Справа № 127/25423/26
Провадження 2-др/127/161/26
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог за заявою адвоката відповідача, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розгляд якої відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.10.2026 у вищевказаній справі було ухвалено рішення.
Представником позивача у позовній заяві та адвокатом відповідача у відзиві вказано про наявність у позивача та відповідача витрат на професійну правничу допомогу і неможливість подання доказів, що підтверджують їх розмір, а тому представники сторін по справі просили суд вирішити дане питання після ухвалення рішення по суті позовних вимог, посилаючись на ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Судом було враховано, що вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така позиція узгоджується із правовим висновком здійсненим Великою Палатою Верховного Суду 19.02.2020 у постанові по справі № 755/9215/15-ц.
В зв`язку із вищевказаним, судом було встановлено позивачу та відповідачу п`ятиденний термін після ухвалення рішення (до 28.10.2026) для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 12.11.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про вирішення питання про судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог залишено без розгляду.
Крім того, ухвалою суду від 12.11.2026 відповідачу поновлено процесуальний строк, встановлений законом для подання доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу і прийняти до розгляду надані разом із заявою від 06.11.2026 матеріали в якості доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.
09.11.2026 від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 3 ст. 246 ЦПК України у випадку, передбаченому частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення.
Зважаючи на те, що цивільна справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно вирішення питання про судові витрати здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши докази розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Рішенням суду у даній цивільній справі від 23.10.2026 було частково задоволено позов і стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.10.2025-100000621 від 23.10.2025 в сумі 8 700, 00 гривень, судовий збір в сумі 306, 97 гривень і витрати на відправлення поштової кореспонденції в сумі 19, 25 гривень.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Надаючи докази понесених витрат на професійну правничу допомогу із дотриманням порядку їх надання, адвокат відповідача просила стягнути з позивача 5 000, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Склад та розмір витрат пов`язаних із оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової (правничої) допомоги б/н від 24.07.2026; акт приймання-передачі наданих послуг від 06.11.2026; прибутковий касовий ордер б/н від 06.11.2026. (а.с. 111-114)
Судом встановлено, що 24.07.2026 між ОСОБА_1 та АБ «Геращенко і партнери» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги б/н, на підставі якого адвокату Геращенко Т.В. було видано ордер. (а.с. 67, 111-112)
Згідно Єдиного реєстру адвокатів України, Геращенко Т.В. є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000691, виданого 03.07.2020.
Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження виконання АБ «Геращенко і партнери» умов вищевказаного договору, суду надано акт приймання-передачі наданих послуг від 06.11.2026. (а.с. 113)
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Як вбачається із умов договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 24.07.2026, сторони даного правочину досягли домовленості про те, що вартість послуг щодо представництва інтересів ОСОБА_1 у даній цивільній справі є фіксованою і становить 5 000, 00 гривень (п. 3.1 договору).
Судом прийнято до уваги, що у разі встановлення сторонами договору про надання правової допомоги гонорару у фіксованому розмірі, як у даному випадку, надання детального опису робіт на виконання положень ч. 3 ст. 137 ЦПК України, не є необхідним, оскільки розмір гонорару, в такому випадку, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним.
Крім цього, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження виконання відповідачем умов договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 24.07.2026 щодо сплати гонорару АБ, останнім надано прибутковий касовий ордер б/н 06.11.2026. (а.с. 114)
Крім того судом враховано, що такі витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку.
На вищевикладене неодноразово звертав Верховний Суд у своїх постановах. Такий же висновок також викладений у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Савін проти України» (заява № 34725/08), «Тебєті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Представником позивача подано клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, яке мотивоване тим, що заявлений відповідачем розмір таких витрат не відповідає критеріям співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для позивача.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Суд прийшов до висновку, що зазначена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 гривень є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Крім того, оцінка дій адвоката відповідача, як те вбачається з матеріалів справи, вказує на їх відповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України. Також судом враховано: поведінку сторін під час розгляду справи; дії сторін щодо досудового врегулювання спору; суму витрат на професійну правничу допомогу, заявлених адвокатом відповідача в попередньому (орієнтованому) розрахунку, та суму до відшкодування.
Крім того, судом прийнято до уваги, що позивач після отримання відзиву, будучи обізнаним про його обґрунтування, зокрема положеннями Закону України «Про соціальний статус і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не вчинив можливих процесуальних дій щодо зменшення розміру позовних вимог, натомість наполягав на задоволення позову в повному обсязі не надавши таким аргументам адвоката відповідача жодної оцінки.
Доводи представника позивача про те, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу становить для позивача надмірний тягар, жодним чином необґрунтовано й не підтверджено. При цьому, звертаючись до суду із позовом представник позивача повідомляв про понесення/очікування понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000, 00 гривень, докази чого зобов`язувався надати протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у даній справі.
Отже, суд прийшов до висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу, були у даній справі необхідними, а їх розмір є розумним, реальним і виправданим.
Підстав, визначених ч. 5 ст. 137 ЦПК України, для зменшення розміру вищевказаних витрат на правничу допомогу, судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з позивача на корить відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 423, 50 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (11, 53 %). Решту витрат на професійну правничу допомогу в сумі 576, 50 гривень слід залишити за відповідачем.
Судом прийнято до уваги, що рішенням суду від 23.10.2026 з відповідача на користь позивача було стягнуто судовий збір в сумі 306, 97 гривень і витрати на відправлення поштової кореспонденції в сумі 19, 25 гривень.
У відповідності до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, враховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд прийшов до висновку про звільнення відповідача від обов`язку сплатити позивачу судовий збір і витрати на відправлення поштової кореспонденції, у зв`язку із чим остаточно з позивача на корить відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 097, 28 гривень, що є різницею судових витрат (4 423, 50 гривень - (306, 97 гривень + 19, 25 гривень)).
Як встановлено рішення суду від 23.10.2026, доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 246, 263-265, 270, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Звільнити ОСОБА_1 від обов`язку сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 306, 97 гривень і витрати на відправлення поштової кореспонденції в сумі 19, 25 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 остаточно витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 097, 28 гривень.
Витрат на професійну правничу допомогу в сумі 576, 50 гривень залишити за ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»: ЄДРПОУ 37356833; місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.
Додаткове рішення складено 12.11.2026.
Суддя