Єдиний унікальний номер 725/9955/25
Номер провадження 2/725/3706/25
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2026
Чернівецький районний суд міста Чернівців
в складі:
головуючого судді Скуляк І. А.
при секретарі Гончарук М.Р.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 , в режимі відеоконференції,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення частини отриманого грошового забезпечення,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Чернівецького районного суду м. Чернівців з вищевказаним позовом до відповідача.
В обґрунтування позову зазначив, що він є сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 шлюб між батьками позивача було розірвано, про що 17.07.2006р. було складено відповідний актовий запис № 85.
09.05.2023р. ОСОБА_4 уклав шлюб з відповідачкою.
Відповідно до листа командування десантно-штурмових військ Збройних Сил України № 117/ВихЗВГ/275 від 10.01.2024р. солдат ОСОБА_4 (батько позивача) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Станом на 09.01.2024р. рахувався у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 , з 29.09.2023р. мав статус особи, зниклої безвісти під час захисту Батьківщини в районі н.п. Новопрокопівка Запорізької області.
Також згідно з Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, № 20240312-604 від 12.03.2024р. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, 10.11.2023р. (зник на території бойових дій).
20.08.2025р. складено актовий запис про смерть ОСОБА_4 та 26.08.2025р. видано свідоцтво про його смерть.
В період з 29.09.2023р. до 20.08.2025р. солдат ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (батько позивача) мав статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час зникнення ОСОБА_4 без вісти) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Позивач є особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується медичними висновками на дитину-інваліда віком до 18 років № 21 від 18.03.2014р. та № 27 від 17.04.2018р., а також довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 21.09.2020р. (згідно з якою позивач має другу групу інвалідності; причина інвалідності - з дитинства до 18 років) та довідкою до акта огляду медико- соціальною експертною комісією від 4.11.2022р. (згідно з якою позивач має другу групу інвалідності; причина інвалідності - з дитинства).
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №860775 від 12.09.2024р. фактично підтверджено причину інвалідності позивача - інвалід з дитинства до 18 років та інвалідність ІІ групи йому встановлено довічно.
Отже, позивач як дитина безвісно зниклого військовослужбовця - ОСОБА_4 , що стала особою з інвалідністю до досягнення 18 років, є непрацездатним членом його сім`ї, має право на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а, отже, був утриманцем цього військовослужбовця в розумінні Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому мав право на виплату йому грошового забезпечення у зв`язку зі зникненням без вісти цього військовослужбовця - свого батька нарівні з його дружиною - відповідачкою.
Разом з тим, відповідно до листів Військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2024р. № 1634/1767 та від 26.08.2025р. № 1634/ФЕС/4351 грошове забезпечення ОСОБА_4 в період з 1.10.2023р. по 1.02.2025р. в повному обсязі у загальній сумі 2185738,36 грн. виплачено його дружині - ОСОБА_3 , тобто лише відповідачці, у зв`язку з її зверненням щодо отримання вище згаданих виплат.
Оскільки, як вказано вище, позивач мав право на отримання грошового забезпечення безвісти зниклого батька нарівні з відповідачкою, тобто в рівних частках з нею, але вказане грошове забезпечення виплачено в повному обсязі у відповідний період лише відповідачці, то фактично відповідачка отримала і ту частину грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_4 , яка належала до виплати позивачу.
Таким чином, відповідачка отримала частину грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_4 , належну до виплати позивачу, без достатніх правових підстав.
За вказаних обставин відповідачка зобов`язана повернути позивачу безпідставно отриману нею частину грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_4 , що належала до виплати позивачу, в розмірі: 2185738,36 грн. / 2 = 1092869,18 грн.
При цьому вказівка Військової частини НОМЕР_2 у своєму листі від 26.08.2025р. № 1634/ ФЕС/4351 на правильність, на думку Військової частини, здійснення виплат відповідачці, на доводи позивача не впливає, оскільки, як вказано вище, відповідно до ч.2 ст.1212 ЦК України вказаний обов`язок щодо повернення частини грошового забезпечення позивачу лежить на відповідачці незалежно від того, що Військова частина НОМЕР_2 виплатила їй вказане грошове забезпечення в повному обсязі внаслідок помилкового трактування положень законодавства чи інших дій або події, адже, як вказано вище, такий обов`язок у відповідачки існує незалежно від того, внаслідок чиїх дій чи внаслідок якої події їй було виплачено саме весь розмір зазначеного грошового забезпечення.
Просив стягнути з відповідача частину отриманого грошового забезпечення ОСОБА_4 .
В судовому засіданні, в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав поданий позов, просив задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи в судове засідання повторно не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм повну, всебічну і об`єктивну оцінку, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 18.10.2002 року та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису при народженні (а.с.10, 12).
17.07.2006 року шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано, про що видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 23.12.2014 р. (а.с.14).
В подальшому ОСОБА_4 уклав шлюб із відповідачкою - ОСОБА_3 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.11).
Відповідно до листа командування десантно-штурмових військ Збройних Сил України № 117/ВихЗВГ/275 від 10.01.2024р. солдат ОСОБА_4 (батько позивача) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Станом на 09.01.2024р. рахувався у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 , з 29.09.2023р. мав статус особи, зниклої безвісти під час захисту Батьківщини в районі н.п. Новопрокопівка Запорізької області (а.с. 21).
Також згідно з Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, № 20240312-604 від 12.03.2024р. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, 10.11.2023р. (зник на території бойових дій) (а.с.16).
20.08.2025р. складено актовий запис про смерть ОСОБА_4 та 26.08.2025р. видано свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_4 (а.с.15).
В період з 29.09.2023р. до ІНФОРМАЦІЯ_4 солдат ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 мав статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Такі ж положення містяться в п.7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016р. № 884.
Таким чином, грошове забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця виплачується:
- дружині, а в разі її відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею, або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку);
- особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців.
Якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі і не має дітей, то відповідне грошове забезпечення виплачується його батькам.
Згідно з ч.1 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають, зокрема, непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, а також непрацездатні діти.
Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується медичними висновками на дитину-інваліда віком до 18 років № 21 від 18.03.2014р. та № 27 від 17.04.2018р., а також довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 21.09.2020р. (згідно з якою позивач має другу групу інвалідності; причина інвалідності - з дитинства до 18 років) та довідкою до акта огляду медико- соціальною експертною комісією від 4.11.2022р. (згідно з якою позивач має другу групу інвалідності; причина інвалідності - з дитинства) (а.с.7,8, 18).
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №860775 від 12.09.2024р. фактично підтверджено причину інвалідності позивача - інвалід з дитинства до 18 років та інвалідність ІІ групи йому встановлено довічно (а.с.17).
Враховуючи вищевикладене, позивач як дитина безвісно зниклого військовослужбовця - ОСОБА_4 , що стала особою з інвалідністю до досягнення 18 років, є непрацездатним членом його сім`ї, має право на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а, отже, був утриманцем цього військовослужбовця в розумінні Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому мав право на виплату йому грошового забезпечення у зв`язку зі зникненням безвісти цього військовослужбовця - свого батька нарівні з його дружиною - відповідачкою.
Разом з тим, відповідно до листів Військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2024р. № 1634/1767 та від 26.08.2025р. № 1634/ФЕС/4351 грошове забезпечення ОСОБА_4 в період з 1.10.2023р. по 1.02.2025р. в повному обсязі у загальній сумі 2185738,36 грн. виплачено його дружині - ОСОБА_3 , тобто лише відповідачці, у зв`язку з її зверненням щодо отримання вище згаданих виплат (а.с.6).
Згідно частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частини отриманого грошового забезпечення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 092 869, 18 гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення частини отриманого грошового забезпечення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) частину отриманого грошового забезпечення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 092 869 (один мільйон дев`яносто дві тисячі вісімсот шістдесят дев`ять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Скуляк І. А.