КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
13 листопада 2026 року 320/43284/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Крилова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТА Україна» про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТА Україна» про забезпечення позову до подання позовної заяви у якій просить суд забезпечити позов ТОВ «СОТА Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 30.10.2026 року № 7165-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СОТА УУРАЇНА» до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ «СОТА Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування зазначеного наказу в частині періоду перевірки.
У поданій заяві позивач стверджує про намір звернутися до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу № 7165-п в частині визначення строків перевірки за період з 01.01.2019 по 30.09.2026.
Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 30.10.2026 року № 7165-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СОТА УКРАЇНА», на думку позивача, є протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.
Позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу № 7165-п призведе до того, що перевірка буде розпочата та проведена за протиправний 7-річний період, права позивача будуть безповоротно порушені, а відновлення стану, який існував до порушення права, стане неможливим. Вважає, що застосування таких заходів забезпечення позову відповідає критеріям ч. 2 ст. 150 КАС України.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що у задоволенні даної заяви слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного положення КАС України, розгляд заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову можливими негативними наслідками. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу № 7165-п призведе до того, що перевірка буде розпочата та проведена за протиправний 7-річний період, права позивача будуть безповоротно порушені, а відновлення стану, який існував до порушення права, стане неможливим.
На переконання суду, можливі негативні наслідки, про які зазначає позивач у своїй заяві, та які можливо настануть у майбутньому не може свідчити про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТА Україна» про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Крилова М.М.