Судові рішення

Ухвала № 141476602 у справі № 320/32607/26 від 12.11.2026

Ухвала від 12.11.2026 в адміністративній справі № 320/32607/26 (категорія «Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів»). Суд: Київський окружний адміністративний суд, суддя Колеснікова І.С.

Справа№ 320/32607/26
СудКиївський окружний адміністративний суд
СуддяКолеснікова І.С.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗаява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141476602

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

12 листопада 2026 року 320/32607/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі.Сі.Томс енд Ко»

до Антимонопольного комітету України

третя особа: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія

«Енергоатом»

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі.Сі. Томс енд Ко» із позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 8584 -р/пк-пз від 14.07.2026;

- зобов`язати Комісію Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель повторно розглянути скаргу ТОВ «Бі. Сі. Томс енд Ко» від 05.07.2026 та прийняти нове рішення з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30.09.2026 представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №8584-р/пк-пз від 14.07.2026 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

На обґрунтування заяви позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до остаточного порушення його прав та інтересів у процедурі закупівлі, оскільки його тендерна пропозиція була найбільш економічно вигідною, а внаслідок оскаржуваного рішення виникли передумови для визначення переможцем іншого учасника, укладення з ним договору про закупівлю або відміни процедури закупівлі.

Заявник вважає, що в разі невжиття заходів забезпечення позову ефективне поновлення його прав у межах цієї справи буде ускладнене або неможливе, оскільки процедура закупівлі може бути завершена до ухвалення судового рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2026 заява передана на розгляд судді Колесніковій І.С.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та наявні матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, законодавець визначив дві самостійні альтернативні підстави для застосування заходів забезпечення позову, наявність хоча б однієї з яких за відповідних обставин може бути достатньою для їх застосування.

При цьому, наведені підстави є оціночними, а тому їх наявність підлягає встановленню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру спірних правовідносин, змісту заявлених позовних вимог, обраного заявником способу забезпечення позову та доказів на підтвердження необхідності його застосування.

За правилами частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта.

При цьому, застосування заходів забезпечення позову не є безумовним наслідком звернення особи до суду з відповідною заявою, а передбачає встановлення судом об`єктивної необхідності тимчасового судового захисту та перевірку відповідності обраного заходу меті його застосування.

У постанові від 01.06.2022 у справі №380/4273/21 Верховний Суд зазначив, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити наявність хоча б однієї з передбачених законом обставин та оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж тієї, якій можливо запобігти.

У цій же постанові Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої при вирішенні питання про забезпечення позову суд має оцінити, зокрема розумність, обґрунтованість та адекватність вимог заявника; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги; спроможність відповідного заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідність запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Верховний Суд також наголосив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову. При цьому, в ухвалі суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про можливість істотного ускладнення або унеможливлення ефективного захисту прав позивача, а також визначити, у чому полягатимуть дії, спрямовані на їх відновлення, та оцінити складність їх вчинення.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має встановити не абстрактну можливість настання несприятливих наслідків для заявника, а наявність достатньо обґрунтованих припущень, підтверджених відповідними доказами, про реальну загрозу істотного ускладнення або унеможливлення ефективного захисту його прав.

Як вбачається зі змісту заяви, необхідність застосування заходу забезпечення позову позивач пов`язує з ризиком завершення процедури закупівлі до ухвалення судового рішення, визначення переможцем іншого учасника та укладення з ним договору про закупівлю.

Водночас суд зазначає, що саме по собі існування спору щодо правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, яке стосується прав та інтересів позивача, не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Заявник повинен навести конкретні обставини, які свідчать про реальність загрози, настання якої він прагне уникнути, а також обґрунтувати, яким чином невжиття саме запитуваного заходу може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист його прав.

Разом із тим, наведені у заяві доводи щодо можливого відхилення тендерної пропозиції позивача, визначення іншого учасника переможцем та укладення договору про закупівлю самі по собі не підтверджують наявності обставин, які свідчать про неможливість або істотне ускладнення ефективного захисту прав позивача в межах цієї справи.

Зокрема, заявником не наведено достатнього обґрунтування того, які саме юридичні та фактичні наслідки для можливості поновлення його прав матиме незастосування запитуваного заходу, а також не доведено, що такі наслідки не можуть бути усунуті в межах розгляду справи та виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому, суд звертає увагу, що предметом спору є рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №8584-р/пк-пз від 14.07.2026, а також вимога про зобов`язання повторно розглянути скаргу позивача.

Отже, заявлений захід забезпечення позову має оцінюватися з огляду на його здатність забезпечити ефективність судового захисту саме щодо зазначеного предмета спору.

Саме по собі зупинення дії рішення органу оскарження не означає автоматичного скасування рішення замовника про відхилення тендерної пропозиції позивача, якщо таке рішення буде прийнято, не зумовлює автоматичного поновлення процедури закупівлі на попередньому етапі та не встановлює обов`язку замовника визначити позивача переможцем закупівлі.

Таким чином, заявником не обґрунтовано належного причинно-наслідкового зв`язку між невжиттям запитуваного заходу забезпечення позову та неможливістю ефективного захисту його прав у межах заявлених позовних вимог.

При цьому, суд не ототожнює можливість настання несприятливих наслідків у процедурі закупівлі з неможливістю ефективного судового захисту. Для застосування заходів забезпечення позову необхідно встановити, що саме невжиття відповідного заходу створює реальну загрозу істотного ускладнення або унеможливлення такого захисту.

Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 у справі №380/4273/21 звернув увагу, що суд має з`ясувати, у чому саме полягатимуть дії, спрямовані на відновлення прав позивача, оцінити складність їх вчинення та встановити, чи будуть витрати, пов`язані з таким відновленням, значними. Саме лише посилання на можливість виникнення негативних наслідків не є достатнім для застосування заходів забезпечення позову.

У цій справі заявник не навів конкретних обставин, які б свідчили, що в разі задоволення позову виконання судового рішення або поновлення його прав буде неможливим чи вимагатиме вчинення таких дій, які об`єктивно не можуть бути здійснені без попереднього зупинення дії оскаржуваного рішення.

Оцінюючи співмірність заявленого заходу забезпечення позову, суд виходить із того, що його застосування повинно забезпечувати баланс інтересів сторін та інших осіб, яких можуть стосуватися відповідні правовідносини.

Зупинення дії рішення органу оскарження у сфері публічних закупівель може впливати на правову визначеність процедури закупівлі та інтереси її інших учасників, а тому застосування такого заходу потребує належного обґрунтування його необхідності й відповідності меті забезпечення позову.

У постанові від 01.06.2022 у справі №380/4273/21 Верховний Суд роз`яснив, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від застосування заходів забезпечення позову з негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого звернувся заявник.

Натомість у заяві не наведено достатніх обґрунтувань того, що зупинення дії оскаржуваного рішення є необхідним і єдиним ефективним способом запобігання порушенню прав позивача, а також не розкрито, яким чином застосування такого заходу забезпечить фактичне поновлення його прав у разі задоволення позову.

Суд також враховує, що заходи забезпечення позову не повинні підміняти собою розгляд справи по суті, створювати для позивача переваги, які виходять за межі тимчасового судового захисту, або фактично визначати наперед результат вирішення спору.

Окремою підставою для забезпечення позову відповідно до пункту 2 частини другої статті 150 КАС України є очевидність ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Зі змісту заяви вбачається, що позивач фактично обґрунтовує необхідність зупинення дії оскаржуваного рішення незгодою з його змістом та наслідками для процедури закупівлі.

Водночас доводи щодо неправильності висновків органу оскарження, порушення порядку розгляду скарги або неналежної оцінки обставин закупівлі потребують перевірки судом під час розгляду справи по суті та дослідження відповідних доказів.

Сам по собі факт оскарження рішення суб`єкта владних повноважень не свідчить про очевидність ознак його протиправності.

У постанові від 01.06.2022 у справі №380/4273/21 Верховний Суд зазначив, що факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про очевидну протиправність такого рішення. Наявність відповідних ознак має випливати з конкретних обставин та матеріалів, досліджених судом на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

За результатами оцінки доводів заявника та наявних матеріалів суд дійшов висновку, що останнім не наведено обставин і не надано доказів, які б свідчили про очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача, що в сукупності могло б бути підставою для застосування заявленого заходу забезпечення позову.

При цьому, наведений висновок не є оцінкою законності рішення Антимонопольного комітету України по суті спору та не визначає результату розгляду позовних вимог.

Таким чином, за результатами розгляду заяви суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності достатніх фактичних та правових підстав для застосування заходу забезпечення позову, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 151 КАС України.

Зокрема, заявником не підтверджено належними доказами існування реальної загрози істотного ускладнення або унеможливлення ефективного захисту чи поновлення його прав у разі невжиття запитуваного заходу, не обґрунтовано здатності такого заходу забезпечити ефективність майбутнього судового рішення, а також не наведено обставин, які б свідчили про очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення в розумінні пункту 2 частини другої статті 150 КАС України.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №320/32607/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі.Сі.Томс енд Ко» до Антимонопольного комітету України, третя особа: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Колеснікова І.С.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
17.08.2026 Ухвала № 139024118 Київський окружний адміністративний суд
17.08.2026 Ухвала № 139024116 Київський окружний адміністративний суд