КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
13 листопада 2026 року м. Київ № 460/19380/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Крилова М.М., ознайомившись з позовної заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправну бездіяльність Відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті Позивачу грошового забезпечення (щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за період з 05 липня 2024 року по 31 січня 2026 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на 01 січня 2025 року, на 01 січня 2026 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року.
- зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь Позивача грошове забезпечення (щомісячні основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 05 липня 2024 року по 31 січня 2026 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на 01 січня 2025 року, на 01 січня 2026 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року.
- визнати протиправну бездіяльність Відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті Позивачу грошової допомоги на оздоровлення за період з 2024 року по 2026 рік включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на 01 січня 2025 року, на 01 січня 2026 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року.
- зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь Позивача грошову допомогу на оздоровлення за період з 2024 року по 2026 рік включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, 01 січня 2026 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року.
- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 05 липня 2024 року по день фактичної виплати грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2026 року адміністративну справу №460/19380/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій - передати за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 460/19380/26 передано на розгляд судді Криловій М.М.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленими ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Розглянувши позовну заяву, суддя вважає, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У тексті позовної заяви представник позивача заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду.
На обґрунтування клопотання представник позивача зазначає, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Представник позивача посилається на постанову Верховного Суду від 21 березня 2025 року по справі №460/21394/23 та зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Зі змісту наданих матеріалів вбачається, що позивач, вважаючи, що за період з 05 липня 2026 року по 31 січня 2026 грошове забезпечення та грошова допомога на оздоровлення було виплачено в неналежному розмірі, 15.10.2026 року звернувся до суду з цим позовом.
При цьому, правове регулювання строків звернення до суду у спорах щодо виплати грошового забезпечення після 19.07.2022 року визначене ст. 233 КЗпП України у редакції Закону України №2352-ІХ.
Правові висновки щодо застосування цієї норми викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 та від 25.06.2026 у справі №520/25416/25.
Верховний Суд зазначив, що грошовий атестат, який містить відомості про суми, нараховані та виплачені працівникові (військовослужбовцю) при звільненні, за своєю правовою природою є письмовим повідомленням у розумінні частини другої статті 233 КЗпП України, а тому саме з моменту його отримання пов`язується початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.
При цьому Верховний Суд звернув увагу, що тримісячний строк включає також і період, протягом якого особа вживає заходів для отримання додаткової інформації, необхідної для звернення до суду. Отже, отримання особою відповіді на подальший інформаційний запит саме по собі не породжує нового самостійного тримісячного строку звернення до суду.
У постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25 суд відхилив доводи позивача про те, що відсутність у документі, який містить відомості про проведений при звільненні розрахунок, інформації щодо застосованого прожиткового мінімуму, тарифного розряду та тарифного коефіцієнта перешкоджає початку перебігу строку звернення до суду. Верховний Суд виходив із того, що відсутність такої деталізації не надає особі можливості необмежений час не вчиняти дій для захисту свого права, а згодом пов`язувати початок нового тримісячного строку з отриманням відповіді на додатковий запит.
Таким чином, відсутність у наданих позивачу при звільненні з військової служби документах окремого зазначення конкретного розміру прожиткового мінімуму або детального алгоритму обчислення кожної виплати не перешкоджала позивачу, маючи відомості про фактично нараховані суми, тарифний розряд та нормативну підставу їх обчислення, перевірити правильність розрахунку або своєчасно звернутися за додатковою інформацією та до суду.
Водночас особа, яка звертається до суду після спливу встановленого законом строку, повинна довести існування об`єктивних, непереборних обставин, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду або своєчасному вчиненню дій щодо отримання необхідної інформації.
В контексті наведеного суд враховує те, що позивач звільнений з військової служби з Військової частини НОМЕР_1 31.01.2026 року, а до суду звернувся 15.10.2026, тобто з пропуском строку звернення передбаченого ч.2 ст. 233 КЗпП України.
Тобто, з сукупного аналізу матеріалів позовної заяви та з урахуванням встановлених законодавством приписів щодо строку звернення до суду вбачається, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом щодо вказаних позовних вимог.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суддя зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Отже, суд дійшов висновку, що станом на момент звернення до суду, позивачу було відомо про неправильне нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення.
Тому тримісячний строк, встановлений частиною другою статті 233 КЗпП України, позивач пропустив.
Наведені представником позивача причини пропуску строку суд визнає неповажними.
Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2026 року у справі №400/9994/25 зазначив, що обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Також, суд не бере до уваги посилання представника позивача, що останнім, з метою уточнення нарахувань грошового забезпечення позивачу, був направленний адвокатський запит до відповідача, оскільки в матеріалах справи такий запит відсутній та докази його направлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Оскільки позов у частині вимог за період 05.07.2024 року по 31.01.2026 року подано після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України, позовну заяву слід залишити без руху.
Позивач має право протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення та доказами на їх підтвердження.
Керуючись ст.122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя -
У Х В А Л И В:
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення та доказами на їх підтвердження.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Крилова М.М.