ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/10317/26
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення неправомірним, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення №063550007550 від 06.02.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідності зі Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити пенсію як потерпілому від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії зі зниженням пенсійного віку на 6-ть років у відповідності із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто з 06.02.2026.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що проживала та проживає в с-ще Кварцитне (колишнє Першотравневе), Коростенського (Овруцького) району, Житомирської області, тобто у зоні гарантованого добровільного відселення у вказаний в ст.55 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" період. Їй була призначена пенсія та вона перебувала на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, особовий рахунок НОМЕР_1 з 27.08.2025 року. Рішенням відповідача, Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №063550007550 від 06.02.2026 року їй було припинено виплату пенсії (відмовлено в призначенні). Відповідач вказав, що до періодів проживання не зараховано періоди що зазначені в довідці №811 від 22.08.2025, виданої виконавчим комітетом Гладковицької сільської ради, a саме канікули під час навчання. В вищезазначеній довідці відсутня інформація про проживання під час канікул в селищі Кварцитне Коростенського району (підстава - архівна довідка від 11.06.2025 №1 42-Ч-263-2025/2025 Житомирського державного університету імені Івана Франка). Тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 34 роки 08 місяців 26 днів, станом на 01.01.1993 становить 02 роки 07 місяців 16 днів, що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Позивач зазначила, що дійсно навчалась у Житомирському державному педагогічному університеті, термін навчання з 01.09.1988 по 30.06.1993. У цей період мала канікули, які становили загалом 5,2 місяці. Крім того, постійно приїжджала на вихідні та святкові дні з м.Житомир до батьків, що так само становить біля 4-х місяців. На період екзаменаційних сесій так само не весь час була в м.Житомир, а була вдома, що так само складає приблизно місяць. Дані обставини підтверджуються архівного довідкою Житомирського державного педагогічного університету, довідкою Гладковицької сільської ради, актом підтвердження фактичного проживання. Ще проходила практику півтора місяця в с-ще Кварцитне, Коростенського району Житомирської області, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, підтверджується так само вищезазначеною довідкою. Загальний термін її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить більше трьох років, що підтверджується посвідченням потерпілого від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії. Дане посвідчення видане на підставі доказів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення (зона 3). Доказів періоду місця її роботи та проживання в зоні гарантованого добровільного відселення було достатньо для отримання посвідчення потерпілого 3-ї категорії, і тому вважає, що відповідач безпідставно скасував призначену раніше пенсію.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своєї позиції вказує, що однією із обов`язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796 є факт постійного проживання чи постійної праці в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років. Наданими документами не підтверджено, що особа постійно проживала або постійно працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 не менше 3 років. За наданими документами встановлено, що ОСОБА_1 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення - 2 роки 07 місяців 16 днів. До періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди канікул під час навчання відповідно до довідки від 22.08.2025 №811, оскільки вказана довідка не містить інформації про проживання позивача під час канікул в с.Кварцитне Коростенського району.
Відповідно до положень частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 16.07.2025 року Житомирською облдержадміністрацією.
ОСОБА_2 з метою реалізації права на пенсійне забезпечення зі зниженням пенсійного віку, після досягнення 54-річного віку 16.09.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до п.2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З 27.08.2025 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальобов"язкове державне пенсійне страхування" та вона перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.
06.02.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було прийняте рішення №063550007550, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку , оскільки відсутній необхідний період проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993р. - 3 роки.
У вказаному рішенні зазначено, що до періодів постійного проживання заявниці у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди, що зазначені довідці № 811 від 22.08.2025, виданої виконавчим комітетом Гладковицької сільської ради, а саме канікули під час навчання - з 26.01.1989 по 08.02.1989 тa з 27.07.1989 пo 31.08.1989; - з 26.01.1990 по 08.02.1990 тa 3 20.07.1990 по 31.08.1990; - з 26.01.1991 по 08.02.1991 тa з 20.07.1991 по 31.08.1991; - з 26.01.1992 по 08.02.1992 та з 20.07.1992 по 31.08.1992; - з 26.01.1993 по 08.02.1993. У вищезазначеній довідці відсутня інформація про проживання під час канікул в селищі Кварцитне Коростенського району (підстава архівна довідка від 11.06.2025 №142-Ч-263-2025/2025 Житомирського державного університету імені Івана Франка). Тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 34 роки 08 місяців 26 днів, станом на 01.01.1993 становить 02 роки 07 місяців 16 днів, що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії незаконним, а своє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - порушеним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (стаття 11 Закону № 796-ХІІ).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 цього Закону особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років відносяться до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII, частиною першою якої передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, в примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку та початкову величину 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Також, виходячи зі змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1)початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
Згідно з положеннями статті 26 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 у віці 54 років звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
З 27.08.2025 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальобов"язкове державне пенсійне страхування" та вона перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.
06.02.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було прийняте рішення №063550007550, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку , оскільки відсутній необхідний період проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993р. - 3 роки.
Отже, спірним питанням в даній справі є наявність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд відхиляє як безпідставне та таке, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства, твердження позивача про підтвердження факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993 наявністю у неї посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону № 796-XII, для підтвердження права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку заявником надається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Разом з тим, вказане посвідчення підтверджує лише статус особи, яка потерпіла внаслідок ЧАЕС.
Наявності лише посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 3) недостатньо для констатації набуття такою особою права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, в т.ч. визначення конкретного розміру зниження пенсійного віку.
Факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 № 55-1) (далі - Порядок № 22-1), абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 якого передбачено, що документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Так, пунктом 2.22 цього Порядку визначено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
У постанові від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23 Верховний Суд, за подібних зі спірними відносин в аспекті належного підтвердження проживання (роботи) у зоні радіаційного забруднення для цілей призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, зауважив на тому, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2025 у справі №460/27065/23 висловив правову позицію, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема "якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років".
Згідно спірного рішення про відмову позивачу в призначенні та виплаті пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до періодів її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди, що зазначені довідці № 811 від 22.08.2025, виданої виконавчим комітетом Гладковицької сільської ради, а саме канікули під час навчання - з 26.01.1989 по 08.02.1989 тa з 27.07.1989 пo 31.08.1989; - з 26.01.1990 по 08.02.1990 тa 3 20.07.1990 по 31.08.1990; - з 26.01.1991 по 08.02.1991 тa з 20.07.1991 по 31.08.1991; - з 26.01.1992 по 08.02.1992 та з 20.07.1992 по 31.08.1992; - з 26.01.1993 по 08.02.1993. У вищезазначеній довідці відсутня інформація про проживання під час канікул в селищі Кварцитне Коростенського району (підстава архівна довідка від 11.06.2025 №142-Ч-263-2025/2025 Житомирського державного університету імені Івана Франка).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була постійно зареєстрована і постійно проживала в с-ще Кварцитне (смт Першотравневе) Коростенського (Овруцького району) з 26.04.1986 по 29.08.1988, з 06.07.1993 по даний час, що підтверджується довідкою Гладковицької сільської ради Коростенського райну Житомирської області від 15.08.2025 №539.
Згідно постанови КМУ від 23.07.1991 №106 смт Першотравневе Коростенського (Овруцького ) району Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 в період з 01.09.1988 по 30.06.1993 навчалася в Житомирському державному педагогічному університеті, що підтверджується копією диплома НОМЕР_3 від 30.06.1993, записом в трудовій книжці позивача НОМЕР_4 , копією архівної довідки ЖДУ ім. Івана Франка №142-Ч-263-2025/2025 від 11.06.2025.
Відповідно до довідки Гладковицької сільської ради від 22.08.2025 № 881, яка видана ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в тім, що канікули у вище особи під час навчання за 1988-1993 роках тривали:
- 1989 piк - з 26.01. пo 08.02. тa 3 27.07. по 31.08.;
- 1990 piк - з 26.01. пo 08.02. тa з 20.07. пo 31.08.;
- 1991 piк - з 26. 01. по 08.02. тa 3 20.07. пo 31.08.;
- 1992 piк - з 26.01. по 08.02. тa з 20.07. по 31.08.;
- 1993 piк - з 26.01. по 08.02.
Підстава: Архівна довідка № 142-Ч-263-2025/2025 від 11.06.2025 року видана Житомирським державним університетом імені Івана Франка.
Разом з тим, у вищезазначеній довідці відсутня інформація про проживання позивача під час канікул в селищі Кварцитне Коростенського району, з огляду на що суд погоджується з доводами відповідача в цій частині.
Щодо наданої позивачем до матеріалів справи копії Акту підтвердження її фактичного проживання в с-щі Кварцитне період канікул під час навчання в Житомирському державному педагогічному інституті ім.І.Франка, суд зазначає, що такий акт не може бути прийняти як доказ у даній справі, оскільки він складений 23.02.2026, тобто вже після прийняття спірного рішення. Вказана обставина дає підстави для висновку, що такий акт разом із заявою про призначення пенсії позивачем не подавався до територіального органу Пенсійного фонду та відповідачем не оцінювався, а наданий тільки до суду разом з позовною заявою. Зазначене також підтверджується копією заяви позивача від 16.09.2025 про призначення пенсії, в якій в переліку доданих документів такий акт відсутній.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17 сформулював правовий висновок щодо питання реалізації права на зниження пенсійного віку відповідно до Закону № 796-XII, який зводиться до того, що пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою статті 55 Закону № 796-XII, - за фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням або у зв`язку із роботою в такій місцевості.
Також у постанові від 02.10.2024 у справі №500/551/23 Верховний Суд при розгляді аналогічного спору погодився із висновком суду першої інстанції про те, що перебування особи на вихідних та на період канікул під час навчання не свідчить про виконання вимог закону стосовно часу постійного проживання у зоні радіаційного забруднення.
Частиною 5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем не надано доказів того, що місце проходження навчання знаходилося на території радіоактивного забруднення.
Зазначене, на переконання суду, спростовує факт постійного проживання позивача (фізичного перебування особи) в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 01.09.1988 по 30.06.1993, зокрема, під час канікул та вихідних, оскільки за загальним правилом місце постійного проживання особи нерозривно пов`язане з місцем її постійного навчання або роботи.
Також, судом враховується, що Верховний Суд у постанові від 25.03.2026 у справі №240/322/25 дійшов висновку, що "довідка про навчання в Житомирському філіалі Київського політехнічного інституту (м. Житомир) доводить лише факт навчання в період з 01.09.1987 по 30.06.1992 в м.Житомир на денній формі навчання та не містить інформації щодо зміни місця проживання позивача, а також тривалість літніх та зимових канікул, що має підтверджуватися наказами навчального закладу. Таким чином, оскільки матеріали справи не містять належних доказів постійного проживання та (або) навчання особи на території гарантованого добровільного відселення, які б становили не менше трьох років станом на 01.01.1993, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ".
Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про не підтвердження позивачем факту постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у неї права на зменшення пенсійного віку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні умови, які є необхідними для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а відтак відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у справі.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що він діяв в межах повноважень та в спосіб, передбачений законом, а тому позов необґрунтований та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
В задоволенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34,м. Полтава,Полтавський р-н, Полтавська обл.,36000. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13967927) про визнання рішення неправомірним, зобов`язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
13.11.26