Судові рішення

Рішення № 141477151 у справі № 340/4957/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 340/4957/26 (категорія «Військової служби»). Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд, суддя А.В. САГУН.

Справа№ 340/4957/26
СудКіровоградський окружний адміністративний суд
СуддяА.В. САГУН
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141477151

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4957/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фінансового управління Генерального Штабу Збройних Сил України (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в нездійсненні нарахування та невиплаті позивачу індексації суми грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця підвищення доходу ("базового" місяця);

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації суми грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця підвищення доходу ("базового" місяця), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум;

2) визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в нездійсненні нарахування та невиплаті позивачу індексації суми грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2018 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення доходу ("базового" місяця);

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації суми грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2018 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення доходу ("базового" місяця), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум;

3) визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в нездійсненні нарахування та невиплаті позивачу індексації-різниці суми грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2018 року відповідно до абзаців З, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації-різниці суми грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2018 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач у період з 01 січня 2016 року по 11 травня 2018 року проходив військову службу за контрактом на посаді старшого офіцера фінансово-економічної служби Центрального автомобільного управління Збройних Сил України та перебував на грошовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. Протягом зазначеного періоду відповідач не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, посилаючись на недостатність фінансового ресурсу, що, на переконання позивача, суперечить законодавчо встановленим державним гарантіям. Позивач вважає, що за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація його грошового забезпечення повинна проводитися із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців, оскільки до березня 2018 року їх розміри не змінювалися. Крім того, у зв`язку з підвищенням посадових окладів з 01 березня 2018 року відповідача повинен був нарахувати та виплачувати позивачу індексацію суми грошового забезпечення із застосуванням уже березня 2018 року, як місяця підвищення доходу ("базового" місяця). Також, відповідач мав визначити право позивача на індексацію-різницю відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та здійснити її виплату за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2018 року. Також позивач просить провести належні виплати з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, вказавши, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 передбачено підвищення грошових доходів працівників бюджетної сфери з грудня 2015 року випереджаючим шляхом, у зв`язку з чим обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації повинно здійснюватися із січня 2016 року. За твердженням відповідача, протягом періоду з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року сума можливої індексації не перевищила розміру підвищення грошового забезпечення, здійсненого в грудні 2015 року, а тому підстави для її нарахування були відсутні. Щодо періоду з 01 березня 2018 року по 11 травня 2018 року, то відповідач зазначив, що березень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, а право на поточну індексацію з урахуванням цього місяця виникло лише у грудні 2018 року. Водночас розмір підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року перевищив суму можливої індексації, що виключає нарахування індексації-різниці. Вимогу щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб відповідач також вважає передчасною, оскільки вона стосується порядку виконання можливого судового рішення (а.с. 39-43).

У відповіді на відзив представник позивача послався на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 змінила механізм визначення місяця підвищення доходу, однак не передбачала автоматичного визначення грудня 2015 року таким місяцем для всіх військовослужбовців незалежно від фактичного підвищення їх посадових окладів. Оскільки посадові оклади військовослужбовців, установлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, залишалися незмінними до березня 2018 року, для проведення індексації за попередній період належить застосовувати січень 2008 року. Представник позивача також зазначив, що відсутність бюджетних асигнувань не звільняє відповідача від виконання обов`язку щодо індексації грошового забезпечення. Стосовно індексації-різниці наголосив на необхідності порівняння фактичного розміру підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року із сумою можливої індексації, що склалася в цьому місяці, з урахуванням лише складових, які не мають разового характеру. При цьому представник вказав на наявність у матеріалах справи довідок про нараховане та виплачене грошове забезпечення, які дозволяють установити його складові та перевірити обґрунтованість заперечень відповідача (а.с. 61-63).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач у спірний (з 01.01.2016 по 11.05.2018) період проходив військову службу за контрактом на посаді старшого офіцера фінансово-економічної служби Центрального автомобільного управління Збройних Сил України, що підтверджується довідкою про проходження військової служби, долученою до матеріалів справи (а.с. 17).

У зазначений період позивач перебував на грошовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України, яке здійснювало нарахування та виплату належних йому сум грошового забезпечення, що підтверджується листом Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 24 червня 2026 року № 300/320/2900 (а.с. 23).

Із картки особистого рахунку позивача щодо виплати грошового забезпечення за період із січня 2016 року по травень 2018 року, а також довідок про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення встановлено, що протягом зазначеного періоду позивачу здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення без нарахування та виплати його індексації (а.с. 25-31).

Листами від 18 червня 2026 року № 300/320/2802 та від 24 червня 2026 року № 300/320/2900 Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України повідомило позивача про обставини нарахування та виплати його грошового забезпечення, зазначивши, зокрема, що у 2016, 2017 та 2018 роках фінансовий ресурс для здійснення виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, зарахованим на грошове забезпечення до Фінансового управління, не дозволяв проводити його індексацію.

Отже, відповідач підтвердив факт непроведення індексації грошового забезпечення позивача у спірний період, обґрунтувавши це недостатністю фінансового ресурсу.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 1, 2 та 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Спір у справі стосується правомірності ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, наявності підстав для нарахування поточної індексації за період з 01.03.2018 по 11.05.2018, а також права позивача на індексацію-різницю за цей період з урахуванням фактичного розміру підвищення його грошового забезпечення в березні 2018 року. Окремо предметом судової оцінки є вимога про одночасну компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб під час здійснення відповідних виплат.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон 1282-XII).

Згідно із абзацом другим статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 3 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону № 1282-XII, індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно із статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин другої, сьомої статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із статтею 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Застосовуючи наведені положення до спірних правовідносин, суд зазначає, що позивач у період з 01.01.2016 по 11.05.2018 проходив військову службу і отримував грошове забезпечення, нарахування та виплату якого здійснював відповідач. Відповідно, на позивача поширювалися встановлені законодавством гарантії індексації грошового забезпечення.

З матеріалів справи, зокрема особової картки грошового забезпечення, довідок про його нарахування та листів відповідача, убачається, що протягом спірного періоду індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася. Відповідач обґрунтовує зазначені обставини відсутністю належного бюджетного фінансування та власним розумінням порядку визначення місяця підвищення доходу.

Суд вважає, що відсутність бюджетних асигнувань не припиняє встановленого законом права військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення. Положення статті 5 Закону № 1282-XII визначають джерела фінансування відповідних виплат, однак не надають відповідачу повноважень самостійно відмовляти у проведенні індексації за наявності передбачених законодавством підстав.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (101 відсотка до 1 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Положеннями пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови № 1013 від 09.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Щодо вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.01.2008, встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Наступне нормативне підвищення посадових окладів відповідних категорій військовослужбовців відбулося з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Отже протягом спірного періоду з 01.01.2008 по 28.02.2018 посадові оклади, визначені Постановою № 1294, не зазнавали нормативного підвищення.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 як на підставу для застосування грудня 2015 року як місяця підвищення доходу суд відхиляє. Зміна механізму індексації та упорядкування структури грошового забезпечення самі по собі не свідчать про підвищення посадового окладу за посадою, яку займав позивач. Відповідач не навів належного обґрунтування того, що у грудні 2015 року відбулося підвищення тарифної ставки (посадового окладу), яке відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 зумовлювало б початок нового обчислення індексу споживчих цін.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно належить застосовувати січень 2008 року як місяць підвищення посадових окладів.

Оскільки відповідач не здійснював нарахування та виплату індексації за зазначений період, його бездіяльність у цій частині є протиправною. Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, з урахуванням установлених законодавством правил її обчислення.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.05.2018 суд зазначає таке.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою встановлено нові розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців.

З огляду на положення пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, у зв`язку з чим значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та від 10 квітня 2024 року у справі № 200/564/23.

Суд звертає увагу, що Порядок № 1078 передбачає можливість нарахування двох видів індексації грошового забезпечення: поточної індексації та індексації-різниці. Підстави виникнення права на зазначені виплати є різними, а їх нарахування може здійснюватися як одночасно, так і незалежно одне від одного.

Право на поточну індексацію виникає в разі перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації, який становить 103 відсотки. Натомість право на індексацію-різницю виникає в місяці підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму можливої індексації, що склалася в цьому місяці.

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21 та від 09 січня 2025 року у справі № 160/17336/23.

Вирішуючи питання про наявність у позивача права на поточну індексацію грошового забезпечення, суд виходить із того, що після підвищення у березні 2018 року посадових окладів військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком розпочалося з квітня 2018 року.

За офіційними даними Державної служби статистики України величина індексу споживчих цін, обчислена наростаючим підсумком із квітня 2018 року, перевищила встановлений поріг індексації 103 відсотки у листопаді 2018 року, у зв`язку з чим право на поточну індексацію грошового забезпечення виникло з грудня 2018 року.

Отже, протягом періоду з 01.03.2018 по 11.05.2018 передбачені пунктом 1-1 Порядку № 1078 умови для нарахування поточної індексації грошового забезпечення були відсутні.

Відтак позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити поточну індексацію грошового забезпечення за зазначений період задоволенню не підлягають.

Водночас відсутність підстав для нарахування поточної індексації не виключає права позивача на отримання індексації-різниці, передбаченої абзацами третім - шостим пункту 5 Порядку № 1078.

За змістом зазначених положень у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася в місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму можливої індексації, сума індексації в цьому місяці визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу.

При цьому в разі підвищення тарифної ставки (окладу) враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Отже, для встановлення наявності у позивача права на індексацію-різницю суду необхідно визначити розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року (А), суму можливої індексації грошового забезпечення в цьому місяці (Б) та порівняти зазначені величини.

Розмір підвищення доходу (А) визначається як різниця між сумами грошового забезпечення за березень та лютий 2018 року з урахуванням складових, які не мають разового характеру.

Сума можливої індексації (Б) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на березень 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін із подальшим діленням отриманого результату на 100 відсотків.

Аналогічний підхід до визначення обставин, необхідних для застосування абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078, викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 160/19515/23.

З матеріалів справи встановлено, що розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становив 12693,60 грн, з яких: посадовий оклад - 1200,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 399,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 864,50 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 180,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4760,10 грн та премія - 5160,00 грн.

У березні 2018 року розмір грошового забезпечення позивача становив 13330,60 грн, з яких: посадовий оклад - 5920,00 грн, оклад за військовим званням - 1410,00 грн, надбавка за вислугу років - 2932,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1026,20 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 888,00 грн та премія - 1154,40 грн (а.с. 59).

Заперечуючи проти наявності у позивача права на індексацію-різницю, відповідач зазначає, що розмір підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року перевищує суму можливої індексації. При цьому під час визначення розміру підвищення доходу відповідач не враховує до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 4760,10 грн, посилаючись на положення наказу Міністерства оборони України від 15.11.2010 № 595 та припинення її виплати з березня 2018 року.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить із такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова № 889), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було установлено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди окремим категоріям військовослужбовців.

Зокрема, підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 889 передбачено виплату такої винагороди визначеним категоріям військовослужбовців, які проходять службу у Військово-Морських Силах, Морській охороні Державної прикордонної служби, авіаційних, десантних підрозділах, підрозділах спеціального призначення та належать до льотного складу, у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 889 для інших військовослужбовців Збройних Сил України, крім військовослужбовців строкової військової служби, передбачено поетапне збільшення граничного розміру щомісячної додаткової грошової винагороди: з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків, з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків, з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків, з 01 квітня 2014 року - до 80 відсотків, а з 01 липня 2014 року - до розміру, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначалися Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595, яка була чинною до 16.12.2016, а надалі - Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550, яка була чинною до 20.07.2018 (далі - Інструкція № 550).

Відповідно до пункту 5 Інструкції № 550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктом 8 Інструкції № 550 передбачалося, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас зазначене положення регулювало порядок визначення розрахункової бази для одноразових додаткових виплат і не встановлювало разового характеру самої щомісячної додаткової грошової винагороди.

Як установлено судом із наявних у справі документів про нарахування грошового забезпечення, щомісячна додаткова грошова винагорода нараховувалася позивачу кожного місяця протягом періоду із січня 2016 року по лютий 2018 року включно, тобто протягом 26 послідовних місяців (а.с. 29-31, 59 зв.).

Наведені обставини підтверджують систематичний характер зазначеної виплати. Її нарахування не було пов`язане з одноразовою подією, а здійснювалося щомісячно відповідно до встановленого нормативного механізму грошового забезпечення військовослужбовців.

Припинення виплати такої винагороди з березня 2018 року у зв`язку зі зміною структури грошового забезпечення не змінює характеру виплат, здійснених у попередні місяці, та не є підставою для виключення відповідної суми зі складу грошового забезпечення за лютий 2018 року.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, належала до складових грошового забезпечення позивача, які не мали разового характеру, а тому відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 підлягає врахуванню під час визначення розміру підвищення грошового доходу в березні 2018 року.

Аналогічний правовий висновок щодо врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 та підпунктом 2 пункту 2 Інструкції № 550, у складі грошового забезпечення при визначенні грошового доходу для цілей застосування пункту 5 Порядку № 1078 викладено у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2026 року у справі № 420/35779/24.

Доводи відповідача про необхідність виключення зазначеної винагороди з розрахунку суд відхиляє як такі, що не відповідають установленим обставинам її систематичного нарахування та положенням пункту 5 Порядку № 1078.

Відтак під час порівняння грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року належить враховувати щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 4760,10 грн, нараховану за лютий 2018 року.

З урахуванням цієї винагороди загальний розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становив 12693,60 грн, а за березень 2018 року - 13330,60 грн.

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становив 637,00 грн (13330,60 грн - 12693,60 грн).

Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, обчислена із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, становила 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100).

Оскільки розмір підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року не перевищував суму можливої індексації, відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 у позивача виникло право на отримання індексації-різниці в розмірі 3826,15 грн (4463,15 грн - 637,00 грн).

Відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 зазначена сума індексації-різниці підлягає щомісячній виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) або до припинення відповідних правовідносин. При цьому відсутність підстав для нарахування поточної індексації у період з березня по травень 2018 року не впливає на право позивача на отримання індексації-різниці, яке виникло у місяці підвищення посадового окладу.

Враховуючи встановлені обставини справи та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 01.03.2018 по 11.05.2018 включно щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 3826,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, у зв`язку з чим належним способом захисту порушених прав позивача в цій частині вимог є зобов`язання відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати за вказані періоди.

Водночас вимога про зобов`язання відповідача одночасно здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, є передчасною, оскільки обов`язок щодо виплати такої компенсації є похідним від фактичного нарахування та виплати відповідних сум індексації грошового забезпечення, а тому на момент вирішення спору право позивача у цій частині не порушене. Питання про виплату зазначеної компенсації підлягає вирішенню відповідачем під час виконання судового рішення відповідно до вимог Порядку № 44.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову часткового.

Враховуючи, що позивач судових витрат по сплаті судового збору за подання позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат суду не надав, а тому, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фінансового управління Генерального Штабу Збройних Сил України (пр-т Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, ЄДРПОУ 22990368) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального Штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Фінансове управління Генерального Штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 11.05.2018 включно індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3826,15 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 11.05.2018 включно індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3826,15 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
08.09.2026 Ухвала № 139598839 Кіровоградський окружний адміністративний суд
22.07.2026 Ухвала № 138434564 Кіровоградський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 22990368. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг