КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року № 320/41364/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- визнати постанову старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедика Богдана Ярославовича від 19.06.2024 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700,00 грн в рамках виконавчого провадження ВП № 75284019 противоправною та скасувати її.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, позивач не погоджується з накладеним відповідно до постанови у виконавчому провадженні на нього штрафом, вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року прийнято до провадження адміністративну справу № 320/41364/24 та призначено розгляд справи провести без повідомлення учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) з урахуванням приписів статті 287 КАС України.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами про доставку документів в електронному вигляді до електронного кабінету позивача та відповідача. Також копію ухвали про відкриття провадження від 10 вересня 2024 року направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, трек-номер відправлення 060[телефон приховано].
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив:
На виконанні у Голосіївському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження з примусового виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/15492/21 від 30.05.2024 року про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 за місцем проживання матері та в місцях рекреаційно-оздоровчого характеру без присутності батька до винесення судом рішення, а саме: з 15 червня 2024 року по 30 червня 2024 року, з 01 серпня 2024 року по 16 серпня 2024 року, з 15 жовтня 2024 року по 31 жовтня 2024 року, з 20 грудня 2024 року по 03 січня 2025 року, з 15 лютого 2025 року по 02 березня 2025 року, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили. Зобов`язано батька дитини ОСОБА_1 , передавати малолітню ОСОБА_3 її матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 в періоди визначеного судом часу спілкування.
17.06.2024 року старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Богданом Ярославовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75284019.
17.06.2024 року об 15:53 год. старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. складено акт державного виконавця, яким встановлено, що «виходом за адресою: АДРЕСА_1 , боржник та дитина ОСОБА_3 були відсутні, двері ніхто не відчиняв. Рішення суду не виконано».
18.06.2024 року об 16:50 год. старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. складено акт державного виконавця, яким встановлено, що «виходом за адресою: АДРЕСА_1 , боржник та дитина ОСОБА_3 були відсутні, двері ніхто не відчиняв. Рішення суду не виконано».
19.06.2024 року об 11:45 год. старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. складено акт державного виконавця, яким встановлено, що «виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Квітнева 14, боржник та донька ОСОБА_3 були відсутні. Двері ніхто не відчиняв, охорона повідомила, що їх немає».
19.06.2024 року старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Богданом Ярославовичем винесено постанову про накладення штрафу, якою встановлено, що згідно актів державного виконавця від 17.06.2024 року, 18.06.2024 року і 19.06.2024 року рішення суду не виконано, а тому за невиконання рішення суду, накладено на боржника - ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 1700,00 гривень і зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальністю за умисне невиконання рішення.
20.06.2024 року об 10:40 год. старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. складено акт державного виконавця, яким встановлено, що «виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Квітнева 14, боржник та донька ОСОБА_3 були відсутні. Двері відчинила невідома особа (жінка) та надала повідомлення (заяву) про неможливість прибути боржника для участі в проведенні виконавчих дій та про відкладення проведення виконавчих дій».
24.06.2024 року об 10:45 год. старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. складено акт державного виконавця, яким встановлено, що «державним виконавцем здійснено вихід за адресою: м. Київ, вул. Квітнева 14 з метою перевірки виконання рішення боржником надати дитину для передачі стягувачу, однак дитина відмовилась залишати батька (боржника) та спілкуватися (їхати) з матір`ю (стягувача). Додатково представником Голосіївського районного центру соціальних служб, для сім`ї дітей та молоді проведено бесіду з дитиною та вручено подарунок підготовлений матір`ю дитини (стягувач)».
27.06.2024 року об 10:40 год. старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. складено акт державного виконавця, яким встановлено, що «виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Квітнева 14 боржник та донька ОСОБА_3 були присутні на проведенні виконавчих дій, матері надано доступ на територію домогосподарства, пропонувала доньці подарунки, однак дитина відмовилась від спілкування з матір`ю та самостійно пішла до будинку».
Вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу ВП № 75284019 від 19.06.2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
Частиною 2 статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно частини 3 статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. (ч.4 ст.19 Закону №1404-VIII).
Частиною 5 статті 19 Закону №1404-VIII встановлено, що боржник зобов`язаний, серед іншого визначеного, утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення та надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно частини 8 статті 19 Закону №1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави вважати, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.
Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Верховний Суд у постанові від 20.05.2021 року у справі № 420/5465/18 зазначив, що «умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин».
Судом встановлено, що на виконанні у Голосіївському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 75284019 з примусового виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/15492/21 від 30.05.2024 року про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 за місцем проживання матері та в місцях рекреаційно-оздоровчого характеру без присутності батька до винесення судом рішення, а саме: з 15 червня 2024 року по 30 червня 2024 року, з 01 серпня 2024 року по 16 серпня 2024 року, з 15 жовтня 2024 року по 31 жовтня 2024 року, з 20 грудня 2024 року по 03 січня 2025 року, з 15 лютого 2025 року по 02 березня 2025 року, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили. Зобов`язано батька дитини ОСОБА_1 , передавати малолітню ОСОБА_3 її матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 в періоди визначеного судом часу спілкування.
Пунктом другим постанови старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедика Богдана Ярославовича про відкриття виконавчого провадження ВП № 75284019 від 17.06.2024 року встановлено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
17.06.2024 року об 15:53 год. старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. складено акт державного виконавця, яким встановлено, що «виходом за адресою: АДРЕСА_1 , боржник та дитина ОСОБА_3 були відсутні, двері ніхто не відчиняв. Рішення суду не виконано».
18.06.2024 року об 16:50 год. старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. складено акт державного виконавця, яким встановлено, що «виходом за адресою: АДРЕСА_1 , боржник та дитина ОСОБА_3 були відсутні, двері ніхто не відчиняв. Рішення суду не виконано».
19.06.2024 року об 11:45 год. старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедиком Б.Я. складено акт державного виконавця, яким встановлено, що «виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Квітнева 14, боржник та донька ОСОБА_3 були відсутні. Двері ніхто не відчиняв, охорона повідомила, що їх немає».
Згідно актів державного виконавця від 17.06.2024 року, 18.06.2024 року, 19.06.2024 року рішення суду не виконано, тому 19.06.2024 року державним виконавцем керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу.
Разом з цим, станом на 19.06.2024 року (дату винесення відповідачем оскаржуваної постанови) десятиденний строк встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2024 року для виконання рішення суду боржником не закінчився, тобто, відповідачем передчасно винесено постанову про накладення штрафу №75284019, що зумовлює необхідність її скасування.
Суд наголошує, що інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, в силу приписів частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, суд присуджує позивачу 1211,20 грн понесених витрат з оплати судового збору за рахунок коштів відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедика Богдана Ярославовича від 19.06.2024 року у ВП № 75284019 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Юлії Здановської, буд. 22/15, код ЄДРПОУ 34999976) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 листопада 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.