ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року справа № 380/6471/26 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Раєнко О.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу №380/6471/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд 2», представник- Стець Р.Я.
до про Головного управління ДПС у Львівській області, представник- Марциняк С.В. визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд 2» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.03.2026 № 12136/13-01-07 03 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі один мільйон дев`ятсот сорок чотири тисячі триста двадцять шість гривень, 25 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Львів-Буд 2», за результатами якої складено акт № 8214/13-01-07-03/41972518 від 03.03.2026 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Львів-Буд 2» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «ПФБ «Житлосервісбуд» за період лютий, серпень, жовтень 2021 року, ТОВ «Австер» за період червень 2021 року, ТОВ «Локбілд» за період червень, липень 2021 року, ТОВ «Станліб» (нова назва ТОВ «Шузлайн Етюд») за період грудень 2022 року, ТОВ «Домашня Біржа» за період червень 2025 року», та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства».
В ході проведення вказаної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України на загальну суму 1 555 461 грн, а саме: за лютий 2021 року на суму 317 509 грн, за червень 2021 року на суму 100 823 грн, за липень 2021 року на суму 250 040 грн, за серпень 2021 року на суму 357 298 грн, за жовтень 2021 року на суму 342 775 грн, за червень 2025 року на суму 187 016 грн.
Підставою для проведення вказаної перевірки став запит від 29.09.2025 №37907/6-13-01-07-06-18, на який позивач листом від 17.10.2025 №85 відмовив відповідачу у наданні документів.
У відповіді на запит, позивач зазначив, що як добросовісний платник податків не відмовляється від добровільного надання інформації та копій документів контролюючому органу, однак таке надання можливе лише в рамках законодавства та у випадку складення відповідного запиту згідно з вимогами чинних нормативно- правових актів.
Вищевказані обставини підтверджують, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача була проведена контролюючим органом з порушенням, оскільки підстави для її проведення були відсутні.
В ході проведення перевірки позивачем було надано контролюючому органу всі документи, що були пов`язані з предметом перевірки та жодних актів про ненадання таких документів до перевірки відповідачем не складалось.
В акті перевірки контролюючим органом викладено обставини господарської діяльності його контрагентів, наведено відомості, що містяться у відповідних звітних документах на підставі яких відповідач дійшов висновку про неможливість здійснення господарських операцій.
Вказані твердження є виключно припущенням контролюючого органу, які не ґрунтуються на відповідних документах (доказах), які серед іншого наявні і в розпорядженні контролюючого органу.
Зокрема, позивач, як платник податків та юридична особа не має жодного відношення до обставин ведення податкового обліку іншого платника (контрагента), а відповідальність за ймовірне порушення тих чи інших норм є індивідуальною та не передбачає колективної відповідальності.
В акті перевірки податковий орган не вказав, що податкові накладні ТОВ «ПФБ «Житлосервісбуд», ТОВ «Австер», ТОВ «Локбілд», ТОВ «Домашня Біржа» щодо реалізації ТМЦ на адресу позивача зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто пройшли відповідну перевірку ризиків і не були заблоковані ДПС.
Отже, реальність господарських операцій, щодо отримання (придбання) ТМЦ у вищевказаних контрагентів підтверджується як наявними в платника первинними документами, так і відомостями з архіву податкової звітності ДПС, ЄРПН та самим фактом отримання цих товарів, робіт, послуг, які контролюючим органом не спростовані.
Незначні недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для невизнання їх як доказів підтвердження господарської операції, за умови, що такі документи дають можливість встановити зміст та обсяг господарської операції.
У постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №320/15012/21, зазначено, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2021 року по справі № 640/19745/18, від 10 вересня 2020 року по справі № 640/2722/19 та від 29 жовтня 2019 року по справі № 823/1436/13-а.
Податковий орган при оцінці реальності господарської операції не може посилатися на оціночні судження про те, що певна кількість осіб не може виконати певний обсяг господарських операцій.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування податку на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки (достатньо самих видаткових накладних), вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Товарно-транспортні накладні не є первинними документами у розумінні законодавства, а є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не сам факт придбання товару.
На основі наведених обставин, спірні господарські операції є такими, що фактично відбулись, що підтверджується первинними документами, які надані позивачем в ході проведення перевірки та складені з урахуванням специфіки робіт, часу їх виконання, матеріальних ресурсів необхідних для їх виконання.
Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Таким чином, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав:
- документальна позапланова виїзна перевірка призначена та проведена за відсутності належних правових підстав, оскільки запит контролюючого органу не відповідав вимогам податкового законодавства;
- відповідно до усталеної практики Верховного Суду, порушення порядку призначення та проведення перевірки є самостійною підставою для визнання протиправними рішень, прийнятих за її результатами;
- акт перевірки, складений за результатами незаконної перевірки, є недопустимим доказом у справі;
- контролюючим органом не доведено факту вчинення позивачем податкового правопорушення, а висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях.
- реальність господарських операцій підтверджується первинними документами та даними податкової звітності.
Відтак, сукупність наведених в позовній заяві обставин, аргументів, нормативно- правового обґрунтування позову свідчить про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлень - рішення, що оскаржується та є підставою для задоволення позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, із врахуванням відповіді на відзив, надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити повністю.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що у висновку акта прямо зазначено, що за результатами перевірки встановлено порушення пунктів 198.1., 198.2., 198.3 статті 198, пунктів 200.1., 200.2. статті 200 ПК України та завищення податкового кредиту на загальну суму 1 555 461 грн із розбивкою по місяцях, зокрема за лютий 2021 року - 317 509 грн, червень 2021 року - 100 823 грн, липень 2021 року - 250 040 грн, серпень 2021 року - 357 298 грн, жовтень 2021 року - 342 775 грн, червень 2025 року - 187 016 грн.
Як убачається з матеріалів справи, контролюючим органом було направлено на адресу позивача письмовий запит від 29.09.2025 № 37907/6-13-01-07-06-18 про надання пояснень та їх документального підтвердження.
Письмовий запит контролюючого органу від 29.09.2025 № 37907/6-13-01-07-06-18 позивачу, містить суть виявлених ризиків: відсутність реального законного джерела походження ідентифікованих придбаних товарів, робіт чи послуг, неможливість їх виконання/постачання за рахунок власних трудових, матеріальних і технічних ресурсів платника, а також ознаки залучення до формальних, нереальних господарських операцій.
Запит був спрямований на отримання пояснень і документального підтвердження з питань, які, на думку контролюючого органу, потребували перевірки у зв`язку з результатами аналізу діяльності позивача. Факт незгоди платника податків із підставами направлення запиту не свідчить про відсутність у контролюючого органу права звернутися із таким запитом, якщо він оформлений відповідно до вимог статті 73 ПК України.
Зміст запиту свідчить, що контролюючий орган просив не абстрактні «будь-які документи», а конкретно визначені первинні документи та підтвердження, необхідні для перевірки реальності господарських операцій: договори, накладні, акти приймання-передачі, банківські виписки, платіжні документи, документи бухгалтерського обліку, довіреності на отримання ТМЦ, договори і документи щодо перевезення, товарно-транспортні накладні, дорожні листи, документи про зберігання, наявність складських приміщень, технічних засобів, виробничих потужностей, спеціалістів та інших ресурсів. Також у запиті окремо вказано на обов`язок надати інформацію щодо подальшої реалізації придбаних товарів (робіт, послуг) та їх використання у господарській діяльності.
Контролюючий орган у запиті діяв у межах повноважень, передбачених ПК України, а п. 78.1.1 ст. 78 ПК України пов`язує підставу для документальної позапланової перевірки не з формальною незгодою платника із запитом, а з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит, який містить зазначення виявлених порушень.
Посилання позивача на нібито відсутність належної підстави для перевірки є способом уникнути оцінки суті виявлених порушень, але не спростовує ні змісту запиту, ні правомірності подальших дій податкового органу.
Таким чином, письмовий запит ГУ ДПС у Львівській області відповідав вимогам ст. 73 ПК України, містив належне правове та фактичне обґрунтування, а тому у позивача існував передбачений законом обов`язок надати пояснення та їх документальне підтвердження у визначений законодавством строк. Ненадання такої відповіді, у свою чергу, стало передбаченою пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України підставою для призначення документальної позапланової перевірки.
Перевіркою по суті встановлено: по ТОВ «ПФБ «Житлосервісбуд» відсутнє придбання по ланцюгу постачання будівельних матеріалів, у видаткових накладних не зазначено прізвища матеріально відповідальної особи та даних довіреності на отримання ТМЦ, не подано ТТН і договорів/актів з перевізниками; по ТОВ «Австер» встановлено відсутність придбання по ланцюгу постачання, недостатність трудових і транспортних ресурсів та неможливість фактичного здійснення заявлених операцій; по ТОВ «Локбілд» - відсутність придбання по ланцюгу, лише 4 працівники, відсутність у первинних документах обов`язкових реквізитів, а також ненадання ТТН і документів щодо перевезення; по ТОВ «Станліб» - контрагент віднесений до ризикових, а сам позивач уточнюючим розрахунком уже самостійно скоригував суму ПДВ 121 768,69 грн; по ТОВ «Домашня Біржа» - відсутні обов`язкові реквізити у видаткових накладних, не надано ТТН та договорів з перевізниками, а також не підтверджено реальне джерело походження та рух товару за ланцюгом постачання.
Реальність господарської операції, її економічний зміст, відповідність контрагента критеріям належного суб`єкта господарювання та достовірність первинних документів є визначальними умовами виникнення права на податковий кредит.
Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено факт нереальності спірних господарської операції, спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту на підставі первинних документів, які містять юридичну дефектність, чим порушено вимоги п.198.1, п.198.2, 198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із внесеними змінами та доповненнями).
Внаслідок внесених у законодавство змін податкова декларація відображає не лише задекларовані суми податкового кредиту та податкових зобов`язань, а дає можливість проаналізувати господарську діяльність платника в розрізі його контрагентів, зокрема постачальників.
Підставами для формування податкового кредиту з ПДВ (з позиції судів України) є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту у сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.
Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові пояснення та докази просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 27.04.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Судом встановлені наступні обставини:
23.03.2026 Головним управління ДПС у Львівській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 12136/13-01-07 03 форми «Р», в якому зазначено:
«на підставі акта від 03.03.2026 №8214/13-01-07-03/41972518 та заперечення від 12.03.2026 №161 (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 12.03.2026 №27359/6) встановлено порушення п.198.1, п.198.2, 198.3, ст.198. п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-V1 (зі змінами та доповненнями).
Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 1 555 461 грн, а саме: за лютий 2021 року на суму 317 509 грн, за червень 2021 року на суму 100 823 грн, за липень 2021 року 250 040 грн, за серпень 2021 року 357 298 грн, за жовтень 2021 року на суму 342 775 грн, за червень 2025 року на суму 187 016 грн, за рахунок безпідставного включення ТОВ «Львів-Буд 2» до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях із ТОВ «ПФБ «Житлосервісбуд» (41971619), ТОВ «Австер» (43771622), ТОВ «Локбілд» (43689465). ТОВ «Домашня Біржа» (44677031). Чим порушено п. 198.1, п.198.2. п.198.3, ст.198. п.200.1. ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого, підприємством занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 555 461 грн, а саме: за лютий 2021 року на суму 317 509 грн, за червень 2021 року на суму 100 823 грн, за липень 2021 року 250 040 грн, за серпень 2021 року 357298 грн, за жовтень 2021 року на суму 342 775 грн, за червень 2025 року на суму 187 016 гривень.
- період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення лютий 2021, червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, жовтень 2021 року, червень 2025 року.
ГУ ДПС у Львівській області розглянуто всі наведені аргументи, документи та пояснення в поданому запереченні ТОВ «Львів-Буд 2» від 12.03.2026 №161 (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 12.03.2026 №27359/6) та прийнято колегіальне рішення, що дані аргументи документи та пояснення до заперечення не спростовують фактів порушень, відображених в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 03.03.2026 №8214/13-01-07-03/41972518.
Комісія по розгляду спірних питань ГУ ДПС у Львівській області, розглянувши порушення, викладені в акті перевірки від 03.03.2026 №8214/13-01-07-03/41972518 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Львів-Буд 2» (41972518) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «ПФБ «Житлосервісбуд» (41971619) за період лютий, серпень, жовтень 2021 року, ТОВ «Австер» (43771622) за період червень 2021 року, ТОВ «Локбілд» (43689465) за період червень, липень 2021 року, ТОВ «Станліб» (43732396, нова назва ТОВ «Шузлайн Епод») за період грудень 2022 року, ТОВ «Домашня Біржа» (44677031) за період червень 2025 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства», вирішила заперечення ТОВ «Львів-Буд 2» від 12.03.2026 №161 (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 12.03.2026 №27359/6) залишити без задоволення.
За результатами розгляду заперечення постійно діюча комісія з розгляду спірних питань ГУ ДПС у Львівській області вирішила висновки акта перевірки від 03.03.2026 №8214/13-01-07-03/41972518, вважати правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення ТОВ «Львів-Буд 2» від 12.03.2026 №161 (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 12.03.2026 №27359/6) залишити без задоволення.
У зв`язку з цим згідно з підпунктом 2 пункту 54.3 статті 54. пунктом 58 1 статті 58 п. 123.2 сі. 123 та п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.198. п.200. і ст.200 Податкового кодексу України занижено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, 14060100, один мільйон дев`ятсот сорок чотири тисячі триста двадцять шість гривень 25 копійок».
Цим рішенням позивачу донараховано суми грошового зобов`язання, за податковими зобов`язанням 1 555 461 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 388 865,25 грн
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправними та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам податкового законодавства.
Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного рішення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Згідно із п.п. 2 п. 54.3. ст. 4 ПК України (в редакції на час спірних правовідносин), контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно із п. 58.1. ст. 58 цього ж Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;
завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;
наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із п. 123.2. ст. 123 цього ж Кодексу, діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно із п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.198 цього ж Кодексу:
198.1. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
198.2. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із п.200.1. ст. 200 цього ж Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно із ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно із ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із смт. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судом неодноразово пропонувалось представнику позивача надати додаткові докази щодо предмету спору по даній справу, однак на думку представника позивача, ними подано достатньо доказів для вирішення даної справи.
Надаючи правову оцінку спірним рішенням суд зазначає наступне:
Судом не враховуються аргументи позивача щодо протиправності проведення згаданої вище перевірки позивача, з підстав, що при оцінці правомірності призначення вказаної вище перевірки контролюючим органом конкретизовано інформацію щодо можливого порушення податкового законодавства та наведено відповідну правову підставу для реалізації контрольних повноважень, відповідно вимоги ПК України є дотриманими.
Запит відповідача позивачу від 29.09.2025, згідно його тексту, містить як фактичні підстави його направлення, так і правове обґрунтування необхідності надання пояснень та документального підтвердження.
Зміст вказаного запиту повністю узгоджується із п. 73.3. ст. 73 ПК України, відповідно до якого контролюючий орган має право звернутися до платника податків із письмовим запитом про подання інформації та її документального підтвердження у разі виявлення фактів, що можуть свідчити про порушення вимог податкового законодавства.
У спірному запиті відповідач навів конкретні встановлені обставини щодо обсягів виручки позивача, характеру господарської діяльності та можливого виникнення обов`язку реєстрації платником ПДВ.
Відповідно аргументи позивача про невідповідність запиту вимогам закону, судом не враховується. Відповідачем в згаданому запиті деталізовано його підстави, зазначено відомості про характер можливого порушення, сферу його виявлення та правову підставу здійснення контролю, що на переконання суду, є достатньою умовою для дотримання позивачем вимог податкового законодавства.
Крім цього, позивачем не заявлено вимог про протиправність дій відповідача чи наказу про призначення перевірки позивача, за наслідком якої прийняте спірне рішення.
Судом не враховуються аргументи позивача про реальність господарських операцій позивача із ТОВ «ПФБ «Житлосервісбуд» за період лютий, серпень, жовтень 2021 року, ТОВ «Австер» за період червень 2021 року, ТОВ «Локбілд» за період червень, липень 2021 року, ТОВ «Домашня Біржа» за період червень 2025 року, з наступних підстав.
По взаємовідносин позивача із ТОВ «Австер», судом встановлено, що між позивачем, як покупцем та ТОВ «Австер», як продавцем 16.06.2021 підписано договір купівлі-продажу за № 1606/2021/1, згідно предмету якого, продавець зобов`язуються поставити покупцю товар - пісок, цемент, будівельні матеріали в асортименті, а покупець зобов`язуються прийняти цей товар та оплатити його за встановленими цінами відповідно до умов договору.
За умовами вказаного договору: п.2.1. загальна вартість товару складає - 1 500 240,00 грн, в т. ч. ПДВ - 250 040,00 грн, п. 2.2. остаточна кількість та вартість товару буде визначена у накладних на відпуск товару, які є невід`ємною частиною цього ж договору. Остаточна ціна договору може змінюватися, та становить сумарну вартість поставленого товару згідно накладних та/або рахунків, підписаними належними представниками обох сторін, та скріпленими печатками сторін, які є невід`ємною частиною договору, п. 3.1. базисом поставки товару, якщо інше не передбачено додатками до цього ж договору, вважається поставка товару на умовах самовивозу.
ТОВ «Австер» для позивача складені: ПН, рахунок-фактура № СФ-0600032 від 30.06.2021, видаткова накладна № РН-0600032 від 30.06.2021.
Судом встановлено, що у вказаній видатковій накладній відсутні такі обов`язкові реквізити, які повинні мати первинні документи: адреса позивача як одержувача (юридична, фактична, здійснення діяльності), прізвище матеріально-відповідальної особи за отримання товару, що не дозволяє ідентифікувати місце та відповідальних осіб за одержання товару (будматеріалів - піску, цементу).
Позивачем до справи не надано жодних належних та допустимих доказів: адреси доставки товару (юридичної, фактичної, здійснення діяльності) та відповідного обліку отриманого товару за місцем одержання, не надано ТТН на перевезення товару від ТОВ «Австер» до юридичної, фактичної та/або адреси здійснення діяльності позивачем, договорів та актів виконаних робіт з перевізниками, адже за умовами договору, поставка товару відбувається на умовах самовивозу.
Вказані обставини, свідчать про нереальне вчинення операції з придбання будматеріалів у ТОВ «Австер», не дають права позивачу на формування податкового кредиту з ПДВ за липень 2021 року в сумі 250 040 грн, на підставі податкових накладних від вказаного контрагента. Лише наявність договору, податкової накладної та відображення відповідної суми у податковій звітності не є достатнім для підтвердження реальності господарської операції, якщо такі документи не узгоджуються з фактичними обставинами руху товару, його походженням, ресурсною спроможністю постачальника і покупця та належним оформленням первинних документів.
Судом враховуються заперечення відповідача про те, що наведене у сукупності свідчить про формальний характер взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Австер» без реального руху ТМЦ, що виключає можливість визнання правомірним формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за липень 2021 року на суму 250 040 грн.
По взаємовідносин позивача із ТОВ «Домашня Біржа», судом встановлено, що між позивачем, як покупцем та ТОВ «Домашня Біржа», як продавцем 27.06.2025 підписано договір поставки за № 270601, згідно предмету якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця визначені товаросупровідними документами матеріальні цінності (надалі - «товар»), а покупець - прийняти та оплатити зазначений товар на умовах, визначених цим договором.
За умовами вказаного договору: п. 2.1. асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами у видаткових накладних, за якими продавцем здійснюється передача товару покупцю. п. 2.2. оформленню видаткової накладної передує отримання від покупця в усній формі або по факсу чи в інший спосіб замовлення на передачу товару та підтвердження продавцем наявності на складі останнього товару, що цікавить покупця, п. 2.3. товар вважається переданим покупцю з моменту підписання уповноваженою особою покупця відповідної видаткової накладної і скріплення підпису такої особи печаткою покупця або передачею оригіналу належним чином оформленої довіреності, що підтверджує право уповноваженої особи покупця отримати товар або підписати накладну (ні) на товар, у випадку вивезення покупцем товару через перевізника товар вважається переданим покупцю з моменту передачі продавцем товару перевізнику за товарно-транспортною накладною, п. 2.4. товар передається продавцем покупцю на складі продавця, завантаження товару та його вивіз зі складу продавця здійснюється покупцем власними силами та за власні кошти, у випадку відсутності у покупця можливості вивезти товар зі складу продавця (брак транспорту та/або вантажників/водіїв, відсутність перевізника тощо) доставка товару здійснюється продавцем за кошти покупця.
ТОВ «Домашня Біржа» для позивача складені: ПН, рахунок-фактура № СФ-0600032 від 30.06.2021, видаткова накладна № 31 від 27.06.2021, видаткова накладна № 32 від 27.06.2021, на загальну суму 1 122 093,32 грн в т.ч. ПДВ 187 015,56 грн.
Судом встановлено, що у вказаній видатковій накладній відсутні такі обов`язкові реквізити, які повинні мати первинні документи: адреса позивача як одержувача (юридична, фактична, здійснення діяльності), прізвище матеріально-відповідальної особи за отримання товару, що не дозволяє ідентифікувати місце та відповідальних осіб за одержання товару (будматеріалів - опалубки).
Позивачем до справи не надано жодних належних та допустимих доказів: адреси доставки товару (юридичної, фактичної, здійснення діяльності) та відповідного обліку отриманого товару за місцем одержання, не надано ТТН на перевезення товару від ТОВ «Домашня Біржа» (м. Дніпро) до юридичної, фактичної та/або адреси здійснення діяльності позивачем, договорів та актів виконаних робіт з перевізниками, адже за умовами договору, завантаження та поставка товару відбувається за рахунок покупця.
Вказані обставини, свідчать про нереальне вчинення операції з придбання будматеріалів у ТОВ «Домашня Біржа», не дають права позивачу на формування податкового кредиту з ПДВ за червень 2025 року в сумі 187015,56 грн, на підставі податкових накладних від вказаного контрагента. Лише наявність договору, податкової накладної та відображення відповідної суми у податковій звітності не є достатнім для підтвердження реальності господарської операції, якщо такі документи не узгоджуються з фактичними обставинами руху товару, його походженням, ресурсною спроможністю постачальника і покупця та належним оформленням первинних документів.
Судом враховуються заперечення відповідача про те, що наведене у сукупності свідчить про формальний характер взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Домашня Біржа» без реального руху ТМЦ, що виключає можливість визнання правомірним формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за червень 2025 року на суму 187015,56 грн.
По взаємовідносин позивача із ТОВ «ПФБ «Житлосервісбуд»», судом встановлено, що між позивачем, як покупцем та ТОВ «ПФБ «Житлосервісбуд»», як продавцем 03.02.2021 підписано договір купівлі-продажу за № 0302.26/1, згідно предмету якого, продавець зобов`язується поставити покупцю товар - будівельні матеріали (цемент, щебінь і суміжні матеріали) в асортименті, ремонтні матеріали та розхідні засоби в асортименті, труби та установки (обладнання) для водопостачання, водовідведення та опалення в асортименті, арматура в асортименті, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його за встановленими цінами відповідно до умов договору.
За умовами вказаного договору: п. 2.1. загальна вартість товару складає 6647525,30 грн, в тому числі ПДВ 1107920,88 грн, п. 2.2. остаточна кількість та вартість товару буде визначена у накладних на відпуск товару, які є невід 'ємною частиною цього ж договору, остаточна ціна договору може змінюватись, та становить сумарну вартість поставленого товару згідно накладних та/або рахунків, підписаними належними представниками обох сторін та скріпленими печатками сторін, які є невід`ємною частиною договору, п. 2.3 товар, який поставляється продавцем, повинен відповідати вимогам діючих на момент поставки державним стандартам, технічним умовам, санітарним нормам та іншим нормативним документам, іншим вимогам до якості, які звичайно ставляться, п.3.1. базисом поставки товару, якщо інше не передбачено додатками до цього ж договору, вважається поставка товару на умовах - самовивозу, п.3.3. в свою чергу покупець зобов`язаний надати продавцю довіреність на отримання товару і зробити відмітку про отримання товару у видатковій накладній продавця.
ТОВ «ПФБ «Житлосервісбуд»» для позивача складені: ПН, рахунок-фактура № СФ-0600032 від 30.06.2021, видаткові накладні:
- №РН-0200001 від 10.02.2021 на суму ПДВ 457 549,06 грн;
- №РН-0800068 від 26.08.2021 на суму ПДВ 115 809,20 грн;
- №РН-0800067 від 25.08.2021 на суму ПДВ 141375,0 грн;
- №РН-1000073 від 11.10.2021 на суму ПДВ 121568,88 грн;
- №РН-1000074 від 12.10.2021 на суму ПДВ 136416,15 грн;
- №РН-1000075 від 13.10.2021 на суму ПДВ 84789,89 грн.
Судом встановлено, що у вказаних видаткових накладних відсутні такі обов`язкові реквізити, які повинні мати первинні документи: адреса позивача як одержувача (юридична, фактична, здійснення діяльності), прізвище матеріально-відповідальної особи за отримання товару, що не дозволяє ідентифікувати місце та відповідальних осіб за одержання товару (будматеріалів).
Позивачем до справи не надано жодних належних та допустимих доказів: адреси доставки товару (юридичної, фактичної, здійснення діяльності) та відповідного обліку отриманого товару за місцем одержання, не надано ТТН на перевезення товару від ТОВ «ПФБ «Житлосервісбуд»» до юридичної, фактичної та/або адреси здійснення діяльності позивачем, договорів та актів виконаних робіт з перевізниками, адже за умовами договору, поставка товару відбувається на умовах самовивозу.
Вказані обставини, свідчать про нереальне вчинення операції з придбання будматеріалів у «ПФБ «Житлосервісбуд»», не дають права позивачу на формування податкового кредиту з ПДВ за лютий 2021 року у сумі 457 549 грн, за серпень 2021 року у сумі 257 184 грн, за жовтень 2021 року у сумі 342 775 грн, на підставі податкових накладних від вказаного контрагента. Лише наявність договору, податкової накладної та відображення відповідної суми у податковій звітності не є достатнім для підтвердження реальності господарської операції, якщо такі документи не узгоджуються з фактичними обставинами руху товару, його походженням, ресурсною спроможністю постачальника і покупця та належним оформленням первинних документів.
Судом враховуються заперечення відповідача про те, що наведене у сукупності свідчить про формальний характер взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ПФБ «Житлосервісбуд»» без реального руху ТМЦ, що виключає можливість визнання правомірним формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за лютий 2021 року у сумі 457 549 грн, за серпень 2021 року у сумі 257 184 грн, за жовтень 2021 року у сумі 342 775 грн.
По взаємовідносин позивача із ТОВ «Локбілд», судом встановлено, що між позивачем, як покупцем та ТОВ «Локбілд», як продавцем 03.06.2021 підписано договір купівлі-продажу за № 0306/21/1, згідно предмету якого, продавець зобов`язується поставити покупцю товар - пісок, цемент, щебінь та інші будівельні матеріали в асортименті, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його за встановленими цінами відповідно до умов договору.
За умовами вказаного договору: п. 2.1. загальна вартість товару складає 1205620,08 грн, в тому числі ПДВ 200936,68 грн, п. 2.2. остаточна кількість та вартість товару буде визначена у накладних на відпуск товару, які є невід 'ємною частиною цього ж договору, остаточна ціна договору може змінюватись, та становить сумарну вартість поставленого товару згідно накладних та/або рахунків, підписаними належними представниками обох сторін та скріпленими печатками сторін, які є невід`ємною частиною договору, п. 2.3 товар, який поставляється продавцем, повинен відповідати вимогам діючих на момент поставки державним стандартам, технічним умовам, санітарним нормам та іншим нормативним документам, іншим вимогам до якості, які звичайно ставляться, п.3.1. базисом поставки товару, якщо інше не передбачено додатками до цього ж договору, вважається поставка товару на умовах - самовивозу, п.3.3. в свою чергу покупець зобов`язаний надати продавцю довіреність на отримання товару і зробити відмітку про отримання товару у видатковій накладній продавця.
ТОВ «Локбілд» для позивача складені: ПН, рахунки-фактура: № СФ-0600031 від 15.06.2021, № СФ-0700021 від 23.07.2021, № СФ-07000022 від 23.07.2021, видаткові накладні: РН-0600031 від 15.06.2021, РН-0700021 від 23.07.2021, № РН-07000022 від 23.07.2021.
Судом встановлено, що у вказаних видаткових накладних відсутні такі обов`язкові реквізити, які повинні мати первинні документи: адреса позивача як одержувача (юридична, фактична, здійснення діяльності), прізвище матеріально-відповідальної особи за отримання товару, що не дозволяє ідентифікувати місце та відповідальних осіб за одержання товару (будматеріалів).
Позивачем до справи не надано жодних належних та допустимих доказів: адреси доставки товару (юридичної, фактичної, здійснення діяльності) та відповідного обліку отриманого товару за місцем одержання, не надано ТТН на перевезення товару від ТОВ «Локбілд» до юридичної, фактичної та/або адреси здійснення діяльності позивачем, договорів та актів виконаних робіт з перевізниками, адже за умовами договору, поставка товару відбувається на умовах самовивозу.
Вказані обставини, свідчать про нереальне вчинення операції з придбання будматеріалів у «Локбілд», не дають права позивачу на формування податкового кредиту з ПДВ за червень 2021 року в сумі 100 823 грн, та за серпень 2021 року в сумі 100 114 грн, на підставі податкових накладних від вказаного контрагента. Лише наявність договору, податкової накладної та відображення відповідної суми у податковій звітності не є достатнім для підтвердження реальності господарської операції, якщо такі документи не узгоджуються з фактичними обставинами руху товару, його походженням, ресурсною спроможністю постачальника і покупця та належним оформленням первинних документів.
Судом враховуються заперечення відповідача про те, що наведене у сукупності свідчить про формальний характер взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Локбілд» без реального руху ТМЦ, що виключає можливість визнання правомірним формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за червень - липень 2021 року на загальну суму 200 936,70 грн.
Суд також зазначає наступне.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції на час спірних правовідносин),
бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;
первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно із ст. 9 цього ж Закону:
1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
2. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Таким чином, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинних документів, що підтверджують таку господарську операцію.
На переконання суду, надані позивачем докази (у тому числі ПН, договори, видаткові накладні, рахунки тощо), з яких не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції (як в даному випадку, придбання будівельних матеріалів, без доказів їх реального транспортування саме позивачем, та без інформації місця (адреси) обліку (розвантаження, використання) цих же товарів), а також за відсутності зазначення посад і прізвищ осіб, відповідальних за здійснення відповідної господарської операції у видаткових накладних, рахунках фактурах, не є належними та допустимими доказами реальності спірних господарських операцій.
Вказані судом недоліки, таких доказів, є істотними, оскільки по суті не містять відомості про зміст та обсяг господарських операцій, перешкоджають можливості ідентифікувати осіб, які брала участь у здійсненні таких господарських операцій.
Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом не враховуються аргументи позивача та враховуються заперечення відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд 2» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 13.11.2026.
Суддя Гавдик Зіновій Володимирович