ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
(про закриття провадження у справі)
12 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/27516/26
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати пенсії із застосуванням Постанови КМУ від 14.07.2025 №821 "Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) а виконання судових рішень";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснювати виплату пенсії відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 "Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) а виконання судових рішень".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що підставою для звернення до суду є неналежне виконання відповідачем рішення суду, зокрема застосування положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 та виплати пенсії в обмеженому розмірі.
Проте, суд зауважує, що спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивача на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.
Сам факт застосування положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 відповідачем у процесі виконання судового рішення не змінює процесуальний характер правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням.
Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.
При цьому встановлений Кодексом адміністративного судочинства України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.
Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1, 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.
При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення виявилось у прийнятті відповідачем індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним фактом є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановою від 15 вересня 2026 року у справі № 580/490/26 сформулювала правовий висновок щодо можливості розгляду в окремому позовному провадженні вимог про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу Пенсійного фонду України, пов`язаних із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 під час виконання судового рішення, у якому дійшла висновку, що застосування вказаної постанови не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування такої постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. Саме тому, належним процесуальним способом судового захисту у цьому випадку є звернення із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.
З огляду на викладене, обраний позивачем спосіб захисту (подання нового позову) не вирішує правового конфлікту та не відповідає змісту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, з урахуванням правового висновку Верховного Суду сформульованого у постанові від 15 вересня 2026 року у справі № 580/490/26, суд дійшов висновку, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства як нове позовне провадження, а тому провадження у справі слід закрити.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Закрити провадження в адміністративній справі № 240/27516/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л.А.Шуляк
12.11.26