Судові рішення

Рішення № 141479147 у справі № 420/22247/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 420/22247/26 (категорія «Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо»). Суд: Одеський окружний адміністративний суд, суддя Юхтенко Л.Р.

Справа№ 420/22247/26
СудОдеський окружний адміністративний суд
СуддяЮхтенко Л.Р.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141479147

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 420/22247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 21 липня 2026 року (сформовано в ЕС 20.07.2026) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просить:

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, при обчисленні ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 року по 30.04.2022 року;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 30.04.2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 28.07.2026 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку частини п`ятої статті 262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , зокрема у період з 29.01.2020 року по 30.04.2022 року, що підтверджується витягом із послужного списку.

Позивач вказує, що у зазначений період відповідач здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення у заниженому розмірі, оскільки при визначенні посадового окладу, окладу за військовим званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

З метою з`ясування обставин нарахування та виплати грошового забезпечення представником позивача було направлено до Військової частини НОМЕР_2 адвокатський запит щодо надання інформації про застосовану розрахункову величину прожиткового мінімуму, розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавок, додаткових видів грошового забезпечення та відповідного тарифного розряду за спірний період.

Однак, як зазначає позивач, відповіді на адвокатський запит у встановлений законом строк надано не було.

Позивач вважає, що починаючи з 29.01.2020 року, у зв`язку з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, відповідач повинен був визначати розміри посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

На переконання позивача, незастосування відповідачем зазначеного порядку обчислення призвело до неправильного визначення розмірів основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових виплат, які залежать від розміру місячного грошового забезпечення.

У зв`язку з викладеним, вважаючи дії відповідача щодо обчислення грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року протиправними та такими, що порушують її право на належний рівень грошового забезпечення, позивач звернулася до суду з цим позовом.

До канцелярії суду 10 серпня 2026 року (сформовано в системі ЕС 07.08.2026 року) від представника відповідача Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що Військова частина НОМЕР_2 входить до складу Збройних Сил України та при здійсненні нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцям керується положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідач вказує, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначалися відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України механізму обчислення грошового забезпечення, а тому вважає здійснені нарахування правомірними.

Представник відповідача також посилається на положення бюджетного законодавства України та зазначає, що визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців належить до повноважень Кабінету Міністрів України, у зв`язку з чим військова частина не має повноважень самостійно змінювати встановлений порядок його обчислення.

Крім того, відповідач наголошує, що Військова частина НОМЕР_2 як суб`єкт владних повноважень зобов`язана діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

На думку представника відповідача, задоволення заявлених позовних вимог фактично призведе до покладення на військову частину обов`язку здійснювати нарахування грошового забезпечення за механізмом, який відповідач вважає таким, що не відповідає нормативно-правовому регулюванню спірних правовідносин.

Водночас представник відповідача повідомив, що надати інформацію та документи щодо нарахування і виплати грошового забезпечення позивачу за період з 29.01.2020 року по 31.12.2021 року не вбачається можливим, оскільки відповідно до акта приймання-передавання документів від 05.05.2025 року №50 облікові документи щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям за 2015- 2021 роки включно, а також накази командира військової частини передані до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

На підтвердження своєї позиції відповідачем надано картку особового рахунку позивача за 2022 рік та витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 30.04.2022 року №104.

З огляду на викладене представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідь на відзив до суду не надходило.

Ухвалою від 19 жовтня 2026 року витребувано від Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (місце знаходження: 65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1) копію особової картки військовослужбовця ОСОБА_1 за 2020-2021 роки, та/або роздавальні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 військовослужбовцю ОСОБА_1 та надати у п`ятиденний строк з дати отримання копії цієї ухвали. Зупинено провадження у справі до отримання копії витребуваних судом доказів.

До суду 10 листопада 2026 року від Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України надійшла архівна довідка про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2020 року по грудень 2021 року.

Ухвалою від 13 листопада 2026 року поновлено провадження у справі зі стадії на якій його було зупинено.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , зокрема у період з 29.01.2020 року по 30.04.2022 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом із послужного списку та не заперечується відповідачем.

Предметом спору у цій справі є правомірність застосування Військовою частиною НОМЕР_2 під час обчислення грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 року по 30.04.2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року, замість відповідної величини, встановленої законом на 01 січня кожного календарного року.

Із матеріалів справи вбачається, що представник позивача звертався до Військової частини НОМЕР_2 з адвокатським запитом щодо надання інформації про порядок обчислення та розміри виплаченого позивачу грошового забезпечення, зокрема щодо застосованої розрахункової величини прожиткового мінімуму, тарифного розряду, посадового окладу, окладу за військовим званням та додаткових видів грошового забезпечення.

Судом досліджено картку особового рахунку позивача за 2022 рік та витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 30.04.2022 року №104, та архівну довідку про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2020 року по грудень 2021 року.

Таким чином, спір між сторонами виник щодо визначення належної розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а також похідних від них складових грошового забезпечення за спірний період.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно зі статтею 1 Закону України №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону України №2011-XII передбачено, що до складу

грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Таким чином, законодавець визначив, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з основних та додаткових видів грошового забезпечення, а повноваження щодо встановлення його розмірів надані Кабінету Міністрів України.

На виконання зазначених положень Закону України №2011-XII Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 року прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року.

Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою №704 затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та схему тарифних коефіцієнтів за військовими (спеціальними) званнями, які наведені у додатках 1 та 14 до цієї постанови.

Отже, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовця визначається із застосуванням відповідної розрахункової величини та встановлених постановою №704 тарифних коефіцієнтів.

У первісній редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Водночас 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до низки постанов Кабінету Міністрів України, зокрема до пункту 4 постанови №704.

У редакції постанови №103 пункт 4 постанови №704 передбачав визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, зазначеними змінами розрахункову величину для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями було закріплено на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року.

Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність.

У зв`язку з цим правове регулювання визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців підлягає застосуванню з урахуванням правових наслідків скасування зазначених змін до пункту 4 постанови №704.

Суд зазначає, що починаючи з 29.01.2020 року застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року, як незмінної розрахункової величини для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями не узгоджується зі змістом нормативного регулювання, яке підлягало застосуванню після скасування пункту 6 постанови №103.

При цьому Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено відповідні розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня кожного календарного року.

Зокрема, прожитковий мінімум для працездатних осіб становив:

станом на 01.01.2020 року - 2102,00 грн;

станом на 01.01.2021 року - 2270,00 грн;

станом на 01.01.2022 року - 2481,00 грн.

Отже, розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлені законами на 01 січня 2020, 2021 та 2022 років, є більшими за розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року, який становив 1762,00 грн.

За таких обставин застосування відповідачем під час обчислення грошового забезпечення позивача за спірний період прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року замість розрахункової величини, встановленої законом на 01 січня відповідного календарного року, могло призвести до заниження розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та похідних від них складових грошового забезпечення.

Водночас суд враховує, що визначення розрахункової величини для обчислення грошового забезпечення військовослужбовців повинно здійснюватися з урахуванням положень пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким установлено обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини.

Відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року.

Отже, зазначена норма Закону №1774-VIII встановлює заборону застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, однак не виключає можливості застосування для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 року у справі №440/6017/21.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що з 01.01.2020 року положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів, визначених згідно з цією постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік.

Верховний Суд зазначив, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в осіб із числа військовослужбовців виникло право на отримання грошового забезпечення з урахуванням збільшеного розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

При цьому Верховний Суд наголосив, що встановлене положеннями пункту 3 розділу II Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня календарного року, а мінімальна заробітна плата не використовується для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями.

Зазначений підхід до застосування положень постанови №704 також відображений у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 року у справі №500/1813/21.

Таким чином, правові висновки Верховного Суду свідчать про наявність правових підстав для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовця у 2020- 2022 роках із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, та відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з додатками до постанови №704.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 29.01.2020 року по 30.04.2022 року підлягають застосуванню розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлені законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, а саме станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року та 01.01.2022 року, з урахуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704.

При цьому суд зазначає, що посадовий оклад та оклад за військовим званням є основними складовими грошового забезпечення військовослужбовця, від розміру яких залежить обчислення окремих щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, неправильне визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням може впливати на правильність нарахування інших складових грошового забезпечення, зокрема надбавок, доплат, премій, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Щодо доводів відповідача про відсутність у військової частини повноважень самостійно змінювати порядок обчислення грошового забезпечення суд зазначає, що здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення відповідно до вимог нормативно-правових актів вищої юридичної сили не є реалізацією дискреційних повноважень відповідача, а становить його обов`язок як суб`єкта владних повноважень.

При цьому відсутність у відповідача повноважень самостійно встановлювати нові розміри грошового забезпечення не звільняє його від обов`язку застосовувати чинні норми законодавства з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх правильного застосування.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим сам факт передачі облікових документів до архіву не є безумовним доказом застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року. Ця обставина підлягає оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи.

Стосовно позовних вимог у частині перерахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд зазначає, що такі виплати підлягають обчисленню відповідно до нормативно-правового регулювання, чинного на момент виникнення права на відповідну виплату, та з урахуванням установленого військовослужбовцю грошового забезпечення.

Відтак у разі встановлення факту нарахування та виплати позивачу зазначених видів допомоги за спірний період їх розміри мають визначатися з урахуванням належних розмірів складових грошового забезпечення, які використовуються для обчислення відповідної допомоги.

При цьому суд зауважує, що вимога про перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення не може сама по собі свідчити про виникнення права на виплату, яка не була призначена та підстави для призначення якої не встановлені.

Отже, питання перерахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань підлягає вирішенню з урахуванням доказів їх призначення та виплати позивачу у відповідні роки.

Оцінюючи доводи сторін та надані до матеріалів справи докази, суд виходить із такого.

Суд зазначає, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.08.2022 року у справі №440/6017/21, зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, є підставою для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців із застосуванням відповідної розрахункової величини та тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704.

Таким чином, у період з 29.01.2020 року по 30.04.2022 року при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року.

Доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для застосування зазначеного порядку обчислення грошового забезпечення суд відхиляє, оскільки вони не узгоджуються з наведеними положеннями законодавства та правовими висновками Верховного Суду.

Посилання відповідача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань також не можуть бути самостійною підставою для обмеження права військовослужбовця на отримання грошового забезпечення у розмірі, визначеному законодавством.

Разом із тим зазначені документи підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, зокрема щодо фактично застосованої відповідачем розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача.

Суд зазначає, що обов`язок здійснення перерахунку грошового забезпечення виникає у разі встановлення факту його нарахування із застосуванням неналежної розрахункової величини.

За таких обставин належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за відповідний період із застосуванням установленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня календарного року та відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас у частині щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення перерахунку підлягають ті виплати, право на які виникло у позивача у відповідному періоді та розмір яких залежить від посадового окладу й окладу за військовим званням.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд доходить висновку про наявність правових підстав для захисту права позивача на належне обчислення грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, суд доходить висновку, що використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2018 року, для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірний період не відповідає належному правовому регулюванню.

Відтак за умови підтвердження застосування відповідачем зазначеної розрахункової величини такі дії підлягають визнанню протиправними, а порушене право позивача - відновленню шляхом проведення відповідного перерахунку та виплати належних сум грошового забезпечення.

З огляду на викладене, суд вважає належним способом захисту порушеного права зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 30.04.2022 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до статті 139 КАС України питання розподілу судових витрат вирішується судом з урахуванням результатів розгляду справи та встановлених законом підстав звільнення від сплати судового збору.

З огляду на викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та враховуючи наведені положення законодавства і правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо судових витрат суд зазначає, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, при обчисленні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) посадового окладу та окладу за військовим званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 року по 30.04.2022 року;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 30.04.2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, виплаченої грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.11.2026 Ухвала № 141479144 Одеський окружний адміністративний суд
19.10.2026 Ухвала № 140711056 Одеський окружний адміністративний суд
28.07.2026 Ухвала № 138545999 Одеський окружний адміністративний суд