Справа № 161/11140/26
Провадження № 2-о/161/397/26
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Смоковича М.В.,
при секретарі судового засідання - Хилько О.В.,
за участі:
представника заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Луцька міська рада про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини, встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -
ВСТАНОВИВ:
25.05.2026 року заявник, ОСОБА_2 , звернулась до Луцького міськрайонного суду Волинської області з заявою про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини, встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
В обґрунтування заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 . Після його смерті залишилась спадщина, що складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 . Вищезазначена квартира була приватизована нею, її чоловіком ОСОБА_3 (в свідоцтві - « ОСОБА_4 »), а також ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про право власності на житло від 21.12.2001 року. Вона усно звернулася до нотаріуса з приводу спадкування після смерті чоловіка. Нотаріусом на усне звернення виявлено наступні обставини, що не дають можливості прийняти заяву про прийняття спадщини та завести спадкову справу. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. Померлий ОСОБА_3 на день смерті не мав зареєстрованого місця проживання. Так, до 02.12.2008 року він був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 . З 08.12.2008 року по 30.01.2025 року він був зареєстрований в АДРЕСА_2 . З 30.01.2025 року по день смерті він ніде не був зареєстрований. Померлий ОСОБА_3 постійно проживав без реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 . Щодо нею, то вона була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 до 11.01.2006 року. З 08.12.2008 року по 30.01.2025 року вона також була зареєстрована в АДРЕСА_2 . На день смерті чоловіка також ніде не була зареєстрована, а з 01.04.2026 року знову зареєструвалася в квартирі АДРЕСА_1 . Вона постійно проживала без реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 . Отже, нотаріус не може прийняти заяву і завести спадкову справу, оскільки померлий ніде не був зареєстрований на день смерті. Також нотаріус не може прийняти заяву і завести спадкову справу за місцем знаходження нерухомого майна померлого, оскільки в свідоцтві про смерть зазначено прізвище померлого чоловіка « ОСОБА_7 », а в свідоцтві про право власності на житло від 21.12.2001 року - « ОСОБА_4 ». Померлий ОСОБА_3 за життя отримав паспорт, де прізвище зазначили « ОСОБА_4 », а довідку про присвоєння ідентифікаційного номера отримав на прізвище « ОСОБА_7 ». Далі в документах в нього писалось по-різному. Зокрема, в пенсійному посвідченні - « ОСОБА_4 », в посвідченні постраждалого від ЧАЕС - « ОСОБА_7 », в свідоцтві про шлюб - « ОСОБА_7 », а в свідоцтві про право власності на житло - « ОСОБА_4 ». Коли ОСОБА_3 помер, вона не знайшла оригінал його паспорта, а тому пред`явила довідку про присвоєння ідентифікаційного номера на прізвище « ОСОБА_7 », тому свідоцтво про смерть видали на прізвище « ОСОБА_7 ». Копію паспорта їй вже дали в ГУ ПФУ у Волинській області. Отже, в даний час їй необхідно встановити два факти, а саме: факт постійного проживання з померлим чоловіком на день його смерті в квартирі АДРЕСА_1 ; факт належності свідоцтва про право власності на житло від 21.12.2001 року. В позасудовому порядку вирішити ці питання неможливо, а тому заявниця звертається до суду з даною заявою.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.06.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами окремого позовного провадження.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.09.2026 року було задоволено клопотання щодо витребування у Луцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області Управління державної реєстрації Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відомостей про народження ОСОБА_3 .
В судовому засіданні представник заявника, ОСОБА_1 , підтримав факти, що викладені у заяві та просив її задовольнити з зазначених у ній підстав.
Представник заінтересованої особи, Романова І.Л., подала до суду заяву про розгляд справи без участі.
Допитана в судовому засіданні свідок, ОСОБА_8 , повідомила, що заявник, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є її бабусею та дідусем. До дня смерті дідуся вона кожного дня навідувала їх за адресою проживання в АДРЕСА_3 , де вони проживали разом на постійній основі, в тому числі і на момент смерті дідуся.
Допитана в судовому засіданні свідок, ОСОБА_9 , зазначила, що з 1982 року заявник, ОСОБА_2 , проживала разом з ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 .
Суд, заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм належну правову оцінку, вважає, що заява підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз`яснено в п.12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується дослідженими доказами, у правовстановлюючому документі, а саме: у свідоцтві про право власності на житло, яке видане 21.12.2001 року було допущено помилку в прізвищі чоловіка заявника, усунення якої є неможливе в позасудовому порядку, тому наявними є підстави для встановлення факту, що має юридичне значення.
Встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва про право спільної сумісної власності на житло, має юридичне значення, оскільки заявник не може реалізувати своє право на спадщину.
Враховуючи те, що підтвердити вищевказаний факт у позасудовому порядку неможливо, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, оскільки встановлення факту породить для заявника певні юридичні наслідки та іншого шляху для підтвердження даного факту не існує.
Щодо встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини суд встановив таке.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічні норми закону викладені і в ст. ст. 15, 16 ЦК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів що мають юридичне значення, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, тощо.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Пунктом 23 зазначеної вище Постанови роз`яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1223, 1258, 1261 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
За змістом п. 3.22 розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого 22 лютого 2012 року за № 282/20595, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті проживав разом із спадкодавцем.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , виданого Луцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, дата видачі 26.01.2026 року.
ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 ,що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , яке видане Відділом ЗАГСУ Луцького міського виконкому, дата видачі 25.06.1993 року.
Квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , була приватизована заявницею ОСОБА_2 , її чоловіком ОСОБА_3 (в свідоцтві - « ОСОБА_4 »), а також ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про право власності на житло від 21.12.2001 року.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 нотаріусом не була заведена, що підтверджується інформаційною довідкою із Спадкового реєстру №85891061 від 07.07.2026 року.
Встановлення в судовому порядку факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно заявникові для оформлення прав на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Перевіривши обґрунтованість вимог заяви, суд приймає до уваги те, що на підставі частин 3 та 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу(шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Слід зазначити, що в своїй ухвалі №505/2085/14-ц від 14.09.2016 Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
Судом встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті останнього залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом.
Таким чином, оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає, що факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час його смерті та відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_3 , знайшов своє підтвердження під час судового розгляду.
Враховуючи те, що підтвердити вищевказані факти у позасудовому порядку, неможливо, суд дійшов висновку, що заяву належить задовольнити, оскільки встановлення фактів породить для заявника конкретні юридичні наслідки та іншого шляху для підтвердження даного факту не існує.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 77-84, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 315, 319 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа - Луцька міська рада про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини, встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу, а саме, свідоцтва про право власності на житло від 21.12.2001 року, виданого Відділом по приватизації житлового фонду виконавчого комітету Луцької міської ради на ім`я « ОСОБА_10 ».
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Заінтересована особа: Луцька міська рада, адреса місцезнаходження: 43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19, код ЄДРПОУ 34745204.
Повний текст рішення складений 10.11.2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович