Судові рішення

Рішення № 141476873 у справі № 320/56429/24 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 320/56429/24 (категорія «Зупинення, відмова в реєстрації податкових накладних»). Суд: Київський окружний адміністративний суд, суддя Лисенко В.І.

Справа№ 320/56429/24
СудКиївський окружний адміністративний суд
СуддяЛисенко В.І.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗупинення, відмова в реєстрації податкових накладних
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141476873

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 року м. Київ №320/56429/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІПЛАЙНЗ" до Головного управління ДПС у м. Києві , Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "КВІПЛАЙНЗ" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві , Державної податкової служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.06.2024 №11290247/44691941 комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві - про відмову у реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 30.01.2024 №13, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «КВІПЛАЙНЗ»;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.01.2024 №13, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «КВІПЛАЙНЗ», датою її фактичного подання;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.06.2024 №11290246/44691941 комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві - про відмову у реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 30.04.2024 №24, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «КВІПЛАЙНЗ»;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.04.2024 № 24, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «КВІПЛАЙНЗ», датою її фактичного подання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що здійснює реальну господарську діяльність, а операції з придбання та подальшого продажу товару підтверджуються належними первинними документами, зокрема договорами, специфікаціями, інвойсом, платіжними інструкціями, банківськими виписками, митною декларацією, товарно-транспортними накладними та актами наданих послуг. Позивач наголошує, що придбаний товар був фактично поставлений та реалізований покупцеві, а його господарська діяльність забезпечена необхідною матеріально-технічною базою. Позивач стверджує, що на виконання вимог контролюючого органу подав письмові пояснення та додаткові документи щодо господарських операцій, однак відповідачі безпідставно відмовили у реєстрації податкових накладних № 13 від 30.01.2024 та № 24 від 30.04.2024. При цьому підставою для відмови фактично стало ненадання загальної оборотно-сальдової відомості та відомостей аналітичного обліку за окремими субрахунками, які, на думку позивача, не є необхідними для підтвердження реальності саме спірних господарських операцій. На переконання позивача, подані ним документи були достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних, тоді як відповідачі не обґрунтували, яким чином ненадання запитуваних відомостей могло вплинути на підтвердження факту здійснення господарських операцій. Позивач також зазначає, що рішення за результатами адміністративного оскарження не містять належної оцінки його доводів та поданих документів. З огляду на викладене позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та необґрунтованими, такими, що порушують його права та законні інтереси, у зв`язку з чим просить їх скасувати та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних прийняті з дотриманням вимог Податкового кодексу України, Порядку № 1165 та Порядку № 520. Відповідач вказує, що подані позивачем документи не підтверджували в повному обсязі інформацію, зазначену в податкових накладних, а надані пояснення та документи не усунули виявлених під час моніторингу ризиків. Зокрема, позивач не надав запитуваних документів бухгалтерського обліку, а саме загальної оборотно-сальдової відомості за 2023- 2024 роки та ОСВ аналітичного обліку за окремими субрахунками. На думку відповідача, такі документи були необхідними для підтвердження придбання, наявності та руху товару, відображеного у спірних податкових накладних. Відтак відповідач вважає, що комісія регіонального рівня правомірно відмовила в їх реєстрації, оскільки позивач не надав усіх необхідних документів.

Державна податкова служба України у відзиві також заперечує проти задоволення позову, посилаючись на правомірність процедури зупинення реєстрації податкових накладних та прийняття рішень про відмову в їх реєстрації. Відповідач зазначає, що платник податку зобов`язаний подавати документи, передбачені Порядком № 520, для підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних, а їх ненадання або часткове надання є підставою для відмови в реєстрації. Також відповідач посилається на відсутність підстав для втручання суду в дискреційні повноваження контролюючого органу та просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІПЛАЙНЗ» зареєстроване як юридична особа та здійснює господарську діяльність, зокрема у сфері оптової торгівлі залізними виробами, ремонту і технічного обслуговування машин та устаткування.

08.11.2022 між ТОВ «КВІПЛАЙНЗ» та компанією TRADE EXIM GROUP Sp. Z o.o. (Польща) укладено Контракт № 1 на поставку товару. Додатковою угодою № 32 від 08.05.2024 до контракту погоджено технічну специфікацію № 32 на товар загальною вартістю 18 506,70 євро.

На виконання зазначеного контракту 08.05.2024 компанією TRADE EXIM GROUP Sp. Z o.o. виставлено інвойс № 04226-24/08052024 на суму 18 506,70 євро. 17.05.2024 ТОВ «КВІПЛАЙНЗ» здійснило оплату товару на зазначену суму. 13.05.2024 оформлено митну декларацію № 24UA205140032161U4, а 08.05.2024 - міжнародну товарно-транспортну накладну CMR 3004024L.

09.01.2023 між ТОВ «КВІПЛАЙНЗ» та ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» укладено договір поставки № 0314742. Специфікацією № 1 від 30.01.2024 до цього договору передбачено поставку товару на загальну суму 985 780,19 грн (еквівалент 24 091,31 євро). На виконання договору ТОВ «КВІПЛАЙНЗ» здійснило на користь покупця поставку товару, що оформлено видатковою накладною № 29 від 16.05.2024 та товарно-транспортною накладною № Р-29 від 16.05.2024.

За результатами здійснення зазначених господарських операцій ТОВ «КВІПЛАЙНЗ» склало податкові накладні: від 30.01.2024 № 13 на суму 492 890,10 грн; від 30.04.2024 № 24 на суму 510 126,22 грн.

Зазначені податкові накладні подані позивачем на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних. За результатами автоматизованого моніторингу їх реєстрацію було зупинено, про що позивачу направлено відповідні квитанції від 12.02.2024 щодо податкової накладної № 13 та від 03.05.2024 щодо податкової накладної № 24.

11.06.2024 позивач подав до контролюючого органу письмові пояснення № 18-11.06/24 щодо господарських операцій та документи на підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних.

17.06.2024 комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві позивачу направлено повідомлення № 11244557/44691941 щодо податкової накладної від 30.01.2024 № 13 та № 11244555/44691941 щодо податкової накладної від 30.04.2024 № 24 про необхідність надання додаткових пояснень та документів. У повідомленнях, зокрема, запитувались штатний розпис, накази про призначення працівників, відомості про нарахування заробітної плати та загальна оборотно-сальдова відомість за 2023- 2024 роки, а також відомості аналітичного обліку за окремими субрахунками.

18.06.2024 позивач подав додаткові пояснення № 20-18.06/24 та документи на виконання зазначених повідомлень.

24.06.2024 комісією Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення: № 11290247/44691941 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.01.2024 № 13; № 11290246/44691941 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.04.2024 № 24.

Підставою для відмови в обох рішеннях зазначено ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, зокрема загальної оборотно-сальдової відомості за 2023- 2024 роки та відомостей аналітичного обліку за субрахунками 2, 3, 4, 6, 7, 9 класів рахунків.

Позивач оскаржив зазначені рішення в адміністративному порядку, подавши скарги до Державної податкової служби України 03.07.2024.

10.07.2024 Державною податковою службою України прийнято рішення № 42980/44691941/2 та № 42983/44691941/2, якими скарги позивача залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня - без змін.

Не погоджуючись із рішеннями про відмову в реєстрації податкових накладних, ТОВ «КВІПЛАЙНЗ» звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З 1 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зокрема цим Порядком визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1), повноваження комісії контролюючого органу, яка приймає рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, порядок прийняття рішення комісією тощо.

Згідно з п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Критерії ризиковості здійснення операцій визначено у додатку 3 до Порядку № 1165.

Зокрема, пунктом 1 додатку 3 до Порядку № 1165 віднесено до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

При цьому, зупинення реєстрації ПН/РК за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Таким чином, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях.

Натомість, як встановлено судом, надіслані позивачу квитанції містять вимогу щодо надання пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №520), яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2. Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Пунктом 3 Порядку №520 визначено, що комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Згідно з п.4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

За приписами п.5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з п.6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Пунктом 7 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 9-13 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За приписами п. 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіна від 12.12.2019 № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 13 Порядку № 520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20, від 20 січня 2022 року у справі № 140/4162/21 дійшов висновку, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку № 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем складено та подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 30.01.2024 № 13 та від 30.04.2024 № 24.

ГУ ДПС у м. Києві за результатами проведеного моніторингу зупинило реєстрацію зазначених податкових накладних у зв`язку з відповідністю операцій пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропонувало позивачу надати пояснення і копії документів, достатніх для прийняття рішення про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З наявних в матеріалах справи квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної убачається, що такі містять вимогу про надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення.

Суд зазначає, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не відповідає вимогам, що встановлені до неї пунктом 11 Порядку № 1165 в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (їх) зупинено реєстрацію податкової накладної в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. А також, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. Проте, у квитанції не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 23 лютого 2023 року у справі № 420/9924/20, від 27 січня 2022 року (справа № 380/2365/21), від 18 червня 2019 року (справа № 0740/804/18), від 23 жовтня 2018 року (справа № 822/1817/1).

На підтвердження здійснення господарських операцій, за наслідками яких позивачем складено та подано на реєстрацію податкові накладні від 30.01.2024 № 13 та від 30.04.2024 № 24, позивачем 11.06.2024 подано до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів щодо відповідних господарських операцій.

Після отримання повідомлень контролюючого органу від 17.06.2024 про необхідність надання додаткових пояснень та документів позивач 18.06.2024 подав додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних.

Таким чином суд встановив, що позивачем виконано вимоги контролюючого органу та надано відповідні пояснення, до яких долучено копії наявних документів, що підтверджують проведення господарських операцій.

Проте за результатами розгляду поданих позивачем пояснень та документів комісією ГУ ДПС у м. Києві 24.06.2024 прийнято рішення № 11290247/44691941 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.01.2024 № 13 та № 11290246/44691941 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.04.2024 № 24.

Підставою для відмови в реєстрації спірних податкових накладних контролюючим органом зазначено ненадання/часткове надання платником податку додаткових письмових пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних. Зокрема, у рішеннях про відмову зазначено про ненадання загальної оборотно-сальдової відомості за 2023- 2024 роки та відомостей аналітичного обліку за окремими субрахунками 2, 3, 4, 6, 7, 9 класів рахунків.

Водночас у рішеннях про відмову контролюючим органом не конкретизовано, які саме з поданих позивачем документів складені з порушенням вимог законодавства або які недоліки вони містять. Також не наведено належного обґрунтування того, чому саме ненадання зазначених бухгалтерських відомостей унеможливлює підтвердження господарських операцій, за наслідками яких складено спірні податкові накладні.

При цьому факт ненадання загальної оборотно-сальдової відомості та відомостей аналітичного обліку за окремими субрахунками не свідчить про нереальність господарських операцій, за наслідками яких складено податкові накладні від 30.01.2024 № 13 та від 30.04.2024 № 24.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження відповідних операцій позивачем подано документи щодо придбання товару у компанії TRADE EXIM GROUP Sp. z o.o., зокрема контракт, додаткову угоду, специфікацію, інвойс, платіжну інструкцію, банківську виписку, митну декларацію та міжнародну товарно-транспортну накладну, а також документи щодо подальшої поставки товару покупцеві - ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ».

Отже, під час прийняття оскаржуваних рішень контролюючий орган мав оцінити подані позивачем документи в їх сукупності та зазначити конкретні обставини, які свідчать про їх недостатність або неналежність для підтвердження відповідних господарських операцій. Саме лише посилання на ненадання окремих документів бухгалтерського обліку без належного обґрунтування їх необхідності для підтвердження спірних операцій не є достатнім мотивуванням відмови в реєстрації податкових накладних.

Наведене контролюючим органом посилання має загальний характер і не є достатнім самостійним обґрунтуванням правомірності відмови в реєстрації спірних податкових накладних, оскільки не містить конкретних фактів, які б спростовували реальність відповідних господарських операцій або свідчили про невідповідність поданих позивачем документів вимогам законодавства.

Відтак, всупереч визначених у рішеннях підставах відмови, податковим органом не доведено жодного порушення норм матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

При цьому, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.

З огляду на викладене, суд висновує, що позивачем надано необхідні документи, які підтверджують інформацію, зазначену у податкових накладних, та які є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію таких податкових накладних.

Суд наголошує, що дослідження факту здійснення господарських операцій, на виконання яких складено податкові накладні, є предметом документальних перевірок, обов`язком контролюючого органу при реєстрації податкових накладних є перевірка відповідності вказаних документів формі, встановленій чинним законодавством.

Таким чином, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції позивачем, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Оскаржені рішення відповідача 1 не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та спричиняють їх неоднозначне трактування, що водночас впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії спричиняє його протиправність.

Окрім того, у постановах від 12.11.2019 у справі №816/2183/18, від 21.05.2019 у справі №940/1240/18, від 18.02.2020 у справі №360/1776/19, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19, від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а та низки інших суд касаційної інстанції наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

У межах спірних правовідносин, суд звертає увагу на той факт, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Предметом розгляду, у даному випадку, є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій.

Слід звернути увагу, що при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. А тому, суд за результатами розгляду справи не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

У зв`язку з викладеними обставинами, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, зважаючи на наявність у позивача передбачених чинним законодавством документів, необхідних для складання податкових накладних та беручи до уваги, що реальність господарської операції може бути перевірена контролюючим органом під час проведення перевірки платника податків, суд дійшов висновку, що у ГУ ДПС були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а тому рішення комісії ГУ ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації, прийняті відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, тобто необґрунтовано, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

У зв`язку з викладеним, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.06.2024 № 11290247/44691941 та № 11290246/44691941 про відмову в реєстрації податкових накладних від 30.01.2024 № 13 та від 30.04.2024 № 24 відповідно.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 30.01.2024 № 13 та від 30.04.2024 № 24 датами їх фактичного подання на реєстрацію, суд зазначає таке.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 №7 Про судове рішення в адміністративній справі зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановленні у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Згідно з пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

У зв`язку з викладеним податкові накладні від 30.01.2024 № 13 та від 30.04.2024 № 24 підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх фактичного подання на реєстрацію.

Таким чином, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав та інтересів позивача, а також забезпечення остаточного вирішення спору між сторонами, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 30.01.2024 № 13 та від 30.04.2024 № 24 датами їх фактичного подання на реєстрацію.

Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 30.08.2024 №355.

Відтак, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 6056,00 грн належить стягнути на його користь з Головного управління ДПС у м. Києві, оскільки саме Комісією регіонального рівня прийнято оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.06.2024 №11290247/44691941 комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві - про відмову у реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 30.01.2024 №13, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «КВІПЛАЙНЗ».

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.01.2024 №13, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «КВІПЛАЙНЗ», датою її фактичного подання.

Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.06.2024 №11290246/44691941 комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві - про відмову у реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 30.04.2024 №24, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «КВІПЛАЙНЗ».

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.04.2024 №24, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «КВІПЛАЙНЗ», датою її фактичного подання.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІПЛАЙНЗ», (код ЄДРПОУ - 44691941; місцезнаходження: 04119, м.Київ, Сім`ї Хохлових, буд.11/2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ - ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, Шолуденка, 33/19) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.02.2025 Ухвала № 125168991 без тексту Київський окружний адміністративний суд
09.12.2024 Ухвала № 123652458 без тексту Київський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 44691941. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг