Судові рішення

Ухвала № 141474050 у справі № 160/36478/26 від 13.11.2026

Ухвала від 13.11.2026 в адміністративній справі № 160/36478/26 (категорія «Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту»). Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд, суддя Кисіль Сергій Вікторович.

Справа№ 160/36478/26
СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
СуддяКисіль Сергій Вікторович
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141474050

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 листопада 2026 року Справа № 160/36478/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

11 листопада 2026 року до суду надійшла позовна заява заяви ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого звернулась адвокат Годько Інна Олегівна (далі - представник позивача), до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач-1, МОН), Державного підприємства «Інфоресурс» (далі - відповідач-1, ДП «Інфоресурс»), в якій представник позивача просить:

- визнати протиправною відмову МОН № 3/9530-26 від 06 листопада 2026 року у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, а саме запису «Ні, порушує» позивачем послідовності здобуття освіти;

- зобов`язати МОН та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - ДП «Інфоресурс» вчинити дії щодо внесення змін до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», з початку навчання у Національному технічному університеті «Дніпровська ополітехніка» з 12 серпня 2026 року шляхом заміни запису «Ні, порушує» на запис «Так, не порушує» при формуванні довідки здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Пунктами 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшла висновку, що позовну заяву згідно із пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України необхідно повернути позивачу, оскільки порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу), з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За змістом частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, органом військового управління, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу військового управління, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як вже зазначалось вище, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Підпунктом 1.1 пункту 1 Статуту ДП «Інфоресурс» (далі - Статут), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12 лютого 2024 року № 154 та розміщеного на офіційному вебсайті Державного підприємства «Інфоресурс» передбачено, що Державне підприємство «Інфоресурс» (далі - Підприємство) засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України (далі - Уповноважений орган управління).

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 Статуту метою діяльності Підприємства є отримання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності, в тому числі, у сферах:

- забезпечення формування та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО), збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, внесення змін, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, передачі), оброблення та захисту даних, що містяться в ЄДЕБО;

- організації замовлення, видачі та обліку випускних документів про освіту у порядку, визначеному законодавством, та інших документів (бланків документів);

- здійснення аналізу та оцінки якості карток студентських (учнівських) квитків державного зразка.

Так, відповідач-2 у справі - ДП «Інфоресурс», не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України та не виконує окремих владних управлінських функцій або делегованих повноважень, оскільки зазначене підприємство у спірних правовідносинах не здійснює публічно-владні управлінські функції та не надає адміністративні послуги. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, а ДП «Інфоресурс» є лише технічним адміністратором, який забезпечує функціонування відомостей ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником.

ДП «Інфоресурс» як технічний адміністратор ЄДЕБО не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та не приймає рішень щодо внесення або зміни інформації в ЄДЕБО про здобувачів освіти (постанова Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24).

У спірних правовідносинах публічно-владні управлінські функції здійснює лише Міністерство освіти і науки України, у зв`язку з чим спір щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина друга статті 16 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частинами першою, шостою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (частина перша статті 172 КАС України).

Частиною четвертою статті 172 КАС України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що позивачем у позовній заяві порушено правила об`єднання позовних вимог - об`єднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, що є неприпустимим.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Оскільки з позовної заяви слідує, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог - об`єднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, і відсутні підстави для застосування положень статті 172 КАС України (роз`єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом за таких обставин є неможливим), суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.

Аналогічні правові висновки висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 9901/3/17.

Керуючись статтями 21, 160, 169, 172, 241-243, 248, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати представнику позивача до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Кисіль