Судові рішення

Рішення № 141476877 у справі № 320/12012/24 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 320/12012/24 (категорія «Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів»). Суд: Київський окружний адміністративний суд, суддя Кочанова П.В.

Справа№ 320/12012/24
СудКиївський окружний адміністративний суд
СуддяКочанова П.В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141476877

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 року № 320/12012/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс», в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко Ірини Василівни про результати перевірки законності виконавчого провадження № 725150038 від 22.09.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження позивач проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що підвідомче Дніпровському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а отже відсутні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, яке було відкрите державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Києві Київського МРУ МЮУ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/12012/24 та призначено розгляд справи провести без повідомлення учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) з урахуванням приписів статті 287 КАС України. Ухвалою залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс».

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами про доставку документів в електронному вигляді до електронного кабінету позивача та відповідача.

Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 у строк встановлений судом не подав. Також Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не надано витребувані ухвалою суду від 22.04.2024 року копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 725150038.

Третя особа правом на подання до суду письмових пояснень не скористалась.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив:

22 вересня 2023 року в рамках виконавчого провадження ВП № 72515038 начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко Іриною Василівною прийнято постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження.

У постанові начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко Ірини Василівни від 22 вересня 2023 року про результати перевірки законності виконавчого провадження ВП № 72515038 зазначено наступне:

На виконання до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» про відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника: АДРЕСА_1 . До заяви додано виконавчий напис № 160 від 08.08.2023 року, який виданий приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Козловим Н.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» суму боргу 20001000,00 грн та договір поруки № 35-П від 25.07.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Черленюх Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 274.

Згідно виконавчого напису боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

11.08.2023 року головним державним виконавцем Очеретяною Іриною Олександрівною винесено постанови: про відкриття виконавчого провадження № 72515038, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника.

23.08.2023 року головним державним виконавцем Очеретяною Іриною Олександрівною до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області направлено доручення про проведення виконавчих дій для здійснення опису нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 .

28.08.2023 року державним виконавцем здійснено опис та арешт квартири АДРЕСА_16 , про що складено постанову про опис майна від 28.08.2023 року № 72515038.

28.08.2023 року до Дніпровського ВДВС надійшла заява представника боржника ОСОБА_1 адвоката Дикий Ю.О. разом з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.08.2023 року № 344402310 щодо передачі майна стягувачу, а саме: квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , 3/4 частини квартири АДРЕСА_17 на загальну суму 19869732,78 грн.

При цьому, ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2023 року № 910/14178/22 накладено арешт на вищезазначені об`єкти нерухомого майна.

Державним виконавцем направлена вимога стягувачу ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» про надання погодження про передачу майна в рахунок погашення боргу.

ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» надана згода на передання боржником арештованого майна в рахунок погашення боргу.

Окрім цього, в межах виконавчого провадження ВП № 72515038, державним виконавцем здійснено інші виконавчі дії.

За результатами перевірки, 22.09.2023 року начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко Іриною Василівною винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження № 72515038, відповідно до якої:

- визнано дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної Ірини Олександрівни таким, що вчинені з порушенням вимог ст. 4, 26, 27, 42, 56, 61 Закону України «Про виконавче провадження» та частини третьої розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5;

- скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2023 року № 72515038 винесену головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяною Іриною Олександрівною;

- зобов`язано головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяну Ірину Олександрівну привести у відповідність до Закону України «Про виконавче провадження» матеріали виконавчого провадження № 72515038.

Зазначена постанова мотивована тим, що місцезнаходженням боржника є територія, яка не належить Дніпровському відділу державної виконавчої служби у місті Києві, а державним виконавцем на момент відкриття виконавчого провадження не було встановлено відомості про наявність на території Дніпровського району м. Києва майна боржника.

Вважаючи протиправною постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження ВП № 72515038 від 22.09.2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами статті 2 Закону № 1404-VIII, серед основних засад здійснення виконавчого провадження законодавець називає верховенство права та обов`язковість виконання рішень.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями статті 3 Закону № 1404-VIII, закріплено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За нормами статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачом та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова (ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII).

Відтак, дії начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко Ірини Василівни щодо перевірки законності виконавчого провадження правомірні.

Щодо правомірності спірної постанови.

Згідно вимог пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко Іриною Василівною під час перевірки законності виконавчого провадження відповідно до виконавчого напису № 160 від 08.08.2023, який виданий приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Козловим Н.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» суму боргу 20001000,00 грн та договір поруки № 35-П від 25.07.2023, посвідчений приватним нотаріусом Черленюх Л.В. встановлено, що боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні докази про проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , що підвідомче Дніпровському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Підсумовуючи викладене, саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Відповідні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 380/7750/20.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2021 року у справі № 380/9335/20 виснував, що висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 року у справі № 380/7750/20 є правильним та не вбачав підстав для відступлення від викладеної правової позиції.

За встановлених обставин у цій справі визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон №1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Відтак, суд приходить до висновку про правомірність постанови начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко Ірини Василівни про результати перевірки законності виконавчого провадження № 725150038 від 22.09.2023 року.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Отже, у спірних правовідносинах факт порушення права позивача у сфері публічних правовідносин не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 листопада 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
22.04.2024 Ухвала № 118525701 без тексту Київський окружний адміністративний суд
08.04.2024 Ухвала № 118267331 без тексту Київський окружний адміністративний суд