Судові рішення

Ухвала № 141479151 у справі № 420/30731/26 від 13.11.2026

Ухвала від 13.11.2026 в адміністративній справі № 420/30731/26 (категорія «Забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів»). Суд: Одеський окружний адміністративний суд, суддя Потоцька Н.В.

Справа№ 420/30731/26
СудОдеський окружний адміністративний суд
СуддяПотоцька Н.В.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗабезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141479151

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 420/30731/26

УХВАЛА

13 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нінель ПОТОЦЬКОЇ

розглянувши на стадії відкриття провадження у справі заяву представника ОСОБА_1 за вхід. №ЕС/121449/26 від 21.10.2026 року про усунення недоліків позовної заяви та поновлення строку звернення до суду,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії П`ятого апеляційного адміністративного суду щодо проведення процедур автоматизованого визначення складу суду (передачі справи раніше визначеному складу суду) у справі № 540/92/22 з порушенням вимог статті 31 КАС України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання АСДС у П`ятому апеляційному адміністративному суді.

Ухвалою судді від 09.10.2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду зазначені в заяві про поновлення строку та залишено позовну заяву без руху.

21.10.2026 року до суду за вхід. №ЕС/121449/26 від представника Позивача надійшла заява на виконання ухвали судді до якої додані докази сплати судового збору, уточнення позовних вимог а також клопотання про поновлення строків звернення до суду.

В обґрунтування клопотання зазначено, що на офіційному вебсайті П`ятого апеляційного адміністративного суду у відкритому доступі відсутні Засади використання автоматизованої системи документообігу суду в редакції, чинній станом на 17 та 27 березня 2023 року, а також відповідні рішення зборів суддів про їх затвердження та внесення змін.

Оприлюднені звіти автоматизованого розподілу відображають результати відповідних операцій, однак самі по собі не містять повної інформації про правові підстави застосованого алгоритму, вихідні параметри визначення складу суду та обставини, які зумовили виключення інших суддів із процедури розподілу.

Отже, наявність у відкритому доступі звітів автоматизованого розподілу не означає одночасної доступності всіх документів та відомостей, необхідних для встановлення можливого порушення порядку визначення складу суду.

У зв`язку з впровадженням воєнного стану було порушено як звичний порядок роботи судової системи, так і доступу до інформації про стан розгляду справ громадянами. Доступні раніше сервіси не працювали та часто не працюють у зв`язку із хакерськими атаками та були заблоковані з метою запобігання загрози життю та здоров`ю суддів та учасників судового процесу. У період воєнного стану, періодично тимчасово припиняється загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та сервісів Судової влади, в тому числі й «Стан розгляду справ». Органи судової влади системно обмежували доступ до певної публічної інформації та відомостей про внутрішню організацію судів (рішення Ради суддів України від 25.03.2022 № 11 тощо), що об`єктивно ускладнювало своєчасне ознайомлення з нормативними документами, які регулювали процедури автоматизованого розподілу справ. Ця обставина має значення для встановлення фактичної можливості ознайомлення з відповідними документами у зазначений період.

За таких обставин необхідно розмежовувати встановлений нормативними актами обов`язок оприлюднення інформації та фактичну можливість ознайомлення з відповідними документами у конкретний період. Саме по собі існування загального порядку оприлюднення Засад використання АСДС не підтверджує безперервної доступності їх конкретної історичної редакції та відповідних рішень зборів суддів у 2023 році.

У цьому випадку відсутність у відкритому доступі відповідної редакції Засад та рішень зборів суддів істотно ускладнювала встановлення правових підстав застосованих процедур автоматизованого визначення складу суду, а отже, і своєчасне виявлення можливого порушення прав Позивачки.

Таким чином, обмежена доступність документів, які визначали порядок проведення спірних процедур, у поєднанні з особливостями функціонування інформаційних ресурсів судової влади в умовах воєнного стану є обставинами, що підлягають урахуванню під час визначення моменту, коли Позивачка могла дізнатися про порушення своїх прав, та оцінки поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Також представник зазначає, що звіти про автоматизований розподіл, оприлюднений на веб-порталі «Судова влада України», відображає результат розподілу. Висновок про порушення процедури став можливим лише після зіставлення Звітів із Протоколами автоматизованого розподілу, Положенням про АСДС та Засадами використання АСДС у П`ятому апеляційному адміністративному суді. Саме таке зіставлення виявило розбіжності, що становлять предмет позову.

Абстрактна можливість отримати доступ до масиву даних сама по собі не означає, що особа повинна була виявити в ньому порушення.

Так про факт порушення встановленої процедури автоматизованого розподілу справи №540/92/22 та суттєві розбіжності між підсумковими документами АСДС Позивачу стало відомо лише після проведення детального порівняльного аналізу Звітів про автоматизований розподіл та Протоколів АСДС від 27.03.2023 р., 20.04.2023 р., 25.04.2023 р., 10.07.2023 р.

Протягом розгляду справи №540/92/22 Позивач діяла добросовісно й активно: подавала процесуальні документи, брала участь у засіданнях, ознайомлювалася з матеріалами справи. У процесуальних документах вона бачила склад суду, визначений у звичайному порядку, і не мала ні підстав, ні відомостей, які вказували б на необхідність перевіряти процедуру розподілу.

Така поведінка не може оцінюватися як пасивна. Водночас обставиною, яка викликала обґрунтовані сумніви Позивача, є публікації у ЗМІ, що містять відомості про можливий вплив на суддівський корпус та процеси ухвалення судових рішень, зокрема 15.09.2026 р. була викладена публікація у ЗМІ щодо можливого впливу на суддівський корпус та судові рішення - у виданні Судово-юридична газета з заголовком: «Кошики» для суддів: чому ВРП заговорила про політичний посилання: вплив лише після операції «Феміда», https://sud.ua/uk/news/publication/372227-koshyky-dlia-suddiv-chomu-vrp zahovoryla-pro-politychnyi-vplyv-lyshe-pislia-operatsii-femida.

Позивач не пов`язує з цими публікаціями початок перебігу строку, проте вони стали підставою для перевірки того, чи не торкнулося можливе порушення її справи. Одразу після цього Позивач направила запит до П`ятого апеляційного адміністративного суду, звернулася до НАБУ, до САП. Ці дії підтверджують, що Позивач не бездіяла за наявності підстав для сумніву.

Також представник наполягає на триваючому характері порушенні прав позивача, з огляду на продовження використання результатів оскаржуваних процедур під час подальшого судового розгляду. Колегія суддів, визначення якої пов`язане зі спірними процедурами АСДС, продовжувала здійснювати розгляд справи №540/92/22, зокрема заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, за результатами якого 14 жовтня 2026 року ухвалено судове рішення про відмову в її задоволенні.

11.11.2026 року до суду за вхід. №130265/26 від представника Відповідача надійшли заперечення на клопотання про поновлення строку звернення до суду, які обґрунтовані тим, що сама по собі відсутність попередніх редакцій Засад на вебсайті не є достатньою підставою для висновку про порушення Судом нормативних вимог або про поважність причин пропуску строку.

Також представник заперечує щодо доводів позивача про вплив обмежень та ризиків воєнного стану на можливість своєчасного звернення до суду, оскільки для вирішення цього питання мають значення конкретні періоди недоступності ресурсів, характер і тривалість обмежень, документи або відомості, доступ до яких був унеможливлений, а також причинний зв`язок між цими обставинами та пропуском строку.

Якщо Позивач вважає, що через такі обмеження не міг отримати певні документи, він має визначити, які саме документи були недоступними, упродовж якого періоду та чому їх відсутність унеможливлювала звернення до суду.

Також представник у своїх запереченнях зазначає, що сам факт оприлюднення публікації не є достатнім для висновку про поважність причин пропуску строку. Для оцінки цього доводу необхідно врахувати зміст матеріалу, конкретні факти, які в ньому наведені, їхній можливий зв`язок із процедурами щодо справи №540/92/22 та те, чи містила публікація нові відомості саме про обставини, покладені в основу позову.

Загальне висвітлення в медіа питань щодо здійснення судочинства, тим паче щодо функціонування АСДС або повідомлення про можливі системні проблеми не доводить автоматично, що Позивач лише у вересні 2026 року дізнався про обставини, які стосуються його конкретного спору.

Отже, в цьому випадку Позивач має обґрунтувати, які саме нові фактичні відомості публікація містила, коли він ознайомився з ними та чому відповідні обставини не могли бути відомі йому раніше.

Також представник Відповідача заперечує щодо подальшого використання результатів певної процедури як підстави поновлення строку, оскільки це не означає автоматично, що строк звернення до суду щодо самої процедури починає обчислюватися заново. Адже такий висновок потребує окремого правового та фактичного обґрунтування з урахуванням змісту позовних вимог і характеру оскаржуваних дій.

Розглядаючи подане клопотання суддя виходить з наступного.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Приписами ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У цій статті містяться терміни "дізналася" та "повинна була дізнатися", що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій Відповідача становить шість місяців. Вказаний строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із поданого адміністративного позову та клопотання про поновлення строку звернення до суду, Позивач зазначає, що про порушення своїх прав дізналася зі сформованих автоматизованою системою Звітів (від 27.03.2023 р., 20.04.2023 р., 25.04.2023 р., 10.07.2023 р.), які, на її думку, містять відомості про ручне виключення інших суддів, які не входили до складу визначеної колегії.

Адміністративний позов зареєстрований 01.10.2026 року за вхід. №30901/26, з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.

В заяві про поновлення строку звернення до суду, представник позивача наполягає на тому, що оскаржувані дії - порушення процедури автоматизованого розподілу справи, зміна типу розподілу, ручне виключення суддів, здійснюються виключно у внутрішньому середовищі системи документообігу суду. Жодна з цих дій не знаходить відображення у судових ухвалах, повістках чи інших процесуальних документах, що надсилаються сторонам. Зовні процес виглядає формально правильним: справа фіксується за тим самим складом, ухвали виносяться у звичайному порядку.

Вказані доводи Позивача суддя вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Ради суддів України від 22 липня 2015 року №79 щодо внесення змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду в частині оприлюднення результатів автоматизованого розподілу судових справ, ще починаючи з 01 вересня 2015 року на веб-порталі судової влади України у розділі «Інформація щодо стадій розгляду судових справ» за адресою «http://court.gov.ua/fair/» щоденно в автоматичному режимі оприлюднюються звіти про автоматизований розподіл судових справ.

Кожний відвідувач веб-порталу є можливість ознайомитися не лише з результатами автоматизованого розподілу кожної судової справи, але й з порядком здійснення цього розподілу.

Крім того, з 01 вересня 2015 року на веб-сторінці відповідного суду на веб-порталі судової влади України в розділі «Засади використання автоматизованої системи документообігу суду» у хронологічному порядку оприлюднюються Засади використання автоматизованої системи документообігу суду, що затверджені зборами суддів відповідного суду.

Фактичний аналіз порталу Судової влади підтверджує наявність відповідних звітів про авто розподіл у справі №540/92/22 у вільному доступі.

В той же час, як зазначає представник «протягом розгляду справи № 540/92/22 Позивач діяла добросовісно й активно: подавала процесуальні документи, брала участь у засіданнях, ознайомлювалася з матеріалами справи», отже Позивач в будь який момент часу розгляду справи могла звернутись з відповідними заявами, клопотаннями чи запитами з метою отримання додаткової інформації.

Таким чином, суддя приходить до висновку, що зазначення Позивачем «дізналася» не є тотожним поняттю «могла дізнатись», оскільки має місце наявність всіх можливостей для здійснення відповідних дій та власна пасивна поведінка Позивача, що не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо доводів про доступ до попередніх редакцій Засад використання АСДС та їх зберігання.

Позовні вимоги стосуються, зокрема, процедур автоматизованого розподілу та передачі справи №540/92/22 раніше визначеному складу суддів, які, за твердженням Позивача, проводилися 27 березня, 20 квітня, 25 квітня та 10 липня 2023 року.

Оцінка цих процедур має здійснюватися з урахуванням нормативного регулювання, чинного на відповідні дати.

У 2023 році функціонування автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДС) регулювалося Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року №25 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 5 червня 2015 року №55, від 22 липня 2015 року №79, від 3 березня 2016 року №21, від 15 вересня 2016 року №58, від 24 квітня 2020 року №25, від 17 липня 2020 року №38, від 11 червня 2021 року №18 та від 06 жовтня 2022 року № 31).

Зазначене Положення регулювало порядок затвердження Засад використання АСДС, внесення до них змін, відображення відповідних відомостей в автоматизованій системі та оприлюднення документів на вебпорталі судової влади України.

Відповідно до вимог пп. 1.4.9. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, чинного на момент спірних правовідносин: «Збори суддів відповідного суду мають визначені цим Положенням повноваження щодо розгляду питань стосовно порядку функціонування автоматизованої системи. За результатами розгляду питань, зазначених в абзаці першому цього підпункту, рішенням зборів суддів затверджуються Засади використання автоматизованої системи документообігу суду і вносяться до автоматизованої системи не пізніше робочого дня, що настає після проведення цих зборів. У разі внесення змін до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду збори суддів відповідного суду новим рішенням затверджують відповідні зміни до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду. Засади використання автоматизованої системи документообігу суду (зі змінами та доповненнями) вносяться до автоматизованої системи та оприлюднюються на веб-порталі судової влади України не пізніше робочого дня, що настає після проведення цих зборів».

З наведеного вбачається, що вимогами відповідного Положення передбачено виключно обов`язок оприлюднення на вебсайті суду актуальної (чинної) редакції Засад використання автоматизованої системи документообігу суду.

Водночас обов`язок оприлюднювати затверджені Засади необхідно відмежовувати від обов`язку зберігати документи (наприклад, в діловодстві), а також від питання постійного розміщення на вебсайті кожної попередньої редакції як окремого файла.

Оскільки сам обов`язок зберігати документ не означає, що цей документ має безстроково перебувати у відкритому доступі на вебсайті.

Крім того, відсутність окремої редакції Засад на вебпорталі сама по собі не доводить ані відсутності відповідного документа в документації П`ятого апеляційного адміністративного суду, ані порушення правил його зберігання.

В цьому контексті оцінки вказаних доводів, з огляду на відсутність конкретних доказів та пояснень Позивача, судом не вбачається за можливе встановити, які саме редакції Засад були потрібні позивачу, коли та яким чином вчинялись дії щодо їх отримання, чи звертався Позивач із відповідними запитами, які відповіді отримав та яким чином відсутність цих документів у відкритому доступі унеможливлювала своєчасне подання позову.

Отже, саме по собі посилання Позивача на відсутність попередніх редакцій Засад на вебсайті без належних доказів, не є достатньою підставою для висновку про порушення Відповідачем нормативних вимог або про поважність причин пропуску строку.

Щодо посилань представника Позивача на дію воєнного стану, кіберзагроз та періодичні обмеження доступу до інформаційних ресурсів.

Вищезазначені факти та обставини є загальновідомими та не заперечуються ні Відповідачем ні судом.

В той же час, після введення в Україні режиму воєнного стану, судова система, до якої входить П`ятий апеляційний адміністративний суд, не припиняла своєї діяльності, правосуддя здійснювалось безперервно, забезпечуючи реалізацію права осіб на судовий захист.

В контексті даних обставин, варто зазначити, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду неодноразово були предметом розгляду верховного суду, який сформував чітку позицію.

Так Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 навів наступний висновок:

« 49. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.».

Також Постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 наведено висновок щодо спірного питання строків звернення до суду:.

« 47. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.».

Вказані правові позиції наголошують на необхідності доведення обставин, які перешкоджали зверненню до суду в межах встановленого строку, які ґрунтуються на відповідних доказах.

Водночас позивачем належно не обґрунтовано та не надано доказів того, які саме обмеження вплинули на можливість Позивача звернутися до суду, не наведено конкретні періоди недоступності ресурсів, характер і тривалість обмежень, документи або відомості, доступ до яких був унеможливлений, а також причинний зв`язок між цими обставинами та пропуском строку.

З огляду на вказане, суд відхиляє вказані доводи представника Позивача, оскільки загальне посилання на воєнний стан і кіберзагрози без надання належних доказів та конкретизації їхнього впливу на можливість подання позову не дає достатніх підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Щодо подальшого використання результатів спірних процедур та триваючому характері порушення прав позивача.

Сама по собі ця обставина не підтверджує поважності причин пропуску строку щодо вимог, пов`язаних із процедурами, проведеними у 2023 році. Для оцінки відповідного доводу необхідно враховувати предмет позовних вимог; характер оскаржуваних дій чи рішень та обставини, з якими Позивач пов`язує порушення своїх прав.

Подальше використання результатів певної процедури не означає автоматично, що строк звернення до суду щодо самої процедури починає обчислюватися заново.

Адже такий висновок потребує окремого правового та фактичного обґрунтування з урахуванням змісту позовних вимог і характеру оскаржуваних дій.

В контексті цих обставин Позивачем не наведено належного обґрунтування, яким чином ці обставини підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Крім того, суддя критично ставиться до доводів Позивача про отримання із публічних джерел та засобів масової інформації відомостей, які по суті, зі слів представника Позивача, стали підставою для неї вважати, що її права порушені, та з якими вона пов`язує початок вчинення всіх інших дій щодо захисту свого порушеного права.

Позивач посилається на публікацію від 15 вересня 2026 року в «Судово-юридичній газеті» під назвою ««Кошики» для суддів: чому ВРП заговорила про політичний вплив лише після операції «Феміда»», стверджуючи, що це стало підставою для перевірки того, чи не торкнулося можливе порушення її справи.

Варто наголосити, що сам факт оприлюднення публікації не є достатнім для висновку про поважність причин пропуску строку.

Ключовим у публікації «Кошики» для суддів: чому ВРП заговорила про політичний вплив лише після операції «Феміда» (https://sud.ua/uk/news/publication/372227-koshyky-dlia-suddiv-chomu-vrp-zahovoryla-pro-politychnyi-vplyv-lyshe-pislia-operatsii-femida) є висвітлення проблематики щодо тривалого часового проміжку при призначенні кандидатів на посади суддів: «… Тіньове сортування суддів вийшло в публічну площину у квітні 2024 року. Щойно призначена заступниця керівника Офісу Президента Ірина Мудра під час круглого столу «Правосуддя майбутнього» зробила відверту заяву. Вона повідомила, що провела «інвентаризацію» подань ВРП про призначення суддів та розподілила їх на два кошики.

Перший кошик - це судді та кандидати, рекомендовані оновленими складами ВККС та ВРП починаючи з 2023 року.

Їхні укази Мудра пообіцяла «запускати» негайно.

Другий кошик - подання, які надійшли від старих складів органів суддівського врядування до 2022 року. Щодо них заступниця керівника ОП висловила сумнів, зауваживши, що «не зовсім зрозуміло, що з ними робити»…».

Оцінивши зміст вищенаведеного матеріалу, на який посилається Позивач, суддя доходить висновку про відсутність наведених в ньому будь-яких конкретних фактів, які пов`язані з питаннями щодо процедури автоматизованого розподілу не лише справи №540/92/22, а й в цілому судових справ. Натомість вказана публікація стосується виключно дискусійного питання щодо призначення кандидатів на посади суддів.

Загальне висвітлення в медіа питань щодо здійснення судочинства, тим паче щодо функціонування АСДС або повідомлення про можливі системні проблеми не доводить автоматично, що Позивач лише у вересні 2026 року дізнався про обставини, які стосуються його конкретного спору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дана публікація не містить нових відомостей саме про обставини, покладені в основу даного позову, а Позивачем не обґрунтовано, які саме нові фактичні відомості публікація містила, коли він ознайомився з ними та чому відповідні обставини не могли бути відомі йому раніше, з огляду на що такі обставини не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Позивач також зазначає, що після публікації звертався із запитами до П`ятого апеляційного адміністративного суду, Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а відповіді планує подати додатково.

В той же час сам факт подання запитів або очікування відповідей не підтверджує автоматично об`єктивної неможливості своєчасно звернутися до суду.

Підсумовуючи, з огляду на вищевказане, суддя приходить до висновку, що зазначені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду доводи є недостатніми та не підтверджені доказами поважності причин такого пропуску.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа "Мельник проти України") погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець, встановлюючи часові рамки звернення до суду, виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Для поновлення строку необхідно оцінити, чи існували об`єктивні перешкоди для своєчасного звернення до суду, упродовж якого періоду вони діяли та чи перебуває пропуск строку в причинному зв`язку з такими обставинами. Особа, яка просить поновити строк, має конкретизувати відповідні обставини й підтвердити їх належними доказами.

При цьому слід розмежовувати момент, коли особа дізналася або мала дізнатися про обставини, які, на її думку, порушують її права, та момент, коли вона отримала всі документи, завершила їх аналіз або сформувала остаточну правову позицію. Необхідність додаткового збирання матеріалів чи поглибленого юридичного аналізу сама по собі не доводить неможливості своєчасного звернення до суду.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними й об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але він цього не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти: певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2025 року у справі №990/237/24.

Також Велика Палата Верховного Суду в постановах від 1 лютого 2024 року у справі №990/270/23 та від 14 листопада 2024 року у справі №990/240/24 зазначала, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що інститут процесуальних строків сприяє стабільності публічно-правових відносин та дисциплінує учасників судового процесу (постанови від 4 жовтня 2018 року у справі №800/304/17, від 20 червня 2019 року у справі №9901/82/19, від 5 лютого 2020 року у справі №9901/425/19, від 19 листопада 2020 року у справі №9901/186/20).

У постанові від 16 травня 2024 року у справі №990/53/24 Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності наведення змістовних і вагомих доводів щодо вчинення особою усіх необхідних і можливих дій, які свідчили б про її бажання реалізувати процесуальні права з метою судового захисту. Одночасно пропуск строку звернення до суду внаслідок пасивної поведінки особи щодо реалізації своїх процесуальних прав не є поважною причиною для його поновлення.

Також у постановах від 3 квітня 2019 року у справі №9901/896/18, від 4 грудня 2019 року у справі №9901/325/19 та від 23 вересня 2020 року у справі №9901/277/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що незнання про порушення своїх прав через байдужість до них або небажання дізнатися про їх порушення не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Питання поважності причин пропуску процесуальних строків вирішується судом у кожній окремій справі виходячи з установлених у ній обставин. Отже, факти поновлення/непоновлення строків звернення до суду не можна оцінювати через призму дискримінації.

Пасивна поведінка позивача і невжиття ним жодних самостійних дій для з`ясування відповідних обставин не належать до непереборних обставин чи об`єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову.

Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 990/53/24, відповідно до якого особа, яка має намір реалізувати своє право на судовий захист, повинна вчиняти всі необхідні та можливі дії для його здійснення, а пасивна поведінка щодо реалізації процесуальних прав не може бути визнана поважною причиною пропуску строку.

Отже, оцінці підлягають не лише наведені Позивачем причини, а й хронологія його дій: коли стали відомі відповідні обставини, які заходи вживалися для отримання інформації, коли припинилися заявлені перешкоди та чому позов подано саме в жовтні 2026 року.

Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому, статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічна норма міститься й у статті 2 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2-9, 122, 123, 248, 256, 293-297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 за вхід. №ЕС/121449/26 від 21.10.2026 року - відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду зазначені в заяві про поновлення строку.

Позовну заяву ОСОБА_1 до П`ятого апеляційного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 293-297 КАС України.

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.10.2026 Ухвала № 140463811 Одеський окружний адміністративний суд