Судові рішення

Рішення № 141474496 у справі № 240/2471/26 від 12.11.2026

Рішення від 12.11.2026 в адміністративній справі № 240/2471/26 (категорія «Осіб, звільнених з публічної служби»). Суд: Житомирський окружний адміністративний суд, суддя Приходько Оксана Григорівна.

Справа№ 240/2471/26
СудЖитомирський окружний адміністративний суд
СуддяПриходько Оксана Григорівна
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяОсіб, звільнених з публічної служби
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141474496

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/2471/26

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати з 01 січня 2021 року пенсії в розмірі 70 % розміру грошового забезпечення, замість встановлених раніше 86 % розміру грошового забезпечення, з обмеженням пенсії максимальним розміром в розмірі 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та зобов`язання відповідача нарахувати та проводити виплату пенсії з 01 лютого 2021 року в повному обсязі, без обмеження її максимальним розміром 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням основного розміру пенсії 86 % відповідних сум грошового забезпечення.

В обґрунтування позову позивач зазначає про безпідставне обмеження пенсійної виплати при її перерахунку на виконання рішення суду у справі № 240/7058/25 максимальним розміром та виходячи з відсоткового показника 70 % грошового забезпечення всупереч встановленому при призначенні пенсії 86 %. Оскільки положеннями Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-ХІІ) не передбачено зміну відсоткового показника грошового забезпечення при подальшому перерахунку, як і обмеження пенсії максимальним розміром визнано протиправним в силу Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та низки судових рішень Верховного Суду, позивач стверджує про протиправність спірного перерахунку.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог стверджуючи про їх безпідставність. Зазначає, що відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII, зі змінами, внесеними Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (надалі - Закон № 1166-VII), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Оскільки до реалізації права на перерахунок пенсії мають застосовуватись норми, які діють на момент виникнення такого права, відповідач переконаний, що пенсійну виплату на виконання судового рішення обґрунтовано перераховано виходячи з 70 % грошового забезпечення. Щодо обмеження максимальним розміром, відповідач вказує на те, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (надалі - Закон № 3668-VI), яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. При цьому приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 12 жовтня 2022 року у справі № 7-р(II)/2022. Тобто на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку, а звідси, як переконує відповідач, обмеження виплати пенсії максимальним її розміром слід застосовувати і щодо осіб, яким пенсія призначена/перерахована згідно із Законом № 2262-XII. Й при цьому, як додає відповідач, упродовж 2025 року відповідна виплата провадиться із застосуванням коефіцієнтів до сум перевищення, встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (надалі - Постанова № 1).

Також відповідач наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки у позовній заяві він просить здійснити перерахунок його пенсії з 01 лютого 2021 року, що виходить за межі шестимісячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши доводи у позовній заяві та відзиві на позов, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з урахуванням такого.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 09 березня 2002 року отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 240/7058/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення від 08 січня 2025 року № ХЗ60932 для перерахунку пенсії з урахуванням оновленого грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням проведених виплат.

Це рішення суду набрало законної сили 25 липня 2025 року.

На виконання цього судового рішення згідно з розрахунком пенсійної виплати по пенсійній справі ХЗ60932 станом на 01 листопада 2025 року пенсійним органом перераховано пенсію позивача відповідно до складових довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 січня 2025 року за особовою справою № ХЗ60932, з чим погоджується й позивач, проте виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 70 % відповідних сум грошового забезпечення та визначивши розмір пенсійної виплати з урахуванням обмеження максимального розміру із застосування понижуючих коефіцієнтів за Постановою № 1; й підсумок пенсії (з надбавками) склав 24868,43 грн (з урахуванням "зафіксованої", як вказує відповідач, виплати у розмірі 26165,82 грн на виконання рішення суду у справі № 240/7827/24), а з урахуванням максимального розміру пенсії та пониження суми згідно з Постановою № 1 - 2996,87 грн.

Оскільки питання дотримання строку звернення до суду підлягає вирішенню до переходу до розгляду справи по суті, надаючи оцінку доводам відповідача у відзиві на позовну заяву щодо пропуску встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, суд враховує таке.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 та матеріалів справи суд з`ясував, що на виконання судового рішення у справі № 240/7058/25 у листопаді 2025 року позивачу здійснено перерахунок пенсії (що підтверджено доданим відповідачем перерахунком пенсії по пенсійній справі № ХЗ60932) з 01 лютого 2021 року, у зв`язку з чим розмір його пенсії значно збільшився, тому він не міг знати про зменшення при цьому відсоткового значення розміру пенсії щодо грошового забезпечення, узятого пенсійним органом при перерахунку, та застосування коефіцієнтів пониження до "зафіксованого" максимального розміру пенсійної виплати, відтак є достатні підстави вважати, що про порушення своїх прав позивач дізнався з отриманням перерахованої пенсії.

Такий же підхід щодо застосування строків звернення до суду у справах з подібним складом правовідносин викладався у постановах Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 560/5483/21, від 31 жовтня 2023 року у справі № 360/7479/21.

Отже, строк звернення до адміністративного суду з цим позовом не пропущено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині зменшення відсоткового значення розміру пенсійної виплати при перерахунку пенсії суд зазначає таке.

Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.

Законом України від 04 липня 2002 року № 51-IV "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ внесено зміни: цифри "85", "95" і "90" замінено відповідно цифрами "90", "100" і "95", а слова і цифри "до категорій 2 і 3" замінено словами і цифрою "до категорії 2".

Законом України від 04 квітня 2006 року № 3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців", зокрема, частину другу статті 13 Закону № 2262-ХІІ викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів";

08 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".

27 березня 2014 року прийнято Закон № 1166-VII, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри "80" замінено цифрами "70". Ці зміни набрали чинності з 01 травня 2014 року.

Стаття 63 Закону № 2262-ХІІ визначає як обов`язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.

Відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону № 2262-ХІІ, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.

У зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), якою з 01 березня 2018 року змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (надалі - Постанова № 103), якою постановлено здійснити перерахунок призначених до 01 березня 2018 року на підставі вказаного Закону пенсій з 01 січня 2018 року.

Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.

Зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ ні Законом № 3668-VI, ні Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.

Постанова Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" і Постанова № 103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.

Отже при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Питання зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, було предметом розгляду у зразковій справі № 240/5401/18.

У постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18 Великою Палатою Верховного Суду сформовано правовий висновок, згідно з яким при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Такий висновок підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 200/7786/19-а.

У постанові від 28 січня 2021 року у справі № 420/40/20 Верховний Суд дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення; відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Правильним є застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалось від моменту призначення до перерахунку у бік зниження. Натомість, до правовідносин у цій справі (та всіх аналогічних) необхідно застосовувати лише першу частину зазначеного правового висновку "при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення". Верховний Суд розширив зазначений правовий висновок наступним чином: "у всіх випадках при перерахунку призначеної особі відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсії пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку".

Суд встановив, що при призначенні пенсії позивачу був здійснений розрахунок розміру пенсії з врахуванням 32 років вислуги виходячи з розміру 86 % грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем.

За наведеного правового регулювання та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача підлягає застосуванню те ж відсоткове значення грошового забезпечення, що і при її призначенні, а саме 86 %.

Тому зменшення пенсійним органом основного розміру пенсії позивача із 86 % до 70 % грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку є протиправним, а відтак позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та, відповідно, підлягають задоволенню.

Визначаючись у цьому спорі в частині обмеження пенсійної виплати позивача максимальним розміром та надаючи правову оцінку оскаржуваним діям відповідача у цій частині суд враховує, що статтею 46 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (надалі - Закон № 4059-IX) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Своєю чергою, відповідно до статті 46 Закону № 4059-IX Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1, яка застосовується з 01 січня 2025 року, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV), і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону № 1058-IV, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону № 1058-IV.

Пунктом 2 цієї Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії. При цьому такі коефіцієнти не застосовуються до осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

Разом з тим, згідно з частинами першою та третьою статті 11 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону № 1058-IV.

Водночас, пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України. Отже, аналіз положень статей 8, 18 та 92 Конституції України у системному зв`язку з преамбулою Закону України № 2262-XII дозволяє зробити обґрунтований висновок про те, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а також деяких інших осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, визначаються виключно положеннями спеціального закону - Закону № 2262-XII. При цьому "Обчислення пенсії" особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ визначено розділом V (статті 43- 47) Закону № 2262-ХІІ, а "Виплата пенсій" та "Порядок перерахунку пенсій" - розділами VII (статті 52- 62) та VIII (статті 63- 66) Закону № 2262-ХІІ відповідно.

Таким чином, положеннями статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-ХІІ, що не узгоджується із приписам статті 11 Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Визначаючись у цьому спорі суд враховує правові висновки Верховного Суду у постанові від 17 вересня 2025 року у справі № 240/1202/25.

У цій постанові Верховний Суд виснував, що застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно із статтею 46 Закону № 4059-IX та пункту 1 Постанови № 1 призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України. Поширення дії Закону № 4059-IX та Постанови № 1 на пенсії, що призначені відповідно до Закону України № 2262-XII, є грубим порушенням норм Конституції України, зокрема статей 8, 19 та 92.

У таких висновках Верховний Суд виходив з того, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, з огляду того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

При цьому у справі № 240/1202/25 Верховним Судом враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 120/1081/25 за подібних правовідносин, які, якщо підсумувати, зводяться до того, що Закон № 4059-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми; Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Оскільки у правовому регулюванні спірних у цій справі правовідносин існує конкуренція норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права, колізію положень двох нормативно-правових актів рівня закону подолати можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (lex specialis derogat generali). Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 2262-ХІI, а положення Закону № 4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).

Виходячи з цієї позиції Верховним Судом зроблено правовий висновок, який з огляду на подібність спірних правовідносин зі справою № 240/1202/25, в силу положення частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) є застосовним при вирішенні цієї справи:

"Застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.".

Ці висновки підтримано Верховним Судом також і в постанові від 24 вересня 2025 року у справі № 240/4302/25.

Натомість відповідачем помилково визначено застосування як "спеціального" нормативно-правового акта Постанови № 1 за темпоральним критерієм та визначено, відповідно, пріоритетність застосування на період особливого стану понад норми Закону № 2262-ХІІ, що прямо суперечить закріпленому, зокрема, у частині третій статті 7 КАС України правилу, за яким у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Слід враховувати, що частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Таким чином, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

У Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, за встановлених обставин цієї справи та враховуючи правозастосування Верховного Суду у подібних зі спірними правовідносин, дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнтів зменшення, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 Постанови № 1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України.

Застосувавши нормативно-правові акти, які не урегульовують умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, протиправно обмеживши право позивача на належний соціальний захист, відповідач вийшов за межі наданих повноважень, що утворює самостійну та достатню підставу для визнання протиправними його дій щодо перерахунку пенсії позивача.

А тому, за результатом розгляду цієї справи суд доходить переконання, що належним та відповідним порушеному праву способом захисту у цій справі буде зобов`язання пенсійного органу виплатити позивачу пенсію з 01 лютого 2021 року у розмірі 86 % грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 Постанови № 1.

Суд переконаний, що обраний спосіб захисту є достатнім та повною мірою гарантуватиме остаточне вирішення спору.

При цьому суд зазначає, що позовна вимога зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області проводити виплату пенсії з 01 лютого 2021 року без обмеження максимальним розміром та з розрахунку 86 % грошового забезпечення, заявлена позивачем щодо правовідносин, які виникли між сторонами спору з 01 лютого 2021 року, за якими судом встановлено порушення прав позивача на належне пенсійне забезпечення, а також щодо правовідносин, які ще не виникли - провадити подальшу виплату.

А тому суд зауважує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, відтак позовні вимоги, заявлені на майбутнє, не можуть бути захищені у судовому порядку. Тому заявлені позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зміст встановлених судом обставин цієї справи утворює переконливі підстави вважати, що оскаржувані дії відповідача не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності та пропорційності, натомість позовні вимоги у цій справі суд визнає обґрунтованими, які, відповідно до висновків у цьому судовому рішенні, слід задовольнити частково.

Виходячи з положень частини третьої статті 139 КАС України, оскільки позов ОСОБА_1 містить одну вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених / незадоволених позовних вимог.

Такий підхід викладено Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20 та який є застосовним при вирішенні розподілу судових витрат зі сплати судового збору у цій справі.

Тож сплачений позивачем судовий збір згідно із квитанцією від 23 січня 2026 року підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним немайновим вимогам.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 13559341) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року із визначенням основного розміру пенсії у 70 % відповідних сум грошового забезпечення, з обмеженням максимальним розміром із застосуванням коефіцієнтів зменшення, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 лютого 2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 86 % грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та з урахуванням раніше проведених виплат.

решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

12.11.26

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
27.01.2026 Ухвала № 133601674 без тексту Житомирський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 13559341. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг