ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12 листопада 2026 року Справа № 280/4662/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 20490012) №923280127253 від 19.02.2026 про відмову у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за померлого чоловіка ОСОБА_2 ;
зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 20490012) повторно розглянути заяву від 08.02.2026 про виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за померлого чоловіка ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка - ОСОБА_1 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Чоловік позивачки перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з дислокацією у місті Енергодар та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації до України та окупацією міста Енергодар позивачка з чоловіком вимушені були виїхати до Словаччини, де її чоловік, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті чоловіка залишилась недоотримана пенсія. 08 лютого 2026 року через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю чоловіка. Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1) було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Розглянувши заяву позивача від 08.02.2026 та надані документи, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №923280127253 від 19.02.2026, яким позивачці відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку з тим, що виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.01.2026 у зв`язку з не проходженням останнім фізичної ідентифікації до 31.12.2025, передбаченої пунктом 14-4 розділу XVЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За життя отримувач пенсійних виплат ОСОБА_2 до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою щодо поновлення виплат пенсії не звертався. Зазначене в рішенні не відповідає дійсності, адже 19.10.2026 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» чоловік позивачки ОСОБА_2 через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України пройшов авторизацію в особистому електронному кабінеті та одночасно подав заяву про неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, про що мається відмітка в особистому кабінеті. Про те, що чоловіку призупинили виплату пенсії позивачка не знала, так як виплатний період пенсії припав на день смерті чоловіка. Вважаємо рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №923280127253 від 19.02.2026 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії незаконним та необґрунтованим, таким, що порушує гарантоване Конституцією України право на соціальний захист. Вказує, що позивачкою було виконано всі умови задля отримання недоотриманої пенсії чоловіка, проте, відповідачем протиправно відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії після серті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 20 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 20 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору. Звільнено від сплати судового збору ОСОБА_1 за подання позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у справі №280/4662/26.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України в Запорізькій області та отримував пенсію. Згідно з п. 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №229 (далі - Постанова №299), яка набрала законної сили 20.03.2025 року, особам, які проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих російською федерацією території України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться за умови неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Згідно інформації, яка міститься в електронній пенсійній справі померлого ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що є тимчасово окупованою російською федерацією України. Виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.01.2026 у зв`язку з непроходженням фізичної ідентифікації до 31.12.2025, передбачений пунктом 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Пенсія з 01.01.2026 по день смерті ОСОБА_1 не нараховувалась. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стаття 1219 ЦК України визначає права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, тобто, ті, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. ОСОБА_2 з моменту припинення нарахування пенсії по день смерті, не звертався до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат, розмір недоотриманої пенсії, враховуючи вимоги пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058, Постанови №299 відсутній, оскільки недоотримана пенсія за період з 01.01.2026 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відсутня, оскільки за вказаний період вона не нараховувалась. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.01.2011.
Чоловік позивачки перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка у позовній заяві повідомила, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації до України та окупацією міста Енергодар позивачка з чоловіком вимушені були виїхати до Словаччини.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.01.2026, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану міста Нове Замки Словамцької Респумбліки.
08 лютого 2026 року через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю чоловіка.
Розглянувши заяву позивача від 08.02.2026 та надані документи, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №923280127253 від 19.02.2026, яким позивачці відмовлено в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю недоотриманої пенсії.
Відповідно до змісту рішення №923280127253 від 19.02.2026 виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.01.2026 у зв`язку з не проходженням фізичної ідентифікації до 31.12.2025, передбаченої пунктом 14-4 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058. За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області з дислокацією у місті Енергодар та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058. Згідно паспорту громадянина України, який міститься у електронній справі померлого ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого 02.10.2013 Енергодарським МВ УМВС України в Запорізькій області, зареєстрований за адесою АДРЕСА_1 , є тимчасово окупованою російською федерацією територією України. За життя отримувач пенсійних виплат ОСОБА_2 до територіальних органів ПФУ із заявою щодо поновлення виплати пенсії не звертався. Статтею 1219 ЦКУ визначено, що не входить до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на пенсію.
Листом від 02.04.2026 відповідач повідомив позивачку, що згідно з базою даних ПФУ, чоловік позивачки 19.10.2025 надав повідомлення про неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг за допомогою кваліфікованого електронного підпису у розділі Дистанціне інформування. Станом на дату смерті 19.01.2026 інформації щодо проходження чоловіком позивачки фізичної ідентифікації в базі даних ПФУ відсутня. Оскільки за життя чоловік позивачки не звертався до територіальних органів ПФУ із заявою щодо поновлення виплати пенсії, підстави для виплати недоотриманої ним пенсії наразі відсутні.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області №923280127253 від 19.02.2026 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії за померлого чоловіка, позивачка звернулася до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною першою статті 1227 Цивільного кодексу України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Питання виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера врегульовані статтею 52 Закону № 1058-IV.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другійстатті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну (частина другастатті 52 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1058-IV, у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Вищевказана норма закону кореспондується зі статтею 91 Закону України від 05 листопада 1999 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі смерті пенсіонера його сім`ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третястатті 46 цього Кодексу).
Абзацами першим, третім пункту 2.26 Порядку № 22-1, передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину (абзац четвертий пункту 2.26 Порядку № 22-1).
За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім`ї, а також рішення суду (пункт 2.16 Порядку № 22-1).
За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку № 22-1).
Отже, згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а вразі відсутності членів сім`ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Абзацом першим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Надаючи оцінку підставам відмови в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії суд зазначає наступне.
Пунктом 4-1 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством.
За пунктами 6 і 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299, одержувачам, які тимчасово проживають за межами України, і тим, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат здійснюється за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.
Фізична ідентифікація одержувачів як процедура встановлення ідентифікаційних даних особи із документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної особи, здійснюється органами Пенсійного фонду України або установою уповноваженого банку, в якій особа отримує пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати.
До фізичної ідентифікації прирівнюється:
авторизація в особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія. Підпис" ("Дія ID"), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія);
ідентифікація особи за допомогою відеоконференцзв`язку, проведеного територіальним органом Пенсійного фонду України із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час сеансу якого пред`являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, встановленого правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри.
Для підготовки даних для процедур ідентифікації особи за допомогою відеоконференцзв`язку та узагальнення їх результатів можуть використовуватись інформаційні технології із застосуванням складних комплексних завдань, системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, отриманих або самостійно створених під час роботи (елементи штучного інтелекту);
посвідчення в установленому порядку за зверненням одержувача, який тимчасово проживає за кордоном, відповідною закордонною дипломатичною установою України факту, що особа є живою.
Документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою, разом із письмовою заявою особи про продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, складеною в довільній формі, надсилається рекомендованим поштовим відправленням або поштовим відправленням з оголошеною цінністю територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем її перебування на обліку. Заява про продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат разом із сканованою копією документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, яка відповідає оригіналу документа і придатна для сприйняття її змісту (повинна містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), може бути подана через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Установи уповноважених банків щомісяця до 25 числа в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису через захищені канали зв`язку надсилають згідно з протоколами обміну інформацією Пенсійному фонду України інформацію про одержувачів, які пройшли фізичну ідентифікацію, та дату її проведення відповідно до абзацу другого цього пункту.
У разі відсутності в територіальних органах Пенсійного фонду України інформації про проходження фізичної ідентифікації станом на 31 грудня календарного року одержувачами, які тимчасово проживають за межами України або які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, з 1 січня року, наступного за календарним роком, у якому особа зобов`язана пройти ідентифікацію, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) припиняється відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а страхові виплати припиняються відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
У разі надходження до Пенсійного фонду України від установ уповноважених банків інформації про відсутність протягом шести місяців видаткових операцій на поточних рахунках одержувачів, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, відповідно до абзацу першого пункту 17 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 35, ст. 1803; 2016 р., № 79, ст. 2636), та за умови, що протягом цього періоду не проводилася фізична ідентифікація особи, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) припиняється відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Суд зазнчає, що пункт 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, на який відповідач посилається в оскаржуваному рішенні, регулює умову неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Виконання цієї умови та проходження фізичної ідентифікації є окремими обставинами, кожна з яких підлягає перевірці відповідно до норм, що її регулюють.
Листом від 02.04.2026 відповідач підтвердив, що чоловік позивачки подав повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації 19.10.2025 через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Пункт 6 Порядку № 299 прирівнює до фізичної ідентифікації авторизацію в особистому електронному кабінеті на вебпорталі Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»). У листі від 02.04.2026 відповідач зазначив про використання кваліфікованого електронного підпису під час подання повідомлення, однак не конкретизував про спосіб авторизації чоловіком позивачки в особистому кабінеті.
За частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У цій справі висновок про відсутність недоотриманої пенсії відповідач обґрунтовує припиненням її виплати з 01.01.2026.
Проте, матеріали справи не містять рішення територіального органу Пенсійного фонду України про припинення виплати пенсії чоловіку позивачки з цієї дати. Зазначення в спірному рішенні та листі від 02.04.2026 відомостей про стан виплати пенсії не підтверджує прийняття рішення про її припинення у порядку, встановленому частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV.
За таких обставин ненарахування пенсії за січень 2026 року не доводить, що пенсія за цей місяць чоловіку позивачки не належала.
Відсутність заяви про поновлення виплати пенсії за життя також не підтверджує правомірності її припинення. Для вирішення заяви позивачки відповідач мав з`ясувати, чи належала її чоловіку пенсія за січень 2026 року та чи залишилася вона невиплаченою. Позивачка звернулася із заявою 08.02.2026, у межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 52 Закону № 1058-IV.
Отже, відповідач не довів обґрунтованості підстави, з якої відмовив у задоволенні заяви.
Таким чином, рішення №923280127253 від 19.02.2026 про відмову в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії є протиправним, та таким, що порушує права позивачки та підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що під час повторного розгляду відповідач зобов`язаний перевірити відомості про фізичну ідентифікацію ОСОБА_2 , зокрема, спосіб авторизації 19.10.2025, установити наявність пенсії, яка належала йому та залишилася невиплаченою та розглянути документи щодо права позивачки на одержання відповідної суми за статтею 52 Закону № 1058-IV.
У відповідності до вимог статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Ухвалою суду від 20 травня 2026 року позивачку звільнено від сплати судового збору.
Інші судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №923280127253 від 19.02.2026 про відмову у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву від 08.02.2026 про виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова