рішенні від 04.12.1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює право на доступ до суду, яке має бути практичним та ефективним.
У рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини наголосив на неприпустимості надмірно формального застосування процесуальних правил, якщо таке застосування фактично позбавляє особу можливості реалізувати право на судовий захист.
У рішенні від 05.04.2018 року у справі «Зубац проти Хорватії» Європейський суд з прав людини звернув увагу на необхідність дотримання пропорційності під час застосування процесуальних обмежень доступу до суду, зокрема з урахуванням передбачуваності відповідних вимог та поведінки учасників провадження.
Отже, процесуальні строки та вимоги щодо їх дотримання мають застосовуватися таким чином, щоб забезпечити правову визначеність, не створюючи водночас непропорційних перешкод для реалізації права особи на судовий захист.
Залишення позовної заяви без руху є передбаченим процесуальним законом механізмом, спрямованим на надання позивачу можливості усунути недоліки позовної заяви до вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Суд наголошує, що на цій стадії судового провадження не вирішується питання обґрунтованості позовних вимог по суті та не здійснюється оцінка правомірності оскаржуваного рішення відповідача.
Предметом перевірки є виключно дотримання процесуальних передумов звернення до адміністративного суду, зокрема встановлення обставин, необхідних для правильного обчислення шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для його поновлення.
Водночас застосування зазначених положень потребує встановлення самого факту пропуску строку звернення до суду, який не може ґрунтуватися виключно на припущенні про обізнаність особи з оскаржуваним рішенням у день його прийняття.
У цій справі позивач зазначає конкретну дату отримання оскаржуваного рішення - 12.10.2026 року, однак наявні матеріали не дають можливості перевірити достовірність зазначеної обставини та остаточно визначити початок перебігу шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
За таких обставин суд вважає за необхідне надати позивачу можливість подати додаткові пояснення та належні докази щодо дати фактичного отримання оскаржуваного рішення від 31.03.2026 року №40 або дати, коли позивач дізналася чи повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
У разі якщо за результатами уточнення зазначених обставин буде встановлено, що шестимісячний строк звернення до адміністративного суду пропущено, позивачу необхідно подати заяву про поновлення такого строку із зазначенням поважних причин його пропуску та відповідними доказами.
Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, враховуючи необхідність з`ясування обставин дотримання позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст. 160, ч.1 ст. 169, ст. ст. 248, 256 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Губи Валерії Валеріївни до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду:
- належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням відповідних доказів, у разі якщо такий строк було пропущено;
- письмових пояснень щодо дати та обставин фактичного отримання рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 31.03.2026 року №40 «Про відмову у видачі довідки Свистельник Еліні», із зазначенням способу доведення цього рішення до відома позивача;
- належних та допустимих доказів на підтвердження дати, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, зокрема доказів отримання оскаржуваного рішення саме 12.10.2026 року, як зазначено у позовній заяві;
- письмових пояснень щодо обставин звернення за безоплатною вторинною правничою допомогою, з урахуванням наказу Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 09.10.2026 року та доручення від 12.10.2026 року №3-04-2026-003202ЦАС, із зазначенням дати, коли позивачу стало відомо про оскаржуване рішення.
Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник