Справа № 713/2434/26
Провадження №2-а/713/62/26
РІШЕННЯ
іменем України
11.11.2026 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Кириляк А.Ю. за участю секретаря судового засідання Матейчук-Степан Л.Ю., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Гросу Д.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області , інспектора Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області Семенюка Григорія Петровича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ,-
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області , інспектора Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області Семенюка Григорія Петровича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В позові вказує, що постановою серії ЕНА № 7913455 від 19.09.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП за нібито керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Вважає зазначену постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджено самого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Посилався на те, що самого факту перебування особи поблизу транспортного засобу або її перебування у певному місці недостатньо для висновку про здійснення нею керування.
У даному випадку саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом належними доказами не підтверджений.
Як вбачається з обставин справи, працівник поліції прибув на місце події після отримання повідомлення на лінію «102». На момент прибуття працівника поліції ОСОБА_1 вже перебував у приміщенні КРП Прикордонної служби в с Лопушна Вижницького району.
Таким чином, працівник поліції не бачив ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу та безпосередньо не сприймав подію, яка стала підставою для складання постанови.
Висновок про те, що ОСОБА_1 нібито керував транспортним засобом, був зроблений працівником поліції на підставі повідомленої йому іншими особами інформації.
При цьому в матеріалах справи відсутній самостійний об`єктивний доказ, який би підтверджував факт такого керування.
Отже, працівник поліції фактично не встановив факт керування безпосередньо, а лише зафіксував інформацію про нібито вчинене правопорушення, повідомлену йому після прибуття на місце.
Крім того вказував, що є особою з інвалідністю І групи та відповідно до стану здоров`я потребує постійної сторонньої допомоги та догляду. Зазначена обставина має істотне значення для оцінки твердження про нібито самостійне керування ним транспортним засобом.
З огляду на характер стану здоров`я ОСОБА_1 його потребу в постійному сторонньому догляді та наявні фізичні обмеження, твердження про те, що саме він самостійно здійснював керування транспортним засобом, не може прийматися судом як встановлений факт без належного та переконливого доказового підтвердження. Більше того, сторона захисту не покладає на факт інвалідності значення автоматичного звільнення від відповідальності. Навпаки, зазначена обставина підкреслює необхідність особливо ретельної перевірки самого факту керування, оскільки притягнення особи до відповідальності не може ґрунтуватися на припущенні.
У матеріалах справи відсутні докази, які б об`єктивно підтверджували, що особа з таким станом здоров`я фактично здійснювала керування транспортним засобом у зазначений час.
Просив визнати протиправною та скасувати постанову ЕНА № 7913455 від 19.09.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав просив його задовольнити в повному обсязі .
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав надав суду відзив в якому вказує, що адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з наступних підстав 19.09.2026 о 21:14 на спецлінію 102 надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_2 , працівника прикордонної служби, про те, що 19.09.2026 о 21:13 за адресою Вижницький район с. Лопушна, блокпост, ним було зупинено транспортний засіб марки Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого перебував з ознаками алкогольного сп`яніння . Звернення щодо вказаної події було зареєстровано в журналі єдиного обліку за №10089 .
Для з`ясування обставин справи на місце події був направлений наряд поліції в складі інспектора Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Семенюка Григорія Петровича та поліцейського Управління поліції охорони в Чернівецькій області Іванюка. Прибувши на місце події, поліцейським було встановлено, що Позивач керував автомобілем марки "Mercedes-Веnz C220 CDI" д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не маючи права керування таким транспортним засобом.
Також у зв`язку з наявністю у позивача ознак алкогольного сп`яніння останньому було запропоновано пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння ні місці події та в подальшому у відповідному закладі охорони здоров`я, однак Позивач у категоричній формі відмовився від його проходження. Також поліцейським на місці події було опитано працівника прикордонної служби ОСОБА_2 , який у своєму письмовому поясненні підтвердив факт керування Позивачем вищевказаним транспортним засобом, а також наявність в останнього ознак алкогольного сп`яніння.
На підставі вищевказаних порушеннь ПДР, поліцейським було складено відносно Позивача протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння), який наразі перебуває на розгляді у Вижницькому районному суді Чернівецької області (справа №713/2414/26), а також винесена постанова серії ЕНА №7913455, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його адміністративного позову в повному обсязі.
Інспектор Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області Семенюк Г.П. в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши доводи представників сторін , дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що в задоволені позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 7913455 від 19.09.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП ( керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
В постанові вказано, що 19 вересня 2026 року о 21 год. 45 хв. в с. Лопушна по вул.Центральна,5, позивач керував транспортним засобом - автомобілем марки автомобілем марки "Mercedes-Веnz C220 CDI" д.н.з. НОМЕР_1 його було зупинено на КРП Прикордонної служба при цьому не маючи посвідчення водія , чим порушив вимоги п. 2.1 ПДР .
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В силу ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;
Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки: посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху- частини перша, друга і четвертастатті 126 КУпАП.
Положенням ст. 221 КУпАП визначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами третьою і п`ятою статті 126 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.245КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Нормами ст.280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 2 ст.126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Суб`єкт адміністративного проступку- загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16 - річного віку). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Представником відповідача, як доказ правомірності дій поліцейського, в суд було надано відеозапис з фіксацією вчинення правопорушення а також аудіозапис повідомлення на спецлінію 102 від громадянина ОСОБА_2 , працівника прикордонної служби, про те, що 19.09.2026 о 21:13 за адресою Вижницький район с. Лопушна, блокпост, про зупинку транспортного засобу марки Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою суду від 22 жовтня 2026 року ОСОБА_1 визнано виннним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Наданий до суду відповідачем СD-диск на якому містяться файли відеозапису подій 19 вересня 2026 року розглядаються судом, як належні докази підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху. Крім того, зазначений доказ розглядається судом в контексті підтвердження чи не підтвердження додержання належної процедури інспектором поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до Глави 28 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП, розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Таким чином, під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, які розглядають органи Національної поліції, в тому числі, передбачених ч. 2 ст. 126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України наведеній у постанові від 17.05.2018 року № 759/12872/16-а, яку відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Згідно ч. 5 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З аналізу наведених норм Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та її вирішення повинно відбуватися в точній відповідності з законом та з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказана постанова не містить посилань на те, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності враховано пояснення позивача, надано можливість скористатися юридичною допомогою, роз`яснено його права та обов`язки, розглянуто клопотання в разі їх наявності.
Згідно наявного в матеріалах справи відзиву на позов відповідач підтвердив, що розгляд справи фіксувався відеозаписом з портативного відеореєстратору (нагрудної боді камери поліцейського), що був закріплений на форменому одязі відповідача. Позивачу роз`яснено його права та обов`язки .
Суд критично оцінює твердження позивача у позові про те, що працівником поліції не зафіксовано факту керування ним транспортним засобом , оскільки даний факт підтверджується відео з боді камери поліцейського про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та не здійснив зупинку на блокпосту, також даний факт не заперечувався на місці вчинення правопорушення позивачем.
На відеозаписі, який був переглянутий під час розгляду справи, зафіксовані обставини вчинення порушення ПДР, допущене позивачем, з якого видно, що останній, не зупинився на блокпосту у с. Лопушна та працівники прикордонної служби зупинили водія та повідомили на лінію спец зв`язку 102 про вчинене правопорушення. При прибуттю на місце вчинення правопорушення працівники поліції при з`ясуванні обставин попросили водія пред`явити посвідчення натомість він сказав , що воно є у Дії, однак при перевірки баз даних було встановлено відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії.
Крім того позивач вказує, що є інвалідом 1 групи та потребує стороннього догляду , однак з відео запису наданого відповідачем відсутні інші особи , які супроводжують його , а також не встановлено обставин , що водій вчинив правопорушення в стані крайньої необхідності передбаченої нормами ст.18 КУпАП.
Суд зазначає, що , внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що стягнення відповідачем застосовано без порушень, в межах санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки факт правопорушення було зафіксовано належними та допустимими доказами, які використовувались при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, суд вважає, що відповідач при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача правильно встановив наявність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності повністю відповідає нормам ст.ст. 222, 238, 251, 252, 258, 288 КУпАП.
З огляду на встановлені судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини, беручи до уваги той факт, що відповідачем спростовані обставини, зазначені позивачем, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення суб`єкта владних повноважень залишити без змін.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 242, 243, 244, 245, 246, 286, п.п.10 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України суд,-
УХВАЛИВ:
Відмовити у позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області , інспектора Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області Семенюка Григорія Петровича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, юридична адреса: 58000, м. Чернівці, вул. Головна,24.
Інспектор Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області Семенюка Григорія Петровича, юридична адреса: м. Вижниця, вул. Шухевича,4.
Суддя Антоніна КИРИЛЯК