ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12 листопада 2026 року Справа № 280/7988/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради №244/26/4777/Р від 29.04.2026;
зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою встановлення групи інвалідності, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.04.2026 позивач був направлений на оцінювання, форма розгляду експертною командою проводилась очно, в закладі охорони здоров`я. 29.04.2026 позивач отримав витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номнр витягу 224/26/4777/В дата прийняття рішення 29.04.2026, номер рішення 244/26/4777/Р, прийняте відповідачем, в якому зазначено, що позивачу встановлена ІІІ група інвалідності. Позивач з таким рішенням не погоджується, та зазначає, що рішення експертної команди не відповідає фактичному стану здоров`я та ступеню обмеження життєдіяльності: основний діагноз S72.40 Перелом нижнього кінця стегневої кістки, ділянка неуточнена, супутні діагнози: 167.8 Інші уточнені цереброваскулярні хвороби, М53.80 Інші уточнені досопатії, множинні відділи хребта, G 55.3 Компресі нервових корінців та сплетінь при інших дорсопатіях (М45-М46+М48-+М53-М54+) ускладнення основного діагнозу, G 57.8 Інші мононевропатії нижньої кінцівки, М24.56 Контрактура суглоба, гомілка. Вказаний комплекс діагнозів та ускладнень є важким станом, що об`єднує тяжку травму ноги (код МКХ-10:S72.4), неврологічні порушення та судинні захворювання. Ці порушення стійко обмежують життєдіяльність. Позивач зазначає, що основний діагноз та ускладнення перелом нижнього кінця стегнової кістки - тяжка травма, що вимагає тривалого відновлення. Ускладнення (мононевропатія, контрактура): Пошкодження нервів та стійке обмеження рухливості суглоба гомілки прямо впливають на можливість самостійного пересування. Супутні захворювання (цереброваскулярна хвороба, дорсопатії): цереброваскулярні хвороби погіршують загальний стан та ускладнюють процес реабілітації. Компресія нервових корініців (радикулопатія) у поєднанні з травмою ноги створює кумулятивний ефект, значно знижуючи функціональність. Критерії для ІІ групи інвалідності для отримання або підтвердження ІІ групи за новими правилами експерти оцінюють обмеження повсякденного функціонування. ІІ група встановляється, якщо пацієнт потребує допомоги інших осіб у деяких побутових питаннях, але здатен до самообслуговування. Параліч нижньої кінцівки та стійкі виражені контрактури є прямими підставами для цієї групи. До критерії встановлення ІІ групи інвалідності належать значні обмеження: самообслуговування (людина не може обходитися без допоміжних засобів або допомоги інших осіб), самостійно позивач не пересувається тільки за допомогою милиці; самостійного пересування; здібності до навчання, роботи, орієнтації або до спілкування, з яким діагнозом позивач не може працювати зовсім; здатності частково чи повністю контролювати свою поведінку. Позивач наголошує, що при вирішенні питання визначення особи особою з інвалідністю, експертна комісія повинна перевірити наявність або відсутність обов`яхкових умов встановлення інвалідності, про що зазначити в своєму рішенні. За приписами пункту 31 Порядку №1338 під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання. Відповідно до п. 1 Критеріїв визначення форми при проведенні оцінювання повсякденного функціонування особи, що є додатком 1 до Порядку №1338, експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особа проводить розгляд справи, зокрема, очно, за участю особи, або її уповноваженого представника в закладі охорони здоров`я, в якому утворена експертна команда. Позивач вказує, що лікар при оцінці функціонального стану особи не керувався Класифікацією основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості та критеріями визначення особи особою з інвалідністю, а лише використав перелік анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, хоча групу інвалідності встановлено було на 1 рік, чим порушено Постанову КМУ №1338 від 15.11.2024. Крім того вказує, що залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності, особі встановлюється інвалідність. Надання відповідачем оцінки щодо кожного критерію житєєдіяльності людини при розгляді документів особи щодо встановлення їх інвалідності, впливає на визначення групи інвалідності. Рішення відповідача не містить інформації про оцінку усіх, визначених у затверджених постановю КМУ №1338 від 15.11.2024 Критерії встановлення інвалідності, основних критерії життєдіяльності та ступенів їх вираженості. Зокрема, в ньому не вказано про наявність або відсутність у позивача стійких порушень функцій організму, зважаючи на основний діагноз, не надана оцінка здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування. Посилання лише на ступінь обмеження здатності до трудової діяльності у розділі, в якому має відображатися обґрунтування рішення, не є таким обґрунтуванням, отже оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки відповідачем не визначено конкретних підстав прийнятого рішення, не визначено які саме фактичні підстави слугували його прийняттю з урахуванням розділу Критерії встановлення інвалідності постанови КМУ від 15.11.2024 №1138. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 03 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі від 03 серпня 2026 року була доставлена до електронного кабінету відповідача - 04.08.2026 о 13:04, що підтверджується відомостями з системи «Діловодство спеціалізованого суду» та довідкою про доставку електронного листа.
Від відповідача до суду клопотань, пояснень, відзиву на позовну заяву не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
20.04.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був направлений на оцінювання повсякденного функціонування особи (направлення від 20.04.2026).
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 244/26/4777/В, дата прийняття рішення 29.04.2026, номер рішення 244/26/4777/Р, КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР 29.04.2026 проведено оцінювання повсякденного функціонування особи, очно, в закладі охорони здоров`я.
Згідно з пунктом 16 Витягу обґрунтування рішення експертної команди за результатми оцінювання: згдіно Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 на основі скарг пацієнта, основного діагнозу, об`єктивного статусу та враховуючи додаткові методи обстеження, винесено рішення про надання пацієнту статусу особи з інвалідністю ІІІ групи строком на 1 рік. Висновок про умови та характер праці: протипоказана важка фізична праця та статико-динамічні навантаження.
Дата, з якої встановлено ІІІ групу інвалідності - 20.04.2026.
Діагноз, за яким особу було направлено, відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я»: основний діагноз - S72.40 Перелом нижнього кінця стегневої кістки, ділянка неуточнена; супутні діагнози - 167.8 Інші уточнені цереброваскулярні хвороби, М53.80 Інші уточнені досопатії, множинні відділи хребта, G 55.3 Компресія нервових корінців та сплетінь при інших дорсопатіях (М45-М46+М48-+М53-М54+); ускладнення основного діагнозу - G 57.8 Інші мононевропатії нижньої кінцівки, М24.56 Контрактура суглоба, гомілка.
Встановлення інвалідності безстроково: ні.
Дата повторного оцінювання: 29.04.2027.
Причина інвалідності: поранення чи інше ушкодження здоров`я, одержані від вибухонебезпечних предметів (на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Рішення щодо встановлення ступеню втрати професійної працездатності: не застосовується.
Вважаючи протиправним рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради №244/26/4777/Р від 29.04.2026, позивач звернувся до суду із позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зауважує, що при розгляді даної справи суд не досліджує медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності), а лише юридичну процедуру прийняття і відповідність спірних рішень вимогам законодавства.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №875-XII особою з інвалідністю є особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №875-XII інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 № 2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 2961-IV).
За визначенням, наведеним в абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
За приписами статті 7 Закону № 2961-IV порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та Критерії встановлення інвалідності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 31 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи.
За пунктом 40 цього Порядку за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), фіксації причин та часу настання відповідно до документів, що підтверджують цей факт, та періоду, на який його встановлено; наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному сторонньому догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації (у тому числі засобів для пересування з електроприводом) та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1268 "Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я" (Офіційний вісник України, 2021 р., № 97, ст. 6315); ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.
За однією причиною, встановленою військово-лікарською, медичною (військово-лікарською), лікарсько-експертною комісією, може встановлюватися інвалідність або ступінь втрати професійної працездатності.
У разі первинного встановлення інвалідності та/або ступеня втрати професійної працездатності датою встановлення інвалідності та/або ступеня втрати професійної працездатності є дата направлення на оцінювання, дата заповнення медичного формуляра, що передається відповідно до міждержавних договорів (угод), або дата видачі направлення до медико-соціальних експертних комісій, що передані до експертних команд для проведення оцінювання.
Для осіб, які направлені на оцінювання з метою продовження тимчасової непрацездатності, та в разі прийняття рішення експертної команди про встановлення інвалідності датою встановлення інвалідності є дата прийняття рішення експертною командою. Незалежно від прийнятого рішення про встановлення або невстановлення інвалідності експертна команда може приймати рішення про потребу в продовженні тимчасової непрацездатності, при цьому рішення про строк тимчасової непрацездатності приймається лікуючим лікарем.
У разі проведення оцінювання особи, якій раніше було встановлено інвалідність, у рішенні експертної команди датою встановлення інвалідності зазначається дата, до якої було встановлено інвалідність за результатами останньої експертизи, але не більше ніж за три роки, при цьому в разі прийняття рішення про зміну (невстановлення) групи інвалідності датою зміни (невстановлення) групи інвалідності вважається дата прийняття рішення експертною командою.
Датою, до якої встановлено інвалідність, вважається перше число місяця, наступного за місяцем, у якому повинно бути проведено повторне оцінювання.
У випадках проведення оцінювання особи, якій раніше було встановлено ступінь втрати професійної працездатності, в рішенні експертної команди датою встановлення ступеня втрати професійної працездатності зазначається дата, до якої встановлено попередню ступінь втрати професійної працездатності, при цьому у разі прийняття рішення про зміну раніше встановленого ступеня втрати професійної працездатності датою зміни ступеня втрати професійної працездатності вважається дата прийняття рішення експертною командою.
У випадках проведення оцінювання особи, яка була направлена з метою необхідності встановлення інвалідності по досягненню дитиною з інвалідністю повноліття, та у разі прийняття рішення про встановлення інвалідності із зазначенням причини інвалідності "інвалідність з дитинства" датою встановлення інвалідності вважається дата направлення на проведення оцінювання, але не раніше досягнення особою вісімнадцятирічного віку. Якщо оцінювання у даному випадку пропущено з поважної причини, датою встановлення інвалідності вважається дата досягнення особою вісімнадцятирічного віку, але лише у разі, коли минуло не більш як три роки, за умови, що за цей період її визнано особою з інвалідністю.
Дата наступного повторного оцінювання відліковується з дати направлення на оцінювання з урахуванням строку, на який встановлена інвалідність.
У разі направлення на оцінювання особи з інвалідністю з метою зміни причини інвалідності датою зміни причини інвалідності є дата направлення на таке оцінювання.
Відповідн до пункту 8 Критеріїв встановлення інвалідності підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:
стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;
обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;
необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.
За пунктами 10-12 Критеріїв особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III). Третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами. Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами. До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 № 2067 затверджено Перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до пункту 18 Переліку відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, передбачено - обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання
З матеріалів справи встановлено, що оцінювання позивача 29.04.2026 відбулося очно в закладі охорони здоров`я.
У пункті 16 Витягу зазначено, що рішення про встановлення ІІІ групи інвалідності строком на один рік прийнято з урахуванням скарг позивача, основного діагнозу, об`єктивного статусу та додаткових методів обстеження.
Проте, в цьому пункті не наведено конкретних результатів огляду чи обстежень, на яких ґрунтується такий висновок, не визначено, за яким саме критерієм життєдіяльності встановлено обмеження, та не зазначено зв`язку між установленими порушеннями й визначеною групою інвалідності. Також, з викладених у витягу мотивів неможливо встановити, чи визначила експертна команда, якою мірою наслідки травми та її ускладнення обмежують пересування позивача, чи впливають вони на виконання повсякденних дій із самообслуговування та чи враховано їх сукупний вплив із супутніми захворюваннями. Висновок про протипоказання до важкої фізичної праці та статико-динамічних навантажень визначає обмеження щодо умов праці, однак не пояснює висновок про ІІІ групу інвалідності. Зі спірного рішення неможливо встановити, як експертна команда оцінила функціональні наслідки встановлених порушень і на підставі яких даних дійшла висновку про відповідність стану позивача критеріям ІІІ групи інвалідності.
Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.12.2018 у справі № 819/3211/15, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі № 160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 та є застосовним і до правовідносин у даній справі, оскільки експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та Центр оцінювання функціонального стану особи здійснюють повноваження щодо встановлення інвалідності, які раніше здійснювали медико-соціальні експертні комісії.
Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у постанові від 01.05.2026 у справі № 280/26/24, перевірка законності рішень суб`єктів владних повноважень у цій категорії справ передбачає не лише встановлення дотримання процедурних вимог, але й з`ясування того, чи прийнято рішення на підставі повного та належного дослідження обставин, які мають значення для його прийняття, та чи є воно належним чином вмотивованим. Суд повноважний перевірити, чи ґрунтується рішення на приписах закону, чи не виходять викладені у ньому висновки за межі встановлених критеріїв визначення інвалідності, а також чи не є таке рішення свавільним.
Крім того, відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупереджено, добросовісно, розсудливо та з дотриманням принципу рівності перед законом.
За частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення експертної команди від 29.04.2026 №244/26/4777/Р прийнято без дотримання вимог Порядку проведення оцінювання та критерію обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, а також про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.
Оскільки вирішення питання щодо встановлення інвалідності та визначення ступеня обмеження життєдіяльності належить до виключної компетенції експертних команд, а скасування рішення зумовлює необхідність повторного вирішення цього питання, належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно провести оцінювання повсякденного функціонування позивача з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Такий спосіб захисту відповідає змісту позовної вимоги позивача про повторне проведення огляду та не підміняє дискреційних повноважень відповідача.
Під час повторного оцінювання експертна команда має дослідити медичні документи позивача, оцінити вплив основного захворювання, його ускладнень і супутніх захворювань у сукупності на здатність позивача до пересування, самообслуговування та трудової діяльності, а також на інші сфери життєдіяльності, та за результатами оцінювання прийняти мотивоване рішення щодо встановлення інвалідності та визначення її групи з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1331,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (69600, м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 10, код ЄДРПОУ 02006716) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради №244/26/4777/Р від 29.04.2026.
Зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою встановлення групи інвалідності, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова