Судові рішення

Ухвала № 141474070 у справі № 160/29474/26 від 13.11.2026

Ухвала від 13.11.2026 в адміністративній справі № 160/29474/26 (категорія «Загальнообов’язкового державного пенсійного страхування»). Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд, суддя Секірська Анжела Геннадіївна.

Справа№ 160/29474/26
СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
СуддяСекірська Анжела Геннадіївна
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗагальнообов’язкового державного пенсійного страхування
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141474070

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 листопада 2026 року Справа № 160/29474/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом адвоката Глазової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

17.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Глазової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії ОСОБА_2 з 19.03.2026 року з урахуванням обмежень, пов`язаних із бюджетними асигнуваннями, а також нездійснення виплати пенсії у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі №160/34545/25 від 16.02.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати ОСОБА_2 пенсію, починаючи з 19.03.2026 року без урахування обмежень бюджетного асигнування та у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду у справі №160/34545/25 від 16.02.2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконання рішення суду №160/34545/25 від 16.02.2026 року (яке вступило в силу 19.03.2026) відповідач, здійснивши перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019, застосував п.14 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2026 рік, та після перерахунку виплата перерахованої пенсії у фактично нарахованому на виконання рішення суду розмірі не відбувалась.

Вважаючи, що встановлення обмеження щодо способу та строків виконання судових рішень, яке фактично допускає часткове їх виконання та звужує обсяг гарантій соціального захисту, передбачених Конституцією України та спеціальними законами є протиправним, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою. Відповідач відмовив у задоволенні заяви у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Вказані дії позивач вважає протиправними.

Так, у справі №160/34545/25 від 16.02.2026 року суд вирішував питання щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії, з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 07.07.2025 № ФД90765/ з урахуванням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, і здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а у цій справі предметом спору є оскарження дій щодо виплати Позивачу пенсії з урахуванням обмежень, передбачених бюджетними асигнуваннями після скасування постанови 821.

Відтак, на переконання позивача, виплата позивачу пенсії на виконання рішення суду у справі №160/34545/25 від 16.02.2026 року в межах бюджетних асигнувань є протиправним, оскільки призводить до обмеження конституційних прав позивача на соціальний захист та судовий захист та на обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

На підставі викладеного позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 21.09.2026 відкрито провадження в справі визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також: належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи.

12.10.2026 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач, відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2025 по справі № 160/34545/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 07.07.2025 № ФД 90765 з урахуванням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, і здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2025 у справі № 160/34545/25, Позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 07.07.2025 № ФД 90765 з урахуванням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, і здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду, Позивачу нараховано суму доплати за період з 01.04.2019 по 31.10.2026 у розмірі 530028,33 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262), виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Виплата поточних сум пенсії та нарахованої суми доплати здійснювалась відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" (далі - Постанова № 821), якою затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень та визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (далі - Порядок). У межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду ОСОБА_2 виплачено суму доплати у загальному розмірі 2969,93 грн відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 по справі № 320/51895/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 по справі № 320/51895/25, визнано протиправною та нечинною Постанову № 821.

У той же час 19.08.2026 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)" (далі - Постанова № 1046). Залишок пенсійних коштів у розмірі 527058,40 грн обліковується в Головному управлінні, та її виплата буде проводитись згідно з Постановою № 1046 при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , останній просить суд « зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати ОСОБА_2 пенсію, починаючи з 19.03.2026 без урахування обмежень бюджетного асигнування та у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду у справі №160/34545/25 від 16.02.2026. ». Тобто, ключовим аспектом спірних правовідносин, які розглядаються у справі № 160/29474/26, є неналежне виконання територіальним органом Пенсійного фонду України рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 160/34545/25, яке пов`язано із невиплатою в належному розмірі пенсії, нарахованої на виконання рішення суду.

При цьому, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовано у статтях 370-383 розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

Зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

На підставі вищевикладеного, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15, від 03 квітня 2019 року у справі №820/4261/18, від 09 липня 2019 року у справі №826/17587/18, від 31 липня 2019 року у справі №803/688/18, від 23 липня 2020 року у справі №661/89/17 , від 24 липня 2020 року у справі №501/2172/15-а, Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а.

При цьому, при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 580/3376/20. За наслідками аналізу предмету позову у справі № 160/29474/26 вбачається, що спір фактично спрямований на виконання іншого судового рішення - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/34545/25, яке набрало законної сили.

Питання зміни способу або порядку виконання рішення врегульовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, та передбачають подання відповідної заяви про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а не нового позову.

У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

З огляду на наведене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є отримувачем пенсії за вислугу років, що підтверджується відомостями з паспорту громадянина України НОМЕР_2 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, матеріалами пенсійної справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 160/34545/25, яке набрало законної сили 19.03.2026, позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 про грошове забезпечення для перерахунку пенсії від 07.07.2025 № ФД90765/;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 07.07.2025 № ФД90765/ з урахуванням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, і здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2025 у справі № 160/34545/25 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 07.07.2025 № ФД 90765 з урахуванням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, і здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Також нараховано суму доплати за період з 01.04.2019 по 31.10.2026 у розмірі 530028,33 грн.

10.07.2026 адвокат Єрьоміна В.А. звернувся до відповідача з заявою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просила виплачувати заявнику пенсію на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/34545/25 від 16.02.2026 року з 19.03.2026 року (дата набрання законної сили), без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 821 та п.14 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Листом від 28.07.2026 № 89402-68320/C-01/8-0400/26 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило адвоката Єрьоміну В.С., що ОСОБА_3 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. З урахуванням пункту 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення має кількісні, часові і цільові обмеження.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1), нормативно-правове регулювання бюджетного процесу Пенсійного фонду здійснюється відповідно до Конституції України, Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та інших законодавчих актів, Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, інших нормативно-правових актів та цього Порядку.

Визначений пунктом 25 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (далі - Закон № 4695) механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням зазначених норм, бюджети Пенсійного фонду України на 2025 рік і на 2026 рік, затверджені відповідними постановами Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152 "Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік" та від 05.02.2026 № 127 "Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік", передбачали видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішеннями суду.

Нормативно-правовий механізм використання бюджетних коштів, визначений Порядком використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157, обумовлює можливість їх спрямування на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень - у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку (підпункти 12, 13 пункту 4 зазначеного Порядку), що урахуванням пункту 8 частини першої статті 2, статті 20 Бюджетного кодексу України належить до цільових обмежень бюджетних призначень.

3 визнанням рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" (далі - Постанова № 821) протиправною та нечинною, інший чинний нормативно-правовий акт, який би визначав порядок здійснення видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, на сьогодні відсутній.

Отже, із визнанням Постанови № 821 протиправною та нечинною виникла прогалина та правова невизначеність у правовому регулюванні механізму фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду. Разом з тим обов`язок розпорядників бюджетних коштів застосовувати чинний пункт 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 4695 не скасований. Ураховуючи наведене, спрямування коштів на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, що передбачає прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного акта.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №160/34545/25 ОСОБА_2 нарахована доплата пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2026 в сумі 483971,49 грн та за період з 01.05.2026 по 31.07.2026 в сумі 23028,42 грн (що нарахована відповідно до пункту 2 Порядку, який було затверджено Постановою № 821).

У відповідності з Порядком в межах встановлених бюджетних асигнувань ОСОБА_2 в травні 2026 року було виплачено 880,00 грн та в червні 2026 року було виплачено 1068,00 грн.

Залишок доплати пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №160/34545/25 складає 505051,91 грн.

Також у листі зазначено, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі №440/14216/23 констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що можуть вплинути на збалансованість державного бюджету.

Таким чином, судом установлено, що рішення у справі № 160/34545/25 виконується з урахуванням Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 82, та в подальшому - Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 за № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)", якою внесено зміни до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 за № 157.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначає, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанови від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 10 листопада 2021року у справі № 825/997/17, тощо).

У постанові від 25 вересня 2025 року у справі №200/1503/24 Верховний Суд також зазначив, що на момент ухвалення оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій мали керуватися останньою правовою позицією у подібних правовідносинах.

При вирішенні питання щодо закриття провадження у цій справі суд застосовує висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26.

Так, згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05 серпня 2025 року у справі № 620/15158/24, від 25 березня 2026 року у справі № 320/36568/25 та від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.

Підставою для звернення позивача до суду є неналежне виконання відповідачем судового рішення у справі № 160/34545/25.

Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивача на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі № 160/34545/25, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.

Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.

При цьому встановлений Кодексом адміністративного судочинства України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Підставою для звернення позивача до суду є те, що відповідач, виконуючи судове рішення у справі № 160/34545/25, застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, що, на переконання позивача, призвело до неправильного виконання рішення суду та порушення його прав, а саме:

- невиплата нарахованої заборгованості;

- виплата поточної пенсії у меншому розмірі, ніж встановлено після проведеного на виконання рішення у справі № 160/34545/25 перерахунку.

Фактично доводи позивача зводяться до того, що відповідач, виконуючи рішення суду, неправильно визначив порядок його реалізації, оскільки застосував постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, яка, на думку позивача, не підлягала застосуванню або була застосована помилково.

Проте така обставина сама по собі не трансформує спір щодо виконання судового рішення у новий публічно-правовий спір.

За таких обставин застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 та в подальшому постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 за № 1046 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку.

Саме тому предметом незгоди позивача є не самостійна правомірність постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 та постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 за № 1046, а правомірність їх застосування відповідачем під час виконання судового рішення у справі № 160/34545/25.

Отже, якщо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 та постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 за № 1046 відбувається виключно під час виконання судового рішення у справі № 160/34545/25, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.

Питання щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, які виникли у зв`язку з виконанням рішення суду у справі № 160/34545/25, перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом спору у зазначеній справі та стосуються належності виконання покладеного на відповідача судовим рішенням обов`язку.

За таких обставин, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивачка має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивачки, підтверджених таким рішенням суду.

Звернення з заявою про належне виконання судового рішення та отримання відповіді на таку заяву не змінює характеру спірних правовідносин, які виникли саме у зв`язку з виконанням відповідачем судового рішення у справі № 160/34545/25.

Так, пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26 відступив від висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову, та зазначив, що вважає правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

З огляду на вищенаведене, обраний позивачем у цій частині спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 року у справі № 816/2016/17.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (частина друга статті 238 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1065,00 грн, тому вказана сума судового збору може бути повернута позивачу з Державного бюджету України на підставі відповідного клопотання.

Керуючись статтями 170, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі № 160/29474/26 за позовом адвоката Глазової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
21.09.2026 Ухвала № 139905826 Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 21910427. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг