ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8199/26 Справа № 185/2546/25 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
УХВАЛА
11 листопада 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі №185/2546/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Головіна В.О., -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 492482,60 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 грн., судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
12 травня 2026 року представник відповідача адвокат Олійник М.Б. направив до суду клопотання про зупинення провадження у цивільній справі № 185/2546/25, до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року у задоволенні клопотання представник відповідача адвоката Олійника М.Б. про зупинення провадження відмовлено.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму вартості матеріального збитку в розмірі 492482,60 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн. та витрати на судовий збір 2422,40 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з грубим порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та таким, що прямо суперечить усталеній практиці Верховного Суду. Також в апеляційній скарзі викладені заперечення на ухвалу суду від 12 травня 2026 року про відмову у зупиненні провадження у справі.
Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
11 листопада 2026 року до Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі з тих підстав, що відповідач ОСОБА_1 на даний час є військовослужбовцем Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) та безпосередньо виконує бойові завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності України на лінії бойового зіткнення (ЛБЗ). Однак, відповідач ОСОБА_1 бажає брати особисту участь у судових засіданнях, особисто надавати пояснення по суті позову та обставин ДТП, а також реалізовувати свої процесуальні права в повному обсязі. Однак, у зв`язку з перебуванням на передовій (ЛБЗ), постійним виконанням бойових наказів та відсутністю стабільного зв`язку, він фізично позбавлений такої можливості (в тому числі й шляхом участі в режимі відеоконференції).
Вивчивши клопотання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
У зв`язку з військовою агресією проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України).
Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).
Для тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України маємо застосовувати телеологічне (цільове) тлумачення. Тобто визначити, якою була мета законодавця у запровадженні цього припису.
Є зрозумілим, що мета законодавця у формулюванні такої конструкції була в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини від ворога, - військовослужбовців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.
За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.
Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.
Ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Відповідно до довідки від 07 травня 2026 року за №4732, виданої т.в.о. начальника відділення кадрової роботи секції персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, молодший сержант ОСОБА_4 дійсно проходить службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання - 1-го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 28 червня 2023 року по теперішній час.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_4 з 28 червня 2023 року призваний на військову службу під час мобілізації, яку проходить у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, бажає особисто приймати участь у розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_4 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Керуючись статтями 251, 253, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі - задовольнити.
Зупинити провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року у справі №185/2546/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст ухвали суду складено 11.11.2026 року.
Головуючий суддя О.В.Агєєв