КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про забезпечення позову
13 листопада 2026 року № 320/43203/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла справа № 320/43203/26 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до ГУ ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС в м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР).
Разом з позовною заявою у справі № 320/43203/26 до суду від Позивача надійшла заява про забезпечення позову, згідно із вимогами якої, ФОП ОСОБА_1 просить суд зупинити стягнення у виконавчих провадженнях № 82240510 на підставі вимоги ГУ ДПС у м. Києві № Ф-53468 від 12.06.2026 щодо стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 288 952, 28 грн та № 82342891 на підставі вимоги ГУ ДПС у м. Києві № Ф-5849370-2615У від 04.08.2026 року щодо стягнення боргу зі сплати ЄСВ у розмірі 329 145,23 грн. до набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/43203/26.
Аргументи Позивача, викладені ним у заяві про забезпечення позову, зводяться до наступного:
1) зазначені у заяві суми грошових коштів у формі податкового боргу є предметом розгляду справи № 320/43203/26 і їх стягнення до вирішення судом питання законності/правомірності як нарахованої величини самого податкового боргу, так і порядку стягнення вказаних сум податкового боргу із Позивача, призведе до неможливості виконання ряду договірних зобов`язань Позивача перед його певними контрагентами та, як наслідок, до фактичної зупинки господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 ;
2) у разі визнання вимог ГУ ДПС у м. Києві протиправними та задоволення позовної заяви ФОП ОСОБА_1 в рамках справи № 320/43203/26, для Позивача повернення примусово стягнутих коштів потребуватиме надмірних зусиль і додаткових матеріальних витрат.
Розглянувши подану ФОП ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову в рамках справи № 320/43203/26, суд дійшов таких висновків.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, серед іншого, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Системно-логічний та лінгвістичний аналіз положень ч. 2 ст. 150, другого речення ч. 2 ст. 151 КАС України, здійснений через призму положень ч. 1 ст. 9, п. 3 ч. 1 ст. 152 КАС України свідчить, що правовий інститут забезпечення позовної заяви застосовується при наявності нижченаведених імперативно-предикатних елементів, тягар обґрунтування яких у заяві про забезпечення покладено саме на Позивача:
1) істотна неможливість або істотне ускладнення виконання відповідного судового рішення, наслідком чого буде порушення фундаментального принципу ефективного захисту/відновлення порушених прав Позивача;
2) явно/очевидно протиправний характер оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень.
Тобто, інкорпорована у вказані вище статті КАС України правова конструкція забезпечення вимог позивача до вирішення відповідного спору по суті, застосовується судом тоді і тільки тоді, якщо Позивач зможе обґрунтувати перед судом в тексті заяви про забезпечення позову наявність саме 1) істотної неможливості подальшого ефективного відновлення його прав або 2) явно протиправний характер оскаржуваного рішення.
Саме доведення критеріїв у формі 1) істотності або 2) очевидної протиправності, які, за своєю юридичною екзистенцією є процесуальними фільтрами у питанні санкціонування судом правового механізму забезпечення позову, є ключовим для Позивача.
При цьому сам суд, повинен здійснювати розгляд вимог Позивача за заявою про забезпечення позову через призму балансу інтересів відповідних сторін.
Крім того, суд звертає увагу, що сам по собі факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, яке потенційно може вплинути на права та інтереси Позивача, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Наявність реальної загрози порушення прав, а також ризиків, пов`язаних із виконанням майбутнього судового рішення, має бути підтверджена 1) належними та 2) допустимими доказами (постанова КАС ВС від 05.06.2026 у справі № 320/59059/24; постанова ОП КАС ВС від 24.01.2024 у справі № 140/1568/23).
З точки зору адміністративного процесу, Позивач не просто повинен заявити вимогу, проте навести відповідне обґрунтування такої вимоги та підтвердити таке обґрунтування відповідними доказами, які відповідають критеріям належності та допустимості. В цьому і полягає тягар доведення, який покладено ч. 1 ст. 9 КАС України на Позивача.
Аналізуючи аргументи Позивача через призму вище наведеного, суд відмічає таке.
У тексті заяви про забезпечення, ФОП ОСОБА_1 , фактично, посилається тільки на критерій істотного ускладнення подальшого відновлення його права у разі задоволення його позову.
Тобто, критерій явно/очевидно протиправного характеру оскаржуваного ним у справі № 320/43203/26 рішення ГУ ДРПС у м. Києві, у тексті заяви про забезпечення Позивачем не застосовується та не обґрунтовується.
По-друге, враховуючи специфічність заявлених ФОП ОСОБА_1 обставин, а саме - накладення за заявами ГУ ДПС у м. Києві Державною виконавчою службою арештів на рахунки Позивача з метою стягнення заборгованості із сплати ЄСВ, суд погоджується із реальністю ризиків того, що у разі ухвалення судом за наслідками розгляду справи № 320/43203/26 рішення на користь Позивача, останній може опинитись у ситуації, при якій наявність юридичних підстав для поновлення його прав нівелюється фізичною неможливістю такого поновлення.
Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість самого позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (постанова КАС ВС від 05.02.2026 у справі № 320/59059/24).
Разом з тим, суд бере до увагу той аспект, що стягнуті із Позивача кошти у формі заборгованості за ЄСВ до вирішення справи № 320/43203/26 по суті, будуть направлені ГУ ДПС у м. Києві у Державний бюджет України, що робить їх фізичне повернення, особливо враховуючи військовий стан та пріоритизацію направлення податкових надходжень на потреби національної оборони, після отримання судового рішення практично не можливим.
Тобто, на даному етапі наявна колізійна ситуація, коли суд повинен забезпечити ефективний судовий захист прав та інтересів Позивача при одночасній неможливості гарантувати у майбутньому прикладну реалізацію такого забезпечення у формі повернення відповідних коштів (якщо суд прийде до відповідних висновків в цій частині).
Додатково суд бере до уваги той факт, що забезпечення, про яке заявляє Позивач, не знімає вже накладені арешти та не впливає на можливість ГУ ДПС у м. Києві, у разі ухвалення рішення на його користь, стягнути відповідні кошти.
Забезпечення, про яке подано заяву Позивачем, стосується виключно неможливості списання коштів в рамках виконавчого провадження.
Однак, ці кошти залишаться під арештом і ні Позивач, ні ГУ ДПС в м. Києві не будуть мати до них доступу до моменту вирішення справи 320/43203/26 по суті, що надасть можливість забезпечити саме в прикладній площині ефективний правовий захист як майнових інтересів ФОП ОСОБА_1 , так і законних вимог ГУ ДПС у м. Києві.
Що ж стосується аргументів Позивача про вплив дій ГУ ДПС у м. Києві в частині стягнення податкового боргу на його господарську діяльність, суд не приймає їх до уваги які такі, що виходять за рамки питання забезпечення позовної заяви.
Згідно чинного законодавства України, господарська діяльність, за самою своєю екзистенцією є ризиковою діяльністю і саме на суб`єкта господарювання покладено обов`язок виконання всіх податкових зобов`язань, які є безумовними в частині їх виникнення.
Разом з тим, вплив таких податкових зобов`язань на господарську діяльність Позивача повинен оцінюватись через призму економічно-податкових критеріїв і входить у предмет розгляду саме питання щодо правомірності нарахованого податкового боргу Позивача і не стосується питання ефективного відновлення його порушених прав у майбутньому в розрізі забезпечення позову.
Враховуючи вище викладене, керуючи положеннями ст. ст. 9, 150-154 КАС України, суд
у х в а л и в:
Задовольнити заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Зупинити стягнення у виконавчих провадженнях № 82240510 на підставі вимоги ГУ ДПС у м. Києві № Ф-53468 від 12.06.2026 щодо стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 288 952, 28 грн та № 82342891 на підставі вимоги ГУ ДПС у м. Києві № Ф-5849370-2615У від 04.08.2026 року щодо стягнення боргу зі сплати ЄСВ у розмірі 329 145,23 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/43203/26.
Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 13 листопада 2029 року.
Стягувач: Головне управління ДПС у м. Києві (Код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).
Боржник: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 13.11.2026
Суддя Буряк І.В.