Судові рішення

Ухвала № 141477129 у справі № 340/6563/26 від 13.11.2026

Ухвала від 13.11.2026 в адміністративній справі № 340/6563/26 (категорія «Проходження служби»). Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд, суддя О.В. КРАВЧУК.

Справа№ 340/6563/26
СудКіровоградський окружний адміністративний суд
СуддяО.В. КРАВЧУК
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяПроходження служби
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141477129

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження

13 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6563/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Кропивницького апеляційного суду про закриття провадження у справі та заяву представника позивача про стягнення судових витрат в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Кропивницького апеляційного суду (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, проспект Європейський, буд. 2, код ЄДРПОУ 42265404)

про визнання протиправними дій, стягнення суддівської винагороди та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника - адвоката Флоренка Олексія Юрійовича звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кропивницького апеляційного суду (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за період з 01.08.2026 року по 31.08.2026 року без урахування змін, внесених Законом України від 09.06.2026 року № 4905-IX, щодо обчислення базового розміру посадового окладу судді виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 328 грн, стягнути з відповідача на свою користь недоплачену суддівську винагороду за вказаний період у розмірі 111 259,50 грн та зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що з 25.06.2026 року базовий розмір посадового окладу судді підлягає обчисленню відповідно до змін, внесених Законом України від 09.06.2026 року № 4905-IX, однак відповідач продовжував нараховувати та виплачувати суддівську винагороду без їх урахування, внаслідок чого за серпень 2026 року утворилась недоплата.

Ухвалою суду від 15.09.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Надалі, 22.09.2026 року, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову, а 25.09.2026 року представник позивача подав відповідь на відзив. 12.10.2026 року до суду надійшла заява представника позивача про стягнення судових витрат, в якій він просить стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. На підтвердження цих витрат до заяви додано копію договору про надання правничої допомоги від 20.08.2026 року № 20-08-26-01, копію розрахункової квитанції серії ЛВАК № 102616 від 28.09.2026 року на суму 5 000 грн, копію акта від 01.10.2026 року № 01-10-26-01 виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 11 000 грн, оригінал детального опису від 12.10.2026 року № 12-10-26-01 робіт (наданих послуг), а також супровідний лист від 12.10.2026 року з відміткою відповідача про отримання 12.10.2026 року примірника заяви з додатками.

Заява про стягнення судових витрат обґрунтована тим, що відшкодування документально підтверджених витрат на правничу допомогу стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, такі витрати підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, а заявлений розмір відповідає критеріям реальності та розумності.

У свою чергу, 15.10.2026 року відповідач подав додаткові пояснення, в яких повідомив, що за довідкою про зміни до кошторису на 2026 рік від 08.10.2026 року № 179 бюджетні асигнування суду за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» збільшені на 5 172 300 грн, а 13.10.2026 року суд листом № 02-33/66/2026 повторно надіслав до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) проєкт змін до штатного розпису із введенням їх у дію з 25.06.2026 року. У цих же поясненнях відповідач просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 500 грн, посилаючись на те, що адвокат Флоренко О.Ю. в інтересах позивача подав декілька позовів з тотожних правовідносин і з однаковим правовим обґрунтуванням, які відрізняються лише періодом обрахунку (справи № 340/5078/26, № 340/5649/26, № 340/6563/26), що істотно зменшує затрачений адвокатом час і обсяг виконаних робіт, а також на усталеність судової практики.

02.11.2026 року відповідач подав заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заяву обґрунтовано тим, що 26.10.2026 року відповідач отримав від ДСА України затверджені зміни до штатного розпису на 2026 рік із введенням їх у дію з 25.06.2026 року, після чого суддівська винагорода позивачу за період з 25.06.2026 року була перерахована з урахуванням змін, внесених Законом України від 09.06.2026 року № 4905-IX, нарахована та 30.10.2026 року виплачена в повному обсязі. На підтвердження цих обставин до заяви додано зміни до штатного розпису з 25.06.2026 року із супровідним листом, розрахунковий лист ОСОБА_1 та список перерахувань у банк.

Позивач та його представник заперечень проти закриття провадження у справі до суду не подали.

Вирішуючи заяву відповідача про закриття провадження у справі, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

З наведеної норми випливає, що застосування цієї підстави закриття провадження можливе за сукупності таких умов: предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень; оскаржувані порушення виправлені самим суб`єктом владних повноважень після звернення особи до суду; таке виправлення повністю відновлює порушені права позивача, тобто відсутні підстави вважати, що для їх повного відновлення необхідно визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність протиправними.

Щодо першої умови суд зазначає, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, який здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди суддям цього суду, у спірних правовідносинах діє як суб`єкт владних повноважень, а предметом позову є його дії щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за серпень 2026 року без урахування змін, внесених Законом України від 09.06.2026 року № 4905-IX, та похідні від них вимоги про стягнення недоплаченої винагороди і зобов`язання вчинити дії.

Щодо другої умови суд встановив, що після відкриття провадження у справі ДСА України затвердила зміни до штатного розпису відповідача на 2026 рік із введенням їх у дію з 25.06.2026 року, які отримано відповідачем 26.10.2026 року. На підставі цих змін відповідач перерахував суддівську винагороду позивачу за період з 25.06.2026 року з урахуванням змін, внесених Законом України від 09.06.2026 року № 4905-IX, тобто виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 328 грн, та 30.10.2026 року виплатив її в повному обсязі. Ці обставини підтверджуються копіями змін до штатного розпису із супровідним листом ДСА України, розрахунковим листом позивача та списком перерахувань у банк. Спірний період з 01.08.2026 року по 31.08.2026 року повністю охоплюється періодом перерахунку. Відповідно до розрахункового листа позивачу за серпень 2026 року донараховано суддівську винагороду в сумі, що відповідає сумі, заявленій позивачем до стягнення.

Достовірність наведених доказів позивачем не спростована, а відомостей про те, що виплата здійснена не в повному обсязі чи без урахування вимог Закону України від 09.06.2026 року № 4905-IX, матеріали справи не містять.

Щодо третьої умови суд враховує, що метою звернення позивача до суду було отримання суддівської винагороди за серпень 2026 року в розмірі, визначеному з урахуванням змін, внесених Законом України від 09.06.2026 року № 4905-IX. Цієї мети досягнуто внаслідок добровільних дій відповідача: винагороду перераховано та виплачено, а підстава її обчислення (штатний розпис) приведена у відповідність до закону з 25.06.2026 року. За таких умов визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати винагороди за спірний період не призведе до будь-якого додаткового відновлення прав позивача, а вимоги про стягнення та зобов`язання вчинити дії втратили предмет, оскільки відповідач уже виконав те, чого вимагав позивач. Інших вимог, задоволення яких залежало б від визнання дій відповідача протиправними, у межах цієї справи позивач не заявляв.

Отже, оскаржені порушення виправлені відповідачем після звернення позивача до суду, і відсутні підстави вважати, що повне відновлення його законних прав та інтересів неможливе без визнання дій відповідача протиправними. За таких обставин заява відповідача є обґрунтованою, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Водночас відповідно до частини першої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з тих самих підстав з тим самим предметом між тими самими сторонами не допускається.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Водночас КАС України не містить спеціального правила щодо розподілу судових витрат у разі закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 цього Кодексу. Закриття провадження з цієї підстави не є задоволенням позову, тому сам по собі цей факт не є достатнім для покладення судових витрат на відповідача за правилами частини першої статті 139 КАС України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.02.2026 року у справі № 751/4667/24 (адміністративне провадження № К/990/10119/25). Посилаючись на свої попередні висновки, викладені в постановах від 09.12.2020 року у справі № 1.380.2019.001303, від 27.04.2023 року у справі № 260/3162/22, від 05.03.2025 року у справі № 160/17422/23 та від 07.08.2025 року у справі № 520/25012/24, Верховний Суд зазначив, що частина друга статті 134 КАС України відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, визначеного статтею 139 цього Кодексу, проте ця норма не передбачає алгоритму розподілу судових витрат у випадку закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

За відсутності чіткого регулювання, як зазначив Верховний Суд у цій постанові, слід керуватися частиною восьмою статті 139 КАС України. Згідно з нею у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Отже, у такому разі застосовується принцип, за яким судові витрати несе та сторона, з вини якої вони виникли.

Таким чином, вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд має встановити, чи виник спір у цій справі внаслідок неправильних дій відповідача.

Щодо цього суд зазначає, що зміни, внесені Законом України від 09.06.2026 року № 4905-IX, щодо обчислення базового розміру посадового окладу судді виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 328 грн підлягали застосуванню з 25.06.2026 року. Відтак відповідач як розпорядник бюджетних коштів зобов`язаний був нараховувати та виплачувати позивачу суддівську винагороду з урахуванням цих змін. Однак за серпень 2026 року він нарахував і виплатив її без їх урахування. Цю обставину відповідач фактично визнав у додаткових поясненнях від 15.10.2026 року, повідомивши, що перерахунок винагороди з 25.06.2026 року буде здійснено лише після збільшення бюджетних асигнувань та затвердження ДСА України змін до штатного розпису.

Посилання відповідача на недостатність бюджетних асигнувань та необхідність погодження змін до штатного розпису головним розпорядником бюджетних коштів не спростовують неправомірності його дій. Розмір суддівської винагороди визначається законом. Відсутність фінансування чи незавершеність внутрішніх бюджетних процедур не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконувати вимоги закону та не може бути підставою для обмеження права особи на отримання виплат, встановлених законом. Аналогічний підхід послідовно застосовує Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00).

Перерахунок і виплату винагороди відповідач здійснив лише 30.10.2026 року, тобто після звернення позивача до суду 10.09.2026 року та відкриття провадження у справі 15.09.2026 року. Отже, позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого права, а спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

За таких обставин, з урахуванням частини восьмої статті 139 КАС України та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.02.2026 року у справі № 751/4667/24, позивач має право на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Те, що відповідач вчиняв дії для врегулювання спору під час розгляду справи, від обов`язку відшкодувати ці витрати його не звільняє, проте враховується судом при визначенні їх розміру (пункт 4 частини дев`ятої статті 139 КАС України).

Щодо розміру витрат суд виходить з того, що відповідно до частин першої - третьої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а для цілей розподілу судових витрат розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина четверта статті 134 КАС України).

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання (частини шоста, сьома статті 134 КАС України).

Крім того, за частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, а також дії сторони щодо врегулювання спору під час розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц виснувала, що зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу можливе за клопотанням іншої сторони, яка повинна обґрунтувати неспівмірність витрат. Водночас у постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права, встановить, що розмір витрат не є обґрунтованим з урахуванням конкретних обставин справи. Схожий підхід застосовує і Європейський суд з прав людини, який присуджує відшкодування лише тих витрат, щодо яких встановлено, що вони були фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, пункт 268).

Крім того, у постанові від 03.02.2026 року у справі № 751/4667/24 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які, закриваючи провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, оцінили співмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу за критеріями статті 134 КАС України та присудили позивачці лише їх частину.

Звертаючись до поданих позивачем доказів, суд зазначає, що за умовами пунктів 3.3-3.4 договору від 20.08.2026 року № 20-08-26-01 вартість кожного виду робіт визначена у фіксованому розмірі, а розрахунок витрат здійснюється шляхом складення та підписання сторонами акта виконаних робіт. Відповідно до акта від 01.10.2026 року № 01-10-26-01 та детального опису від 12.10.2026 року № 12-10-26-01 визначено обсяг виконаних адвокатом робіт та їх вартість.

Так, адвокат склав адвокатські запити до відповідача від 20.08.2026 року та від 01.09.2026 року вартістю по 1 000 грн кожен, підготував позовну заяву від 10.09.2026 року вартістю 3 000 грн і розрахунки недоплати суддівської винагороди за серпень 2026 року вартістю 1 000 грн. Крім того, він подав клопотання від 22.09.2026 року про витребування доказів вартістю 1 000 грн, відповідь від 25.09.2026 року на відзив вартістю 3 000 грн та адвокатський запит до відповідача від 28.09.2026 року вартістю 1 000 грн. Загальна вартість виконаних робіт становить 11 000 грн.

З цієї суми позивач сплатив адвокатові 5 000 грн, що підтверджується розрахунковою квитанцією серії ЛВАК № 102616 від 28.09.2026 року, і саме цю суму просить стягнути з відповідача. Отже, витрати у розмірі 5 000 грн є фактично понесеними та пов`язаними з розглядом цієї справи, а їх реальність відповідачем не заперечується.

Водночас, оцінюючи обґрунтованість та співмірність цих витрат, суд погоджується з доводами відповідача в тій частині, що справа № 340/6563/26 є однією з низки тотожних справ за позовами ОСОБА_1 до Кропивницького апеляційного суду, в яких інтереси позивача представляв той самий адвокат. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішеннями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.09.2026 року у справі № 340/5078/26 та від 07.10.2026 року у справі № 340/5649/26 вирішено спори між тими самими сторонами, з тих самих підстав і з однаковим правовим обґрунтуванням, які різнилися лише періодом, за який заявлено недоплату. Позовна заява, розрахунки недоплати та відповідь на відзив у цій справі за змістом відтворюють правову позицію, вже сформовану адвокатом у попередніх справах, і потребували лише заміни періоду та сум. Тому час, витрачений адвокатом на вивчення законодавства, формування правової позиції і підготовку процесуальних документів, є істотно меншим, ніж у разі первинного опрацювання спору.

Крім того, суд враховує, що справа є нескладною: спір стосувався нарахування суддівської винагороди з урахуванням чітко визначених законом змін, не потребував дослідження значного обсягу доказів, розглядався за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань, адвокат участі в судових засіданнях не брав, а провадження закривається без розгляду справи по суті. Адвокатські запити до відповідача від 20.08.2026 року, 01.09.2026 року та 28.09.2026 року стосувалися відомостей про нарахування винагороди самому позивачу, який як суддя цього ж суду та отримувач спірних виплат мав можливість отримати відповідні відомості безпосередньо, а запит від 28.09.2026 року подано вже після відкриття провадження, і з матеріалів справи не вбачається, як отримані за ним відомості вплинули на її розгляд. Клопотання про витребування доказів має типовий процесуальний характер і не потребувало значних затрат часу.

Водночас суд не погоджується з доводами відповідача про необхідність зменшення витрат до 500 грн. Така сума не відображає навіть мінімально необхідного обсягу правничої допомоги, без якої звернення до суду було б неможливим, - підготовки позовної заяви з розрахунком недоплати та відповіді на відзив. Відповідач не навів обґрунтування того, що саме 500 грн є співмірною вартістю цих робіт. Суд також враховує значення справи для позивача, оскільки предметом спору була недоплачена суддівська винагорода у розмірі 111 259,50 грн, а також те, що відповідач виправив порушення лише після звернення позивача до суду.

Зважаючи на наведене, з урахуванням критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат, складності справи, обсягу фактично виконаної адвокатом роботи та часу, об`єктивно необхідного для її виконання, суд дійшов висновку, що співмірним та обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1500 грн. Цю суму слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а в задоволенні решти вимог заяви про стягнення судових витрат - відмовити.

Доказів понесення інших судових витрат сторони не надали.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 238, 239, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Кропивницького апеляційного суду задовольнити та закрити провадження в адміністративній справі № 340/6563/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кропивницького апеляційного суду (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, проспект Європейський, буд. 2, код ЄДРПОУ 42265404) про визнання протиправними дій, стягнення суддівської винагороди та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити, що повторне звернення до суду з тих самих підстав з тим самим предметом між тими самими сторонами не допускається.

Заяву представника позивача - адвоката Флоренка Олексія Юрійовича про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницького апеляційного суду на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п?ятсот гривень, нуль копійок) .

У задоволенні решти вимог заяви про стягнення судових витрат відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
15.09.2026 Ухвала № 139880868 Кіровоградський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 42265404. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг