Судові рішення

Рішення № 141476403 у справі № 670/408/26 від 05.11.2026

Рішення від 05.11.2026 у цивільній справі № 670/408/26 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Віньковецький районний суд Хмельницької області, суддя Голуб О. Є.

Справа№ 670/408/26
СудВіньковецький районний суд Хмельницької області
СуддяГолуб О. Є.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення05.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141476403

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/408/26

Провадження № 2/670/395/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

05 листопада 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Віньковецького районного суду Хмельницької області в електронній формі за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла позов на заява товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №1595-8621 від 01.09.2025 в розмірі 66 633,45 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.09.2025 між позивачем та відповідачем за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1595-8621. Кредитний договір у відповідності до норм ч. 1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор A5902, для підписання кредитного договору №1595-8621 від 01.09.2025, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту - 29 500,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 0,90 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний нею в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1595-8621 від 01.09.2025, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, що є додатком до позовної заяви. Сплачуючи кредит, відповідач вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Станом на 10.04.2026 загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором становить 66 633,45 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 22 109,55 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 31 543,90 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 12 980,00 грн.

Враховуючи вказане, сторона позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рух справи в суді та позиція сторін у справі.

Ухвалою суду від 11.06.2026 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання.

19.06.2026 представник відповідача адвокат Савченко Я.В. подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що проти заявлених вимог позивача в частині стягнення відсотків за кредитним договором відповідач заперечує в повному обсязі. Щодо укладення кредитного договору зазначив, що відсутні докази укладення кредитного договору із визначенням процентної ставки, на яку посилається позивач. Надані позивачем документи з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ним нових умов та правил, чи можливості використання позивачем додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки відповідачем не здійснювалися будь-які активні конклюдентні дії, пов`язані із укладенням із кредитором кредитного договору саме із визначенням процентної ставки, на яку посилається позивач, вважає що вимога щодо стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Наголошував, що звертаючись до суду із позовною заявою, позивачем жодним належним та допустимим доказом не доведено факту укладення між відповідачем та кредитором кредитного договору саме із визначенням процентної ставки, на яку посилається позивач, що вказує на відсутність порушеного права позивача в частині стягнення відсотків за кредитним договором та свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог в цій частині. Відтак просив у задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» в частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків та будь-яких інших штрафних санкцій за кредитним договором відмовити. Справу розглядати за відсутності відповідача та її представника.

04.08.2026 представник позивача подала до суду додаткові пояснення у справі в яких щодо факту укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору № 1595-8621 від 01.09.2025 зазначила, що в «особистому кабінеті» відповідач отримала гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту. Таким чином, відповідач попередньо ознайомилася з Договором та Правилами надання споживчих кредитів та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1595-8621 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови. На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор A5902, для підписання кредитного договору № 1595-8621 від 01.09.2025. У зв`язку з вищенаведеним, відповідач підписала кредитний договір №1595-8621 від 01.09.2025 відповідно до розділу 13 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором A5902, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.

Щодо погодження сторонами умов в кредитному договорі № 1595-8621 від 01.09.2025, зокрема щодо відсоткової ставки, порядку нарахування процентів, строку кредитування та порядку повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами. Звертала увагу суду, що базовий період - строк (період) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсотки за користування кредитом (в даному випадку - 14 днів), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів). Таким чином, при заповненні заявки на отримання грошових коштів відповідач сама обрала базовий період, в даному випадку 14 днів, протягом якого вона буде сплачувати саме відсотки. Зазначила, що в умовах договору детально описано, що є саме базовим періодом (п. 1.1. договору) та інформація про строк договору (п. 4.10. договору). Наголошувала на тому, що відповідач взяла на себе зобов`язання та не виконала їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач була ознайомлена з усіма умовами договору та погодилася із ними. Окрім того, вказала, що відповідач в загальній кількості 9 разів оформлювала кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність відповідача з процедурою оформлення та виконання кредитного договору.

Щодо порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до Розрахунку заборгованості за договором 1595-8621 від 01.09.2025, станом на 10.04.2026. Зазначила, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем. Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості в період з 01.09.2025 по 28.09.2025 (включно) відповідачу ОСОБА_1 нарахування процентів відбувалось за зниженою процентною ставкою, яка становить 0.90% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. 14.09.2025 відповідачем було внесено платіж у розмірі 6224,87 грн на погашення заборгованості за кредитним договором. В період з 29.09.2025 по 01.10.2025 (включно) нарахування процентів відбувалось за стандартною ставкою, яка становить 1.00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою). Крім того, за період 29.09.2025 по 01.10.2025 (включно) відбувалось нарахування відсотків в силу положень ст.625 ЦК України, у зв`язку із простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання та наявністю заборгованості. 01.10.2025 відповідачем було внесено платіж у розмірі 7994,74 грн на погашення заборгованості за кредитним договором. За період з 02.10.2025 по 23.11.2025 (включно) нарахування процентів відбувалось за зниженою ставкою, яка становить 0.90% за кожен день користування кредитом. Також 12.10.2025 відповідачем було внесено платіж у розмірі 6313,37 грн на погашення заборгованості за кредитним договором, 26.10.2025 у розмірі 6224,87 грн, 09.11.2025 у розмірі 6224,87 грн, 23.11.2025 у розмірі 1531,15 грн. За період з 24.11.2025 по 10.04.2026 (включно) нарахування процентів відбувалось за стандартною ставкою, яка становить 1.00% за кожен день користування кредитом. За період 24.11.2025 по 23.12.2025 (включно) відбувалось нарахування відсотків в силу положень ст.625 ЦК України, у зв`язку із простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання та наявністю заборгованості. Відповідачем було внесено платежі на погашення кредитної заборгованості у загальному розмірі - 34 514,00 грн, з яких: 7 390,45 грн було враховано на погашення основного боргу, 19 453,42 грн було враховано на погашення відсотків за користування кредитом, 1 770,00 грн зараховано на погашення відсотків за ст.625 ЦК, 5 900,00 грн було враховано на погашення комісії. Інших штрафних санкцій відповідачу не нараховувалось. Нарахування відсотків відбувалося відповідно до умов договору та у строк погоджений між сторонами.

Відтак представник позивача позовні вимоги підтримує, просила задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 11.09.2026 за клопотанням представника позивача витребувано з АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо переказу коштів на рахунок відповідача. Витребувані документи надійшли до суду 14.10.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет, при подачі позову до суду заявила клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, шляхом направлення судом поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання, поштовий конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернувся на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представник відповідача Савченко Я.В. в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет, у поданому відзиві просив розглядати справу за відсутності відповідача та її представника.

Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Враховуючи пункт 4 частини 8 статті 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024, згідно якої вказано, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.

Також відповідно до пункту 2 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з тим, що сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 01.09.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1595-8621, який позичальницею підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А5902. Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (а.с.13-23).

Відповідно до п. 2.2. договору, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 3.1. договору визначено, що цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Зокрема, розділом 3 договору визначено порядок укладання договору, а саме заповнення на веб-сайті відповідної форми, реєстрація позичальника, створення його особистого розділу, перевірка даних позичальника, обробка інформації, погодження умов договору, надання відповіді позичальника, підписання договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за допомогою смс-повідомлення.

Пунктом 3.10. договору визначено, що укладаючи цей договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що цей договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчиненні в простій письмовій формі; підписуючи цей договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та правил.

Відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання Договору є використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 4.1., 4.2. договору, загальний розмір кредиту становить 29 500,00 грн. Дата надання/видачі кредиту 01.09.2025. Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної в п. 4.1 договору на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Відповідно до п. 4.3 договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності знижена ставка діє і залишаються незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання позичальником умов, за яких позичальнику надається можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2. цього договору. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту).

Пунктом 4.4 договору визначено, що базовий період складає 14 календарних днів.

Відповідно до п. 4.6. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом, протягом усього строку дії договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою або пільговою процентними ставками.

Відповідно до п. 4.7. договору комісія за видачу кредиту становить 20.00 % від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.

Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 27.06.2026 (п.4.10 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає: 114 014,15 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та проценти за користування кредитом та комісійну винагороду, яка стягується з позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послугипід час здійснення платежів за договором через вебсайт кредитодавця або через особистий кабінет (п.4.12 Договору).

Відповідно до п. 8.1. договору, позичальник несе відповідальність перед кредитодавцем за порушення своїх зобов`язань за цим договором відповідно до вимог законодавства України, умов цього договору та правил.

Така ж інформація стосовно порядку та строків повернення кредиту, обрахунку відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у правилах відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ» (а.с.24-31), паспорті споживчого кредиту (а.с.35 -37 зворот) та в додатку №2 до договору таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1595-8621 від 01.09.2025 (а.с.32-34 зворот), які підписані електронним підписом-одноразовим ідентифікатором А5902 та А3629.

Відповідно до п.9.3.2.4 правил відкриття кредитної лінії, позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (якщо сплата комісії передбачена умовами договору) у порядку, визначеному цими Правилами та договором про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до листа фінансової установи ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» №273006-1667542438-15042026 від 15.04.2026 на виконання умов договору з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» від 10.06.2020 № 02.06.2020, 01.09.2025 о 23 год 53 хв відбулося успішне перерахування грошових коштів в сумі 29 500,00 грн від платника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 38548598 на платіжну картку № НОМЕР_1 , транзакція № [номер приховано], призначення платежу - видача кредитних коштів за договором № 1595-8621, 2025-09-01, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 (а.с.87).

На підтвердження виконання товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором також надано довідку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування ОСОБА_1 01.09.2025 кредитних коштів в розмірі 29 500,00 грн за кредитним договором №1595-8621 від 01.09.2025 за допомогою платіжної системи EasyPay, платіж [номер приховано] на платіжну карту № НОМЕР_3 (а.с.88).

Належність вищевказаної карти відповідачу підтверджується витребуваною судом за клопотанням представника позивача інформацією АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_4 . Також даною випискою з банку підтверджується факт зарахування 01.09.2025 за даним картковим рахунком коштів в сумі 29 500,00 грн (а.с.194-196).

На підставі вищенаведеного, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором №1595-8621 від 01.09.2025, станом на 10.04.2026 відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у сумі 66 633,45 грн, з яких: 22 109,55 грн - основний борг; 31 543,90 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 12 980,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за ст. 625 ЦК України (а.с.89-92).

Із даного розрахунку заборгованості вбачається часткова сплата відповідачем коштів в рахунок оплати зобов`язань за даним кредитним договором у загальному розмірі - 34 514,00 грн, з яких: 7 390,45 грн було враховано на погашення основного боргу; 19 453,42 грн було враховано на погашення відсотків за користування кредитом; 1 770,00 грн зараховано на погашення відсотків за ст.625 ЦК; 5 900,00 грн було враховано на погашення комісії.

Із встановлених судом обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Застосоване судом законодавство.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Згідно з ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду № 524/5556/19 від 12.01.2021, № 732/670/19 від 09.09.2020, № 404/502/18 від 23.03.2020, № 127/33824/19 від 07.10.2020, № 561/77/19 від 16.12.2020.

У ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України, встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі - Закон).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Мотиви прийняття рішення судом та висновки суду.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Отже, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальними правилами доказування, визначеними ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1 і 2 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З наданих представником позивача доказів вбачається, що кредитний договір №1595-8621 від 01.09.2025 з додатками до нього, а також правила та паспорт споживчого кредиту з додатками до нього підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора А5902 та НОМЕР_5 , отже є таким, що укладений та відповідно погоджений сторонами щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Підписавши наведені вище документи, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з передбаченими умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, ними погоджено усі істотні умови договору, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Як встановлено судом на виконання умов договору № 1595-8621 відбулося успішне перерахування грошових коштів в сумі 29 500,00 грн від платника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», на рахунок ОСОБА_1 .

Належність вищевказаної карти відповідачу та зарахування даних коштів підтверджується інформацією та випискою АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_4 та відбулося зарахування 01.09.2025 за даним картковим рахунком коштів в сумі 29 500,00 грн.

Із даного розрахунку заборгованості вбачається часткова сплата відповідачем коштів в рахунок оплати зобов`язань за даним кредитним договором у загальному розмірі - 34 514,00 грн, з яких: 7 390,45 грн було враховано на погашення основного боргу; 19 453,42 грн було враховано на погашення відсотків за користування кредитом; 1 770,00 грн зараховано на погашення відсотків за ст.625 ЦК; 5 900,00 грн було враховано на погашення комісії.

Однак відповідач порушила свої обов`язки за кредитним договором, не повернула повну суму кредиту та не сплатила передбачені умовами договору відсотки.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) від 12.01.2021: «електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) суд зазначив, що тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсними.

З огляду на наведене, відповідно до умов кредитного договору відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 29 500,00 грн строком на 300 днів, на умовах платності та зворотності, однак порушила свої зобов`язання за кредитним договором. При цьому, укладення даного кредитного договору та отримання кредитних коштів представником відповідача не заперечується, натомість сторона відповідача не погоджується із розміром нарахованих відсотків за даним кредитним договором, однак суд вважає таке твердження сторони відповідача неспроможним, оскільки судом під час розгляду справи встановлено наявність у позивача підстав для нарахування визначеного умовами договору розміру відсотків та відповідне стягнення їх з відповідача.

Суд погоджується з позицією представника позивача щодо погодження сторонами умов в кредитному договорі № 1595-8621 від 01.09.2025, зокрема щодо відсоткової ставки, порядку нарахування процентів, строку кредитування та порядку повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами. Враховує, що Базовий період - строк (період) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсотки за користування кредитом (в даному випадку - 14 днів), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів). Таким чином, при заповненні заявки на отримання грошових коштів відповідач сама обрала базовий період, в даному випадку 14 днів, протягом якого вона буде сплачувати саме відсотки. В умовах договору детально описано, що є саме базовим періодом (п. 1.1. договору) та інформація про строк договору (п. 4.10. договору). Відповідач взяла на себе зобов`язання та не виконала їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства, а відповідач була ознайомлена з усіма умовами договору та погодилася із ними.

Крім того, з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем. Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості в період з 01.09.2025 по 28.09.2025 (включно) відповідачу ОСОБА_1 нарахування процентів відбувалось за зниженою процентною ставкою, яка становить 0.90% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. 14.09.2025 відповідачем було внесено платіж у розмірі 6224,87 грн на погашення заборгованості за кредитним договором. В період з 29.09.2025 по 01.10.2025 (включно) нарахування процентів відбувалось за стандартною ставкою, яка становить 1.00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою).

01.10.2025 відповідачем було внесено платіж у розмірі 7994,74 грн на погашення заборгованості за кредитним договором. За період з 02.10.2025 по 23.11.2025 (включно) нарахування процентів відбувалось за зниженою ставкою, яка становить 0.90% за кожен день користування кредитом. Також 12.10.2025 відповідачем було внесено платіж у розмірі 6313,37 грн на погашення заборгованості за кредитним договором, 26.10.2025 у розмірі 6224,87 грн, 09.11.2025 у розмірі 6224,87 грн, 23.11.2025 у розмірі 1531,15 грн. За період з 24.11.2025 по 10.04.2026 (включно) нарахування процентів відбувалось за стандартною ставкою, яка становить 1.00% за кожен день користування кредитом.

Відповідачем було внесено платежі на погашення кредитної заборгованості у загальному розмірі - 34 514,00 грн, з яких: 7 390,45 грн було враховано на погашення основного боргу, 19 453,42 грн було враховано на погашення відсотків за користування кредитом, 1 770,00 грн зараховано на погашення відсотків за ст. 625 ЦК України, 5 900,00 грн було враховано на погашення комісії. Інших штрафних санкцій відповідачу не нараховувалось. Отже, нарахування відсотків відбувалося відповідно до умов договору та у строк погоджений між сторонами.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

У свою чергу стороною відповідача не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання відповідачем зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги у цілому.

Разом з тим, щодо загального розміру заборгованості, зокрема вимоги щодо стягнення суми заборгованості за відсотками за ст. 625 ЦК України в розмірі 12 980,00 грн, суд зазначає таке.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її першої частини, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, провадження № 12-83гс18; ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №5017/1987/2012, провадження №12-289гс18).

Наданий позивачем розрахунок боргу свідчить про те, що відсотки на підставі статті 625 ЦК України ним нараховувалися під час строку дії спірного договору одночасно з відсотками за користування кредитом на підставі статті 1048 ЦК України.

При цьому, також суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28.04.2026 № 4857-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб.

Норми п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачають вимоги до умов відповідальності за договорами, які були укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», оскільки такі не відповідають зазначеному закону. Договори, які укладатимуться після відповідної дати, повинні укладатися з врахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Тому норми п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не спрямовані на встановлення відповідальності боржника у зв`язку з порушенням договорів, укладених після тридцятого дня з дня набрання чинності вказаним законом. Умови такої відповідальності передбачені пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Водночас суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17, 18), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), відповідно до яких якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України; спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Зважаючи на викладене, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України, в розмірі 12980,00 грн не підлягає задоволенню.

При цьому, із наданого позивачем розрахунку, судом встановлено, що відповідачем було сплачено 1 770,00 грн в рахунок сплати відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, тому оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині заборгованості за відсотками, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України за даним кредитним договором задоволенню не підлягають, дану суму слід врахувати при визначені загальної заборгованості відповідача.

Відтак, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, загальна сума заборгованості за кредитним договором №1595-8621 від 01.09.2025, яка підлягає стягненню з відповідача становить 51 883,45 грн, яка складається з: 22 109,55 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 773,90 грн (31 543,90 грн відсотки - 1 700,00 грн сплачено в рахунок відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України) - сума заборгованості за відсотками.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру судового рішення (зокрема пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Судові витрати у справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» була подана до суду у електронному вигляді з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний Суд», позивачем сплачено судовий збір із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ПУМБ» № 42274 від 03.06.2026 (а.с.10).

Оскільки ціна позову 66 633,45 грн, а позовні вимоги задоволені частково в розмірі 51 883,45 грн, що становить 77,86 % (51883,45 грн х 100 % : 66633,45 грн), тому враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 072,94 грн (2662,40 х 77,86 %). Решту судового збору в сумі 589,46 грн слід залишити за позивачем.

На підставі наведеного та керуючись ст. 205, 207, 512, 514, 525-527, 530, 626-629, 638-639, 1048-1049, 1056-1, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 2, 4, 12, 13, 76, 80-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 353-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю « УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором №1595-8621 від 01.09.2025 в розмірі 51 883,45 грн (п`ятдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят три гривні сорок п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю « УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2072,94 грн (дві тисячі сімдесят дві гривні 94 копійки).

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 09.11.2026.

Суддя О.Є. Голуб

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
05.11.2026 Рішення № 141284232 Віньковецький районний суд Хмельницької області
11.09.2026 Ухвала № 139851043 Віньковецький районний суд Хмельницької області
11.06.2026 Ухвала № 137350421 Віньковецький районний суд Хмельницької області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 38548598. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг