ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2026 р. справа № 300/7602/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Деркач Наталію Анатоліївну, звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , у якій просив суд:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , оформлену листом від 04.10.2025 № 3-38/4/16000, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач (18.01.1999 року народження) розпочав військову службу під час дії воєнного стану у віці 24 років (тобто до досягнення 25 років). Під час проходження військової служби у складі Військової частини НОМЕР_1 позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, що підтверджується Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, від 23.07.2024 № 3-29/4552. Під час безпосередньої участі у бойових діях Позивач отримав поранення (травму), пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується Довідкою про обставини травми від 18.07.2023 № 340. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.09.2024 № 272 позивача звільнено в запас за станом здоров`я та виключено зі списків особового складу військової частини. 31 серпня 2025 року Позивач подав рапорт (заяву) про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн на підставі пункту 4 Постанови КМУ № 153. Проте листом від 04.10.2025 № 3-38/4/16000 відповідач протиправно відмовив у виплаті, мотивуючи це тим, що позивач був виключений зі списків особового складу до набрання чинності Постановою КМУ № 153. Позивач вважає таку відмову очевидно незаконною, оскільки вона ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права та ігноруванні положень абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ № 153, за якими військовослужбовцям, які отримали поранення (травму) під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , подав до суду відзив на позовну заяву та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що позивача виключено зі списків особового складу 24.09.2024 (за 102 дні до набрання чинності Постановою КМУ № 153 від 11.02.2025), а тому, на думку відповідача, позивач не відповідав вимозі щодо проходження військової служби станом на дату набрання чинності цією постановою. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2023 № 160 позивача зараховано до списків частини після прибуття з Військової академії (м. Одеса) у військовому званні «молодший лейтенант», а роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України обмежують право осіб з офіцерськими званнями на отримання винагороди за відсутності повних 6 місяців участі у бойових діях. Відповідач зазначав про відсутність у військовій частині особової справи Позивача (яку направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та стверджував про наявність дисциплінарних стягнень.
Разом із відзивом відповідачем було подано Клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вих. № 3-38/5/18576 від 11.11.2025) з підстав пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Відповідач мотивував клопотання тим, що Постанова КМУ № 153 набрала чинності 13.02.2025, а отже, на думку Відповідача, позивач повинен був звернутися до суду до 13.08.2025.
Крім того, відповідач подав клопотання про залучення третіх осіб (вих. № 3-38/5/18577 від 11.11.2025), у якому просив залучити до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і Військову академію (м. Одеса).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 року судом клопотання Відповідача задоволено частково та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини:
Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .
25 лютого 2022 року / 31 січня 2023 року під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64, позивач у віці 24 років (тобто до досягнення 25 років) був прийнятий/призваний на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 .
26 травня 2023 року позивачу після проходження підготовки/атестації у Військовій академії (м. Одеса) було присвоєно первинне військове звання офіцерського складу - «молодший лейтенант» (наказ від 28.05.2023 № 160).
Під час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що підтверджується Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, від 23.07.2024 № 3-29/4552 та Довідкою від 09.11.2025 № 3-48/10850.
Під час безпосередньої участі у бойових діях із захисту Батьківщини позивач отримав поранення (травму), що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 18.07.2023 № 340.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 21.08.2024 № 509 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.09.2024 № 272 позивача звільнено з військової служби в запас за станом здоров`я та виключено зі списків особового складу військової частини.
31.08.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. на підставі Постанови КМУ № 153, у чому листом від 04.10.2025 № 3-38/4/16000 йому було відмовлено.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статей 17 та 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 встановлено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення та винагороди.
Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153).
Постановами Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2025 року № 387 та від 30 липня 2025 року № 942 до Постанови № 153 внесено зміни та доповнення.
Відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 (у редакції Постанови КМУ № 942) громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень.
При цьому абзацом четвертим пункту 4 Постанови № 153 чітко імперативно встановлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону, винагорода виплачується в повному обсязі (тобто у розмірі 1 000 000 гривень).
Крім того, Постановою КМУ від 30.07.2025 № 942 пункт 4 Постанови № 153 доповнено положенням про те, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, які відповідали зазначеним вимогам та проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант».
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що право на отримання одноразової грошової винагороди у повному обсязі (1 000 000 грн) пов`язується із сукупністю таких умов:
1.Прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років;
2.Безпосередня участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій;
3.Отримання під час захисту Вітчизни поранення (травми, контузії, каліцтва) або захворювання, що обумовило скорочення строку бойової служби чи подальше звільнення.
Судом беззаперечно встановлено, що позивач був призваний/прийнятий на службу під час воєнного стану у віці 24 років, брав безпосередню участь у бойових діях та під час захисту Вітчизни отримав поранення (травму), підтверджену Довідкою № 340 від 18.07.2023, унаслідок чого був визнаний непридатним/обмежено придатним і звільнений з військової служби за станом здоров`я.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивач втратив право на винагороду через те, що був виключений зі списків особового складу 24.09.2024 (до набрання чинності Постановою № 153). Звільнення військовослужбовця з військової служби за станом здоров`я внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини, не може позбавляти його гарантованих державою пільг та винагород за період проходження служби. Звужувальне тлумачення норми відповідачем суперечить меті прийняття Постанови № 153 та конституційним гарантіям соціального захисту захисників України (ст. 17 Конституції України).
Внесення змін Постановою КМУ № 942 від 30.07.2025 мало на меті саме усунення прогалин правового регулювання та недопущення дискримінації стосовно тих військовослужбовців, які уклали контракт чи були призвані у віці до 25 років, брали участь у бойових діях, отримали поранення або отримали первинні офіцерські звання «молодший лейтенант».
Суд також критично оцінює посилання відповідача на роз`яснення та листи Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 № 3354-IX Постанови Кабінету Міністрів України мають вищу юридичну силу, ніж роз`яснення чи листи міністерств та відомств. Листи міністерств носять лише рекомендаційний та інформаційний характер, не є джерелом права і не можуть обмежувати права, встановлені актом Уряду України.
Щодо тверджень відповідача про нібито наявність у позивача дисциплінарних стягнень, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення або дій покладається на відповідача. Відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу (письмового наказу про накладення дисциплінарного стягнення, яке не зняте чи не погашене у встановленому законом порядку), який би свідчив про наявність підстав для позбавлення позивача винагороди згідно з абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153.
Щодо обраного Позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій/відмови суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Оскільки Позивачем виконано всі передбачені Постановою КМУ № 153 умови для отримання винагороди у повному обсязі, а відповідач не має дискреційних повноважень щодо довільного відмовлення у виплаті за наявності законних підстав, належним та ефективним способом захисту права позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошу винагороду в розмірі 1 000 000 гривень.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , оформлену листом від 04.10.2025 № 3-38/4/16000, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.