Судові рішення

Ухвала № 141476459 у справі № 320/5045/25 від 13.11.2026

Ухвала від 13.11.2026 в адміністративній справі № 320/5045/25 (категорія «Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)»). Суд: Київський окружний адміністративний суд, суддя Лисенко В.І.

Справа№ 320/5045/25
СудКиївський окружний адміністративний суд
СуддяЛисенко В.І.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяІнші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141476459

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 листопада 2026 року м.Київ № 320/5045/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, подану в порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, у якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, а також зобов`язати відповідача підготувати та надати таку довідку для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2023.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 у справі № 320/5045/25 адміністративний позов задоволено повністю.

Зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відповідних складових грошового забезпечення станом на 01.01.2023.

Також суд зобов`язав Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідну довідку про розміри грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2023.

Крім того, стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

08.09.2026 до суду надійшла заява Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення, зміни та встановлення способу його виконання.

У поданій заяві відповідач просить суд:

- ухвалити у справі №320/5045/25 судове рішення щодо зміни або визначення способу виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2026, включивши до нього як складові способу виконання вчинення позивачем юридично значимих дій, а саме: повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про обставини, які спричиняють зміну розміру його пенсії; підвищення у встановленому порядку розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців Служби безпеки України та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; отримання відповідачем від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві списку осіб, пенсія яких підлягає перерахунку;

- відстрочити виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 до моменту завершення зазначених юридично значимих дій;

- змінити спосіб виконання судового рішення в частині розподілу судових витрат шляхом заміни стягнення з відповідача на користь позивача компенсації судового збору на повернення позивачу сплаченого ним судового збору в повному обсязі на підставі пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Обґрунтовуючи заяву, відповідач зазначає, що визначений судом спосіб виконання рішення суперечить положенням частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки передбачає формування та надання до пенсійного органу довідки з відомостями про розмір грошового забезпечення, який фактично не нараховувався та не виплачувався відповідній категорії військовослужбовців.

На думку відповідача, виконання судового рішення у визначений судом спосіб може призвести до внесення до офіційного документа неправдивих відомостей, а також до порушення вимог законодавства щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідач також посилається на те, що обов`язок повідомляти орган Пенсійного фонду України про обставини, які спричиняють зміну розміру пенсії, покладений законодавством на самого пенсіонера. При цьому, як зазначає відповідач, отримання списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, є необхідною передумовою для вчинення відповідних дій уповноваженим органом.

Крім того, відповідач вважає, що стягнення судового збору з бюджетних асигнувань Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області суперечить державним інтересам, оскільки, на його думку, позивач мав право на повернення судового збору відповідно до пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, відстрочення чи розстрочення його виконання в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також інші обставини, які мають істотне значення для вирішення відповідного питання.

Отже, необхідною умовою для застосування положень статті 378 КАС України є наявність об`єктивних обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. При цьому такі обставини повинні бути підтверджені належними доказами.

Зміна способу і порядку виконання судового рішення є процесуальним механізмом, спрямованим на забезпечення його реального виконання у разі неможливості виконання у спосіб, визначений судом.

При цьому зміна способу виконання судового рішення не повинна призводити до зміни його змісту, фактичної зміни обсягу прав та обов`язків сторін, установлених судовим рішенням, або повторного вирішення спору по суті.

Як убачається зі змісту рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2026, судом установлено наявність у позивача права на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, а також протиправність відмови відповідача у її виготовленні та наданні до органу Пенсійного фонду України.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку підготувати та надати відповідну довідку із зазначенням складових грошового забезпечення, визначених відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас із поданої заяви вбачається, що відповідач фактично не погоджується з висновками суду щодо змісту покладеного на нього обов`язку та намагається шляхом зміни способу виконання судового рішення повторно поставити під сумнів правомірність визначеного судом порядку підготовки довідки.

Так, відповідач просить включити до способу виконання судового рішення обов`язок позивача звернутися до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою, обов`язок щодо підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовців та сплати єдиного внеску, а також отримання відповідачем від органу Пенсійного фонду України списку осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.

Однак такі вимоги не стосуються визначення іншого порядку реалізації вже встановленого судом обов`язку відповідача, а фактично спрямовані на доповнення судового рішення новими умовами його виконання, покладення додаткових обов`язків на позивача та встановлення передумов, за наявності яких відповідач вважатиме можливим виконати рішення суду.

При цьому суд зазначає, що питання щодо наявності у відповідача обов`язку підготувати та надати позивачу відповідну довідку, а також правомірності його відмови у вчиненні таких дій було предметом судового розгляду та вирішено рішенням від 07.09.2026.

Відтак, наведені відповідачем доводи фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та його правовою оцінкою спірних правовідносин, що не може бути підставою для зміни способу його виконання в порядку статті 378 КАС України.

Суд наголошує, що процедура зміни способу та порядку виконання судового рішення не може використовуватися як засіб перегляду судового рішення, зміни його суті або встановлення нових обставин, які не були предметом розгляду під час вирішення спору по суті.

Посилання відповідача на положення частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та можливість внесення до довідки неправдивих відомостей також не свідчать про наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Такі доводи стосуються передусім правової оцінки обставин, які вже були досліджені судом під час розгляду справи, та не підтверджують існування об`єктивних перешкод для виконання рішення у визначений ним спосіб.

Крім того, відповідачем не наведено конкретних доказів того, що виконання судового рішення є фактично неможливим або істотно ускладненим з причин, які виникли після ухвалення рішення та не могли бути враховані судом під час розгляду справи.

Щодо доводів відповідача про необхідність повідомлення позивачем органу Пенсійного фонду України про обставини, які спричиняють зміну розміру пенсії, суд зазначає, що покладення на позивача додаткового обов`язку в межах процедури виконання судового рішення не передбачено його резолютивною частиною.

Визначений судом обов`язок відповідача є самостійним та не поставлений у залежність від попереднього вчинення позивачем дій, про які зазначає відповідач у заяві.

Відтак, вимога відповідача про включення таких дій до способу виконання судового рішення фактично спрямована на зміну встановленого судом обсягу прав та обов`язків сторін, що виходить за межі процесуальних повноважень суду, передбачених статтею 378 КАС України.

Щодо вимоги про відстрочення виконання судового рішення суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України суд за заявою сторони може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

При цьому підставою для відстрочення виконання рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Відстрочення виконання судового рішення є винятковим процесуальним заходом, застосування якого допускається за наявності об`єктивних, належним чином підтверджених обставин, які перешкоджають своєчасному виконанню рішення.

Натомість заява відповідача не містить належного обґрунтування наявності таких обставин.

Фактично відповідач пов`язує необхідність відстрочення виконання судового рішення із завершенням юридично значимих дій, які, на його думку, мають передувати виготовленню та наданню довідки, зокрема з виконанням позивачем певних обов`язків, підвищенням розміру грошового забезпечення та отриманням відповідних списків від органу Пенсійного фонду України.

Однак зазначені обставини не підтверджують неможливості виконання рішення суду, а свідчать про намір відповідача поставити виконання судового рішення у залежність від додаткових умов, які не були визначені судом.

Крім того, відповідач просить відстрочити виконання рішення до моменту завершення перелічених ним дій, однак не визначає конкретного строку такої відстрочки та не надає доказів того, що зазначені дії будуть здійснені у певний строк.

За таких обставин задоволення відповідної вимоги фактично призвело б до невизначеного в часі відтермінування виконання судового рішення, що не узгоджується із принципом обов`язковості судового рішення.

Суд також враховує, що рішення суду ухвалене на користь позивача, який реалізував своє право на судовий захист, а відстрочення його виконання без доведення об`єктивних обставин, що істотно ускладнюють виконання, призвело б до необґрунтованого обмеження права позивача на реальне виконання судового рішення.

Отже, суд не вбачає передбачених статтею 378 КАС України підстав для відстрочення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 у справі №320/5045/25.

Щодо вимоги відповідача про зміну способу виконання судового рішення в частині розподілу судових витрат шляхом заміни стягнення судового збору на його повернення позивачу, суд зазначає таке.

Як убачається з рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, у зв`язку з чим на підставі частини першої статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 1211,20 грн стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Таким чином, розподіл судових витрат у цій справі здійснено судом відповідно до спеціальних процесуальних норм КАС України з урахуванням результатів розгляду спору.

Водночас пунктом 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовою або службовою особою, а також іншими зазначеними у цій нормі органами.

Предметом розгляду справи № 320/5045/25 були вимоги про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання підготувати й надати довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, а не вимога про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Отже, положення пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, питання розподілу судових витрат уже вирішено судом у рішенні від 07.09.2026, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку. Зміна способу виконання судового рішення не може бути використана для повторного вирішення питання про розподіл судових витрат або зміни змісту відповідної частини судового рішення.

Таким чином, доводи відповідача в цій частині також не свідчать про наявність передбачених статтею 378 КАС України підстав для зміни способу виконання судового рішення.

Суд зауважує, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства та гарантією права особи на судовий захист.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових і службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 у справі № 320/5045/25 або роблять його неможливим.

Натомість наведені у заяві доводи фактично свідчать про незгоду відповідача з висновками суду, викладеними у рішенні, та спрямовані на зміну визначеного судом змісту обов`язків відповідача, що не є належною підставою для застосування положень статті 378 КАС України.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про зміну або визначення способу виконання судового рішення, відстрочення його виконання та зміну способу виконання судового рішення в частині розподілу судових витрат у справі № 320/5045/25, - відмовити.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Лисенко В.І.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.11.2026 Ухвала № 141327019 Шостий апеляційний адміністративний суд
09.11.2026 Ухвала № 141327016 Шостий апеляційний адміністративний суд
07.09.2026 Рішення № 139516266 Київський окружний адміністративний суд
07.09.2026 Ухвала № 139516265 Київський окружний адміністративний суд
06.02.2025 Ухвала № 125013098 без тексту Київський окружний адміністративний суд