ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 627/976/25 Головуючий суддя І інстанції Каліберда В. А.
Провадження № 22-ц/818/4497/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про стягнення аліментів
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.
суддів колегії: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сідько Світлани Іванівни на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 22 квітня 2026 року у справі №627/976/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну доньку,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2025 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної доньки у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, на період непрацездатності доньки.
Позовна заява мотивована тим, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 12.09.2006. Батьками зазначені - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 18.11.2023, прізвище позивачки змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №964066 від 04.12.2024, ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності та визнано непрацездатною.
Позивачка перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства.
Висновком лікарської комісії КНП «Краснокутська центральна районна лікарня» щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу №108/446 від 24.09.2025 встановлено, що за рівнем обмеження життєдіяльності ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Листом Харківського обласного центру зайнятості №С-46/13/33-25 від 26.08.2025 повідомлено, що наявність висновку МСЕК про нездатність до трудової діяльності унеможливлює реєстрацію особи в державній службі зайнятості як безробітної, але їй можуть надаватися консультаційні та інформаційні послуги. З огляду на цю інформацію, можна стверджувати, що влаштування на роботу та отримання доходу є неможливим.
У позові зазначено, що позивачка наразі мешкає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що остання здійснює постійний догляд за донькою, вона позбавлена можливості влаштуватися на роботу зі стабільним доходом, достатнім для забезпечення належного рівня життя як доньки, так і свого.
Зазначено, що батько ОСОБА_1 не надає доньці жодної допомоги, попри усвідомлення об`єктивної неможливості її працевлаштування.
Непрацездатність позивачки доводить її потребу в матеріальній допомозі. При цьому, потреба в матеріальній допомозі означає, що дохід непрацездатної особи не забезпечує їй підтримання нормальної життєдіяльності, яка є критерієм визначення прожиткового мінімуму, та є меншим, ніж це встановлено прожитковим мінімумом на непрацездатну особу.
Позивачка також зазначила, що вказані обставини свідчать про те, що вона за станом здоров`я позбавлена можливості працювати, її матеріальне становище та матеріальне становище її матері, яка у зв`язку зі здійсненням постійного догляду за своєю донькою не має змоги також влаштуватися на роботу, не дозволяють в повній мірі компенсувати витрати на побутові потреби та утримання непрацездатної повнолітньої доньки. При цьому слід врахувати, що відповідач є працездатною особою та має можливість надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній непрацездатній доньці, яка її потребує.
З огляду на вищевказане позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 22 квітня 2026 року позовну заяву задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання, як повнолітньої непрацездатної доньки, у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви - 16.10.2025, на період непрацездатності доньки.
Постановлено допустити рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 809,08 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Сідько С.І. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 22 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, вирішити питання щодо судових витрат у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного й всебічного дослідження обставин справи. На думку представника, суд не надав належної оцінки поданим доказам як у сукупності, так і кожному окремо, внаслідок чого ухвалив необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.
Зазначає, що до закінчення навчання ОСОБА_2 , а саме до 04.06.2025, відповідач сумлінно сплачував аліменти та не ухилявся від обов`язку утримувати доньку.
Вказує, що після закінчення навчання мати позивачки як стягувач у виконавчому провадженні не повідомила державного виконавця про цю обставину та не вжила заходів для припинення стягнення аліментів. Крім того, мати ОСОБА_2 не зверталася до відповідача з вимогами про відшкодування додаткових витрат на утримання доньки, що, на думку відповідача, спростовує твердження про його ухилення від матеріальної підтримки.
Також зазначає, що мати позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 перебуває у шлюбі зі ОСОБА_7 , прізвище та по батькові доньки було змінено з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_2 », а спілкування з батьком ОСОБА_1 припинено.
Крім того, ОСОБА_2 здобула професійну освіту за професією «Озеленювач» та отримала диплом кваліфікованого робітника.
Також посилається на те, що позивачка та її мати є активними членами громадської організації «Еммаус», яка надає соціальну підтримку сім`ям, що виховують дітей та молодь з інвалідністю, зокрема безоплатні послуги різного характеру.
На думку представника відповідача, твердження про неможливість працевлаштування матері позивачки через необхідність постійного догляду за донькою є необґрунтованими, оскільки можливість дистанційної роботи дає змогу отримувати самостійний дохід.
Окремо наголошує на відсутності у відповідача реальної фінансової можливості утримувати повнолітню доньку. Зазначає, що він має хронічні захворювання, його середньомісячний дохід становить 23 000,00 грн, на його утриманні перебуває інша неповнолітня донька. Крім того, він щомісяця сплачує кредит, несе витрати на проїзд до роботи та оплату житлово-комунальних послуг. Інших джерел доходу не має.
Водночас представник відповідача зазначає, що ОСОБА_2 отримує щомісячні державні виплати у розмірі 2 361,00 грн, однак не користується безоплатними соціальними послугами для осіб з інвалідністю та не звертається за соціальною допомогою як малозабезпечена особа. На думку представника відповідача, позивачка самостійно не використовує наявні можливості для забезпечення своїх матеріальних і соціально-побутових потреб, а тому звернення до суду з позовом про стягнення коштів із батька є безпідставним.
Від представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Мулик К.К. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 22 квітня 2026 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Вказує, що посилання відповідача на сплату аліментів до закінчення навчання доньки не стосуються предмета спору та не мають значення для вирішення питання про утримання повнолітньої непрацездатної дитини.
Стверджує, що мати неодноразово намагалася врегулювати питання фінансової підтримки доньки в досудовому порядку, однак, попри обіцянки відповідача надавати допомогу, жодних коштів позивачка не отримувала. Також заперечує твердження про припинення спілкування з батьком з її ініціативи, зазначаючи, що саме відповідач самоусунувся від спілкування та участі в житті доньки.
Наголошує, що постійний догляд за донькою, забезпечення її лікування та реабілітації унеможливлюють працевлаштування матері, зокрема дистанційне. Водночас державна соціальна допомога, яку отримує позивачка, не покриває навіть її базових потреб, на підтвердження чого надано докази відповідних витрат.
Згідно з висновком ЛКК №4/148 від 17.04.2026, ОСОБА_2 за рівнем обмеження життєдіяльності має обмеження самообслуговування, обмеження здатності до орієнтації, обмеження здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку та потребує постійного стороннього догляду.
Отже, представник позивачки вважає доводи відповідача про відсутність потреби в додатковій фінансовій підтримці юридично та фактично необґрунтованими.
Крім того, посилається на те, що ОСОБА_1 є поліцейським БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області. Згідно з декларацією дохід відповідача за 2025 рік складався із: заробітної плати - 593 379 грн; заробітної плати - 64 705 грн; доходу від продажу рухомого майна - 48 000 грн; доходу від надання зем. ділянки с/г призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис - 25 974 грн; подарунку - 242 грн. Крім цього, відповідач задекларував наявність готівки у сумі 50 000,00 грн та коштів на рахунках у сумі 75 975 грн. Проте у розділі «Фінансові зобов`язання» відповідач не задекларував жодних кредитних зобов`язань, що свідчить про те, що витрати на оплату кредиту ним не здійснюються.
Разом із цим представник позивачки вважає докази наявності у відповідача захворювань та необхідності лікування недостовірними, а доводи апеляційної скарги щодо ненадання судом першої інстанції належної оцінки аргументам сторін і наявним у справі доказам - безпідставними.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, відповідно до ст.367 ЦПК України, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно зі ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_1 , як батько, зобов`язаний утримувати не лише свою неповнолітню доньку ОСОБА_9 , 2013 року народження, до досягнення нею повноліття, а і повнолітню непрацездатну доньку ОСОБА_10 , 2006 року народження, яка проживає з матір`ю, однак відповідач добровільно матеріальну допомогу на її утримання не надає, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.
Суд зазначив, що повнолітня донька ОСОБА_2 має право на утримання від відповідача, оскільки є особою з інвалідністю з дитинства, тобто непрацездатною, потребує його матеріальної допомоги, зокрема у зв`язку з необхідністю проходження постійних курсів лікування та програми реабілітації, проживає з матір`ю, яка, в свою чергу, здійснює за нею постійний догляд та не здатна в повній мірі її забезпечити, що ставить їх в скрутне матеріальне становище.
Оцінюючи матеріальне становище відповідача, суд врахував, що він офіційно працевлаштований, а доказів неможливості надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці з інвалідністю з дитинства не надав. При цьому суд не визнав наявність кредитних зобов`язань, витрат на лікування, побутових потреб та зростання цін достатніми підставами для звільнення від обов`язку утримувати доньку.
Визначаючи розмір аліментів, суд врахував відсутність у позивачки роботи та інших доходів, крім державної соціальної допомоги, матеріальне становище і стан здоров`я відповідача, його обов`язок утримувати повнолітню непрацездатну доньку, а також наявність обов`язку сплачувати аліменти на утримання іншої неповнолітньої доньки. Також суд узяв до уваги підвищені потреби особи з інвалідністю, пов`язані з необхідністю додаткових витрат на лікування, оздоровлення та харчування. З огляду на принципи розумності та справедливості суд визначив розмір аліментів у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
В апеляційній скарзі представник відповідача висловлює свою незгоду з рішенням суду про стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дочку.
Вказані правовідносини мають наступне правове регулювання.
Стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини є способом захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Статтею 198 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними є особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Важливою умовою є непрацездатність повнолітньої дитини за станом здоров`я, тобто наявність у неї статусу особи з інвалідністю - особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які у взаємодії з різними бар`єрами можуть перешкоджати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими (ст.1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
При цьому група інвалідності дитини значення не має. Батьки, за загальним правилом, зобов`язані добровільно утримувати свою непрацездатну повнолітню дитину. У разі відмови від надання утримання аліменти можуть бути стягнуті за рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з ким вона проживає.
Згідно зі ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.
Положеннями ст.201 СК України визначено, що щодо застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Краснокутськ Краснокутського району Харківської області, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом РАЦС Краснокутського РУЮ Харківської області 12.09.2006. Батьками ОСОБА_8 зазначені: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого Першим відділом ДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 18.11.2023, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила ім`я, про що 18 листопада 2023 року складено відповідний актовий запис №94. Прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю з дитинства та їй встановлена друга група інвалідності з 05.09.2024 безстроково. Вказане підтверджується відповідною довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №964066 від 04.12.2024.
Згідно з довідкою управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області від 19 березня 2025 року за №05-14/45, ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення та їй відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» з 01.01.2025 довічно призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
Відповідно до довідки УСЗН Богодухівської РДА Харківської області від 18.07.2025 за №03-11/2662 на запит адвоката Сідько С.І. повідомлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку та їй призначено державну соціальну допомогу в період з 01.01.2025 до 31.12.2099 в сумі 2 361,00 грн щомісячно. Згідно з відповіддю №04-08/28033 від 06.08.2025, ОСОБА_2 за наявною на 30.06.2025 інформацією за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям до УСЗН не зверталася.
Згідно з відповіддю директора КЗ «Центр надання соціальних послуг» Краснокутської селищної ради від 05.08.2025 №01-16/01/145 на запит адвоката Сідько С.І. повідомлено, що ОСОБА_2 за період з 01.01.2025 і по теперішній час за наданням соціальних послуг не зверталася.
Згідно з Висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності і постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №108/446, виданого КНП «Краснокутська центральна районна лікарня» Краснокутської селищної ради 24.09.2025, хвора ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інвалід 2 групи внаслідок психічного розладу, встановленої (переглянутої) 04.12.2024, проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . За рівнем обмеження життєдіяльності має обмеження самообслуговування; обмеження здатності до орієнтації; обмеження здатності до спілкування, потребує постійного стороннього догляду. Висновок дійсний до 31.01.2026.
Відповідно до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №474 від 04.12.2024, метою реабілітації ОСОБА_2 є часткове відновлення обмеження життєдіяльності, часткове відновлення соціально-побутового стану, часткове відновлення професійної та трудової діяльності.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 , логопедом-дефектологом 20.06.2025 надана загальна характеристика та оцінка навчальних, мовленнєвих та соціальних навичок ОСОБА_2 , згідно з якою встановлено, що вона погано орієнтується у просторі, плутає ліво-право, верх-низ, має проблеми з дрібною моторикою, порушений пасторальний контроль (рухи не впевнені, проблеми з рівновагою), м`язи тіла в гіпертонусі. У зв`язку з цим може виконувати обмежені дії в побуті, під постійним наглядом дорослого, а також потребує додаткової фізичної реабілітації та масажу. Самостійно проживати не може, недостатньо сформовані побутові навички. Прості побутові дії може виконувати під наглядом дорослого чи за допомогою тьютора внаслідок особливостей свого розвитку та діагнозу.
Згідно з актом проведення обстеження сім`ї №493 від 24 вересня 2025 року, складеного і підписаного депутатом Краснокутської селищної ради Кузуб Ю.Г. разом з сусідами ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 проживає разом зі ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Як вбачається з копії постанови про відкриття виконавчого провадження №76518992 від 11.11.2024, старшим державним виконавцем Валківського відділу ДВС у Богодухівському районі Харківської області було відкрито провадження з виконання виконавчого листа №627/984/24, виданого Краснокутським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10.09.2024 і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років.
Згідно з довідкою Валківського відділу ДВС у Богодухівському районі Харківської області №19009 від 22.07.2025, у ОСОБА_1 за виконавчим листом №627/984/24 від 04.11.224 заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 липня 2025 року відсутня.
Як вбачається з довідки Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Харківський професійний коледж будівництва та промисловості» №312 від 23.07.2025, ОСОБА_2 навчалася у закладі освіти з 01.09.2023 по 04.06.2025 за професією «Озеленювач» та отримала диплом кваліфікованого робітника.
Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 25 листопада 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .
Від цього шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 15.11.2016 позовну заяву ОСОБА_15 задоволено та стягнуто на її користь з ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття доньки, починаючи з 27.09.2016. У вказаній справі 23 листопада 2016 року Краснокутським районним судом Харківської області виданий виконавчий лист №627/1351/16-ц.
Інформації про наявність інших утриманців ОСОБА_1 не надав.
З наданих представником відповідача документів судом встановлено, що ОСОБА_1 є офіційно працевлаштованим, займає посаду поліцейського в Управлінні поліції охорони в Харківській області. Згідно з довідкою про доходи, виданої Управлінням поліції охорони в Харківській області 07.07.2025, ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по червень 2025 року нараховано заробітну плату у розмірі 303 414,02 грн, з них сплачено аліментів на суму 144 121,68 грн. Загальна сума доходу за вказаний період, за винятком аліментів, становить 181 860,36 грн.
З довідки лікаря ОСОБА_16 від 05.08.2025 вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на «D» обліку з приводу діагнозу: гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст., ризик 2.СН 0 ст. Часті гіпертонічні кризи. ДЕП ІІ ст. по гіпертонічному типу з астенічним синдромом. Розповсюджений остеохондроз хребта. Міопія середнього ступеню важкості. Цукровий діабет ІІ ст. Періодично проходить стаціонарне та амбулаторне лікування, приймає гіпотензивні та серцево-судинні препарати. Потребує подальшого дообстеження, консультації спеціалістів та лікування. Окрім того, представником відповідача додані до відзиву на позовну заяву консультативні висновки спеціаліста, висновки МРТ-обстеження, чеки за отримані медичні послуги, копію кредитного договору від 25.03.2024, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , графік платежів, відомості по нарахуванню та сплаті коштів за комунальні послуги, видаткові накладні за запчастини до автомобіля.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу 20 листопада 2024 року, а також власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_3 згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області від 17 грудня 1999 року.
Таким чином, судом правильно встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, тобто непрацездатною особою.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди батька, відповідача у справі, із рішенням суду, яким з нього стягнуто аліменти на користь повнолітньої непрацездатної доньки, з посиланням на обставини, які були належно оцінені та враховані судом при вирішенні спору.
Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції врахував обов`язок батьків утримувати повнолітню непрацездатну дитину та вимоги ст.200 СК України, зокрема стан здоров`я і матеріальне становище батьків та дитини. Суд взяв до уваги, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує матеріальної допомоги батька, оскільки отримувана нею соціальна допомога не покриває всіх її потреб, а мати ОСОБА_3 , з якою вона проживає та яка здійснює за нею постійний догляд, не має можливості повною мірою забезпечувати її самостійно. Водночас батько ОСОБА_2 офіційно працевлаштований і має постійний дохід, доказів своєї неспроможності сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки з інвалідністю з дитинства не надав. З огляду на це суд дійшов висновку про наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу доньці та визначив розмір аліментів у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду.
При цьому суд обґрунтовано відхилив доводи представника відповідача про відсутність у ОСОБА_1 можливості утримувати повнолітню доньку у зв`язку зі зростанням цін, підвищенням прожиткового мінімуму, наявністю кредитних зобов`язань, витратами на повсякденні потреби та придбання ліків. Такі обставини самі по собі не свідчать про відсутність у відповідача доходу та можливості надавати матеріальну допомогу доньці. Водночас відповідач не довів, що розмір його заробітної плати є нижчим за прожитковий мінімум або що він не має інших доходів. Отже, суд дійшов правильного висновку про наявність у відповідача можливості матеріально утримувати доньку.
Повнолітня ОСОБА_2 є непрацездатною особою з інвалідністю ІІ групи, що зумовлює її потребу в догляді та матеріальній допомозі. Вона отримує мінімальну пенсію по інвалідності, розміру якої об`єктивно недостатньо для забезпечення належних умов проживання, харчування та лікування.
При цьому встановлено, що відповідач є офіційно працевлаштованим, а також враховано, що з відповідача стягнуто аліменти на утримання іншої неповнолітньої доньки ОСОБА_9 , 2013 року народження, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) до її повноліття, а виходячи з того, що відповідач ОСОБА_1 , як батько, зобов`язаний утримувати не лише свою неповнолітню доньку ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до досягнення нею повноліття, а і повнолітню непрацездатну доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду.
Будь-яких доказів неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання непрацездатної дочки в установленому судом розмірі відповідачем суду не надано.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про неможливість сплачувати на утримання повнолітньої непрацездатної доньки аліменти у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, оскільки в суді першої інстанції вони не знайшли свого належного підтвердження.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, передбачених ст.141 ЦПК України підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сідько Світлани Іванівни залишити без задоволення.
Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 22 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 12 листопада 2026 року.
Головуючий -
В.Б. Яцина
Судді -
О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова.