Судові рішення

Ухвала № 141477142 у справі № 340/3790/25 від 13.11.2026

Ухвала від 13.11.2026 в адміністративній справі № 340/3790/25 (категорія «Податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)»). Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд, суддя О.В. КРАВЧУК.

Справа№ 340/3790/25
СудКіровоградський окружний адміністративний суд
СуддяО.В. КРАВЧУК
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяПодатку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141477142

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3790/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача на виконання рішення суду в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудгрейноіл» (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Юрія Бутусова, 22В; код ЄДРПОУ 39685847)

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55; код ЄДРПОУ ВП 43995486)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

06.11.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудгрейноіл» (далі - заявник, Товариство) звернулося до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій просить:

- визнати, що строк подання заяви не пропущено, а в разі встановлення його пропуску поновити цей строк на підставі статті 121 КАС України;

- визнати протиправною триваючу бездіяльність Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач), допущену під час виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року у справі № 340/3790/25, яка полягає у невідображенні належним чином скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) № 0[телефон приховано] і № 0[телефон приховано] та невнесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (далі - Реєстр) даних про узгоджену суму 8 614 212,00 грн;

- визнати, що такою бездіяльністю порушено підтверджене остаточним судовим рішенням право Товариства на усунення всіх юридичних наслідків протиправних ППР та реалізацію права на бюджетне відшкодування;

- постановити на адресу Державної податкової служби України окрему ухвалу щодо причин та умов, які сприяли невиконанню рішення, і встановити їй тридцять календарних днів для повідомлення суду та Товариства про вжиті заходи.

Заяву мотивовано тим, що рішення суду набрало законної сили 20.05.2026 року, повний текст постанови апеляційного суду доставлено відповідачу 26.06.2026 року, а тому не пізніше 29.06.2026 року він мав внести до Реєстру дані про узгоджену суму бюджетного відшкодування згідно з підпунктом «ґ» пункту 200.12 та абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Станом на 05.11.2026 року кошти заявник не отримав, а належне виконання не підтверджено.

Також заявник указує, що включив до уточнюючого розрахунку за липень 2026 року залишок від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 6 377 744,65 грн, питання про повторне відшкодування цієї суми не порушує і просить оцінити лише повноту відображення скасування ППР та недопущення подвійного або спотвореного обліку.

Водночас заявник зазначає, що виконавчий лист щодо скасування ППР не видавався і до примусового виконання не пред`являвся, а виконавче провадження не відкривалося, оскільки резолютивна частина рішення не містить окремої зобов`язальної вимоги, а обов`язок відобразити наслідки скасування ППР та внести відомості до Реєстру виникає безпосередньо з остаточного рішення і статті 200 ПК України.

Щодо строку звернення заявник вважає, що порушення триває, окремого рішення про відмову виконувати судове рішення відповідач не приймав, а 05.11.2026 року є останньою підтвердженою датою, коли він достовірно встановив порушення свого права. На випадок іншого обчислення строку заявник просить поновити його, посилаючись на відсутність у резолютивній частині зобов`язальної вимоги, відсутність доступу до внутрішніх операцій податкового органу, направлення вимог від 24.09.2026 року № 203/26 і від 05.10.2026 року № 210/26 та триваючий характер порушення.

Зважаючи на те, що вирішення заяви залежить від змісту судового рішення, яке міститься в матеріалах справи, та від застосування норм права, суд на підставі частини п`ятої статті 383 КАС України розглядає її в порядку письмового провадження.

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд установив, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року адміністративний позов Товариства задоволено повністю. Цим рішенням визнано протиправним та скасовано ППР від 06.03.2025 року № 0[телефон приховано] (форма «В1»), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8 614 212,00 грн і застосовано штрафні санкції у розмірі 4 307 106,00 грн. Також визнано протиправним та скасовано ППР від 06.03.2025 року № 0[телефон приховано] (форма «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 7 161 050,00 грн, і стягнуто на користь Товариства судові витрати в розмірі 30 280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інших приписів резолютивна частина рішення не містить. Вимог про зобов`язання відповідача вчинити будь-які дії позивач у справі не заявляв.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, а ухвалою Верховного Суду від 24.08.2026 року відкрито касаційне провадження № К/990/37273/26 та відмовлено у зупиненні виконання оскаржуваних судових рішень. Виконавчий лист щодо скасування ППР не видавався, а виконавче провадження не відкривалося, що заявник визнає.

Вирішуючи заяву, суд ураховує, що за статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням здійснює суд. Цю засаду закріплено також у статтях 14 і 370 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, може подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення, або порушення прав позивача, підтверджених цим рішенням.

Пунктами 6-8 частини другої цієї статті визначено, що в заяві зазначаються відомості про набрання рішенням законної сили та наявність касаційного провадження, день пред`явлення виконавчого листа до виконання і хід виконавчого провадження.

Частиною шостою статті 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення. Постановлення ухвали в порядку статті 249 цього Кодексу можливе лише за наявності підстав для задоволення заяви.

У свою чергу, відповідно до підпункту «ґ» пункту 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі з дня визнання протиправним та/або скасування ППР, а інформацію про це контролюючий орган відображає в Реєстрі на наступний робочий день. Абзацом другим пункту 200.15 цієї статті визначено, що після набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. Пунктом 200.13 цієї статті врегульовано перерахування такої суми органом казначейського обслуговування на підставі даних Реєстру, а пунктом 200.23 - наслідки її невідшкодування у визначений строк.

Вирішуючи насамперед клопотання про поновлення строку, суд виходить із того, що за частиною четвертою статті 383 КАС України заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2021 року у справі № 9901/226/19 (пункт 17) зазначила, що цей строк є спеціальним, а його початок залежить від того, коли особа насправді дізналася про порушення або мала реальну можливість про нього дізнатися. День початку перебігу строку визначається сукупністю обставин, зокрема поведінкою стягувача і боржника, при цьому стягувач не може займати винятково очікувальну позицію.

За твердженням заявника, обов`язок внести дані до Реєстру мав бути виконаний не пізніше 29.06.2026 року. Довід про відсутність доступу до внутрішніх операцій податкового органу не свідчить про неможливість своєчасно дізнатися про стверджуване порушення. Згідно з підпунктом 200.7.3 пункту 200.7 статті 200 ПК України дані Реєстру, крім реквізитів рахунку платника, не є інформацією з обмеженим доступом і підлягають щоденному оприлюдненню, а надходження коштів заявник міг перевірити за власним банківським рахунком.

Крім того, у вимозі від 24.09.2026 року № 203/26 заявник уже вимагав відобразити скасування обох ППР, внести до Реєстру 8 614 212,00 грн, передати інформацію органу Казначейства та надати підтвердження, а 05.10.2026 року направив уточнену вимогу № 210/26. У клопотанні він також посилається на документальну фіксацію невиконання станом на 01.10.2026 року. Отже, щонайпізніше 05.10.2026 року заявнику було відомо про обставини, які він вважає порушенням, і десятиденний строк сплив 15.10.2026 року, тоді як заяву подано 06.11.2026 року.

Посилання на триваючий характер бездіяльності цього висновку не змінює. У постанові від 13.07.2023 року у справі № 9901/988/18 (пункт 17) Велика Палата Верховного Суду не визнала такий довід підставою для висновку про дотримання строку. Повторна перевірка заявником стану виконання 05.11.2026 року не змінює дня, коли він дізнався про стверджуване порушення. Тому суд дійшов висновку, що строк подання заяви пропущено.

Водночас, надаючи оцінку причинам пропуску, суд ураховує, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та підтверджені належними доказами (постанова у справі № 9901/226/19, пункт 16). Разом із тим у цій же постанові (пункти 17, 18) наголошено, що частину четверту статті 383 КАС України не можна тлумачити так, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, а суд має оцінювати конкретні обставини та поведінку заявника в їх сукупності, не обмежуючись формальним застосуванням цієї норми.

Так, Товариство не було байдужим до стану виконання рішення: після відмови Верховного Суду 24.08.2026 року у зупиненні виконання судових рішень воно двічі зверталося до відповідача з вимогами про виконання. Виконавчий лист щодо скасування ППР не видавався, а виконавче провадження не відкривалося, тому відсутні постанови виконавця та інші процесуальні події, які зазвичай дають змогу визначити момент обізнаності стягувача про неналежне виконання. Тривалість пропуску становить двадцять два дні.

Цим справа відрізняється від справи № 9901/988/18, де заяву було подано поза межами граничного строку пред`явлення виконавчого листа та після закінчення виконавчого провадження. У цій справі судове рішення набрало законної сили 20.05.2026 року, тому граничний трирічний строк, визначений статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», на час подання заяви не сплив. Поновлення строку за таких обставин не порушує принципу правової визначеності.

Сукупність наведених обставин суд визнає поважними причинами пропуску строку, який на підставі статті 121 КАС України підлягає поновленню. Водночас поновлення строку не свідчить про наявність підстав для задоволення заяви, тому суд переходить до її вирішення по суті.

Надаючи оцінку доводам заявника, суд виходить із того, що предметом розгляду за статтею 383 КАС України є поведінка суб`єкта владних повноважень саме на виконання конкретного судового рішення або порушення прав, підтверджених цим рішенням. Цей спеціальний засіб судового контролю обмежений змістом присуду.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.09.2026 року у справі № 580/490/26 послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2026 року у справі № 990/282/24 і зазначив, що судовий контроль спрямований на практичну реалізацію вже здійсненого судом захисту та перевірку виконання обов`язку, покладеного судовим рішенням, у визначених ним способі й обсязі. Вирішальним для розмежування нового спору і спору про виконання є те, чи виникли самостійні правовідносини щодо предмета, не охопленого первісним рішенням, чи оспорювані дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого судом.

Застосовуючи цей критерій, суд зазначає, що присуд рішення від 08.12.2025 року складається з визнання протиправними та скасування двох ППР і стягнення судових витрат. Скасування ППР настало в силу самого судового рішення після набрання ним законної сили і не потребує для цього окремої дії відповідача. Буд-якого обов`язку, як-то внести дані до Реєстру, відобразити скасування ППР в інформаційних системах, передати інформацію органу казначейського обслуговування чи здійснити бюджетне відшкодування суд на відповідача не покладав.

Заявник і сам визнає, що резолютивна частина рішення не містить окремої зобов`язальної вимоги, а обов`язок, про невиконання якого йдеться, виводить, зокрема, зі статті 200 ПК України. Суд погоджується, що цей обов`язок визначено податковим законом. Водночас у цих відносинах набрання судовим рішенням законної сили є юридичним фактом, з яким пункти 200.12 і 200.15 статті 200 ПК України пов`язують набуття сумою статусу узгодженої та подальші дії контролюючого органу, а не джерелом покладеного на відповідача обов`язку.

Правильність такого розмежування підтверджує постанова Верховного Суду від 17.02.2026 року у справі № 160/22161/25, у якій зазначено, що стаття 200 ПК України встановлює процедуру бюджетного відшкодування із самостійних, послідовних і юридично відокремлених етапів узгодження суми та її фактичного повернення. У тій справі після скасування ППР судовим рішенням в іншій справі питання про бездіяльність щодо невнесення узгодженої суми до Реєстру, зобов`язання внести такі дані та стягнення заборгованості й пені розглядалося в самостійному позовному провадженні.

Постанова у справі № 580/490/26 цьому не суперечить, оскільки стосується способу виконання обов`язку здійснити перерахунок і виплату пенсії, прямо покладеного на відповідача судовим рішенням (пункти 7, 44). У цій справі такий обов`язок судовим рішенням не встановлювався.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 17.02.2026 року у справі № 280/12187/24 висновків суду не змінює, адже заявник не стверджує, що в ній надано оцінку бездіяльності податкового органу в порядку статті 383 КАС України за відсутності відповідного зобов`язання в судовому рішенні.

Такий висновок узгоджується і з побудовою статті 383 КАС України. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 року у справі № 9901/235/20 зазначила, що відомості про пред`явлення виконавчого листа і хід виконавчого провадження не є формальними, а заява за цією статтею є крайнім заходом захисту після використання можливостей примусового виконання. Заявник повідомив у заяві про відсутність виконавчого листа і виконавчого провадження, однак зміст цих відомостей підтверджує, що рішення у спірній частині не містить виконавчого припису, дотримання якого могло б бути предметом судової перевірки.

Не дає підстав для задоволення заяви і друга передбачена частиною першою статті 383 КАС України умова. Рішенням від 08.12.2025 року підтверджено протиправність ППР, натомість право на одержання конкретної суми бюджетного відшкодування, строки та порядок її перерахування предметом цього судового рішення не були.

Крім того, суд ураховує, що рішення від 08.12.2025 року, хоча й набрало законної сили, переглядається судом касаційної інстанції, про що свідчить відкрите ухвалою Верховного Суду від 24.08.2026 року касаційне провадження № К/990/37273/26. Заявник слушно вказує, що ця обставина не зупинила дії судового рішення, оскільки у зупиненні виконання Верховний Суд відмовив. Тому суд не розцінює касаційний перегляд як самостійну підставу для залишення заяви без задоволення.

Водночас пункт 6 частини другої статті 383 КАС України вимагає зазначати в заяві відомості про наявність відкритого касаційного провадження, отже, ця обставина має значення для вирішення питань судового контролю. У цій справі заявник просить визнати порушеним право, підтверджене «остаточним судовим рішенням», хоча питання правомірності скасованих ППР, із вирішенням якого податковий закон пов`язує узгодження суми бюджетного відшкодування, на цей час є предметом касаційного перегляду. Відтак за незавершеного перегляду судового рішення суд тим більше не має підстав у порядку статті 383 КАС України констатувати порушення права позивача на одержання конкретної суми бюджетного відшкодування.

Щодо вимоги в частині невідображення належним чином скасування ППР суд зауважує, що заявник не зазначив, які саме показники чи записи відповідач мав змінити і не змінив на виконання рішення суду. Прохання оцінити повноту відображення скасування ППР і недопущення подвійного або спотвореного обліку не містить твердження про конкретну протиправну дію чи бездіяльність, а отже, не може бути вирішене в цьому процесуальному порядку.

Суд наголошує, що не надає оцінки тому, чи виконав відповідач обов`язки, визначені статтею 200 ПК України, не ставить під сумнів обов`язковість рішення суду від 08.12.2025 року і не обмежує право Товариства звернутися за захистом у порядку адміністративного судочинства. Оскільки дотримання вказаних обов`язків не охоплено присудом цього рішення, спір про них не є спором про виконання рішення суду в розумінні статті 383 КАС України.

За таких умов суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача на виконання рішення суду від 08.12.2025 року та порушення ним прав заявника, підтверджених цим рішенням, що відповідно до частини шостої статті 383 КАС України є підставою для залишення заяви без задоволення.

Вимоги про постановлення окремої ухвали та встановлення Державній податковій службі України строку для повідомлення про вжиті заходи є похідними. Оскільки підстав для задоволення заяви не встановлено, частина шоста статті 383 та стаття 249 КАС України для їх задоволення застосуванню не підлягають.

Керуючись статтями 121, 243, 248, 256, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання про поновлення строку задовольнити та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Гудгрейноіл» (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Юрія Бутусова, 22В; код ЄДРПОУ 39685847) строк подання заяви про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55; код ЄДРПОУ ВП 43995486) на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року у справі № 340/3790/25.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудгрейноіл» про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Кіровоградській області на виконання рішення суду та про постановлення окремої ухвали залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені статтями 295-297 цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
24.08.2026 Ухвала № 139193729 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
29.07.2026 Ухвала № 138594666 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
15.07.2026 Ухвала № 138244031 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
20.05.2026 Постанова № 137514394 без тексту Третій апеляційний адміністративний суд
20.05.2026 Постанова № 136859437 без тексту Третій апеляційний адміністративний суд
18.05.2026 Ухвала № 136605622 без тексту Третій апеляційний адміністративний суд
11.05.2026 Ухвала № 136396103 без тексту Третій апеляційний адміністративний суд
23.03.2026 Ухвала № 135061477 без тексту Третій апеляційний адміністративний суд
16.03.2026 Ухвала № 134867548 без тексту Третій апеляційний адміністративний суд
06.03.2026 Ухвала № 134657869 без тексту Третій апеляційний адміністративний суд
07.01.2026 Ухвала № 133172967 без тексту Третій апеляційний адміністративний суд
07.01.2026 Ухвала № 133172966 без тексту Третій апеляційний адміністративний суд
08.12.2025 Рішення № 132720582 без тексту Кіровоградський окружний адміністративний суд
08.12.2025 Рішення № 132400574 без тексту Кіровоградський окружний адміністративний суд
11.06.2025 Ухвала № 128081222 без тексту Кіровоградський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 39685847. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг