Справа № 186/938/26
№ провадження 2/646/4264/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року м. Харків
Основ`янський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Литвинова А.В.,
за участю секретаря Білецької А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.04.2025 № 472764-КС-004 в розмірі 116210,00 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 07.04.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 472764-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 39000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Так, ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 39000,00 грн шляхом перерахування на її банківську картку № 4441-1110 5221-7589. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 472764 КС-004 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 472764 КС-004 на загальну суму 16000,00 грн.
Відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків та комісії, а тому станом на 07.04.2026 за нею утворилась заборгованість в розмірі 116210,00 грн, з яких: 39000,00 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 54600,00 грн прострочених платежів по процентах, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 19500,00 грн, 3110,00 грн прострочених платежів за комісією.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.
Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 21.07.2026 справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та задоволено клопотання про витребування доказів.
Відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому не заперечує факт укладення 07.04.2025 між нею та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» договору про надання кредиту № 472764-КС-004, а також факт отримання кредитних коштів у розмірі 39000,00 грн. Водночас вона зазначає, що нею було здійснено часткову оплату за договором у загальному розмірі 16000,00 грн. На підтвердження сплати відповідач надала копії документів про платежі від 21.04.2025 та 05.05.2025 (по 8 000 грн кожен). Просить перевірити порядок зарахування сплачених 16000,00 грн та фактичний залишок основного боргу, період і правильність нарахування процентів у розмірі 1 % за день, та їх нарахування після закінчення строку, наявність детального розрахунку за ст. 625 ЦК України і можливість подвійного нарахування, підставу, порядок і розмір комісії. Також відповідач послалася на складне матеріальне становище та відсутність постійного доходу.
10.08.2026 представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» подав через «Електронний суд» відповідь на відзив, у якій не погодився з запереченнями відповідача, в якому зазначив, що відповідач у відзиві не заперечує укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та здійснення платежів на загальну суму 16000,00 грн. Часткова сплата, на його думку, є дією, що свідчить про визнання договору та боргу. Щодо процентів позивач послався на ст. 1048, 10561 ЦК України та умови договору пп. 2.4, 4.2, 10.1-10.5, відповідно до яких проценти нараховуються щодня на залишок тіла кредиту за зниженою (1 % на день), а у разі порушення графіку платежів, за стандартною (1 % на день) ставкою. Невиконання графіку призвело до подорожчання кредиту. Проценти не є неустойкою чи відповідальністю за ст. 625 ЦК України, тому суд не наділений правом їх зменшувати. Проценти після закінчення строку кредитування не нараховувались. Щодо комісії позивач вказав, що вона передбачена п. 2.5 договору у розмірі 7800,00 грн та графіком платежів. Щодо розрахунку позивач стверджує, що він детальний за кожен день, складовими боргу та розподілом платежів, враховує всі платежі відповідача, а відповідач не надав доказів сплати інших сум чи власного контррозрахунку.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.
Судом встановлено, що 07.04.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 472764-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надало Позичальнику грошові кошти у розмірі 39000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит
Так, ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 39000,00 грн шляхом перерахування на його банківську картку № 4441-1110 5221-7589.
Відповідно до платіжної інструкції № 376256ee-13df-11f0-b90e-000c29d57ed2_1 від 07.04.2025 ОСОБА_1 отримала на карту НОМЕР_1 кредитні кошти у розмірі 39000,00 грн.
Згідно з п. 2.3 вищевказаного договору кредит наданий на строк 24 тижні з процентною ставкою 1 відсоток на день, терміном дії до 22.09.2025.
Договір про надання кредиту від 07.04.2025 № 472764-КС-004 відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-2295, 07.04.2025 21:36:23, про що свідчать дані самого договору та візуальної форми послідовності дій клієнта, доданих в якості додатків до позовної заяви.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 472764-КС-004 від 07.04.2025 та наданими відповідачем копіями квитанцій ОСОБА_1 сплатила частини заборгованості в розмірі 16000,00 грн. 21.04.2025 та 05.05.2025 по 8 000,00 грн.
Відповідач належним чином не виконувала своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків та комісії, а тому станом на 07.04.2026 за нею утворилась заборгованість в розмірі 116210,00 грн, з яких: 39000,00 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 54600,00 грн прострочених платежів по процентах, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 19500,00 грн, 3110,00 грн прострочених платежів за комісією.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зі змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до графіку платежів, наведеного у п. 4.2.2 договору платежі № 1-3 (21.04, 05.05, 19.05.2025 призначалися лише для сплати процентів і комісії, а погашення основної суми починалося з платежу № 4, а саме з 02.06.2025. Сплачені 16000,00 грн. відповідають платежам № 1 і № 2, а саме процентам 11310,00 грн та комісії 4690,00 грн та зараховані саме на погашення процентів та комісії. Платежі після 05.05.2025 відповідач не вносила і доказів цього не надала.
Відповідно до умов кредитного договору проценти нараховуються щоденно на залишок кредиту за ставкою 1 % на день, тобто 390 грн/день. Строк користування кредитом з 07.04.2025 до 22.09.2025 становить 169 днів, нараховано 65910,00 грн, сплачено 11310,00 грн, залишок 54600,00 грн.
Нарахування здійснено лише в межах строку кредитування, після 22.09.2025 проценти за договором не нараховувалися.
Розмір процентів погоджено сторонами у договорі та, відповідно до ст. 1048, 1056 ЦК України, вони є платою за користування коштами.
Відповідно до п. 2.5 кредитного договору комісія за видачу кредиту складає 7800,00 грн. комісії кредитодавця за надання кредиту віднесено до загальних витрат за кредитом. Відповідач погодилась з запропонованим договором та визнала умови, підписавши договір.
Наданий позивачем розрахунок наявної заборгованості за договором докладно розписаний по кожному дню, за складовими, із зазначенням платежів, та його можна перевірити. Відповідач не надала свого контррозрахунку та сплати інших сум.
Що стосується стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 19500,00 грн суд зазначає наступне.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.
Таким чином, оскільки кредитний договір № 472764-КС-004 укладено сторонами 07.04.2025, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем заборгованість за штрафом у розмірі 19500,00 грн. не може бути стягнута з ОСОБА_1 , оскільки відповідач нормою закону звільнена від обов`язку такої сплати.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 96710,00 грн, з яких: 39000,00 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 54600,00 грн прострочених платежів по процентах, 3110,00 грн прострочених платежів за комісією.
Також суд зазначає, що складне матеріальне становище не звільняє від виконання грошового зобов`язання. Воно може бути підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення на підставі ст. 435 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2215 грн. 65 коп
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207,526,626,628,634,1048,1054,1055 ЦК України, ст. 10, 12, 76-83, 89, 141, 265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 472764-КС-004 про надання кредиту від 07.04.2025 у розмірі 96710 (дев`яносто шість тисяч сімсот десять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у розмірі 2215 (дві тисячі двісті п`ятнадцять) грн 65 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ: 41084239;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя А.В. Литвинов