ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/10543/25
категорія 113050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача в частині встановлення причинного зв`язку його захворювання, а саме: "Міокардіофіброз. Порушення ритму по типу персистуючої фібриляції передсердь, тахіформа. Важка недостатність мітрального клапану третього ступеня. Гіпертонічна хвороба II ст. Гіпертрофія лівого шлуночка. Гіперитонічна ангіопатія сітківки. СНІ", з посиланням на формулювання "Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби", згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 20.12.2024 №8991;
- скасувати положення рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 20.12.2024 №8991 в частині визначення причинного зв`язку його захворювання, а саме: "Міокардіофіброз. Порушення ритму по типу персистуючої фібриляції передсердь, тахіформа. Важка недостатність мітрального клапану третього ступеня. Гіпертонічна хвороба II ст. Гіпертрофія лівого шлуночка. Гіперитонічна ангіопатія сітківки. СНІ", з посиланням на формулювання "Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби";
- зобов`язати відповідача ухвалити інше рішення в частині встановлення мені причинного зв`язку захворювання, а саме: "Міокардіофіброз. Порушення ритму по типу персистуючої фібриляції передсердь, тахіформа. Важка недостатність мітрального клапану третього ступеня. Гіпертонічна хвороба II ст. Гіпертрофія лівого шлуночка. Гіперитонічна ангіопатія сітківки. СНІ", відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 - "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" та затвердити постанову ВЛК у встановленому законом порядку із змінами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.03.2022 його було мобілізовано та зараховано до лав Збройних сил України. У період проходження військової служби з 26.03.2022 по 01.04.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районі Донецької області Волноваського району м.Волноваха, що призвело до погіршення стану його здоров`я. Внаслідок участі у вказаних заходах, його захворювання досягло такого розвитку, що призвело до непридатності до військової служби. Внаслідок чого, постановою (свідоцтвом про хворобу) гарнізонної військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2024 №8179/с встановлено, що захворювання позивача, зазначені в пункті 12 вказаної постанови, - "Ні, не пов`язане з проходженням військової служби". Цією ж постановою його визнано непридатним до військової служби із виключенням із військового обліку. Із вищезазначеною постановою (свідоцтвом про хворобу) ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2024 №8179/с позивач категорично не погоджується, а саме з причинним зв`язком захворювання та вказує, що медичними документами, доданими до цієї заяви, підтверджується наявність його захворювання, яке виникло до початку служби у Збройних силах України, проте воно мало такий перебіг, що його було визнано придатним до військової служби та зараховано до лав Збройних сил України. Із даних документів також вбачається, що після безпосередньої участі позивача у бойових діях - заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, стан його здоров`я значно погіршився, що призвело до визнання його непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку.
Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про наявність підстав для прийняття військово-лікарською комісією постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з формулюванням "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини". Однак, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України переглядаючи постанову гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2024 №8179/с та приймаючи 20.12.2024 спірну постанову №8991 не дотрималась п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, яким передбачено надання висновку "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби". З наведених підстав позивач звернувся до суду з цим позовом та просив його задовольнити.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Центральна військово-лікарська комісія Збройних сил України своїм правом на подання відзиву на позов не скористалась.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2022 проходив військову службу в Збройних силах України, є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.05.2024.
30.09.2024 гарнізонна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 провела медичний огляд ОСОБА_1 та ухвалила постанову, оформлену свідоцтвом про хворобу №8179/с.
Відповідно до свідоцтва про хворобу військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2024 №8179/с встановлено:
- пункт 12: "діагноз (включаючи код згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва):
І 08. Міокардіофіброз. Порушення ритму по типу персистуючої фібриляції передсердь, тахіформа. Важка недостатність мітрального клапану третього ступеня. І 11 Гіпертонічна хвороба II ст. Гіпертрофія лівого шлуночка. Гіпертонічна ангіопатія сітківки. 150. СНІ. Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби.
І 67 Дисциркуляторна енцефалопатія першої стадії з цереброастенічним та цефалгічним синдромами незначно вираженими. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.
- пункт 13: постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю, тощо: на підставі статті 38-а графи II Розкладу хвороб, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Свідоцтво про хворобу військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2024 №8179/с 02.10.2024 затверджено 20 Регіональною військово-лікарською комісією.
Будучи не згідним з відповідним висновком військово-лікарської комісії, в частині формулювання причинного зв`язку виявленого захворювання, а саме: "Міокардіофіброз. Порушення ритму по типу персистуючої фібриляції передсердь, тахіформа. Важка недостатність мітрального клапану третього ступеня. Гіпертонічна хвороба II ст. Гіпертрофія лівого шлуночка. Гіперитонічна ангіопатія сітківки. СНІ. Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби.", позивач у встановленому порядку оскаржив його до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України надавши до ЦВЛК відповідні документи.
Вказане свідоцтво про хворобу було затверджено Центральною військово-лікарською комісію Збройних Сил України, що підтверджується витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 20.12.2024 №8991.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України рішенням по встановленню причинного зв`язку захворювання, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2232-XII).
Частинами 1-2 статті 1 Закону України №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 названого Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частинами 1-2 статті 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19 листопада 1992 року №2801-ХІІ військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною 2 статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно абзацу 7 пункту 1.3 названої глави основним завданням військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2.2 названої глави штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону.
Згідно підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 закріплено право ЦВЛК розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Підпункт 2.3.5 названого пункту передбачає, що рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України закріпленій у главі 21 розділу ІІ Положення №402.
Пунктом 21.2 цієї глави (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Відповідно до підпунктів "ґ", "д", "е", "є", "ж", пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
ґ) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період участі в бойових діях, забезпечення бойової діяльності військ (флотів) на території інших країн (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях.
д) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби".
е) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн" - якщо воно виникло під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.
Зазначені у підпунктах "д" та "е" постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.
Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами "д" та "е" не приймаються, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:
вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);
навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами "а", "ґ" цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, крім випадків, визначених у підпункті "в" цього пункту.
Постанова ВЛК у формулюванні "Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком:
вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);
навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
ж) "Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов`язане з проходженням військової служби" - якщо захворювання виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу) і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби або коли захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби або одержаних після звільнення з військової служби.
У такому самому формулюванні приймаються постанови щодо військовослужбовців, військову службу яким призупинено в порядку, передбаченому частиною 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та якщо в час призупинення військової служби військовослужбовцем одержано поранення (травму, контузію, каліцтво) або на цей період можна віднести початок захворювання.
У позовній заяві позивач вказує на протиправність постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України від 20.12.2024, оформленої витягом з протоколу засідання військово-лікарсько комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України №8991, оскільки медичними документами, підтверджується наявність захворювання позивача, яке виникло до початку служби у Збройних силах України, проте мало такий перебіг, що після безпосередньої участі позивача у бойових діях заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, стан його здоров`я значно погіршився, що призвело до визнання його непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку.
Здійснюючи аналіз висновку ЦВЛК про те, що захворювання позивача: "Міокардіофіброз. Порушення ритму по типу персистуючої фібриляції передсердь, тахіформа. Важка недостатність мітрального клапану третього ступеня. Гіпертонічна хвороба II ст. Гіпертрофія лівого шлуночка. Гіперитонічна ангіопатія сітківки. СНІ", що підтверджується військово-обліковою та медичною документацією - ні, не пов`язані з проходженням військової служби, суд уважає за необхідне зазначити таке.
У цьому контексті варто звернути увагу на постанову від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, надавати оцінки діагнозу позивача, у тому числі періоду виникнення захворювань, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22.
Суд наголошує, що за відсутності порушення процедури прийняття таких висновків, суд не може оцінити неправомірність таких рішень.
Щодо доводів позивача про те, що при прийнятті постанови відповідач не дотримався п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, яким передбачено надання висновку "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності до військової служби", суд зауважує, що вимог щодо необхідних документів для встановлення причинного зв`язку захворювання військовослужбовця, на відмінну від встановлення причинного зв`язку травм, каліцтва, поранень законодавством не встановлено. Тобто таке встановлення відбувається виключно за медичними даними з урахуванням часу виникнення захворювання.
Виявлення захворювання та постановлення діагнозу не може ототожнюватися з періодом виникнення такого захворювання. Відтак, виявлення захворювання під час служби автоматично не означає, що таке захворювання виникло внаслідок служби у військових частинах та установах чи досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності. З огляду на вищенаведене, суд позбавлений можливості оцінити причинно-наслідковий зв`язок такого захворювання.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПГІ НОМЕР_3 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (вул.Госпітальна, 16, м.Київ, 01133; код ЄДРПОУ 08356179) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович
13.11.26