Судові рішення

Постанова № 141477565 у справі № 127/12790/25 від 11.11.2026

Постанова від 11.11.2026 у цивільній справі № 127/12790/25 (категорія «Про відшкодування шкоди»). Суд: Вінницький апеляційний суд, суддя Рибчинський В. П.

Справа№ 127/12790/25
СудВінницький апеляційний суд
СуддяРибчинський В. П.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро відшкодування шкоди
Дата ухвалення11.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141477565

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 127/12790/25

Провадження № 22-ц/801/2037/2026

Категорія: 44

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Справа № 127/12790/25 м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача: Рибчинського В.П.,

суддів: Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Козюми Д.О., Муляра О.Г. та його представника - адвоката Шеремет Г.А., представника Сьомого апеляційного адміністративного суду Загородньої С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шеремет Галини Анатоліївни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сьомого апеляційного адміністративного суду про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 листопада 2022 року близько 11 год під час перебування у приміщенні Сьомого апеляційного адміністративного суду з метою ознайомлення з апеляційною скаргою, будучи особою з вадами опорно-рухового апарату та інвалідністю внаслідок виробничої травми, він, за його твердженням, через відсутність попередження працівниками суду про наявність прихованої сходинки впав та отримав тілесні ушкодження, у зв`язку з чим був оглянутий працівниками екстреної медичної допомоги, а в подальшому звернувся до медичного закладу, де йому було діагностовано забій поперекового відділу хребта та пошкодження зв`язок правого гомілково-ступневого суглоба.

Зазначає, що внаслідок отриманої травми зазнав фізичного болю, тривалого лікування та моральних страждань, а його неодноразові звернення до відповідача з вимогою про добровільне відшкодування моральної шкоди залишилися без реагування, у зв`язку з чим просить стягнути зі Сьомого апеляційного адміністративного суду на свою користь 1 000 000 грн моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шеремет Г.А. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 08 листопада 2022 року о 11 год 21 хв. до центральної оперативної диспетчерської КНП «Територіальне медичне об`єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради» надійшов виклик до ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення Сьомого апеляційного адміністративного суду) з приводу отримання травматичних ушкоджень.

Як вбачається з листа КНП «ТМО «ВОЦЕМДМК ВОР» від 05 червня 2024 року № 06/930, після прибуття бригади екстреної медичної допомоги позивача було оглянуто, встановлено попередній діагноз: пошкодження зв`язок правого гомілково-ступневого суглоба ? та забій поперекового відділу хребта?, надано медичну допомогу, при цьому від запропонованої госпіталізації до закладу охорони здоров`я позивач відмовився, що підтверджується його підписом в акті відмови від медичних послуг ( а.с.10).

На підтвердження факту отримання тілесних ушкоджень позивачем надано консультативний висновок спеціаліста від 23.05.2025р., відповідно до якого за результатами клінічного обстеження встановлено діагноз: забій правого голіностопного суглобу без ускладнень ( а.с.11).

Також матеріали справи містять консультативні висновки спеціалістів Чернівецької районної лікарні від 07 жовтня 2025 року, зокрема лікаря-невролога та лікаря-хірурга, в яких зафіксовано скарги на больовий синдром у поперековому відділі хребта та встановлено діагнози, пов`язані із захворюваннями хребта, компресією нервових корінців, остеохондрозом поперекового відділу хребта, а також забоєм куприка.

Разом із тим із зазначених медичних документів убачається, що звернення позивача у 2025 році було пов`язане, зокрема, із дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 30 вересня 2025 року, а відомостей про причинний зв`язок виявлених у 2025 році захворювань та станів здоров`я із подіями 08 листопада 2022 року такі документи не містять ( а.с.95,96).

З наданої виписки з медичної карти амбулаторного хворого та виписки з медичної карти хворого міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги вбачається, що у жовтні 2025 року позивач проходив обстеження та лікування з приводу забою правого стегна, правої гомілки, поперекового відділу хребта, забою ділянки кульшового суглоба та скарг на біль у спині після дорожньо-транспортної пригоди від 30 вересня 2025 року. Вказані медичні документи підтверджують факт звернення позивача за медичною допомогою у 2025 році, однак не містять відомостей про те, що встановлені у цей період діагнози є наслідком події, яка відбулася у приміщенні відповідача 08 листопада 2022 року.

Судом також встановлено, що позивач звертався до Сьомого апеляційного адміністративного суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. За результатами розгляду звернення відповідачем надано письмову відповідь, у якій повідомлено, що питання відшкодування шкоди не вирішуються в порядку Закону України «Про звернення громадян», а можуть бути предметом судового розгляду ( а.с.14-15,117).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю III групи внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується копією пенсійного посвідчення ( а.с.8-9).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що наявними у справі доказами підтверджується лише факт звернення позивача за медичною допомогою після падіння, проте не доведено протиправності поведінки відповідача, не встановлено порушення ним покладених законом обов`язків, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками, на які посилається позивач, а також не доведено самого факту заподіяння моральної шкоди саме відповідачем.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною другою цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Так, ОСОБА_1 , звертаючись з даним позовом, стверджував, що внаслідок бездіяльності працівників суду (вони не попередили його про наявність сходинки на підлозі), він отримав травму, внаслідок якої отримав больовий синдром, що є проявом моральної шкоди.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що сходинка була «прихованою», перебувала у технічно неправному стані чи не відповідала державним будівельним нормам.

Крім того, наданий лист КНП «ТМО «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 05 червня 2024 року № 06/930 не підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між отриманою позивачем травмою та діями чи бездіяльністю відповідача, а лише підтверджують факт виклику до приміщення суду бригади екстреної медичної допомоги.

Інші докази, на які посилається позивач, такі як консультативні висновки лікарів невролога та хірурга Чернівецької районної лікарні від 07.10.2025 року, виписки з медичної карти амбулаторного хворого та виписки з медичної карти хворого міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги пов`язані безпосередньо із дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 30 вересня 2025 року, а тому не можуть бути братись до уваги при вирішенні даного спору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шеремет Галини Анатоліївни залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: С.Г. Копаничук

В.В. Оніщук

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
11.11.2026 Постанова № 141477561 Вінницький апеляційний суд
09.09.2026 Ухвала № 139617998 Вінницький апеляційний суд
24.07.2026 Ухвала № 138461379 Вінницький апеляційний суд
15.07.2026 Ухвала № 138236308 Вінницький апеляційний суд
15.07.2026 Ухвала № 138236306 Вінницький апеляційний суд
07.07.2026 Ухвала № 138001951 Вінницький апеляційний суд
08.06.2026 Рішення № 137249433 Вінницький міський суд Вінницької області
08.06.2026 Рішення № 137225699 Вінницький міський суд Вінницької області
19.11.2025 Ухвала № 132046938 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
10.09.2025 Ухвала № 130099881 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
22.07.2025 Ухвала № 128996324 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
25.06.2025 Постанова № 128409591 без тексту Вінницький апеляційний суд
25.06.2025 Постанова № 128409590 без тексту Вінницький апеляційний суд
09.06.2025 Ухвала № 127992072 без тексту Вінницький апеляційний суд
05.06.2025 Ухвала № 127909810 без тексту Вінницький апеляційний суд
02.06.2025 Ухвала № 127814854 без тексту Вінницький апеляційний суд
02.06.2025 Ухвала № 127780421 без тексту Вінницький апеляційний суд
02.06.2025 Ухвала № 127780420 без тексту Вінницький апеляційний суд
12.05.2025 Ухвала № 127298487 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області