ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/11011/26 Справа № 211/6789/26 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги представника позивача адвоката Мотуза Олександра Володимировича та відповідача Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2026 року, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення не зазначена),-
В С Т А Н О В И В
У червні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мотуза О.В. звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»" (надалі - ПрАТ "ШУ «Покровське") про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, яку позивач оцінив в розмірі 500000,00 грн.
Позовна заява мотивована тим, що позивач з 18 червня 2007 року до 22 липня 2007 року та з 24 жовтня 2018 року до 31 січня 2025 року працював на різних посадах та в різних структурних підрозділах ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», 31 січня 2025 року його було звільнено.
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 січня 2026 року, він отримав хронічне професійне захворювання внаслідок виконання трудових обов`язків на підприємстві: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії; дифузний пневмосклероз, емфізема легень, ЛН ІІ ст.; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.).
Професійне захворювання виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування, тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та органу слуху, він виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий. Крім того, причинами виникнення професійного захворювання зазначено пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 71,9-82,2 мг/м3, при нормативному значенні 2мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни - 88,9-90% зміни. Виробничий шум - фактична величина 83,7-89 дБА при нормативному значенні 80 дБА.
Йому визначено 50% втрати працездатності та встановлено третю групу інвалідності. З огляду на професійний маршрут, умови праці та характер виконуваних робіт, він піддавався систематичному впливу небезпечних виробничих факторів, що призвело до втрати здоров`я він має скарги на задишку при незначних фізичних навантаженнях, кашель з мокротою, що важко відходить, загальну слабкість, біль в грудній клітці, періодично дискомфорт в ділянці серця на фоні стресу, серцебиття, зниження слуху, шум у вухах та періодичний біль у попереку, підвищення САТ протягом 2 років. Указане негативно позначилося на його моральному стані, завдає душевного болю та страждань, перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію, тому позивач просить задовольнити вимоги.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.
Обидві сторони оскаржили дане судове рішення.
В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Мотуз О.В. зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив факт професійного захворювання та право позивача на компенсацію моральної шкоди, однак безпідставно занизив її розмір до 150 000 грн замість заявлених 500 000 грн.
Апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки тяжкості наслідків професійного захворювання. Позивачу встановлено професійні захворювання органів дихання та слуху, 50 % втрати професійної працездатності та III групу інвалідності, а втрата здоров`я має незворотний характер.
У скарзі наголошується, що причиною захворювання стали шкідливі умови праці, зокрема багаторічний вплив виробничого пилу та шуму, показники яких перевищували нормативно допустимі рівні, а також недостатнє забезпечення працівника засобами індивідуального захисту.
Апелянт вказує, що суд не врахував повною мірою обсяг фізичних та моральних страждань позивача. Через професійне захворювання він постійно відчуває фізичний біль, проходить тривале лікування, не може вести звичний спосіб життя, зазнає психологічного дискомфорту, тривоги, страху, порушень сну та переживань, пов`язаних із незворотним погіршенням здоров`я.
Також скаржник зазначає, що внаслідок втрати працездатності істотно змінилися життєві та соціальні зв`язки позивача. Він обмежений у повсякденній діяльності, не може повноцінно проводити час із родиною, займатися активним відпочинком, а організація його життя потребує додаткових зусиль як від нього самого, так і від членів сім`ї.
Окремо наголошується, що суд не навів переконливих мотивів, чому заявлена сума 500 000 грн є завищеною, не врахував тривалий стаж роботи позивача на підприємстві відповідача та не забезпечив дотримання принципів розумності, виваженості та справедливості при визначенні розміру відшкодування.
Відзиву на апеляційну скаргу позивача, не подано.
Натомість, представник відповідача ПрАТ "ШУ «Покровське" адвокат Рабко Т.О. подала апеляційну скаргу в інтересах відповідача, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що представник відповідача вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного та всебічного дослідження обставин справи. На її думку, суд безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та не врахував усі докази, подані відповідачем.
Апелянт звертає увагу на те, що позивач протягом тривалого часу працював у відповідних виробничих умовах, був обізнаний з характером і особливостями своєї роботи, проходив періодичні медичні огляди та допускався до виконання трудових обов`язків. При цьому він не звертався до роботодавця із заявами про переведення на іншу роботу через стан здоров`я та не повідомляв про неможливість продовжувати роботу за займаною посадою. На думку скаржника, це свідчить про відсутність у роботодавця інформації щодо будь-яких медичних протипоказань для подальшої роботи позивача.
Також ОСОБА_2 зазначає, що суд не надав належної оцінки медичній документації. У скарзі наголошується, що частина захворювань та діагнозів, на які посилається позивач, не належить до професійних захворювань, а окремі медичні документи містять суперечності. У зв`язку з цим апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що всі наявні у позивача проблеми зі здоров`ям пов`язані саме з виконанням трудових обов`язків у відповідача.
Окремо у скарзі підкреслюється, що позивач працював у шкідливих умовах не лише у відповідача, а й на інших підприємствах, тому відсутні підстави покладати на підприємство повну відповідальність за наслідки професійного захворювання. На думку скаржника, суд не врахував ці обставини під час вирішення спору.
Представник відповідача також вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами ані сам факт моральних страждань у заявленому обсязі, ані причинний зв`язок між такими стражданнями та діями роботодавця. У зв`язку з цим вона стверджує, що в матеріалах справи відсутні всі необхідні елементи цивільно-правової відповідальності, які є обов`язковими для стягнення моральної шкоди.
Крім того, апелянт зазначає, що навіть у разі наявності підстав для відшкодування моральної шкоди визначений судом розмір компенсації є завищеним і не відповідає принципам розумності та справедливості. Також вона посилається на складне фінансове становище підприємства, зумовлене воєнними діями та іншими економічними чинниками.
У скарзі також оспорюються висновки суду щодо виплати моральної шкоди без утримання податків та інших обов`язкових платежів, а також правильність визначення розміру судового збору.
Відзив на апеляційну скаргу відповідача ПрАТ "ШУ «Покровське" також не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Мотуза О.В., який підтримав апеляційну скаргу позивача, просив її задовольнитит та залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, представника відповідача ПрАТ "ШУ «Покровське" адвоката Рабко Т.О., яка підтримала апеляційну скаргу відповідача та просила її задовольнити, залишивши без задоволення апеляційну скаргу позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача Мотуза О.В. підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ПрАТ "ШУ «Покровське"- залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 18 червня 2007 року до 22 липня 2007 року та з 24 жовтня 2018 року до 31 січня 2025 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», в тому числі на посаді майстра гірничого підземним з повним робочим днем у шахті.
Згідно з копією медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання від 07 листопада 2025 року № 16/217, ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії; дифузний пневмосклероз, емфізема легень, ЛН ІІ ст.; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.).
Підставою для встановлення професійного етіології хронічного бронхіту та двобічної сенсоневральної приглухуватості послужили клініко-діагностичні дані; проф. маршрут понад 15,5 років підземного стажу майстром гірничим по 31.01.2025 в умовах впливу підвищених концентрацій вуглепородного пилу із вмістом вільного SiO2 10 - 70% (11,2 - 104 мг/м3 при ГДК 2 - 10 мг/м3 протягом 88,9-90% зміни); виробничого шуму, параметри якого перевищували допустимі величини (еквівалентний рівень 81-96 дБА при ГДР - 80 дБА); згідно даних інформаційної довідки про умови праці від 22 жовтня 2025 р. динаміка та перебіг захворювань, їх розвиток під час роботи в шкідливих умовах.
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 січня 2026 року за формою П-4, професійне захворювання виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування, тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та органу слуху. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий. Пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 71,9-82,2 мг/м3, при нормативному значенні 2мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни - 88,9-90% зміни. Виробничий шум - фактична величина 83,7-89 дБА при нормативному значенні 80 дБА.
Згідно пункту 20 акту, у зв`язку з тривалою роботою ОСОБА_1 в умовах дії шкідливих виробничих факторів та тим фактом, що ПрАТ «ШУ «Покровське» через знаходження на території активних бойових дій, припинений технологічний процес з видобутку вугілля і трудові відносини з працівниками підприємства призупинені, встановити осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, комісія не має можливості.
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська», номер витягу 1391/26/142/В, номер рішення 1391/26/142/Р, позивачу з 07 листопада 2025 року визначено 50% втрати професійної працездатності та встановлено ІІІ групу інвалідності з датою переогляду 01.04.2027.
Також судом встановлено проходження позивачем стаціонарного лікування у зв`язку із наявністю у нього професійного захворювання, що підтверджується копіями виписок-епікризів із медичної картки стаціонарного хворого.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно до ч. ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 19.01.2026, професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості технологічного процесу (виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи тощо), позивач протягом тривалої дії підпадав під цих шкідливих факторів.
Отже, роботодавець ПрАТ "ШУ «Покровське", під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ "ШУ "Покровське" про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.01.2026 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.
Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомленим про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями, встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, має порушений нічний сон, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, отримав інвалідність, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ "ШУ «Покровське" норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 150 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності, із визнанням людиною з інвалідністю.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача.
Зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 55% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи, що свідчить про тяжкість та незворотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також неможливість відновлення попереднього стану.
Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль та він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманого професійного захворювання, працю в шкідливих умовах праці протягом 04 років 04 місяців на ПрАТ "ШУ «Покровське", яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 50% та його було визнано людиною з інвалідністю ІІІ групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 150 000,00 грн. до 250 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу представника позивача та залишає без задоволення апеляційну скарга відповідача ПрАТ "ШУ «Покровське".
Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача ПрАТ "ШУ «Покровське" про виключення із мотивувальної та резолютивної частини рішення визначення порядку оподаткування моральної шкоди, то вони колегією суддів не приймаються, з наступних підстав.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, чиним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Аналогічний правовий висновок викладено й у постановах Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 та від 06 січня 2025 року в справі №212/4843/24 та зазначено про те, що чиним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже, вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.
Отже, врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув суми моральної шкоду без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
При цьому, посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду колегією суддів не приймаються, оскільки вони не є релевантними до даної справи, адже, в даному випадку позивачем ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди саме без утримання податків та інших обов`язкових платежів, а тому на суд покладено обов`язок розглянути ці вимоги та надати їм правову оцінку.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ "ШУ «Покровське" на користь держави та збільшує цей розмірі з 1331,20 грн. до 2500,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з відповідача ПрАТ "ШУ «Покровське" на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 3750,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (2500,00 грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу представника позивача адвоката Мотуза Олександра Володимировича задовольнити частково.
Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2026 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 150 000 гривень до 250 000 (двохсот п`ятдесяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2026 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 1331,20 гривень до 2500,00 (дві тисячі п`ятсот гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 3750,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2026 року.
Головуючий:
Судді: