Судові рішення

Рішення № 141474476 у справі № 240/29971/26 від 12.11.2026

Рішення від 12.11.2026 в адміністративній справі № 240/29971/26 (категорія «Військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації»). Суд: Житомирський окружний адміністративний суд, суддя Леміщак Дмитро Михайлович.

Справа№ 240/29971/26
СудЖитомирський окружний адміністративний суд
СуддяЛеміщак Дмитро Михайлович
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141474476

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/29971/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 7347 від 11.08.2026 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині, згідно з якою відповідно до поіменного списку № 10263 від 11.08.2026 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , 1999 року народження, військово-облікова спеціальність та код згідно з обліком НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до запису в тимчасовому посвідченні № НОМЕР_4 від 20.07.2016 позивач був знятий з військового обліку, оскільки визнаний військово-лікарською комісією непридатним до військової служби із виключенням із військового обліку за станом здоров`я. Тобто мав статус невійськовозобов`язаного та не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Представники відповідача під час заходів оповіщення незаконно затримали його та без згоди повторно взяли на військовий облік. Незважаючи на надання копії тимчасового посвідчення, його примусово відвезли на проходження військово-лікарської комісії. Процедура оформлення висновку тривала близько 10 хвилин і завершилася результатом про придатність до військової служби. Перед проходженням медичного огляду він не мав можливості надати медичну документацію та амбулаторну картку через фактичне затримання з вулиці. Позивач має хронічне захворювання та встановлений діагноз у вигляді складного міопічного астигматизму високого ступеня зі змінами на очному дні обох очей. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 11.08.2026 видав наказ № 7347 про призов військовозобов`язаних та резервістів. На підставі поіменного списку № 10263 від 11.08.2026 його призвали на військову службу та відправили до військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 29.09.2026, ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та вважає їх безпідставними. У тимчасовому посвідченні № НОМЕР_4 від 20.07.2016 міститься запис про те, що позивача було саме знято з військового обліку згідно з наказом Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006, а не виключено з нього. Позивач під час перебування в територіальному центрі та під час медичного огляду не подавав жодної постанови військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. Національна поліція 11.08.2026 супроводила позивача до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 через порушення правил військового обліку. У той же день позивача взяли на військовий облік та сформували направлення на медичний огляд. За результатами медичного огляду при сьомому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 за довідкою військово-лікарської комісії № 2026-0812-0103-1271-3 позивача визнано придатним до військової служби. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 11.08.2026 правомірно видав наказ № 7347 про призов позивача та направлення його до військової частини НОМЕР_1 .

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 05.10.2026, військова частина НОМЕР_1 зазначила, що позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення. На підставі поіменного списку № 10263 від 11.08.2026 позивач прибув до військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 11.08.2026 № 267 позивача зараховано до списків особового складу військової частини. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 22.08.2026 № 280 позивач вибув у відрядження з 23.08.2026 до військової частини НОМЕР_5 у населеному пункті АДРЕСА_1 для проходження базової загальновійськової підготовки. Під час перебування у складі військової частини позивач не повідомляв про необхідність проходження повторного огляду військово-лікарської комісії чи наявність медичних показників. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач на дату мобілізації був виключений з військового обліку або мав відстрочку. Вимога про зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу виходить за межі спірних правовідносин та не призведе до поновлення прав.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

За записами у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_4 від 20.07.2016 ОСОБА_1 25.03.2016 був знятий з військового обліку на підставі наказу Міністерства оборони України № 342-2006 та визнаний військово-лікарською комісією непридатним до військової служби із виключенням із військового обліку за станом здоров`я.

Представники Національної поліції 11.08.2026 затримали ОСОБА_1 та доставили його до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 через порушення правил військового обліку.

Того ж дня його було повторно взято на військовий облік та оформлено направлення на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

За результатами медичного огляду військово-лікарською комісією при сьомому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 оформлено довідку № 2026-0812-0103-1271-3, якою позивача визнано придатним до військової служби на підставі статті 30 графи II Розкладу хвороб.

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 11.08.2026 видав наказ № 7347 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

На підставі поіменного списку № 10263 від 11.08.2026 ОСОБА_1 було призвано на військову службу та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Командир військової частини НОМЕР_1 наказом по стройовій частині від 11.08.2026 № 267 зарахував солдата ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 22.08.2026 № 280 солдат ОСОБА_1 вибув у відрядження з 23.08.2026 до військової частини НОМЕР_5 у населеному пункті АДРЕСА_1 для проходження базової загальновійськової підготовки.

Вважаючи наказ про призов та дії щодо мобілізації протиправними, позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ, Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу") військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про оборону України" передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно з законодавством.

Приписами ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до абзаців 1 та 2 п. 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з пп. 1 п. 81 Положення № 1153/2008 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Початок служби для призваних під час мобілізації визначає пункт 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-ХІІ, яким є день відправлення у військову частину з районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. З цього дня громадянин набуває статусу військовослужбовця, а підставою для цього є наказ територіального центру про призов.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 33 Закону № 2232-XII).

Стаття 37 Закону № 2232-XII розрізняє три облікові дії: взяття на облік, зняття з обліку та виключення з нього. Пункт 2 частини першої називає категорії військовозобов`язаних, яких беруть на облік: звільнених у запас, призовників, які пройшли базову загальновійськову підготовку, осіб, що припинили альтернативну службу або прибули на нове місце проживання, громадян, знятих з обліку Збройних Сил, Служби безпеки чи розвідувальних органів за рішенням їхнього керівництва, та інших, перелічених у цьому пункті. Частина п`ята містить підстави зняття з обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, а частина шоста визначає підстави виключення: смерть, припинення громадянства, визнання непридатним до військової служби (пункт 3), досягнення граничного віку перебування в запасі.

Різниця між зняттям і виключенням не є виключно термінологічною, а й сутнісною.

Знята з обліку особа залишається військовозобов`язаною, бо підстава зняття - переїзд, призов, вступ на службу - не припиняє військового обов`язку, а коли ця підстава зникає, особа береться на облік знову. Виключена особа втрачає статус військовозобов`язаного. Серед підстав взяття на облік військовозобов`язаних, наведених у пункті 2 частини першої статті 37, суд не знаходить такої, яка дозволяла б повернути на облік особу, виключену як непридатну до військової служби; Відповідач-1 її не назвав.

Звільнення військовослужбовців із військової служби врегульовано статтею 26 Закону № 2232-XII. Для призваних під час мобілізації й у період воєнного стану перелік підстав звільнення міститься в частині четвертій цієї статті. Протиправність призову серед них не визначена.

Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) визначає районні територіальні центри комплектування органами ведення Реєстру (стаття 5). Стаття 14 передбачає внесення до Реєстру записів для взяття на облік або відновлення на обліку з перевіркою відповідності даних, внесення змін на підставі відомостей органів влади й самих громадян та знищення повторного запису. Закон регулює, як ведеться база даних, але не встановлює, за яких обставин особа підлягає взяттю на облік чи виключенню з нього. Такі підстави містяться в статті 37 Закону № 2232-XII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154). За пунктом 1 ці центри є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства про військовий обов`язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Пункт 9 покладає на них обов`язок, зокрема, здійснювати заходи оповіщення та призову громадян на військову службу під час мобілізації.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), у пункті 2 передбачає призов резервістів і військовозобов`язаних, які придатні до служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку.

За пунктом 81 Порядку № 560 призов військовозобов`язаних і резервістів, крім тих, хто уклав контракт про службу у військовому резерві, здійснюють районні територіальні центри комплектування, і оформляється він наказом керівника центру. Пункт 82 вимагає видавати наказ у день відправлення військової команди до частини, а пункт 97 - оформлювати на особовий склад військової (зведеної військової) команди поіменний список, який надсилається до військової частини.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 1, пункту 3 Розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559), у пункті 4 встановлює, що в разі невідповідності відомостей у військово-обліковому документі відомостям Реєстру громадянин для внесення змін користується Порталом або звертається до територіального центру, а зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви. Пункт 5 визначає військово-обліковий документ в електронній формі як відображення відомостей про громадянина з Реєстру і прямо відносить до його власників громадян, виключених з обліку за пунктами 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII.

Положення № 1153/2008 відносить призов військовозобов`язаних у воєнний час до повноважень територіальних центрів комплектування (пункт 253). Звільнення військовослужбовців здійснюється на підставах, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII (пункт 225), за рапортом, поданим по команді (пункт 233). Виключення зі списків особового складу після надходження повідомлення про звільнення або наказу командира про звільнення передбачено пунктом 242.

Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), у пункті 1.1 розділу IІ визначає медичний огляд як вивчення й оцінку стану здоров`я громадянина на момент огляду для встановлення ступеня придатності до військової служби з винесенням письмового висновку. До 20.11.2024, коли набрав чинності наказ Міністерства оборони України № 686, Положення передбачало висновок "непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку". З цього ж моменту висновок формулюється як "непридатний до військової служби", а виключення з обліку на підставі такого висновку вчиняє територіальний центр відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII. Підстава виключення - непридатність - при цьому не змінилася. Висновок військово-лікарської комісії стосується стану здоров`я, а не облікового статусу особи, адже чи є особа військовозобов`язаною, визначає закон.

Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , замість військового квитка йому видано тимчасове посвідчення № НОМЕР_4 від 20.07.2016. Тимчасове посвідчення містить запис: "знятий з військового обліку згідно з пунктом 5 наказу Міністерства оборони України 2006 року № 342; 25.03.2016 визнаний військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 21а"; запис підписав військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За твердженнями Відповідача-1 11.08.2026 позивача супроводили працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 . За даними Реєстру його визнано порушником правил військового обліку, бо він не з`явився за повісткою. Того самого дня позивача взято на військовий облік і видано направлення на медичний огляд. Військово-лікарська комісія 11.08.2026 видала довідку № 2026-0812-0103-1271-3 про придатність до військової служби за статтею 30 графи II Розкладу хвороб. Того ж дня начальник центру видав наказ № 7347, і позивача направлено до військової частини НОМЕР_1 за поіменним списком № 10263.

Командир військової частини НОМЕР_1 наказом від 11.08.2026 № 267 зарахував позивача до списків особового складу, зазначивши підставою поіменний список територіального центру. Наказом від 22.08.2026 № 280 позивача, кулеметника механізованого відділення, відряджено з 23.08.2026 до військової частини НОМЕР_5 (населений пункт АДРЕСА_1 ) для проходження базової загальновійськової підготовки.

На думку суду, законність наказу залежить від того, чи був позивач 11.08.2026 військовозобов`язаним. Призвати можна лише військовозобов`язаного або резервіста - саме так встановлюють стаття 39 Закону № 2232-XII та пункти 2 і 81 Порядку № 560. Резервістом позивач не є, і Відповідач-1 цього не стверджує. Спір фактично зводиться до того, чи втратив позивач статус військовозобов`язаного ще у 2016 році.

Відповідач-1 вважає, що позивача лише знято з обліку, і спирається на слова "знятий з військового обліку" у посвідченні. Верховний Суд у справі № 320/29761/25 вказав, що вирішальне значення має не слово в записі, а облікова дія, яку фактично вчинено, і її підстава. Посадова особа не вправі вибирати між зняттям і виключенням, якщо підстава одна: визнання особи непридатною тягне виключення за пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII. Тому запис оцінюється в цілому, а не за окремими словами.

У посвідченні позивача записано не лише про зняття. Там зазначено, що 25.03.2016 військово-лікарська комісія визнала його непридатним до військової служби з виключенням з обліку. Така формула збігається з тією, яку Положення № 402 вживало до змін 2024 року. Запис, отже, називає підставу, з якою закон пов`язує виключення, а не зняття. Слово "знятий" у першому реченні та посилання на наказ № 342 цій підставі не відповідають.

Така розбіжність є недоліком оформлення запису, але вона не доводить, що відбулося саме зняття. Відповідач-1 не навів змісту пункту 5 наказу № 342, не пояснив, яку підставу зняття той пункт передбачав, і не довів, що у 2016 році позивача зняли з обліку з якоїсь іншої причини, ніж непридатність. Достовірності посвідчення він не оспорює.

Твердження Відповідача-1 про те, що наказ № 342 утратив чинність у 2015 році, обставин справи не змінює. Якщо запис 2016 року посилається на акт, який уже не діяв, це дефект запису, який мав усунути орган, що його вчинив, у встановленому порядку. Втрата чинності наказом не перетворює висновок ВЛК про непридатність на щось інше й не скасовує його. Відповідач-1 не вказав ні рішення вищої військово-лікарської комісії чи суду, яким висновок 2016 року скасовано, ні норми, яка наділяла б територіальний центр правом не враховувати такий висновок.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України доказувати правомірність наказу мав Відповідач-1. Територіальний центр веде військовий облік і розпоряджається Реєстром та архівними обліковими матеріалами, а позивач прямо вказував, що ці матеріали можна перевірити. Проте Відповідач-1 не подав ні витягу з Реєстру з історією облікових дій щодо позивача, ні матеріалів, на підставі яких у 2016 році видано посвідчення, ні документів про повторне взяття на облік. Єдиний його аргумент - буквальний текст першого речення запису - для встановлення характеру облікової дії недостатній. Статус позивача суд встановлює за записом у посвідченні, який відповідач не спростував.

Пояснення Відповідача-1 про події 11.08.2026 не узгоджуються між собою. З одного боку, за даними Реєстру позивач порушив правила військового обліку, бо не з`явився за повісткою, а таке порушення можливе лише для особи, яка перебуває на обліку. З іншого - позивача того самого дня "взято на військовий облік". Якщо Реєстр містив відомості про позивача як про військовозобов`язаного, вони суперечили запису 2016 року, і центр мав це з`ясувати, а не покладатися на дані, які сам вніс або не оновив: помилка чи прогалина в Реєстрі не відновлює статусу, якого особа позбулася. Якщо ж відомостей про позивача в Реєстрі не було, то взяття на облік потребувало підстави в законі. Повістки та доказів її вручення Відповідач-1 суду не надав.

Як на підставу для повторного взяття на облік Відповідач-1 посилається на абзац сьомий пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII, який стосується громадян, знятих з обліку Збройних Сил, Служби безпеки чи розвідувальних органів за рішенням Міністерства оборони, Служби безпеки або розвідувальних органів.

Суд звертає увагу, що позивача з такого обліку за рішенням керівництва відповідних органів не знімали, а запис 2016 року зробив військовий комісаріат. Посилання на статтю 14 Закону № 1951-VIII про "відновлення на обліку" не є обґрунтованим, бо ця стаття визначає, що вноситься до Реєстру, але не створює підстав для взяття на облік. Такі підстави визначає стаття 37 Закону № 2232-XII, де відсутні посилання про осіб, виключених за непридатністю.

Порядок № 559, на який теж посилається Відповідач-1, лише встановлює спосіб виправлення розбіжностей між документом і Реєстром, а пункт 5 цього Порядку сам визнає існування громадян, виключених за пунктом 3 частини шостої статті 37.

Довідка військово-лікарської комісії від 11.08.2026 висновку про статус позивача не змінює. За пунктом 1.1 розділу I Положення № 402 медичний огляд оцінює стан здоров`я на момент огляду, а питання, чи підлягає особа обліку, не вирішує, адже висновок про придатність не скасовує протилежного висновку 2016 року.

Відповідач-1 не стверджує, що комісія переглядала той висновок, і не вказує норми, яка наділяла б комісію чи територіальний центр такими повноваженнями. Закон не пов`язує з пізнішим висновком про придатність повернення виключеної особи на облік.

Отже, 11.08.2026 позивач не був військовозобов`язаним: його виключено з обліку як непридатного, а закон не давав ІНФОРМАЦІЯ_7 підстави повернути його на облік.

Територіальний центр наділений повноваженням призивати військовозобов`язаних і резервістів (частина п`ята статті 22 Закону № 3543-XII, пункт 81 Порядку № 560). Позивач до цих категорій не належав, тому наказ № 7347 у частині його призову виданий без законної підстави й за межами повноважень.

Подальші дії, які Порядок № 560 передбачає для призову, - направлення на огляд, висновок про придатність, перевірка відстрочки, поіменний список - мали сенс лише щодо особи, яку закон дозволяє призвати, і вади наказу не усувають.

Наказ не відповідає й вимозі обґрунтованості, тобто врахування всіх обставин, що мають значення (пункт 3 частини другої статті 2 КАС України). Доставлення, взяття на облік, медичний огляд і призов відбулися за один день. Територіальний центр, який веде облік, міг і мав перевірити статус позивача за власними даними та посвідченням; Відповідач-1 не пояснив, чому цього не зроблено.

Суд враховує, що держава в умовах війни зацікавлена в поповненні війська. Проте конституційний обов`язок захищати Вітчизну поширюється на тих, кого визначає закон, і мета комплектування війська не дає органу влади права призвати особу, яку закон виключив з обліку як непридатну.

Протиправна мобілізація порушує права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

Відповідач-1 стверджує, що наказ № 7347 є актом індивідуальної дії, який вичерпав себе виконанням. Він посилається на рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп та від 22.04.2008 № 9-рп/2008, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 9901/96/21. Конституційний Суд у цих рішеннях описав ознаки актів індивідуальної дії: вони адресовані конкретним особам і розраховані на одноразове застосування. Але з одноразовості дії не випливає неможливість судового перегляду. За статтею 55 Конституції та статтею 5 КАС України кожен може оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень, що порушує його права, і закон не ставить це право в залежність від того, виконано акт чи ні. До того ж наказ № 7347 не вичерпав своїх наслідків: він залишається підставою, на якій позивач перебуває на службі (пункт 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII), а сам Відповідач-1 пов`язує з наказом зміну статусу позивача з військовозобов`язаного на військовослужбовця.

Друга вимога є наслідком першої, але має власні аспекти, бо відповідачем за неї є військова частина, яка наказу про призов не видавала. Командир військової частини НОМЕР_1 зарахував позивача до списків наказом № 267 з 11.08.2026 на підставі поіменного списку територіального центру. Служба позивача почалася з дня відправлення з центру, тобто на підставі наказу № 7347. Скасування цього наказу в частині позивача позбавляє підстави і його статус військовослужбовця, і зарахування до списків.

Військова частина зазначає, що не уповноважена оцінювати процедуру мобілізації й діяла за поіменним списком центру. Але суд зазначає, що обов`язок виконати рішення, яким скасовано акт, що є підставою перебування особи в списках, не залежить від того, чи брала частина участь у виданні цього акта.

Військова частина й Відповідач-1 посилаються на вичерпний перелік підстав звільнення в статті 26 Закону № 2232-XII і на відсутність рапорту. Проте позивач не просить звільнити його з військової служби й не посилається на жодну з підстав цієї статті. Звільнення стосується особи, яка законно перебуває на службі, а позивач стверджує, що його служба не мала законної підстави. Виключення зі списків у цьому разі є не звільненням, а усуненням наслідків скасованого призову, тож ні відсутність підстави за статтею 26, ні відсутність рапорту позовну вимогу не знівельовують.

На висновки про незворотність процедури призову, викладені у справах № 160/2592/23 і № 620/183/23, спираються обидва відповідачі. У тих справах позивачі були військовозобов`язаними, яких територіальний центр мав право призвати; порушення стосувалося процедури (відсутній медичний огляд) або нереалізованої відстрочки, а відстрочка передбачає статус військовозобов`язаного. Верховний Суд відмовив у зобов`язанні звільнити військовослужбовця, бо порушення процедури призову не належить до підстав звільнення за статтею 26, а вимога про звільнення виходить за межі відносин між центром і особою та не вирішує питання про правомірність акта.

У цій справі принципово інші обставини. Вада наказу полягає не в тому що для особи, яку можна було призвати, не дотримано порядку, а в тому що особа взагалі не підлягала призову. Висновок про незворотність зроблено для випадку, коли призов був можливий, а порушено лише порядок його здійснення. Поширення цього висновку на особу, яку закон до призову не допускав, означало б, що призваний без законної підстави громадянин не має жодного ефективного способу захисту, а це суперечить статті 55 Конституції та статті 5 КАС України.

Військова частина стверджує також, що виключення зі списків без звільнення закон не передбачає: воно можливе лише після закінчення контракту, вибуття до іншого підрозділу чи звільнення.

Однак цей перелік описує особу, яка законно перебуває на службі. Відсутність у відомчих актах окремого рядка про виключення після скасування наказу про призов не робить судового рішення невиконуваним, оскільки його можна виконати наказом командира про виключення позивача зі списків. Якби скасування акта, який є єдиною підставою служби, не мало наслідків для служби, право на судовий захист було б декларативним.

Оскільки в судовому порядку встановлено, що позивача було протиправно мобілізовано на військову службу, то суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу військової частини.

Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягує на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки саме ним прийнято протиправний наказ та вчинено протиправні дії, а військова частина діяла на підставі отриманого від нього поіменного списку, тому порушення, яке призвело до спору, їй не можна поставити в провину.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою цієї статті за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Позивачем подано позовну заяву в якій заявлено дві вимоги немайнового характеру (основну та похідну). При цьому, суд вважає, що за похідну вимогу позивач не мав сплачувати судовий збір.

Таким чином, сума судового збору за подання цього позову складає 1331,20 грн (3328,00 грн х 0,4).

Разом із тим, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Суд роз`яснює, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 7 вказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Керуючись статтями 2, 5, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2026 № 7347 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" у частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 за поіменним списком від 11.08.2026 № 10263.

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 12 листопада 2026 р.

12.11.26

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
16.09.2026 Ухвала № 139830696 Житомирський окружний адміністративний суд