Справа № 761/25741/26
Провадження № 2/761/13345/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
30 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.,
за участю секретаря Яцишина А.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року до Шевченківського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 102496858 в розмірі 25 951,28 грн., з яких: - 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 4 714,28 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 1 575,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 4 662,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 8 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 102496858, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 7 000 грн. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, кредит і комісію не сплатив.
Як вбачається з матеріалів справи, що 24.04.2026 між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу № 24042026, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором. Після відступлення права вимоги відповідач жодного платежу не здійснив.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 25 951,28 грн., з яких: 7 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; - 4714,28 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; , -1575,00 - сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 4662,00 грн. - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 8 000,00 грн. - заборгованість за неустойкою (штрафом).
У зв`язку із чим позивач просить позов задовольнити з підстав викладених у позові.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.09.2026 року було відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, у позовній заяві представника позивача просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача і у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причинити своєї неявки суд не сповістив.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 102496858, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором (п. 6.1, 6.2 договору).
Умовами договору сторони погодили: суму кредиту - 7 000,00 грн. (п. 1.2 договору); строк кредитування - 360 днів з 23.11.2025, дату остаточного погашення заборгованості - 18.11.2026 (п. 1.3, 1.4 договору); комісію за надання кредиту - 1575,00 грн., що нараховується одноразово за ставкою 22,50% від суми кредиту (п. 1.5.1 договору); комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за ставкою 7,40% від суми кредиту за кожний розрахунковий період, крім останнього, яка за весь строк кредитування становить 11396,00 грн (п. 1.5.2 договору); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. 1.5.4. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 11790,00 грн. (пп. 1.5.3, 1.5.4 договору); надання кредиту безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 (п. 2.1 договору); штраф у розмірі 1 000,00 грн. за кожний випадок порушення дати платежу, що триває більш ніж 2 дні (п. 4.1 договору).
Відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до договору) перший платіж 23.12.2025 становить 1575,00 грн. комісії за надання кредиту; далі кожні 15 днів з 07.01.2025 по 18.11.2026 позичальник сплачує по 1042,80 грн., з яких 7 грн. - частина кредиту, 517,80 - проценти за користування кредитом, та 518 грн.. - комісія за обслуговування кредиту; останній платіж 18.11.2026 становить 7878,00 грн., з яких 6853,00 грн. - частина кредиту, 517,80 - проценти за користування кредитом, 518,00 грн. - комісія. Загальна вартість кредиту становить 31761,00 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2662,94% (п. 1.5 договору).
Згідно з п. 2.4.3 договору у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі; такі платежі здійснюються позичальником протягом 30 календарних днів.
Зарахування коштів у розмірі 7 000 грн. підтверджено платіжним дорученням № 112306154 від 23.11.2025 про переказ коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу «Кошти згідно договору 10496858».
24.04.2026 між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та позивачем (фактор) укладено договір факторингу № 24042026, за яким клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, а фактор став кредитором щодо цих боржників з моменту підписання акта прийому-передачі реєстру боржників (п. 1.1, 1.2 договору факторингу). Акт прийому-передачі реєстру боржників № 2 від 24.04.2026 сторони договору факторингу підписали кваліфікованими електронними підписами.
Згідно з реєстром боржників № 2 від 24.04.2026 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №10496858 від 23.11.2025 на загальну суму 25 951,28 грн., з яких 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, - 4 714,28 - сума заборгованості за процентами, - 1 575,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 4 662,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 8 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір позики, кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, кредит, строки та умови надання грошових коштів у позику, кредит, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Вищевказаний договір № 102496858 підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що вказані договори підписано відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вищевказаних кредитних договорів.
Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7631692 від 27.11.2025 в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цього права. Договір факторингу у встановленому законом порядку не оспорювався і недійсним не визнавався.
ТОВ «Мілоан» свій обов`язок з надання кредиту виконало, а відповідач, жодного платежу за графіком, починаючи з 11.01.2026, не здійснив, тобто затримав сплату частин кредиту більш ніж на один календарний місяць. За таких обставин відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 2.4.3 договору кредитор набув права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.
Позивач реалізував це право, звернувшись до суду з вимогою про стягнення всієї суми кредиту. З того часу сплило більш ніж 30 календарних днів, проте відповідач порушення не усунув і кредиту не повернув.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно розрахунку заборгованості, наявного в матеріалах справи, який перевірений судом, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за Кредитним договором №10496858 від 23.11.2025 на загальну суму 25 951,28 грн., з яких 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, - 4 714,28 - сума заборгованості за процентами, - 1 575,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 4 662,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 8 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
При дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості з усіма його складовими, суд прийшов до висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та стверджує порушення відповідачем обов`язків за кредитним договором щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування цими коштами, а тому позовна заява в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором №10496858 від 23.11.2025 у загальному розмірі 13 289,28 грн., що складається із: - 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; - 4 714,28 - сума заборгованості за процентами; - 1 575,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту, підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту, слід зазначити наступне.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»
У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічна правова позиція щодо нікчемності умов договорів про споживчий кредит про сплату комісій за обслуговування за відсутності переліку додаткових та супутніх послуг викладена у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (провадження № 61-13417св21).
Суд встановив, що у пункті «Терміни та визначення» та пункті 1.5.2 Договору про споживчий кредит № 102496858 від 23.11.2025 як послуги за обслуговування кредиту зазначено цілодобове надання облікової інформації в особистому кабінеті, надсилання текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів та консультування.
Вказані дії належать до стандартних обов`язків кредитодавця щодо забезпечення інформування споживача та ведення обліку заборгованості і не є додатковими чи супутними послугами у розумінні Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" така інформація має надаватися споживачу безоплатно.
Зважаючи на наведену сталу практику Верховного Суду, положення пункту 1.5.2 Кредитного договору 102496858 від 23.11.2025 щодо обов`язку Позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", а тому у задоволенні позову в цій частині на суму 4 662,00 грн. слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені)
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за неустойкою (штрафом, пенею) у розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Суд встановив, що згідно з пунктом 4.1 Договору про споживчий кредит 102496858 від 23.11.2025 сторони передбачили, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів чи комісій Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1 000,00 грн. за кожний випадок порушення зобов`язання, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів. Відповідно до пункту 4.3 Договору про споживчий кредит сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів за порушення виконання зобов`язань не може перевищувати 50 % від загальної суми кредиту, одержаного Позичальником.
Водночас у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) у розмірі 8 000,00 грн., слід відмовити з огляду на такі норми законодавства.
15.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічні за змістом приписи містилися у пункті 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, пункт 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX (тобто до 22.01.2024 включно), споживач звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення виконання зобов`язань, а нарахована неустойка підлягає списанню.
Суд зазначає, що виключення пункту 6-1 з розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не виключає необхідності застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23.01.2024 взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час дії воєнного стану.
Суд встановив, що Договір про споживчий кредит 102496858 укладено між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем 23.11.2025, тобто під час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX.
Прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаним Договором виникло у відповідача в період дії воєнного стану.
Ураховуючи, що прострочення виконання зобов`язання відбулося під час дії воєнного стану в Україні, нарахування Первісним кредитором неустойки (штрафу, пені) у розмірі 8 000,00 грн. є безпідставним, а відповідна сума підлягає списанню в силу прямої вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З огляду на викладене, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею) у розмірі 8 000,00 грн., слід відмовити в повному обсязі.
Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволено та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №10496858 від 23.11.2025 у загальному розмірі 13 289,28 грн., що складається із: - 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; - 4 714,28 - сума заборгованості за процентами; - 1 575,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Враховуючи, що позов задоволено в розмірі 13 289,28 грн., тобто на 39,98% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 363,14 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 525, 526, 599, 631, 1048, 1049 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-283, 353, 354 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №10496858 від 23.11.2025 у загальному розмірі 13 289,28 грн., що складається із: - 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; - 4 714,28 - сума заборгованості за процентами; - 1 575,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту.
В задоволенні іншої частини клопотання, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 363,14 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Броварський р-н, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 30.10.2026.
Суддя: