Справа № 465/1896/26 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.
Провадження № 22-ц/811/3332/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Савуляк Р.В., Цяцяка Р.П.,
секретаря: Якимчук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Забари Богдана Івановича на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2026 року у справі за клопотанням представника відповідача Громадської організації "Львівська група" адвоката Воробйова Є.Л., про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Громадської організації "Львівська група", про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, її спростування та видалення, відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
в провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Львівська група", про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, її спростування та видалення, відшкодування моральної шкоди.
Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2026 року клопотання представника відповідача Громадської організації "Львівська група" адвоката Воробйова Є.Л. - задоволено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Громадської організації "Львівська група", про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, її спростування та видалення, відшкодування моральної шкоди - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Забара Богдан Іванович подав апеляційну скаргу,
Покликається на те, що надмірний формалізм суду створив штучні перешкоди для участі представника позивача у засіданнях. Апарат суду не повідомив адвоката про причини непідключення до відеоконференції 29.07.2026 та про дату наступного засідання.
Стверджує, що суддя не надсилав судові повістки ні рекомендованим листом, ні до електронного кабінету в системі «Електронний суд». Виклик здійснювався лише через SMS/месенджер. Згідно з Порядком ДСА України № 28 та практикою Верховного Суду (постанова від 16.10.2024 у справі № 758/11388/20), таке повідомлення є належним лише за наявності письмової або електронної заяви учасника про згоду на SMS-виклики, якої в матеріалах справи немає.
Також звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі суд врахував лише особисту неявку позивача ОСОБА_1 , повністю проігнорувавши активну участь його адвоката Забари Б.І., через якого реалізовувалися процесуальні права. Неможливість участі адвоката у засіданнях стала наслідком дій самого суду (відмови у відеоконференції), а не ухилення сторони. Позивач через представника був активним учасником процесу: подавав відповідь на відзив, заяви свідка, додаткові пояснення, брав участь у попередніх засіданнях за попереднього складу суду (судді Баран О.І.).
Просить ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2026 року про
залишення без розгляду позовної заяви - скасувати повністю, направити справу до Франківського районного суду м. Львова для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в судове засідання позивач повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином і заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, а тому наявні підстави для застосування наслідків, визначених частиною п`ятою статті 223 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції із врахуванням наступного.
Судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, в березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Громадської організації "Львівська група", про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, її спростування та видалення, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09 березня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 21 квітня 2026 року на 10:00 год.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюрою С.М. від 29 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 29.07.2026 року.
21 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача подав
клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Подано таке
клопотання було за правилами ЦПК України, у передбачені строки та із наданням
іншому учаснику справи.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 28.07.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про участь в режимі відеоконференції представнику позивача адвокату Забарі Б.І.
29 липня 2026 року розгляд справи було відкладено на 11 серпня 2026 року на 15 год. 30 хв.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2026 року клопотання представника відповідача Громадської організації "Львівська група" адвоката Воробйова Є.Л. - задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Громадської організації "Львівська група", про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, її спростування та видалення, відшкодування моральної шкоди - залишено без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, при повторній неявці сторін.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
За змістом вимог частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Тобто, у даному випадку правове значення має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача».
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15, від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц, від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18, від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21.
Повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України у спосіб, який забезпечує фіксацію повідомлення або виклику.
Згідно із частинами другою, четвертою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (частина шоста статті 128 ЦПК України).
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).
Офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України (пункт 5.8. Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) зазначено, що:
«Процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.
Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
Бажання учасника справи (фізичної особи) зазначити у скарзі (заяві) свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв`язку, та не звільняє суд обов`язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надіслання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).
Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена, та може здійснюватися як додаткова, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення відповідно до статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року у справі № 643/17028/20 (провадження № 61-17619св23) зазначено, що: «процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судової повістки: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судової повістки через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених у пункті 10 Положення про ЄСІТС, і тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Подібний за змістом висновок щодо надсилання судової кореспонденції на електронну адресу зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23). Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення судової повістки особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонене, та може здійснюватися як додаткове, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судової повістки відповідно до статті 128 ЦПК України».
В частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом частини другої статті 211, частини другої статті 223 ЦПК України, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, перешкоджає розгляду справи.
Перевіряючи явку в судове засідання учасників судового процесу, суд установлює, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з`явився, про дату, час і місце судового засідання у порядку, передбаченому цим Кодексом (частина друга статті 217 ЦПК України).
Неповідомлення судом учасників процесу про дату, час і місце судового засідання є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 28.07.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про участь в режимі відеоконференції представнику позивача адвокату Забарі Б.І.
Копію вказаної ухвали, було доставлено позивачу ОСОБА_1 в електронний кабінет 28.07.2026 року о 21 год. 14 хв. Доказів надсилання ухвали представнику ОСОБА_1 - адвокату Забарі Б.І. в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи те, що судове засідання було призначено на 29.07. 2026 року, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не виконав обов`язку щодо сприяння учаснику судового процесу в реалізації ним процесуальних прав, зокрема на участь у судовому засіданні, оскільки несвоєчасно постановив ухвалу про відмову в проведенні судового засідання в режимі відеоконференції, не зважаючи на подання заяви про таке у строк та у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України.
Аналіз змісту такої ухвали свідчить що у ній відсутнє належне мотивування підстав для відмови в задоволенні згаданої заяви.
Наведені вище дії суду мали своїм наслідком порушення права позивача та його представника на участь у судовому засіданні, що у своїй сукупності свідчить про неналежне повідомлення позивача про час та місце проведення судового засідання 29 липня 2026 року, а відтак відсутня
Таким чином, в суду першої інстанції не було процесуальних підстав залишати позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача та його представника про судове засідання на 29.07.2026 року.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не з`ясував причини неявки позивача та його представника, а тому дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторної (другої поспіль) неявки позивача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції поклав в основу
свого висновку виключно факт неявки позивача ОСОБА_1 . При цьому в
оскаржуваній ухвалі немає жодної згадки про представника позивача та про його процесуальну поведінку, хоча саме через представника позивач реалізовував свої
процесуальні права.
Відповідно до ст. 58, 60 ЦПК України сторона має право брати участь у справі
особисто або через представника. Позивач ОСОБА_1 реалізовував свої процесуальні права саме через представника адвоката Забару Б.І., який був повноцінним учасником судового розгляду.
Крім позовної заяви, позивачем було подано відповідь на відзив відповідача, відповіді у формі заяви свідка від позивача, повторну заяву у формі заяви свідка від позивача, додаткові пояснення до позовної заяви тощо.
Саме представник позивача брав участь у судових засіданнях в режимі
відеоконференції, а на призначені судові засідання завчасно та у передбачені строки
подавав клопотання про участь у режимі відеоконференції.
Тобто сторона позивача не усувалася від участі у справі, а навпаки, вживала всіх залежних від неї заходів для участі у розгляді справи.
За наведених обставин суд першої інстанції не дотримався обов`язкових умов для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання, а саме його належне повідомлення про дату, час і місце такого засідання.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Отже, висновки суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Громадської організації "Львівська група", про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, її спростування та видалення, відшкодування моральної шкоди, ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень законодавства та неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не може вважатися законним та обґрунтованим.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, відсутні підстави для розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Забари Богдана Івановича - задовольнити.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 12.11.2026 року.
Головуючий: О.М. Ванівський
Судді: Р.В. Савуляк
Р.П. Цяцяк