ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13 листопада 2026 року Справа № 280/941/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
04.02.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були вчинені 26.01.2026 під час призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 , зокрема: дії по вилученню в ОСОБА_1 без повернення військового квитка; бездіяльність щодо невидачі ОСОБА_1 направлення для проходження військово-лікарської комісії; недоправлення ОСОБА_1 до медичного закладу, де здійснювала роботу військово-лікарська комісія; дії щодо примусового утримання ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 під час роботи військово-лікарської комісії; дії по складенню рішення про придатність ОСОБА_1 до військової служби без проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії і без його медичного огляду; бездіяльність щодо неознайомлення ОСОБА_1 з рішенням військово-лікарської комісії; дії щодо безпідставного внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про придатність ОСОБА_1 до військової служби; дії щодо видачі ОСОБА_1 повістки від 26.01.2026 № 34 для призову на військову службу і повістки на відправку 27.01.2026;
визнати протиправними накази (розпорядження) ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були прийняті 26.01.2026 та 27.01.2026, в частині призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 ;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повернути ОСОБА_1 військовий квиток, вилучений в нього 26.01.2026, або видати йому інший військово-обліковий документ на бланку.
Крім того, просить витребувати у відповідача докази.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Разом із тим, позивач наголошує на тому, що процедуру мобілізації проведено із порушеннями. Так, позивача, який не перебував у розшуку, затримано поліцією та направлено до РТЦК, де у нього відібрали військовий квиток і не повернули його; примусово утримували приблизно до 20 години; схиляли написати заяву про добровільну мобілізацію. Доводи про те, що за станом здоров`я позивач неспроможний нести військову службу, відповідач відхилив. При цьому, ВЛК позивач фактично не проходив, тому відповідне рішення ВЛК вважає сфальсифікованим. З урахуванням наведеного просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 09.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/941/26 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; клопотання про витребування доказів задоволено.
23.02.2026 від відповідача надійшли документи на виконання ухвали суду (вх № 9525) та відзив на позовну заяву (вх. № 9746), згідно якого 26.01.2026 ОСОБА_1 знаходився у місті Запоріжжі, не маючи при собі військово-облікових документів, у зв`язку із чим посадовими особами Національної поліції доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв`язку із порушенням ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у ІНФОРМАЦІЯ_5 на позивача 26.01.2026 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (на даний час, постановою від 05.02.2026 № 123 провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП). На підставі абз. 9 п. 81 Порядку № 560 та вимог ч. 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивача взято на облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 і шляхом формування (генерування) електронного направлення направлено його для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), з метою визначення ступеня придатності до військової служби. За результатами проходження ВЛК та у відповідності до довідки військово-лікарської комісії від 26.01.2026 № 2026-0126-1325-5739-0, виданої КНП «Міська лікарня №7» ЗМР, ОСОБА_1 , на підстав графи ІІ Розкладу хвороб, визнано придатним до військової служби. Звертає увагу суду, що скарг на результати зазначеного вище медичного огляду військово-лікарською комісією від ОСОБА_1 ні до ІНФОРМАЦІЯ_4 , ні до ВЛК не надходило, а отже він із результатами цього огляду погодився і на сьогоднішній час результати цього огляду, як і сама довідка ВЛК, є чинними. Однак під час відправки, стан здоров`я ОСОБА_3 різко погіршився і його госпіталізували до медичного закладу МОЗ України із врученням повістки про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 після одужання. У зв`язку із цими обставинами, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.01.2026 № 65 скасовано попередній та зазначений вище наказ від 26.01.2026 № 64 в частині призову на військову службу військовозобов`язаного ОСОБА_1 . Зазначає, що військовий квиток у позивача не вилучався. У задоволенні позову просить відмовити.
Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 26.01.2026 № 64 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до в/ч НОМЕР_3 НГУ молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Незгода із зазначеним наказом зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025, від 12.01.2026 № 40/2026, від 27.04.2026 № 342/2026, від 13.07.2026 № 596/2026, від 26.10.2026 № 1060/2026.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною першою статті 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:
з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
За змістом частини другої статті 26 Закону № 3543-XII посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначено підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Частиною 7 статті 23 Закону № 3543-XII установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Оскаржуючи наказ про його призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, позивач покликається на порушення процедури такого призову.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 даної статті).
Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що як позивач, так і відповідач повинні довести обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення. Встановлений частиною 2 статті 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності не позбавляє необхідності доведення позивачем в ході судового розгляду справи заявлених ним підстав позову.
Крім того, у випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 у справі № 420/23351/21.
Разом із тим, позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин, а саме його протиправного затримання та доставлення до приміщення ТЦК та СП, відібрання військового квитка, непроведення медичного огляду тощо.
Натомість, матеріали справи містять картку обстеження та медичного огляду, а також довідку військово-лікарської комісії від 26.01.2026 № 2026-0126-1325-5739-0, виданої КНП «Міська лікарня №7» ЗМР, відповідно до якої позивач визнаний придатним до військової служби. Доказів оскарження та скасування зазначеної довідки суду не надано. Доводи щодо стану здоров`я позивача та щодо фактичного непроведення медичного огляду судом відхиляються, адже довідка військово-лікарської комісії від 26.01.2026 № 2026-0126-1325-5739-0 не є предметом спору.
Також, будь-яких належних та достовірних доказів (зокрема, витягу із застосунку «Резерв+» або «ДІЯ», інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів), які підтверджують, що уповноваженим органом оформлено позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, до суду не надано.
За таких обставин, із наявних у матеріалах справи доказів судом не встановлено порушення процедури мобілізації позивача.
Крім того, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) «Про зняття з військового обліку військовозобов`язаних та резервістів, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 26.01.2026 № 65 скасовано призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 13.11.2026.
Суддя Ю.П. Бойченко