Справа № 420/35144/26
УХВАЛА
11 листопада 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Попов В.Ф., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо невирішення в межах його компетенції i питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за попередній період служби в органах внутрішніх справ України -у частині, за яку відповідач відповідає відповідно до закону та документально підтверджених обставин;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області перевірити облік щорічних основних і додаткових відпусток позивача за період служби в органах внутрішніх справ України з жовтня 2004 року до 2009 року, з урахуванням документів особової справи, наказів про надання відпусток, документів про переміщення між підрозділами, грошових атестатів, відомостей про фактично використані дні та проведені виплати;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області після встановлення кількості невикористаних днів та підтвердження належності відповідного обов`язку відповідачу здійснити нарахування й виплату позивачу грошової компенсації за документально підтверджені невикористані дні щорічної відпустки за період, визначений судом, із застосуванням належного правового регулювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя перевірив позовну заяву на відповідність вимогам передбаченим статтями 160, 161, 172 КАС України та з`ясував такі недоліки.
Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин його пропуску поважними.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Водночас частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 420/27284/24 Верховний Суд зазначив, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України поширюються також на осіб, звільнених із публічної служби, а для визначення строку звернення до суду з вимогами щодо виплати належних сум необхідно враховувати характер заявлених вимог та момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивача звільнено зі служби в Національній поліції України 10.02.2025 відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 10.02.2025 № 178 о/с.
При цьому позивач зазначає, що під час оформлення звільнення у 2025 році було відображено відомості щодо невикористаних днів відпусток за період служби в Національній поліції, однак питання обліку та компенсації за невикористані щорічні відпустки за попередній період проходження служби в органах внутрішніх справ України належним чином вирішено не було.
Разом із тим позивач не зазначає, коли саме ним було отримано письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені під час звільнення, та не надає відповідних доказів, що унеможливлює встановлення початку перебігу строку звернення до суду з вимогами про виплату належних при звільненні сум.
Посилання позивача на те, що із заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області він звернувся 13.05.2026, а до Галузевого державного архіву Міністерства внутрішніх справ України - 31.05.2026, та отримав відповіді 25.05.2026 і 03.10.2026 відповідно, саме по собі не свідчить про те, що перебіг строку звернення до суду розпочався з моменту отримання зазначених відповідей.
Крім того, у позовній заяві позивач лише зазначає, що у разі висновку суду про пропуск строку просить розглянути окреме клопотання про його поновлення, однак відповідної заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду до позовної заяви не додано.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, позивачу необхідно уточнити обставини щодо моменту отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, надати відповідні докази, а у разі встановлення факту пропуску строку звернення до суду - подати заяву про його поновлення із зазначенням поважних причин пропуску та надати докази на їх підтвердження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде повернута позивачці без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Попов